Ухвала суду № 58895762, 02.07.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/11554/16-к

Провадження № 1-кс/760/8951/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2016 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва Калініченко О.Б., при секретарі судових засідань Іоновій Г.О., за участю прокурорів Кривенко В.В., Кричун В.В., захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, підозрюваного ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного бюро четвертого відділу детективів першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України С.Шинкаренко, погоджене прокурором у кримінальному провадженні - начальником відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури старшим радником юстиції В. Кричун, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного

ОСОБА_5 зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1; раніше не судимого,

у кримінальному провадженні № 52016000000000178, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.06.2016 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Детектив 02.07.2016 року звернувся з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів із визначенням застави у розмірі 300 (триста) мінімальних заробітних плат, що становить 413400 грн.

Посилався на те, що ОСОБА_5 підозрюється у тому, що своїми умисними діями, які виразилися у проханні надати службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірну вигоду за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища, а також в отриманні такої неправомірної вигоди, вчиненою за попередньою змовою групою осіб, вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 368 КК України, якийо відноситься до категорії особливо тяжких.

Детектив в клопотанні вказував, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_5, запобігання продовженню ним злочинної діяльності та можливого ухилення від досудового слідства виникла необхідність в обранні до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На його думку, ОСОБА_5 можуть вчинятися спроби переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки останній має змогу вибути на тимчасово окуповану територію України.

Крім того, ОСОБА_5 має одночасно два діючі закордонні паспорти, в одному із яких відкрита віза США зі строком дії до 20.01.2017 року , а в іншому - Шенгенська віза зі строком дії до 09.02.2021 року .

Більш того, відповідно до декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік, ОСОБА_5 не має членів сім'ї, які мешкають спільно із ним, а, отже, за місцем проживання останній не пов'язаний ні з ким тісними сімейними, побутовими, фінансовими та іншими взаємовідносинами.

Додатково зазначав, що 01.07.2016 року ОСОБА_5 може бути звільнений із Державної санітарно-епідеміологічної служби України у зв'язку із її реформуванням, тому відсутня будь-яка необхідність у присутності підозрюваного за місцем роботи для виконання посадових обов'язків та вирішення нагальних службових питань.

Враховуючи, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, яке є особливим тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна, що само по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від слідства та суду

Таким чином вважав, що існують достатні ризики втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування підозрюваного ОСОБА_5

Також при проведенні досудового розслідування для встановлення наявності або відсутності фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, велике значення становлять документи, пов'язані із розглядом судової справи.

При цьому, на його думку, існує високий ризик того, що ОСОБА_5, в силу свого службового становища, може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, або сприяти знищенню чи спотворенню таких речей або документів підпорядкованими керівниками чи іншими працівниками обласних структурних підрозділів шляхом надання відповідних вказівок.

Наявність зазначених ризиків обґрунтовується характером та обставинами вчинення злочину ОСОБА_8, а саме тривалістю вчинення останнім дій, спрямованих на одержання неправомірної вигоди, його наміром та можливістю, в силу свого становища, тиснути на свідків у кримінальному провадженні, що негативним чином впливатиме на їх намір та можливість давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування.

Так, ОСОБА_5, використовуючи свої набуті зв'язки серед службових осіб правоохоронних органів, органів державної влади, матиме можливість впливати на свідків та іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, а саме на директорів державних установ Державної санітарно-епідеміологічної служби України, їх заступників та начальника Департаменту Державної санітарно-епідеміологічної служби України ОСОБА_9, які є його підпорядкованими особами, що створює загрозу підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, та інших недопитаних і невстановлених до цього часу свідків.

Зауважував, що 12.06.2015 року у мережі Інтернет опубліковано відкритий анонімний лист колективу Державної санітарно-епідеміологічної служби Київської області із детальним описом протиправної діяльності ОСОБА_5, у тому числі погроз, що свідчить про потенційну можливість підозрюваного впливати на інших осіб за для досягнення особистих цілей.

Враховуючи тривалий час перебування його на керівних посадах Державної санітарно-епідеміологічної служби України, вважав, що у нього наявні відповідні фінансові, організаційні можливості, особисті та ділові зв'язки, які він, перебуваючи на волі, зможе використати для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності та перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином.

Так, не будучи обмеженим у свободі пересування та контактах із посадовими особами Державної санітарно-епідеміологічної служби України ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема, сфальсифікувати відомості про свій майновий стан та стан свого здоров'я, збувати майно, на яке може бути накладений арешт та яке у подальшому може бути конфісковане, ініціювати інформаційну компанію з метою викривлення суспільної думки про дійсний стан досудового розслідування та необґрунтованого впливу на внутрішнє переконання суду, а також використати свої зв'язки для незаконного впливу на учасників даного кримінального провадження.

Також, зважаючи на тісні відносини підозрюваних ОСОБА_5 та ОСОБА_9, їх дії можуть бути спрямовані на спільне ухилення від кримінальної відповідальності шляхом впливу на свідків у кримінальному провадженні та здійснення іншого узгодженого перешкоджання.

Характер та спосіб вчинених дій, тяжкість вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення, на думку детектива, дають підстави вважати, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може вчиняти інші кримінальні правопорушення з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Вважав, що інші запобіжні заходи неможливо застосувати, зважаючи на те, що клопотань про особисту поруку до органу досудового розслідування не надходило, як і клопотання підозрюваного щодо обрання відносно нього запобіжного заходу у виді застави із підтвердженням можливості її сплати, а особисте зобов'язання чи домашній арешт не забезпечать запобігання існуючим ризикам, зокрема, враховуючи віддаленість проживання підозрюваного та складності здійснення належного контролю за виконанням останнім необхідних обов'язків.

Розмір застави, який буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов'язків, передбачених КПК України, просив визначити у розмірі 300 мінімальних заробітних плат, що становить 413400 грн., оскільки лише за один епізод злочинної діяльності ОСОБА_5 прохав надати йому неправомірну вигоду на суму, що має становити еквівалент 10 000,00 доларів США.

В судовому засіданні прокурори підтримали дане клопотання із зазначених у ньому підстав.

Підозрюваний та його захисники заперечували проти задоволення клопотання та просили відмовити у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на відсутність обґрунтованих правових підстав для тримання особи під вартою.

Вказували, що ОСОБА_5 о 10-17 год. був затриманий в рамках кримінального провадження № 5201600000000178 від 10.06.2016 року, внесеного до ЄРДР за попередньою правовою кваліфікацією ч.4 ст.191 КК України, про що значиться в протоколі затримання від 30.06.2016 року.

Повідомлення про підозру за вказаним кримінальним правопорушенням не було вручене затриманому ОСОБА_10, тому відповідно до вимог ч.3 ст.278 КПК він підлягає негайному звільненню з під варти та в порядку ст.206 КПК підлягають з'ясуванню підстави позбавлення його свободи.

Крім того, вказували на необґрунтованість підозри та відсутність реальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та можливість застосування за необхідності більш м'яких запобіжних заходів, зазначаючи, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного не містить достатніх належних та допустимих доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_5 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення, а також не містить обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, як передбачено п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали, якими детектив, прокурори обґрунтовували доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання є таким, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей у підозрюваного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України»).

В ході розгляду клопотання встановлено, що 10.06.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52016000000000178 були внесені відомості про кримінальне провадження з попередньою правовою кваліфікацією за ч.4 ст.191 КК України.

30.06.2016 року о 10-17 год. підозрюваного ОСОБА_5 в порядку п.3 ч.1 ст.208 КПК України було затримано у його службовому кабінеті в Державній санітарно-епідеміологічної служби України за адресою: місто Київ, 1 вул. Волоська, буд. 19/22, в рамках кримінального провадження № 5201600000000178 від 10.06.2016 року, внесеного до ЄРДР за ч.4 ст.191 КК України, як вбачається з протоколу затримання від 30.06.2016 року

Разом з тим, 01.07.2016 року були внесені відомості зміни до правової кваліфікації ч. 4 ст. 368 КК України у цьому кримінальному провадженні та 01.07.2016 року о 10-07 год. було повідомлено ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

При цьому чине кримінально-процесуальне законодавство не регулює питання саме щодо зміни кваліфікації, але не містить і прямої заборони щодо можливості зміни кваліфікації в цьому ж кримінальному провадженні, як і не встановлює необхідності повторного створення групи детективів та прокурорів в тому ж самому провадженні при зміні його правової кваліфікації, які створюються для здійснення досудового розслідування саме у кримінальному провадженні.

Тому підстави визнавати затримання підозрюваного за викладених обставин незаконним відсутні.

Разом з тим, не вбачається обґрунтованих підстав як для затримання ОСОБА_5 через недоведеність наявності обґрунтованих підстав вважати, що можлива його втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності як особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України, так і застосування до нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту за відсутності доказів наявності більшості ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, суддя відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності зазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року), також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (справа «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_5 тобто функції представника влади, а, отже, є службовою особою, яка згідно із ст. 6 Закону України «Про державну службу» належить до категорії «А», а саме службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище.

Відповідно до наказу Держсанепідемслужби України від 18.05.2016 року №93-к йому було присвоєно 3 ранг державного службовця з 18.05.2016 року.

Так, 09.06.2016 року у період приблизно з 13 год. 30 хв. до 16 год. 00 хв., перебуваючи у своєму службовому кабінеті, розташованому у приміщенні Держсанепідемслужби України за адресою: м. Київ, вул. Волоська, буд. 19/22, ОСОБА_5, діючи спільно із ОСОБА_9 по черзі провів низку зустрічей з керівниками обласних лабораторних центрів Держсанепідемслужби України, у ході яких висловив прохання надати йому неправомірну вигоду за погодження клопотання про преміювання директорів та заступників директорів обласних лабораторних центрів до Дня медичного працівника у розмірі двох посадових окладів.

Водночас, частину одержаних коштів у вигляді премії до Дня медичного працівника, а саме коштів у розмірі одного посадового окладу, ОСОБА_5 просив передати йому як неправомірну вигоду через ОСОБА_9 Згідно з вказаною домовленістю, загальна сума переданих ОСОБА_5 грошових коштів має становити еквівалент 10 000,00 доларів США.

На підставі погоджених ОСОБА_5 клопотань протягом червня 2016 року керівниками обласних лабораторних центрів Держсанепідемслужби України були видані накази про виплату премії з нагоди святкування Дня медичного працівника керівникам та заступникам керівників зазначених установ, на підставі чого виплачені вказані премії.

У подальшому, на виконання свого злочинного плану, ОСОБА_5 отримав частину неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів, які були передані останньому службовими особами обласних лабораторних центрів Держсанепідемслужби України через ОСОБА_9

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється в тому, що своїми умисними діями, які виразилися у проханні надати службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірну вигоду за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади та службового становища, а також в отриманні такої неправомірної вигоди, за попередньою змовою групою осіб, вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 368 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом про результати проведення оперативно-технічного заходу - аудіо-, відеоконтролю особи від 21.06.2016 року; протоколом обшуку у будівлі Держсанепідемслужби України та вилученими у ході його проведення листами та клопотаннями про преміювання та ОСОБА_5 від 13.06.2016 року № 0701-39/556-і про погодження виплати премій; протоколом обшуку у будівлі державної установи «Тернопільський обласний лабораторний центр Держсанепідемслужби України» від 30.06.2016 року та вилучені у ході його проведення записи щодо передачі грошових коштів; показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18

Щодо протоколів допиту свідків ОСОБА_19, ОСОБА_20, то вони складені не уповноваженої на проведення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні особи, відомості про надання доручення якій на вчинення таких процесуальних дій в матеріалах клопотання відсутні, тому вони не можуть бути прийняті до уваги.

Тобто в матеріалах клопотання є певні дані, що підтверджують існування на час розгляду клопотання обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 К України, що потребує подальшого розслідування.

Між тим, щодо обґрунтованості ризиків, то вони мають бути не уявними або ж припустимими, а конкретними, визначеними, необхідними, підтвердженими відповідними доказами, які б в сукупності свідчили про наявність підстав, що були достатніми для застосування запобіжного заходу.

При цьому єдиним об'єктивним чинником наявності ризику може бути визнана лише можливість ОСОБА_5 здійснення певного впливу на інших підозрюваних та свідків, враховуючи, що за службовим становищем останнього вони є підпорядкованими йому особами. Посилання на наявність інших ризиків є тільки голослівним припущенням без посилання на достовірні факти та наявність будь-яких доказів їм.

Разом з тим встановлено, що ОСОБА_5 має дружну та трьох спільних малолітніх дітей, а також надає утримання неповнолітній доньці, який встановлена інвалідність з 11.04.2011 року, його дружини від попереднього шлюбу, всі вони постійно мешкають спільно із ним, а, отже, за місцем проживання останній пов'язаний з ними тісними сімейними, побутовими, фінансовими та іншими взаємовідносинами. Також ОСОБА_5 має постійне місце роботи, характеризується позитивно. Закордонні паспорти з відкритими та діючими на даний визами були вилучені у нього під час обшуку.

За викладених обставин слідчій суддя зважує на те, що прокурорами не було доведено, що до підозрюваного не може бути застосований жоден із більш м'яких запобіжних заходів, а посилання сторони обвинувачення на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що підозрюваний переховуватиметься від правосуддя чи органів досудового слідства, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинено новий злочин, є недостатнім, оскільки потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину (справа від 12.01.2012 року «Тодоров проти України»).

Тому відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений в клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких випливає з наведеного обґрунтування клопотання, з метою контролю за належною процесуальною поведінкою підозрюваного.

Враховуючи відомості про особу підозрюваного, характер вчиненого кримінального правопорушення, слідчій суддя дійшов висновку про обрання ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді застави з покладенням на нього обов'язків:

1) прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу детектива, прокурора або суду;

4) утримуватися від спілкування зі службовими особами Державної санітарно-епідеміологічної служби України та її територіальних підрозділів, а також з іншими підозрюваними у кримінальному провадженні.

Щодо розміру застави, який повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, то відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, то враховуючи невизначеність розміру завданої майнової шкоди та розміру доходу, отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також майновий стан підозрюваного та його доходів, які складаються лише із заробітної плати, з метою забезпечення гарантування на достатньому рівні виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, слідчій суддя вважає за доцільне визначити заставу у максимальному розмірі - триста розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 413400 (чотириста тринадцять тисяч чотириста) грн., яка зможе гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182-184, 192-196, 197, 206, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1; раніше не судимого,

запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 (триста) мінімальних заробітних плат, що становить 413400 (чотириста тринадцять тисяч чотириста) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Солом'янського районного суду м. Києва: р/р 37319001004186; МФО (код банку) 820019; ЄДРПОУ банку: 02896762; Банк одержувача: УДК м. Києва; та надати документ, що це підтверджує, до Солом'янського районного суду міста Києва.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1; раніше не судимого, на строк два місяці (до 01 вересня 2016 року), починаючи з дня обрання запобіжного заходу, наступні обов'язки:

1) прибувати до детектива, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу детектива, прокурора або суду;

4) утримуватися від спілкування зі службовими особами Державної санітарно-епідеміологічної служби України та її територіальних підрозділів, а також з іншими підозрюваними у кримінальному провадженні.

Підозрюваний не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу; при цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень; застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала підлягає виконанню не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави.

Контроль за виконанням ухвали в цій частині покласти на Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру України.

У застосуванні запобіжного захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, відмовити.

Ухвала в частині відмови у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Слідчий суддя Калініченко О.Б.