Ухвала суду № 58896430, 11.07.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 року Справа № 876/12357/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Ліщинський А.М.,

судді Матковська З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2015 року у справі № 813/3575/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

09.07.2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Позов обґрунтовує тим, що при проведенні перевірки відповідачу було надано усі належні первинні документи на підтвердження правомірності включення вартості транспортних послуг до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, зокрема, за 2013 рік. Проте, відповідач не надав належної правової оцінки наданим доказам, у зв'язку з чим прийшов до необґрунтованого висновку про порушення платником вимог п.138.2 .п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення витрати на збут, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, на загальну суму 2600170,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись із викладеними у вищевказаній постанові суду першої інстанції висновками, позивач подав апеляційну скаргу і просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм діючого законодавства, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Просить прийняти нову постанову якою задоволити позов.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Судом встановлено, що у період з 12.05.2015 року по 09.06.2015 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області провела планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, за наслідками якої складено акт від 23.06.2015 року №1067/1-3-03-22-02-13/33895476 (далі акт перевірки від 23.06.2015 року). Як зазначено в акті перевірки від 23.06.2015 року, на підставі наданих до перевірки журналів-ордерів по балансових рахунках 93 «Витрати на збут», 84 «Інші витрати», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» ТОВ «Мізол» включило до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за 2013 рік транспортні послуги, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року всього на загальну суму 2600170,00 грн., в тому числі за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року на загальну суму 2600170,00 грн.

Посадовими особами підприємства представлено договори-заявки, платіжні доручення, виписки банку за відповідні періоди, податкові накладні, проте не представлено інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, а саме: оригіналів актів виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортних накладних щодо отриманих транспортних послуг.

В акті перевірки від 23.06.2015 року зроблено висновок, що в порушення п.138.2, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України ТОВ «Мізол» завищило витрати на збут, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за період, що перевірявся, всього на загальну суму 2600170,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік на 494032,30 грн.

На підставі акта перевірки від 23.06.2015 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області винесла податкове повідомлення-рішення №0000732202/8636 від 26.06.2015 року, відповідно до якого платнику збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 861084,00 грн., в т.ч. 574056,00 грн. за основним платежем, 287028,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Зазначене рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги Головне управління ДФС у Львівській області прийняло рішення від 03.09.2015 року №4275/10/13-01-10-07-05, яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області №0000732202/8636 від 26.06.2015 року скасовано в частині нарахування штрафних санкцій в сумі на суму 123508 грн. Як зазначено в рішенні за результатами розгляду скарги, відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України за завищення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 494032,00 грн. штрафна санкція повинна становити 123508,00 грн. (25%). В решті податкове повідомлення-рішення №0000732202/8636 від 26.06.2015 року залишено без змін.

На підставі рішення ГУ ДФС у Львівській області від 03.09.2015 року №4275/10/13-01-10-07-05, а також акта перевірки від 23.06.2015 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області прийняла податкове повідомлення-рішення від 16.09.2015 року №0000902202/12716, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 737576,00 грн., в т.ч. 574056,00 грн. за основним платежем, 163520,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями

Згідно з підп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ( в редакції, що діяла станом на 31.12.2013 року), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.п. 44.1.-44.7 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. ч. 3-7 ст. 9 Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку. Отже, при проведенні перевірки платник повинен надати контролюючому органу усі первинні документи, оформлені за наслідками господарських операцій, що підтверджують правомірність формування ним показників податкової звітності.

ПК України передбачає можливість надання платником відсутніх безпосередньо при проведенні перевірки первинних документів після закінчення перевірки, але до прийняття рішення контролюючим органом. Зокрема, за змістом п. 44.7 ст. 44 ПК України протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Разом з тим, судом встановлено, що до рядка 06.2 «Витрати на збут» декларації з податку на прибуток за 2013 рік ТОВ «Мізол» включило вартість транспортних послуг (щодо перевезення вантажу), наданих на підставі заявок-договорів між ТОВ «Мізол» та його контрагентами (перевізниками) на загальну суму 2600170,00 грн. (без ПДВ). Факт надання послуг перевезення вантажу на зазначену вище суму позивач оформив актами виконаних робіт (наданих послуг), перелік яких міститься в акті перевірки від 23.06.2015 року. Згаданий перелік посадові особи податкового органу, які проводили перевірку, сформували на підставі даних балансових рахунків платника «Втрати на збут» (93), «Інші витрати» (84), «Розрахунки з іншими кредиторами» (685), де містяться відомості про зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, викликані господарськими операціями, зокрема, щодо транспортування. Станом на 09.06.2015 року згаданих актів (оригіналів) посадові особи ТОВ «Мізол» до перевірки не надали, про що ревізори-інспектори, які проводили перевірку платника, склали акт №56/22-02/33895476 від 09.06.2015 року (далі акт про відмову), в якому зафіксували як факт відмови, так і перелік відсутніх первинних документів (оригіналів актів надання послуг, перелік яких зазначено в акті №56/22-02/33895476 від 09.06.2015 року), на підставі яких платник відніс до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрати на транспортування на загальну суму 2600170,00 грн. Цей акт зареєстровано в журналі спеціальних актів ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУДФС у Львівській області 09.06.2015 року за №56.

Колегія суддів зазначає, що згаданих вище оригіналів актів про надання послуг, як і будь-яких інших документів, які б підтверджували правомірність врахування при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік витрат на транспортування вантажу на загальну суму 2600170,00 грн., після завершення перевірки та оформлення акта за її наслідками не надавав. Зокрема, позивач не скористався своїм правом надати протягом п'яти днів після отримання акта перевірки документи, які підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності. При поданні скарги до ГУ ДФС у Львівській області на податкове повідомлення-рішення №0000732202/8636 від 26.06.2015 року позивач також не надав оригіналів первинних документів на підтвердження показників податкової звітності в частині витрат на транспортування на загальну суму 2600170,00 грн. Такі первинні документи, а саме: акти надання транспортних послуг, заявки-договори на перевезення вантажу, товарно-транспортні накладні за період червень-жовтень 2013 року на підтвердження правомірності віднесення до витрат підприємства за 2013 рік вартості транспортних послуг на загальну суму 2600170,00 грн. позивач надав під час судового розгляду даної адміністративної справи в суді першої інстанції. Проте, надані вже під час судового розгляду справи первинні документи не спростовують того факту, що під час проведення податкової перевірки цих документів не було, що в силу вимог ПК України розцінюється як їх відсутність при формуванні показників податкової звітності.

На підставі досліджених в матеріалах справи доказів та встановлених на їх підставі обставин справи колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача відповідає критеріям, передбаченим в ч. 3 ст. 2 КАС України, тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мізол» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.11.2015 року у справі № 813/3575/15 без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Ліщинський А.М.

Матковська З.М.