Рішення № 58894958, 07.07.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого-судді Кулянди М. І.

суддів: Одинака О.О., Перепелюк Л.М.

секретар: Чубрей І.І.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якої на підставі довіреності діє ОСОБА_4, на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 23 травня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, в інтересах якої на підставі довіреності діє ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом приведення об'єкту самовільного будівництва у відповідність до будівельних норм та правил та за зустрічним позовом ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_6 до Припрутської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним рішення Припрутської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3, в інтересах якої на підставі довіреності діє ОСОБА_4, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом приведення об'єкту самовільного будівництва у відповідність до будівельних норм та правил.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1, на якій розташований належний їй житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами.

22ц-919/16 головуючий по 1 інстанції Вівчар Г.А.

Категорія: 59 доповідач Кулянда М.І.

Вказувала, що ОСОБА_5 є власником житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташований по-сусідству з нею, а саме, по АДРЕСА_2.

Зазначала, що ОСОБА_5 самочинно побудувала сарай літер «Г», при цьому стіни останнього знаходяться на відстані 0,44 м. від межі її земельної ділянки та гаражу; покрівля сараю частково знаходиться на самій межі та на території належної їй земельної ділянки, що є порушенням вимог п. 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування, планування і забудова міських і сільських поселень», яким встановлено, що споруди можуть бути побудовані на відстані не менше одного метру від сусідньої межі земельної ділянки.

На підставі наведеного, просила суд зобов'язати ОСОБА_5 привести відповідно до вимог п. 3.25 ДБН 360-92** «Містобудування, планування і забудова міських і сільських поселень» та відсунути від межі домогосподарств по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 на відстань 1 метр краї покрівлі та стіни самочинно побудованого сараю літер «Г» по АДРЕСА_2.

ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_7, звернулась до суду із зустрічним позовом до Припрутської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним рішення Припрутської сільської ради Новоселицького району.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що під час виготовлення технічної документації, зокрема кадастрового та ситуаційного планів, вона дізналась, що ОСОБА_3 передали у власність частину земельної ділянки, якою вона фактично користувалась всі ці роки і яку бажала приватизувати.

Вказувала, що рішенням Припрутської сільської ради Новоселицького району від 20 січня 2009 р. № 5/14-20/01 було затверджено технічну документацію та передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 0,1347 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1.

Зазначала, що жодних протоколів погодження зовнішніх меж земельної ділянки зі ОСОБА_3, як суміжний землекористувач, не підписувала.

Вважає, що прийняття Припрутською сільською радою Новоселицького району пункту 1 рішення від 20 січня 2009 р. № 5/14-20/01 в частині затвердження технічної документації по виготовленню Державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,1347 га для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1, відбулося з порушенням земельного законодавства.

На підставі наведеного, просила суд скасувати п.1 вказаного рішення в частині затвердження технічної документації по виготовленню державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0.1347 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1.

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 23 травня 2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом приведення об'єкту самовільного будівництва у відповідність до будівельних норм та правил за недоведеністю.

Відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_7, в інтересах ОСОБА_5 до Припрутської сільради Новоселицького району та ОСОБА_3 про визнання частково не дійсним рішення Припрутської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області за недоведеністю.

На вказане рішення ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні її позовних вимог змінити, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Також на рішення суду першої інстанції подала апеляційну скаргу ОСОБА_5, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити і задовольнити її позов в повному обсязі.

Апелянти вважають, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_8 підлягає відхиленню, а апеляційна скарга ОСОБА_3, в інтересах якої на підставі довіреності діє ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що остання не довела в чому полягають її обмеження щодо користування своїм майном, внаслідок здійснення ОСОБА_5 самочинного будівництва сараю, що знаходиться по АДРЕСА_2, Новоселицького району Чернівецької області.

Однак, з таким висновком суду погодитись не можна.

Судом встановлено, що позивачка є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1, Новоселицького району Чернівецької області, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05 травня 2014 року. На вказаній земельній ділянці розташовано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. По сусідству з позивачем, а саме по АДРЕСА_2, Новоселицького району Чернівецької області знаходиться житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що належить відповідачу по справі ОСОБА_5, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 21 січня 2000 року.

Відповідачкою ОСОБА_5, у своєму господарстві, самочинно побудовано сарай літер «Г», при цьому стіни цього сараю побудовані на відстані 0,44 м. від межі земельної ділянки та гаражу позивача. Вказана обставина встановлена рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 11 вересня 2014 року, а тому відповідно до ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню (а.с.21-23).

Із висновку №337 експертного будівельно - технічного дослідження від 14 січня 2014 року вбачається, що відстань від межі до стіни сараю будинковолодіння АДРЕСА_2 складає 0,44 м. та не відповідає вимогам ДБН 360-92** «Містобудування, планування і забудова міських і сільських поселень», яким встановлено, що споруди можуть бути побудовані на відстані не менше одного метру від сусідньої межі земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У пункті 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами ст. 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» судам роз'яснено, що знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови. Якщо технічна можливість перебудови об'єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано доказів, а судом першої інстанції не встановлено, що технічна можливість перебудови сараю відсутня та відповідачка ОСОБА_5 відмовилась здійснити перебудову вказаного об'єкта нерухомості, відповідно до вимог позивача.

Що ж стосується рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_7 до Припрутської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним рішення Припрутської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області, то воно ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі наданих сторонами доказів.

Посилання в апеляційній скарзі на пояснення ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_8 щодо місця розташування земельних ділянок є надуманими, такими що не відповідають вимогам норм ЦПК України, зокрема, такі пояснення не є належними та допустимими доказами по даній справі, оскільки вказана обставина повинна доводитися письмовими доказами, зокрема, правовстановлюючими документами, в яких зазначена поштова адреса земельної ділянки, актом про встановлення меж в натурі (на місцевості), актом перевірки землевпорядними організаціями та/або висновком судової експертизи про часткове або повне накладення земельних ділянок, тощо.

Твердження апелянта - представника відповідача ОСОБА_8 про те, що судом першої інстанції не враховано висновок експертизи №114 від 02-16 березня 2015 року, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки експертиза по даній справі не призначалась і не проводилась, вказаний висновок був наданий до іншої справи №2а-30/2014.

Таким чином, рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 23 травня 2016 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_4, в інтересах якої на підставі довіреності діє ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом приведення об'єкту самочинного будівництва у відповідность до будівельних норм та правил підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3.

В решті рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_8 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якої на підставі довіреності діє ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 23 травня 2016 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3, в інтересах якої на підставі довіреності діє ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом приведення об'єкту самочинного будівництва у відповідності до будівельних норм та правил скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом приведення об'єкту самочинного будівництва у відповідності до будівельних норм та правил відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: