Ухвала суду № 58896489, 07.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 754/2841/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Таран Н.А. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

07 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Лічевецького І.О., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Деснянський районний суд м. Києва від 23 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року, ОСОБА_2 звернулась до Деснянський районний суд м. Києва з адміністративний позов до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва з вимогами до відповідача про зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, мотивуючи свої вимоги тим, що вона зверталася до відповідача з відповідними запитами на інформацію відносно призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2, оскільки працювала в шкідливих умовах.

На своє звернення, 17.03.2015 року позивачка отримала відповідь від Управління про те, що на підставі довідки №706 від 21.05.2012 року та довідки №2625 від 11.11.2014 року та Наказу №214 від 30.05.1997 року «можливо зарахувати до спеціального стажу період з16.11.1988 року по 30.09.1995 року та з 30.04.1996 по 20.02.1997 року, що складає 7 років 8 місяців і 6 днів». Оскільки, стаж роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами, який можливо зарахувати складає 7 років 8 місяців і 6 днів, то пенсійний вік має бути зменшений на 3 роки.

25.11.2015 року позивачка вдруге звернулася до Управління з заявою від 25.11.2015 року щодо надання письмово роз'яснення чи має вона право вийти на пенсію за списком №2 зі зниженням пенсійного віку у 52 роки.

З урахуванням змін в законодавстві Управління надало відповідь ОСОБА_2 про те, що вона буде мати право на пенсію на пільгових умовах в 57 років.

Такі дії відповідача позивачка вважає неправомірними, що змусило її звернутися з даним позовом до суду, в якому вона просить суд: зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва призначити їй пенсію за віком при скороченні пенсійного віку при досягненні нею 52 річного віку.

Постановою Деснянський районний суд м. Києва від 23 березня 2016 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції,що 26.02.2015 року позивачка звернулася до Управління пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва із запитом на інформацію про призначення пенсії на пільгових умовах, як особа, яка працювала з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, посад і професій, затверджених Постановою Кабінету Міністрів.

Листом від 17.03.2015 року Управління повідомило позивачку про те, що вона має право на призначення пенсії за віком при скороченні пенсійного віку при досягненні 52-річного віку. Щодо інших питань порушених у зверненні повідомлено, що пенсія за віком по Списку № 2 призначається з урахуванням ст. 13 Закону України «Про пенсійне страхування», ст. 24, ст. 25, ст. 27, ст. 28, ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Оскільки пенсія призначається при виникненні права на пенсію, то провести розрахунок пенсії на день звернення не має.

Вдруге позивач звернулася до Управління з заявою від 25.11.2015 року щодо надання письмово роз'яснення чи має вона право вийти на пенсію за списком №2 з зниженням пенсійного віку у 52 роки.

Листом від 01.12.2015 року Управління повідомило позивачку про те, що станом на листопад 2015 року в чинному законодавстві відбулися зміни відповідно до яких деяким категоріям осіб було піднято пенсійний вік. Так, в пункті 2 ст. 13 Закону України від 02.03.2015 року № 213 було внесено зміни до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення, які набрали чинності 01.04.2015 року. Жінкам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на 1 рік за кожні 2 роки на зазначених роботах». Відповідно до внесених змін, вік виходу на пенсію на пільгових у мовах регулюється не всією статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а лише абзацом першим частини першої, тобто пенсійний вік жінок рахується від 60 років. Стаж роботи позивачки з особливо шкідливими і особливо важкими умовами, який можливо зарахувати складає 7 років 8 місяців і 6 днів,тому пенсійний вік має бути зменшений на 3 роки. Отже, 60 років пенсій вік - 3 роки = 57 років. Право виходу позивачки на пенсію виникне у 57 років, в той час як станом на дату звернення пенсійний вік ОСОБА_2 складає 52 роки, тобто право на пенсію в неї виникне лише через 5 років.

Позивачка вважає дану відмову незаконною, у зв'язку з чим і звернулася до суду з даним позовом.

Право громадян на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, визначається Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Станом на момент подання позивачкою запиту на інформацію від 25.02.2015 року була чинна редакція Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 09.12.2012 року.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 13 вищезазначеного Закону право на пенсію на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці: за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки по досягненні 50-річного віку і при стажі роботи не менш як 20 років (з них не менше 10 років на зазначених посадах).

Жінкам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього Закону на 1 рік за кожні 2 роки на зазначених роботах.

В статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» чинної редакції від 09.12.2012 року, зазначено, що право на пенсію за віком мають жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Отже, Управління після ознайомлення з копіями документів наданих позивачем в листі від 17.03.2015 зазначало, що на підставі довідки №706 від 21.05.2012 року та довідки №2625 від 11.11.2014 року та Наказу №214 від 30.05.1997 року «можливо зарахувати до спеціального стажу період з 16.1 1.1988 року по 30.09.1995 року та з 30.04.1996 по 20.02.1997 року, що складає 7 років 8 місяців і 6 днів».

Оскільки, стаж роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами, який можливо зарахувати складає 7 років 8 місяців і 6 днів, то пенсійний вік має бути зменшений на 3 роки.

Отже, на момент звернення ОСОБА_2 17.03.2015 відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (09.12.2012) пенсійний вік жінок наставав після досягнення 55 річного віку.

Тому, на підставі вищевикладеного Управління у відповіді на звернення ОСОБА_2 правомірно зазначило, що позивачка має право на призначення пенсії за віком при скороченні пенсійного віку при досягненні 52-річного віку.

Вдруге позивач звернулася до Управління з заявою від 25.11.2015 року щодо надання письмово роз'яснення чи має вона право вийти на пенсію за списком №2 з зниженням пенсійного віку у 52 роки.

Станом на листопад 2015 року в чинному законодавстві відбулися зміни відповідно до яких деяким категоріям осіб було піднято пенсійний вік.

Так, в пункті 2 ст. 13 Закону України від 02.03.2015 року № 213 було внесено зміни до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення, які набрали чинності 01.04.2015 року.

«Жінкам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на 1 рік за кожні 2 роки на зазначених роботах».

Відповідно до внесених змін, вік виходу на пенсію на пільгових у мовах регулюється не всією статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а лише абзацом першим частини першої, тобто пенсійний вік жінок рахується від 60 років.

Стаж роботи позивача з особливо шкідливими і особливо важкими умовами складає 7 років 8 місяців і 6 днів, то відповідно пенсійний вік має бути зменшений на 3 роки.

Отже, право виходу позивача на пенсію виникне у 57 років, в той час як станом на дату звернення до Управління з запитом на інформацію пенсійний вік ОСОБА_2 складав 52 роки, тобто право на пенсію в неї виникне лише через 5 років.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням змін в законодавстві Управління надало відповідь ОСОБА_2 що вона буде мати право на пенсію на пільгових умовах в 57 років (листом № 7401/09/М-143/1 від 01.12.2015 року).

Як вказує позивач у позовній заяві вона народилася в 1964 році, тобто на неї збільшення пенсійного віку не розповсюджується, так, як народжені до 31 березня 1965 року виходять на пенсію в 50 років згідно статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами від 01.04.2015 року, де чітко зазначено, що жінкам на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Однак після внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (від 01.04.2015 року) право виходу на пенсію у 50-ти річному віці мають жінки, які народилися по 31 березня 1965 року включно, при стажі роботи не менше 25 років з них не менше 10 років на зазначених посадах.

Тобто, право виходу на пенсію у 50 - років зберігся лише для жінок, які станом до 01.04.2015 року набули повний пільговий стаж 10 років. З чого виходить, що абзац другий частини «б» не стосується позивачки, оскільки її пільговий стаж є меншим ніж 10 років.

Також, позивачка зазначає, що її загальний стаж складає 35 років, в той час як відповідно до наданих заперечень відповідача вбачається, що відповідно до наданих позивачкою копій документів до загального стажу можливо зарахувати лише 30 років 5 місяців і 3 дні, до пільгового стажу позивачки можливо зарахувати 7 років 8 місяців і 6 днів.

Слід зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що обидва рази позивачка ОСОБА_2 зверталась до Управління за наданням інформації щодо умов призначення їй пенсії на підставі копій документів і Управління відповідно до Закону України «Про інформацію» своєчасно та повно роз'яснювало умови виходу на пенсію відповідно до діючого на момент звернення законодавства.

Документи на призначення пенсії подаються відповідно до Порядку подання та оформлення документів про призначення перерахунок пенсії затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1.

Згідно з вищезазначеним порядком, особа для призначення пенсії подає подає заяву з оригіналами документів (паспорт, трудова книжка, тощо) і державний орган приймає рішення про призначення або відмову в призначені пенсії протягом 10 днів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка жодного разу з заявою про призначення пенсії та відповідним пакетом необхідних документів до Управління не зверталась і рішення щодо відмови їй в призначені пенсії не приймалося.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва діяло при визначенні права на призначення пенсії позивачки ОСОБА_2 відповідно до вимог чинного законодавства і тому, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 має бути відмовлено.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Деснянський районний суд м. Києва від 23 березня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 07 липня 2016 року).

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Лічевецький І.О.