Ухвала суду № 58895668, 06.06.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/19754/15-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2016 р. м. Київ

Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Савлук Т. В. розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову подану в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.

06.06.2016 року позивачем подано клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на наступне майно ОСОБА_2: 9/19 часток житлового будинку, який розташований за наступною адресою: АДРЕСА_1 Накласти арешт на на наступне майно ОСОБА_4: 3/10 частки житлового будинку, що розташований за наступною адресою: АДРЕСА_2 Київська область; земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), шо розташована за адресою: АДРЕСА_2 Київська область.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, необхідно враховувати, що прийняття такого рішення доцільне лише в разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Виходячи зі змісту заяви про забезпечення позову, позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом арешту на наступне майно ОСОБА_2: 9/19 часток житлового будинку, який розташований за наступною адресою: АДРЕСА_1 Накласти арешт на на наступне майно ОСОБА_4: 3/10 частки житлового будинку, що розташований за наступною адресою: АДРЕСА_2 Київська область; земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 Київська область.

Відповідно до п. 1. ч. 1. ст. 152 ЦПК України одним із видів в якості застосування забезпечення позову є накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Однак, звертаючись з заявою про забезпечення позову, позивачем ОСОБА_1 не наведено ґрунтовних підстав для застосування заходів забезпечення позову, не надано належних та допустимих доказів, які мали підтвердити, що майно на яке позивач просить накласти арешт, належить на праві власності саме ОСОБА_5 та ОСОБА_4, в той же час відсутність зазначених відомостей та обґрунтування підстав для вжиття заходів забезпечення позову, позбавляє суд можливості дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Оцінивши наведені обставини для вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів для забезпечення позову шляхом наступне майно ОСОБА_2: 9/19 часток житлового будинку, який розташований за наступною адресою: АДРЕСА_1 Накласти арешт на на наступне майно ОСОБА_4: 3/10 частки житлового будинку, що розташований за наступною адресою: АДРЕСА_2 Київська область; земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), шо розташована за адресою: АДРЕСА_2 Київська область, що належить відповідачу та ОСОБА_4, не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.. 151-153, 209-210 Цивільного процесуального кодексу України,

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову подану в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

С у д д я