Ухвала суду № 58894557, 17.06.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9039/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2016 р. м. Київ

Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Савлук Т.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, до Житлово-будівельного кооперативу «Буревісник-3» про визнання незаконними дій та бездіяльності посадової особи, зобов'язати вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, до Житлово-будівельного кооперативу «Буревісник-3» про визнання незаконними дій та бездіяльності посадової особи, зобов'язати вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

На підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 06 червня 2016 року позивачу надано строк для виправлення недоліків до 14 червня 2016 року, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали суду, у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору.

16 червня 2016 року представником позивача ОСОБА_1 , на виконання ухвали суду, подано заяву про усунення недоліків, виходячи зі змісту поданої заяви представник висловив свою правову позицію щодо наведених судом підстав для залишення позову без руху та покладання на позивача обов'язку сплати судового збору, мотивуючи тим, що при зверненні з позовом до суду позивач посилається на допущенні відповідачем порушення Закону України «Про захист прав споживачів», тому в силу положень ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач звільняється від сплати судового збору.

В той же час, суд не може погодитися з даними твердженнями, з огляду на наступне.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України «Про судовий збір». Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

З 01 вересня 2015 року Закон України «Про судовий збір» діє у новій редакції. Із статті 5 цього Закону, яка визначає пільги щодо сплати судового збору, виключено пункт, який встановлював, що від сплати судового збору звільняються споживачі за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав. Отже, з 01 вересня 2015 року позови споживачів оплачуються судовим збором за ставками, встановленими Законом.

Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що «споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав».

Таким чином, вказане свідчить про наявність двох нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, але по-різному регулюють питання оплати судового збору.

Згідно з статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

В той же час, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах застосуванню підлягають положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

При цьому, Закон України «Про судовий збір» у редакції, що діє з 01 вересня 2015 року, виключив споживачів з переліку пільгової категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подання вказаного позову.

Таким чином, суддя приходить до висновку, що в межах визначеного судом строку позивачем не надано докази сплати судового збору у розмірі, визначеному ст.4 Закону України «Про судовий збір», що дає підстави вважати позовну заяву не поданою та повернути позивачу.

Відповідно до ч.2 ст. 121 Цивільного процесуального кодексу України, коли позивач відповідно до вказівок судді у встановлений строк не виконає всі перелічені в статтях 119 і 120 Цивільного процесуального кодексу України вимоги, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 119-121, 209-210 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, до Житлово-будівельного кооперативу «Буревісник-3» про визнання незаконними дій та бездіяльності посадової особи, зобов'язати вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз'яснюю позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

С у д д я :