Постанова № 58892632, 21.03.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2016 р. Справа №805/5111/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 14 година 30 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

при секретарі судового засідання Проніні Д.С.

за участю

позивача не зявився

представника відповідача - не зявився

представника третьої особи не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління Національної поліції в Донецькій області, про стягнення грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, грошової компенсації за невикористану частину щорічної та додаткової оплачуваної відпустки, грошової компенсації за службу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні, а також за роботу у нічний час, індексації грошового забезпечення та грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, -

встановив:

14 грудня 2015 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Донецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (далі відповідач або НДЕКЦ), в якому з урахувань заяв від 25 січня 2016 року, від 16 лютого 2016 року, прийнятих ухвалами від 04 і 18 лютого 2016 року позивач просив стягнути з НДЕКЦ:

1. недонараховану суму грошової винагороди за безпосередню участь у антитерористичній операції за травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року у сумі 18 000,00 грн., за січень, червень 2015 року у сумі 8 320,90 грн., а разом 26 320,90 грн.;

2. грошову компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік у розмірі 3 572,66 грн.;

3. грошову компенсацію за службу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні, а також за роботу у нічний час за 2015 рік у розмірі 2 263,30 грн.;

4. грошове забезпечення (заробітну плату), починаючи з 07 листопада 2015 року по день фактичного розрахунку, виходячи з розміру середньої заробітної плати 4 500,00 грн. на місяць та враховуючи індекс інфляції;

5. суму індексації заробітної плати за 2014 рік у розмірі 489,64 грн., за 2015 рік у розмірі 4 867,41 грн., за 2016 рік у розмірі 1 298,08 грн., а разом 6 655,13 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що проходив службу в НДЕКЦ на посаді головного експерта відділу техніко-криміналістичного забезпечення Краматорського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області. 06 листопада 2015 року звільнений з органів внутрішніх справ за станом здоровя. У день звільнення відповідач мав провести з ним остаточний розрахунок, однак цього не зробив, а тому позивач просив стягнути належні йому кошти в судовому порядку (том 1 а.с. 4-6, 86, 190-194, 204-205, 210, том 2 а.с. 16-21, 29-30).

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, надав пояснення, аналогічні тим, що наведені у позовній заяві та письмових поясненнях, просив задовольнити позов.

Відповідач НДЕКЦ визнав позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача грошової компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2015 рік в сумі 3 162,50 грн., решту вимог позивача вважав безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню (том 1 а.с. 146-152, том 2 а.с. 11-13, 127-138).

В судовому засіданні представники відповідача позовні вимоги визнали частково, надали пояснення, аналогічні тим, що наведені у письмових запереченнях.

Ухвалою від 29 грудня 2015 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучене Головне управління Національної поліції в Донецькій області (далі третя особа або ГУНП в області) (том 1 а.с. 57).

Третя особа свого ставлення до заявлених позовних вимог не виловила, надала клопотання про розгляд справи за відсутності її представника (том 2 а.с. 218).

Про дату, час і місце судового розгляду особи, які беруть участь у справі, повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст. 33-36, 38 ОСОБА_2 адміністративного судочинства України (далі КАС).

Особи, які беруть участь у справі, явку своїх представників до судового засідання, призначеного на 21 березня 2016 року, не забезпечили.

Позивач надав клопотання про завершення розгляду справи за його відсутності.

На підставі ч. 4 ст. 122, ч. 4 ст. 128 КАС справа розглянута за відсутності представників сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Зясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено паспортом громадянина України серії ВТ № 108615, виданим Краматорським МВ ГУДМС України в Донецькій області 16 липня 2014 року (том 1 а.с. 7).

На підставі довідки-витягу з послужного списку встановлено, що з 29 травня 2007 року по 06 листопада 2015 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ.

Відповідач Донецький науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України (ідентифікаційний код 25574914) зареєстрований як юридична особа 18 січня 1999 року, про що 31 січня 2007 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 1 266 120 0000 023797; в стані припинення не перебуває (том 1 а.с. 21-24, 132-133).

НДЕКЦ це державна спеціалізована науково-дослідна установа судової експертизи, яка є територіальним підрозділом Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України, що належить до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України.

Фінансування та матеріально-технічне забезпечення НДЕКЦ здійснюється за рахунок коштів загального і спеціального фондів державного бюджету та інших не заборонених законодавством джерел.

НДЕКЦ є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, реєстраційні та поточні рахунки в органах Державного казначейства України та інші рахунки в банках, не заборонені діючим законодавством (п.п. 1, 15, 17 Положення про Донецький науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05 листопада 2015 року № 1359 (том 1 а.с. 122-131).

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі ГУМВС в області) від 09 грудня 2008 року № 525о/с з 01 грудня 2008 року ОСОБА_1 призначений на посаду експерта сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Краматорського міського відділу НДЕКЦ при ГУМВС в області (том 1 а.с. 182-184).

Наказом ГУМВС в області від 31 жовтня 2014 року № 387о/с «По особовому складу» підполковник міліції ОСОБА_1 (А-057529) призначений головним експертом відділу техніко-криміналістичного забезпечення органів внутрішніх справ НДЕКЦ при ГУМВС в області (том 1 а.с. 185).

Наказом ГУМВС в області від 06 листопада 2015 року № 412о/с «По особовому складу» відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ підполковник міліції ОСОБА_1 (А-057529), головний експерт відділу техніко-криміналістичного забезпечення органів внутрішніх справ НДЕКЦ при ГУМВС в області, звільнений з органів внутрішніх справ 06 листопада 2015 року за п. 65 «б» (через хворобу) (том 1 а.с. 186).

Наказом ГУМВС в області від 22 січня 2016 року № 6о/с лк «По особовому складу» внесені зміни до наказу від 06 листопада 2015 року № 412о/с в частині звільнення позивача, вирішено вважати вислугу років на 06 листопада 2015 року у календарному обчисленні 23 роки 09 місяців 07 днів, для виплати грошової допомоги 08 років 05 місяців 07 днів (том 2 а.с. 14).

Звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ мало наслідком виникнення у НДЕКЦ обовязку провести з ним повний розрахунок за всіма видами грошового забезпечення.

З приводу нарахування та виплати позивачу грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції встановлено наступне.

22 жовтня 2015 року першим заступником керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) виданий наказ № 295 (по стройовій частині).

Згідно з пп. 1.1.2.3. пп. 1.1.2. пп. 1.1. п. 1 наказу від 22 жовтня 2015 року № 295 вирішено вважати підполковника міліції ОСОБА_1, головного експерта відділу техніко-криміналістичного забезпечення ОВС науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, таким, що прибув до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань з 01 лютого 2015 року.

Відомості про безпосередню участь ОСОБА_1 в антитерористичній операції, її забезпеченні, включені до наказу від 22 жовтня 2015 року № 295 на підставі листа начальника ГУМВС в області від 05 серпня 2015 року № 6012/Аб (том 1 а.с. 75, 156-158).

За інформацією, наданою ГУМВС в області, наказом першого заступника керівника АТЦ при СБУ від 13 грудня 2015 року № 347 ОСОБА_1 виключено зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань (том 1 а.с. 247).

08 січня 2016 року ГУМВС в області видало довідку 346лк/Мт про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, згідно з якою підполковник міліції ОСОБА_1 в період з 01 лютого 2015 року по 06 листопада 2015 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області (том 1 а.с. 143, 160).

Позивач доводив, що належав до складу сил та засобів, які залучаються та безпосередньо беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення з травня 2014 року.

Як свідчить доповідна записка заступника начальника НДЕКЦ майора міліції ОСОБА_3, подана на імя т.в.о. начальника НДЕКЦ підполковника міліції ОСОБА_4, з липня 2014 року особовий склад НДЕКЦ передислокований для подальшого проходження служби, забезпечення допомоги слідчо-оперативним групам та сприяння розкриттю злочинів по містам Донецької області, підконтрольним Україні. Співробітники НДЕКЦ брали участь в слідчих та оперативно-розшукових діях.

Так, ОСОБА_1 брав участь в слідчих та оперативно-розшукових діях 19 вересня, 12, 13, 16 жовтня, 22 листопада, 04 грудня 2014 року, 10 лютого, 26 березня та 02 квітня 2015 року (том 1 а.с. 27).

Як свідчить рапорт заступника начальника відділу організації ТКЗ ОСОБА_5 капітана міліції ОСОБА_6, адресований начальнику НДЕКЦ підполковнику міліції ОСОБА_4, до особового складу НДЕКЦ, який в період з 01 січня 2015 року по 20 жовтня 2015 року був задіяний, як сили та засоби, які безпосередньо виконували завдання антитерористичного штабу при СБУ (на території проведення антитерористичної операції Донецької та Луганської областей), належав ОСОБА_1 (чергувань в добовому наряді 95, здійснено виїздів на огляд місця події 101, прийнято участь у слідчих діях 14, фактів вилучення слідів рук 52, виконав 41 судову експертизу) (том 1 а.с. 28-30).

Як свідчить рапорт заступника начальника НДЕКЦ майора міліції ОСОБА_3, поданий на імя т.в.о. начальника НДЕКЦ підполковника міліції ОСОБА_4, особовий склад відділу техніко-криміналістичного забезпечення ОСОБА_5 в період з 01 травня 2015 року по 31 травня 2015 року був задіяний як сили та засоби, які безпосередньо виконували завдання антитерористичного штабу при СБУ (на території проведення антитерористичної операції Донецької та Луганської областей).

ОСОБА_1 брав участь у слідчих діях, чергував у складі слідчо-оперативної групи Краматорського МВ ГУМВС в області 01, 04, 05, 08, 09, 12, 13, 16, 17, 20, 21, 24, 25, 28, 29 травня 2015 року (том 1 а.с. 195).

Суд відзначає, що надані позивачем документи, а саме доповідна записка заступника начальника НДЕКЦ майора міліції ОСОБА_3 та рапорт заступника начальника відділу організації ТКЗ ОСОБА_5 капітана міліції ОСОБА_6 не містять дат їх складання та резолюцій керівника НДЕКЦ за результатами їх розгляду.

Наданий позивачем рапорт заступника начальника НДЕКЦ майора міліції ОСОБА_3 не містить дати його складання та підпису особи, що його склала, а тому не приймається судом як письмовий доказ на підставі ст. 79 КАС.

Зі змісту рапортів начальника НДЕКЦ підполковника міліції ОСОБА_4, погоджених начальником ГУМВС в області генерал-майором міліції ОСОБА_7 (листи № 8931/Аб від 09 жовтня 2015 року та № 10377/Аб від 04 листопада 2015 року) та поданих на імя першого заступника керівника АТЦ при СБУ (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей), слідує, що особовий склад НДЕКЦ був задіяний як сили та засоби, які безпосередньо виконували завдання антитерористичного штабу при СБУ (на території проведення антитерористичної операції Донецької та Луганської областей) з лютого по серпень 2015 року.

Згідно з цими рапортами ОСОБА_1 чергував у складі основної слідчо-оперативної групи Краматорського МВ ГУМВС в області, здійснював виїзди на огляди місця події за фактами скоєння злочинів та правопорушень з 07 по 22 лютого 2015 року (приймав участь у оглядах місця подій у якості спеціаліста 09, 10, 13, 14, 21, 22 лютого 2015 року); 05, 06, 07, 09, 13, 16, 17, 18, 19, 21, 22, 23, 26, 29, 30 березня 2015 року; з 02 по 09 квітня 2015 року та з 23 по 30 квітня 2015 року (приймав участь у оглядах місць подій у якості спеціаліста 02, 03, 27, 30 квітня 2015 року); з 01 по 14 травня 2015 року (приймав участь у оглядах місць подій у якості спеціаліста 01, 08, 10, 12, 13 травня 2015 року); 01, 03, 04, 05, 06, 07, 08, 11, 12, 15, 16, 19, 20, 21, 23, 24, 27, 28, 31 липня 2015 року (том 1 а.с. 161-163).

Рапорти начальника НДЕКЦ підполковника міліції ОСОБА_4, погоджені начальником ГУМВС в області генерал-майором ОСОБА_7 та подані на імя першого заступника керівника АТЦ при СБУ (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей), відомостей про безпосередню участь ОСОБА_1 у виконанні завдань антитерористичного штабу при СБУ України (на території проведення антитерористичної операції Донецької та Луганської областей) впродовж червня 2015 року не містять (том 2 а.с. 195-216).

Відповідач доводив, що нарахування грошової винагороди ОСОБА_1 проводилось починаючи з 01 лютого 2015 року на підставі наказу першого заступника керівника АТЦ при СБУ від 22 жовтня 2015 року № 295.

Розрахунок винагороди здійснювався за формулою: (посадовий оклад + оклад за спеціальним званням + надбавка за вислугу років + надбавка за особливі умови служби + премія) / днів у місяці) х кількість днів, за якими підтверджено рапортом виконання завдань АТЦ при СБУ).

За лютий 2015 року ОСОБА_1 нарахована винагорода в розмірі 2 050,00 грн. (3 827,25 грн. / 28 днів х 15 діб); за березень 2015 року в розмірі 2 116,00 грн. (4 374,00 грн. / 31 х 15 діб); за квітень 2015 року 2 235,00 грн. (4 789,53 грн. / 30 х 14 діб); за травень 2015 року 2 318,00 грн. (4 789,53 грн. / 31 х 15 діб); за липень 2015 року 3 090,00 грн. (4 789,53 грн. / 31 х 20 діб).

Згідно з поясненнями відповідача, дні, в які ОСОБА_1 знаходився у відпустці, на лікарняному або безпосередньо не виконував завдань АТЦ при СБУ, не зазначалися в рапортах та не враховувалися при розрахунку винагороди.

Питання про те, чи належать виконані працівником завдання (огляд місця події, судова експертиза тощо) до завдань, які безпосередньо здійснюються при забезпеченні проведення антитерористичної операції, вирішувалося начальником НДЕКЦ або начальником ГУМВС в області та відображалося у відповідних рапортах.

Винагорода за червень 2015 року ОСОБА_1 не була нарахована через те, що, за висновком керівництва НДЕКЦ та ГУМВС в області, він не виконував завдань щодо забезпечення проведення антитерористичної операції. Виконані позивачем огляди та судові експертизи не були безпосередньо повязані з проведенням антитерористичної операції, виконувалися в рамках посадових інструкцій, а тому не відображені у відповідному рапорті.

Відповідач наголошував, що до лютого 2015 року жодних виплат за безпосередню участь у антитерористичній операції співробітникам НДЕКЦ не нараховували та не виплачували у звязку з відсутністю відповідних наказів керівництва АТЦ при СБУ.

Розрахунково-платіжна відомість за видами оплат за січень-грудень 2015 року свідчить, що позивачу нарахована грошова винагорода за лютий 2015 року у розмірі 2 050,00 грн.; за березень 2015 року 2 116,00 грн.; за квітень 2015 року 2 235,00 грн.; за травень 2015 року 2 318,00 грн.; за липень 2015 року 3 090,00 грн. (том 1 а.с. 159).

Докази нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової винагороди за інші періоди, зокрема за травень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року та січень, червень 2015 року, суду не надані.

Вирішуючи по суті вимоги в частині стягнення винагороди за травень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року та січень, червень 2015 року, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

04 червня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» (далі Постанова № 158), яка офіційно оприлюднена в «Урядовому курєрі» від 06 червня 2014 року № 101 і набрала чинності 06 червня 2014 року.

П. 2 Постанови № 158 установлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100% місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3 000 гривень, у розрахунку на місяць.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2014 року № 158» від 10 вересня 2014 року № 417 (далі Постанова № 417) внесені зміни до п. 2 Постанови № 158, який доповнено новим абзацом такого змісту: «Виплата винагороди здійснюється також під час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоровя у звязку з пораненнями (контузіями, травмами, каліцтвами), отриманими під час участі у зазначених операціях і заходах».

Постанова № 417 офіційно оприлюднена в «Урядовому курєрі» від 13 вересня 2014 року № 168 і набрала чинності 13 вересня 2014 року.

31 березня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» (далі - Постанова № 24), яка офіційно оприлюднена в «Урядовому курєрі» від 03 лютого 2015 року № 19 і набрала чинності 03 лютого 2015 року.

Абз. 1 п. 1 Постанови № 24 установлено, що під час проведення антитерористичної операції особам рядового і начальницького складу правоохоронних органів за безпосередню участь у антитерористичній операції виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

Згідно з абз. 2 п. 1 Постанови № 24 розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у антитерористичній операції менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.

Відповідно до абз. 3 п. 1 Постанови № 24 винагорода особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоровя після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).

П. 3 Постанови № 24 затверджений розмір винагороди особам рядового і начальницького складу за безпосередню участь у антитерористичній операції, який становить 100% місячного грошового забезпечення.

П. 4 Постанови № 24 Міністерству оборони разом з іншими заінтересованими державними органами доручено затвердити порядок та умови виплати винагороди.

П. 6 Постанови № 24 визнано таким, що втратив чинність п. 2 Постанови № 158 у частині виплати особам рядового і начальницького складу винагороди в розмірі 100% місячного грошового забезпечення, але не менш як 3 тис. гривень, у розрахунку на місяць.

П. 1 наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України» від 23 липня 2014 року № 719, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 08 серпня 2014 року за № 939/25716 (далі Наказ № 719) передбачав виплату особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за безпосередню участь в антитерористичних операціях починаючи з 01 травня 2014 року винагороди в розмірі 100% місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Обчислення цієї винагороди здійснювалося з розрахунку місячного грошового забезпечення (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди), за останньою займаною штатною посадою на час участі в зазначених операціях і заходах.

П. 2 Наказу № 719 передбачав виплату винагороди за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у п. 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів начальників закладів, установ, організацій (начальникам - наказів вищих начальників, начальників органів внутрішніх справ.

Згідно з п. 4 Наказу № 719, він підлягав застосуванню з 01 травня 2014 року.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про внесення змін до наказу МВС України від 23 липня 2014 року № 719» від 18 листопада 2014 року № 1246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2014 року за № 1531/26308 (далі Наказ № 1246), п. 2 Наказу № 719 доповнений новим абзацом, який передбачав, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, евакуйованим у звязку з пораненнями (контузіями, травмами, каліцтвами), отриманими під час участі в зазначених операціях і заходах, виплата винагороди здійснюється також під час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоровя.

Відповідно до п. 3 Наказу № 1246, він підлягав застосуванню з 13 вересня 2014 року.

02 лютого 2015 року Міністерством оборони України виданий наказ № 49 «Про особливості виплати винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичної операції», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2015 року за № 135/26580 (далі Наказ № 49).

П.п. 3, 5 Наказу № 49 встановлено, що цей наказ застосовується з дня набрання чинності Постановою № 24, зокрема у правоохоронних органах.

Наказом № 49 затверджений Порядок виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі Порядок № 49).

Згідно з п. 1 розділу І Порядку № 49 цей Порядок визначає механізм та умови виплат винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального звязку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту (далі військовослужбовці) за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи в антитерористичній операції (далі АТО), інших заходах в умовах особливого періоду.

П. 4 розділу І Порядку № 49 визначено, що виплата винагород здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій), керівництва військових формувань та органів державної влади. Командирам (начальникам) військових частин (закладів, установ, організацій) наказами вищих командирів (начальників, керівників). Розміри винагород та додаткових винагород у наказах зазначаються у гривнях.

За правилами п. 6 розділу І Порядку № 49 виплата винагород військовослужбовцям здійснюється за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, визначених додатком 1 до Постанови № 24.

Виплата винагороди військовослужбовцям (крім резервістів) за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи в АТО, інших заходах в умовах особливого періоду регламентована розділом ІІ Порядку № 49.

Так, відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку № 49 військовослужбовцям (крім резервістів) у період проведення АТО за безпосередню участь у АТО виплачується винагорода у розмірі 100% місячного грошового забезпечення.

Згідно з п. 2 розділу ІІ Порядку № 49 розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обовязків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у АТО менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень.

При цьому відповідно до п. 3 розділу ІІ Порядку № 49 винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у п. 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).

Згідно з п. 5 розділу ІІ Порядку № 49 військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України); перебувають у районі проведення АТО.

Судом встановлено, що згідно з наказом першого заступника керівника АТЦ при СБУ (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 22 жовтня 2015 року № 295 ОСОБА_1 вважався таким, що прибув до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань з 01 лютого 2015 року.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 08 січня 2016 року № 346лк/Мт ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області в період з 01 лютого 2015 року по 06 листопада 2015 року.

Отже, факт прибуття ОСОБА_1 до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань, саме з 01 лютого 2015 року підтверджений належними та допустими доказами.

Суд відзначає, що наказ першого заступника керівника АТЦ при СБУ (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 22 жовтня 2015 року № 295 в частині визначення дати початку залучення позивача до складу сил та засобів, які безпосередньо беруть участь в антитерористичній операції, позивачем не оскаржений, протиправним не визнавався та не був скасований.

З огляду на приписи п. 5 розділу ІІ Порядку № 49 вимоги позивача про стягнення винагороди за безпосередню участь у антитерористичній операції за травень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року та за січень 2015 року, тобто за період, що передував часу залучення ОСОБА_1 до складу сил та засобів, які безпосередньо беруть участь в антитерористичній операції, визначеному наказом першого заступника керівника АТЦ при СБУ (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 22 жовтня 2015 року № 295, задоволенню не підлягають.

Стосовно стягнення винагороди за червень 2015 року суд зазначає таке.

Згідно з п. 2 розділу ІІ Порядку № 49 у разі участі у АТО менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень.

П. 4 розділу І Порядку № 49 встановлено, що виплата винагород здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій), керівництва військових формувань та органів державної влади.

Згідно з п. 5 розділу ІІ Порядку № 49 військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України); перебувають у районі проведення АТО.

Отже, однією з обовязкових умов для отримання винагороди є виконання завдань штабу АТО.

Суд не може своїм рішенням підміняти рішення субєктів владних повноважень та визначати ті чи інші виконані позивачем завдання, як завдання керівництва штабу АТО.

В рапортах керівництва НДЕКЦ, погоджених начальником ГУМВС в області, відомості про безпосереднє виконання ОСОБА_1 завдань антитерористичного штабу при СБУ впродовж червня 2015 року відсутні.

Належні та допустимі докази безпосереднього виконання позивачем завдань антитерористичного штабу при СБУ в червні 2015 року суду не надані.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення винагороди за безпосередню участь в АТО за червень 2015 року не підлягають задоволенню.

З приводу нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2015 рік встановлено наступне.

18 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до т.в.о. начальника НДЕКЦ підполковника міліції ОСОБА_8 з рапортом про надання чергової відпустки за 2015 рік (додаткової частини 15 діб) з 10 квітня 2015 року (том 1 а.с. 155).

Наказом НДЕКЦ від 09 квітня 2015 року № 35о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 надана частина чергової відпустки за 2015 рік на 16 діб (з урахуванням 1-ї святкової доби) з 10 до 25 квітня 2015 року (том 1 а.с. 171).

21 липня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до т.в.о. начальника НДЕКЦ підполковника міліції ОСОБА_4 з рапортом про надання чергової відпустки за 2015 рік (основної частини) з 08 серпня 2015 року (том 1 а.с. 153).

Наказом НДЕКЦ від 10 серпня 2015 року № 72о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 надана частина чергової відпустки за 2015 рік на 31 добу (з урахуванням 1-ї святкової доби) з 08 серпня до 07 вересня 2015 року (том 1 а.с. 172).

07 вересня 2015 року ОСОБА_1 на імя т.в.о. начальника НДЕКЦ підполковника міліції ОСОБА_4 подав рапорт про продовження терміну чергової відпустки за 2015 рік на час перебування на лікарняному (том 1 а.с. 154).

Наказом НДЕКЦ від 10 вересня 2015 року № 83о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 продовжена чергова відпустка у звязку з перебуванням на лікарняному з 08 до 26 вересня 2015 року (том 1 а.с. 173).

На підставі довідки НДЕКЦ від 14 січня 2016 року наказом ГУМВС в області від 22 січня 2016 року № 6о/с лк «По особовому складу» внесені зміни до від 06 листопада 2015 року № 412о/с в частині звільнення ОСОБА_1

Наказ ГУМВС в області від 22 січня 2016 року № 6о/с лк передбачав виплату ОСОБА_1 компенсації за 21 добу невикористаної чергової відпустки за відпрацьований час у 2015 році (том 2 а.с .14).

На підставі наказу ГУМВС в області від 22 січня 2016 року № 6о/с лк ОСОБА_1 нарахована компенсація за невикористану 21 добу щорічної відпустки за фактично відпрацьований час у 2015 році в розмірі 3 297,71 грн.

Нарахування компенсації за невикористану відпустку в розмірі 3 297,71 грн. підтверджено розрахунковим листком за лютий 2016 року (том 2 а.с. 139-140).

Докази виплати позивачу компенсації за невикористану відпустку (як то платіжні доручення, відомості про перерахування коштів тощо) суду не надані.

Вирішуючи по суті вимоги позивача в частині стягнення грошової компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2015 рік, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі Закон № 565) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачав наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 565 особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Ч. 1 ст. 18 Закону № 565 визначено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 № 114 (далі Положення № 114).

За правилами абз. 2 п. 56 Положення № 114 особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

За розрахунком позивача невикористана ним частина щорічної відпустки за відпрацьований у 2015 році час становила 11 діб.

Разом з цим, наказом ГУМВС в області від 22 січня 2016 року № 6о/с лк визначено, що невикористана позивачем частина чергової відпустки за відпрацьований в 2015 році час становить 21 добу. Зазначений наказ не оскаржений, протиправним не визнаний та не скасований.

З цієї причини суд виходить з того, що невикористана частина щорічної відпустки за відпрацьований в 2015 році час становить 21 добу.

Відповідно до п. «а» п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок № 100) цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно з абз. 1 п. 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки.

Таким чином, Порядком № 100 визначена спеціальна процедура обчислення середнього заробітку для виплати компенсації за невикористану відпустку.

Відповідно до абз. 1 п. 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.

Абз. 4 п. 3 Порядку № 100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати для компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до п. 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються, зокрема: а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов'язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками); б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Ч. 1 ст. 19 Закону № 565 було передбачено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року № 1294 (далі Постанова № 1294) грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Судом встановлено, що грошове забезпечення ОСОБА_1 за останні 12 календарних місяців роботи (служби), що передують місяцю виплати компенсації (листопад 2015 року), тобто з 01 листопада 2014 року по 31 жовтня 2015 року включно, становило: за листопад 2014 року 3 771,04 грн.; за грудень 2014 року 4 663,82 грн.; за січень 2015 року 3 827,25 грн.; за лютий 2015 року 3 827,25 грн.; за березень 2015 року 4 374,00 грн.; за квітень 2015 року 4 789,53 грн.; за травень 2015 року 4 789,53 грн.; за червень 2015 року 4 789,53 грн.; за липень 2015 року 4 789,53 грн.; за серпень 2015 року 4 789,53 грн.; за вересень 2015 року 4 789,53 грн.; за жовтень 2015 року 4 783,53 грн. (том 1 а.с. 9-11).

Таким чином, грошове забезпечення за останні 12 календарних місяців роботи (служби), що передують місяцю виплати компенсації за невикористану відпустку, дорівнює 53 990,07 грн. (3 771,04 + 4 663,82 + 3 827,25 + 3 827,25 + 4 374,00 + 4 789,53 + 4 789,53 + 4 789,53 + 4 789,53 + 4 789,53 + 4 789,53 + 4 789,53 = 53 990,07).

Згідно з абз. 1 п. 7 Порядку № 100 нарахування компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 04 вересня 2013 року № 9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2014 рік» в листопаді кількість робочих днів становила 20, в грудні 23.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 09 вересня 2014 року № 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2015 рік» в січні кількість робочих днів становила 20, в лютому 20, в березні 21, в квітні 21, в травні 18, в червні 20, в липні 23, в серпні 20, у вересні 22, у жовтні 22.

В період з 01 листопада 2014 року по 31 жовтня 2015 року кількість робочих днів становила 250 (20 + 23+ 20 + 20 + 21 + 21+ 18+ 20 + 23 + 20 + 22 + 22 = 250).

Середньоденне грошове забезпечення для обчислення розміру компенсації за невикористану частину щорічної відпустки дорівнює: 53 990,07 грн. / 250 днів = 215,96 грн.

Компенсація за невикористану частину щорічної відпустки за 2015 рік становить: 215,96 грн. х 21 день = 4 535,17 грн.

Після утримання 2,5% єдиного соціального внеску та 1,5% військового збору до виплати належить 4 353,76 грн. (4 535,17 113,38 68,03 = 4 353,76).

Таким чином, на користь ОСОБА_1 з НДЕКЦ слід стягнути 4 353,76 грн.

Суд відзначає, що при обчисленні компенсації за невикористані дні щорічної відпустки сторони помилково застосовували формулу: (грошове забезпечення за останні два повні місяці служби / кількість календарних днів за два місяці х кількість невикористаних днів відпустки), та не врахували наявність спеціального порядку, визначеного абз. 1 п. 2 Порядку № 100.

З приводу нарахування та виплати позивачу компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку за 2015 рік суд зазначає таке.

На підставі довідки-витягу з послужного списку встановлено, що з 18 червня 1995 року по 27 листопада 2006 року позивач проходив військову службу у Збройних Силах України.

ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України за п. 63 пп. «г» (у звязку із скороченням штатів) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України та виключений зі списків особового складу з 27 листопада 2006 року на підставі наказу Краматорського МВК від 27 листопада 2006 року № 151 (том 1 а.с. 182-184).

Позивач має статус учасника бойових дій та право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, про що свідчить посвідчення серії АБ № 593847, видане Військовою частиною А-1314 23 лютого 1998 року (том 1 а.с. 8).

Сторонами не оспорюється, що впродовж 2015 року додаткова оплачувана відпустка позивачу не була надана, грошова компенсація за невикористані дні цієї відпустки не була нарахована і виплачена.

Згідно з п. 49 Положення № 114 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки: а) чергові; б) короткострокові; в) через хворобу; г) канікулярні; д) у зв'язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ; є) додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв'язку з навчанням.

За правилами п. 61 Положення № 114 додаткові відпустки особам рядового і начальницького складу надаються відповідно до законодавства.

П. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі Закон № 3551) визначено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги як одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Згідно зі ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі Закон № 504) учасникам бойових дій, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 504 цей вид додаткової відпустки належить до щорічних.

Відповідач не заперечував наявність у позивача як учасника бойових дій права на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік, а також те, що впродовж 2015 року позивач цю відпустку не використав.

Відповідно до абз. 2 п. 56 Положення № 114 особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 504 у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Таким чином, у разі звільнення працівника йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст. 16-2 Закону № 504 та п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551.

Суд відзначає, що в абз. 2 п. 56 Положенні № 114 йдеться про «невикористану в році звільнення відпустку» без вказівки на її вид (основна чи додаткова), а тому не вбачає підстав для звуженого тлумачення цієї норми.

Наведене зумовлює висновок, що в силу абз. 2 п. 56 Положення № 114 при звільненні з органів внутрішніх справ ОСОБА_1 мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2015 році додаткову відпустку, передбачену п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551.

Згідно з абз. 2 п. 49 Положення № 114 обчислення тривалості відпусток - подобове. Святкові дні, встановлені законодавством неробочими, до тривалості відпусток не включаються.

Відповідно до абз. 3 п. 49 Положення № 114 при наданні чергової та додаткової відпусток їх тривалість визначається діленням повного розміру кожної із відпусток на дванадцять і множенням на число повних місяців служби.

Суд виходить з того, що кількість днів щорічної відпустки, за які необхідно виплатити компенсацію, має розраховуватися пропорційно відпрацьованому позивачем часу в 2015 році.

Повна тривалість додаткової відпустки 14 календарних днів, фактично в 2015 році позивач відпрацював повних 10 місяців.

14 календарних днів / 12 місяців х 10 місяців = 11, 67 (за правилами округлення 12 календарних днів).

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 09 вересня 2014 року № 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2015 рік» кількість календарних днів у 2015 році - 365, кількість святкових і днів релігійних свят 11.

14 календарних днів / (365 календарних днів 11 святкових днів і днів релігійних свят) = 0,0395.

Кількість фактично відпрацьованих позивачем днів в період з 01 січня 2015 року по 06 листопада 2015 року включно 310 днів (31 + 28 + 31 + 30 + 31 + 30 + 31 + 31 + 30 + 31 + 6).

310 календарних днів 11 святкових днів і днів релігійних свят = 299

0,0395 х 299 = 11,8105 (за правилами округлення 12 календарних днів).

Таким чином, невикористана позивачем частина додаткової відпустки, пропорційна фактично відпрацьованому ним часу у 2015 році, становить 12 календарних днів.

Грошова компенсація за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки становить: 12 календарних днів х 215,96 грн. = 2 591,52 грн.

Після утримання 2,5% єдиного соціального внеску та 1,5% військового збору до виплати належить 2 487,76 грн. (2 591,52 64,89 38,87 = 2 487,76).

Таким чином, на користь ОСОБА_1 з НДЕКЦ слід стягнути 2 487,76 грн.

З приводу вимог позивача про стягнення компенсації за службу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні, а також за роботу у нічний час суд відзначає наступне.

Згідно з графіками чергувань особового складу 7-го сектору ВТКЗ НДКЦ, затвердженими заступником начальника центру начальником відділу техніко-криміналістичного забезпечення НДЕКЦ майором міліції ОСОБА_3, позивач перебував у добовому чергуванні: 01, 04, 05, 08, 09, 12, 13, 16, 17, 20, 21, 24, 25, 28, 29 січня 2015 року; 01, 05, 06, 09, 10, 13, 14, 17, 18, 21, 22, 25 лютого 2015 року; 01, 05, 06, 09, 10, 13, 14, 17, 18, 21, 22, 26, 29, 30 березня 2015 року; 02, 03, 06, 07, 10, 11, 14, 15, 17, 19, 22, 23, 25, 27, 30 квітня 2015 року; 01, 04, 05, 08, 09, 12, 13, 16, 17, 20, 21, 24, 25, 28, 29 травня 2015 року; 01, 02, 05, 06, 09, 10, 13, 14, 17, 18, 21, 22, 25, 26, 29, 30 червня 2015 року; 03, 04, 07, 08, 11, 12, 15, 16, 19, 20, 23, 24, 27, 28, 31 липня 2015 року (том 1 а.с. 164-170).

Журнали обліку рішень начальника Краматорського МВ ГУМВС в області свідчать, що ОСОБА_1 був залучений до організації роботи добового наряду: 01, 04, 05, 08, 09, 12, 13, 16, 17, 20, 21, 24, 25, 28, 29 січня 2015 року; 01, 02, 05, 06, 09, 10, 13, 14, 17, 21, 22, 28 лютого 2015 року; 05, 06, 09, 10, 13, 14, 17, 18, 21, 22, 25, 26, 29, 30 березня 2015 року; 02, 03, 06, 07, 26, 27, 30 квітня 2015 року; 01, 04, 05, 08, 09, 12, 13, 16, 17, 20, 21, 24, 25, 28, 29 травня 2015 року; 01, 02, 05, 06, 09, 10, 13, 14, 17, 18, 21, 22, 25, 26, 29, 30 червня 2015 року; 03, 04, 07, 08, 11, 15, 16, 20, 23, 24, 27, 28, 29 липня 2015 року (том 1 а.с. 212-243, том 2 а.с. 40-101).

Як свідчить Інформація про участь ОСОБА_1 в оглядах місць подій, у виконанні судових експертиз та слідчих дій відповідно до журналів реєстрації: в січні 2015 року позивач брав участь в огляді місць подій 04, 05, 09, 16, 24, 28, 29; у виконанні судових експертиз 08, 13, 21, 29; у виконані слідчих дій 17, 21, 28; в лютому 2015 року брав участь в огляді місць подій 05, 06, 09, 10, 13, 14, 21, 22; у виконанні судових експертиз 03, 04, 09, 12, 16, 18; у виконані слідчих дій 17 , 22; в березні 2015 року брав участь в огляді місць подій 05, 06, 09, 13, 17, 18, 19, 21, 22, 23, 26, 29, 30; у виконанні судових експертиз 04, 10, 16, 20, 24; у виконані слідчих дій 13, 14; в квітні 2015 року брав участь в огляді місць подій 02, 03, 27, 30; у виконанні судових експертиз 03; у виконані слідчих дій 03, 30; в травні 2015 року брав участь в огляді місць подій 01, 08, 10, 12, 13, 20, 21, 24, 28, 29; у виконанні судових експертиз 12, 15, 19, 28; у виконані слідчих дій 12, 13; в червні 2015 року брав участь в огляді місць подій 01, 02, 03, 05, 06, 11, 14, 18, 26, 29, 30; у виконанні судових експертиз 02, 03, 05, 08, 17; у виконані слідчих дій 30; в липні 2015 року брав участь в огляді місць подій 07, 08, 12, 13, 15, 16, 19, 20, 27, 28, 31; у виконанні судових експертиз 02, 07, 09, 10, 21, 27, 28; у виконані слідчих дій 20 (том 1 а.с. 174-181).

Інформація про участь ОСОБА_1 в оглядах місць подій, у виконанні судових експертиз, у виконані слідчих дій підтверджена витягами з Журналу реєстрації участі співробітників експертно-криміналістичного підрозділу як спеціалістів у слідчих діях 9-й сектор ВТКЗ ОСОБА_5 (інв. № 2636), Журналу реєстрації участі працівників експертно-криміналістичного підрозділу як спеціалістів у оглядах місця події 9-й сектор ВТКЗ ОСОБА_5 (інв. № 2881) (том 1 а.с. 31-46, том 2 а.с. 157-167).

Сторонами не оспорюється, що компенсація за службу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні, а також за роботу у нічний час позивачу не нараховувалась на не виплачувалась.

Ч. ч. 12-13 ст. 22 Закону № 565 було визначено, що для працівників міліції встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства. Аналогічні норми містяться в абз. 1 п. 21 Положення № 114.

Згідно з абз. 2-3 п. 21 Положення № 114 внутрішній розпорядок в органах внутрішніх справ встановлюється з урахуванням особливостей діяльності різних служб і підрозділів. При змінній роботі (службі) і безперервному чергуванні встановлюється однакова тривалість денної, вечірньої та нічної зміни.

П. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 1991 року № 197 «Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні» (чинної на час виникнення спірних правовідносин) передбачав, що при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які утримуються за рахунок коштів республіканського та місцевих бюджетів, а також коштів, що надходять за договорами від міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій і громадян, до несення служби понад установлений законодавством робочий час оплата їхньої праці за цей час провадиться у розмірах, передбачених законодавством України про працю, з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

Служба осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі у подвійному розмірі.

Відповідно до абз. 1 п. 2 Постанови КМУ № 1294 виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896, затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція № 499).

Виплата компенсації за службу в понаднормовий час, у дні щотижневого відпочинку та за святкові дні регламентована п. 3.7. Інструкції № 499.

Згідно з пп. 3.7.1. п. 3.7. Інструкції № 499 при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до несення служби понад установлений законодавством робочий час виплата грошового забезпечення проводиться з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

Відповідно до пп. 3.7.2. п. 3.7. Інструкції № 499 годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу та окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці. При цьому понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік.

За правилами пп. 3.7.3. п. 3.7. Інструкції № 499 служба осіб рядового і начальницького складу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою шляхом надання їм іншого дня відпочинку або в грошовій формі. Компенсація понаднормових робіт шляхом надання відгулів не допускається.

Відповідно до п. 3.7.4. п. 3.7. Інструкції № 499 підставою для залучення працівників органів внутрішніх справ до понаднормової служби чи в дні щотижневого відпочинку та святкові дні є: а) письмові накази керівників органів внутрішніх справ; б) графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів внутрішніх справ.

Згідно з пп. 3.7.5. п. 3.7. Інструкції № 499 облік робочого часу здійснюється шляхом ведення щомісячного табеля з обов'язковою відміткою в ньому кількості відпрацьованих годин.

При цьому відповідно до пп. 3.7.6. п. 3.7. Інструкції № 499 службою в нічний час вважається виконання особами рядового і начальницького складу органів, підрозділів установ і навчальних закладів внутрішніх справ службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00.

Особам, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в робочий час.

Особам добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі), яка не враховується в робочий час.

За правилами ч. 4 ст. 70 КАС обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Належними доказами залучення особи до служби у понаднормовий час є письмовий наказ, підписаний керівником органа внутрішніх справ, і щомісячний табель з обовязковою відміткою в ньому кількості відпрацьованих годин (3.7.3.-3.7.4. п. 3.7. Інструкції).

Аналогічний висновок міститься в постанові Вищого адміністративного суду України від 15 березня 2015 року у справі № 2а-1266/11/2670 (К/800/57158/14).

Графіки чергувань у складі СОГ Краматорського МВ особовим складом 7-го сектору ВТКЗ НДЕКЦ, затверджені заступником начальника центру начальником відділу техніко-криміналістичного забезпечення НДЕКЦ, та Журнали обліку рішень начальника Краматорського МВ ГУМВС в області не можуть бути прийняті судом як належні докази для покладання на НДЕКЦ обовязку провести оплату праці в нічний час, у вихідні та святкові дні.

Належні докази - письмові накази керівника про залучення ОСОБА_1 до служби у понаднормовий час і щомісячні табелі обліку понаднормового виходу, затверджені керівником, суду не надані.

З огляду на викладене вимоги позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації за службу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні, а також за роботу у нічний час за 2015 рік задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення індексації грошового забезпечення за 2014 та 2015 роки суд зазначає наступне.

Абз. 1 п. 1.6. Інструкції № 499 визначено, що грошове забпезечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем проходження служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Згідно з приписами п. 1.14 Інструкції № 499 індексація грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу МВС здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.

Ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ (далі Закон № 1282) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законодавством та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі Порядок № 1078), який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання.

Відповідно до ст. 2 Закону № 1282, п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

За правилами п. 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Грошове забезпечення індексується у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Підстави для проведення індексації визначені ст. 4 Закону № 1282.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

У разі коли підвищення розмірів мінімальних соціальних гарантій, зазначених в абзаці першому цього пункту, не супроводжується зростанням грошових доходів громадян, передбачених п. 2 цього Порядку, грошові доходи індексуються на загальних підставах відповідно до п.п. 1-1 і 4 цього Порядку.

Місяць, в якому відбувається підвищення грошових доходів працівників у звязку із розширенням зони обслуговування, збільшенням обсягу робіт, суміщенням професій (посад), виконанням обовязків тимчасово відсутнього працівника, оплатою за роботу за сумісництвом на одному підприємстві, в установі, організації, а також за рахунок збільшення розміру премії, не вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (у разі, коли не відбувається підвищення тарифної ставки (окладу).

Ч. 2 ст. 5 Закону № 1282 визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи датуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у звязку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 1282 індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пп. 2 п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Таким чином, за наявності умов, визначених Законом № 1282 та Порядком № 1078, позивач мав право на індексацію грошового забезпечення.

Розрахунок індексації за 2014 рік поведений з таких показників: базовий місяць березень 2012 року (збільшення заробітної плати в розмірі, що перевищував суму індексації); жовтень 2014 року (збільшення заробітної плати в розмірі, що перевищував суму індексації); прожитковий мінімум для працездатних громадян 1 218 грн. (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік»).

Сума індексації за 2014 ріку становить: січень коефіцієнт індексації 0; сума індексації 0; лютий коефіцієнт індексації 0; сума індексації 0; березень коефіцієнт індексації 0 сума індексації 0; квітень коефіцієнт індексації 0 сума індексації 0; травень коефіцієнт індексації 2,60 сума індексації 31,67 грн.; червень коефіцієнт індексації 6,00 сума індексації 73,08 грн.; липень коефіцієнт індексації 10,00 сума індексації 121,80 грн.; серпень - коефіцієнт індексації 10,00 сума індексації 121,80 грн.; вересень коефіцієнт індексації 11,60 сума індексації 141,29 грн.; жовтень коефіцієнт індексації 0 сума індексації 0; листопад - коефіцієнт індексації 0 сума індексації 0; грудень коефіцієнт індексації 0 сума індексації 0.

Таким чином, сума індексації за 2014 рік становить 489,64 грн.

Розрахунок індексації за 2015 рік поведений з таких показників: базовий місяць жовтень 2014 року (збільшення заробітної плати в розмірі, що перевищував суму індексації); прожитковий мінімум для працездатних громадян з 01 січня 2015 року 1 218 грн., з 01 вересня 2015 року 1 378 грн. (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік»).

Сума індексації за 2015 ріку становить: січень - коефіцієнт індексації 1,90 сума індексації 23,14 грн.; лютий - коефіцієнт індексації 5,00 сума індексації 60,90 грн.; березень - коефіцієнт індексації 8,20 сума індексації 99,88 грн.; квітень - індексації 13,90 сума індексації 169,30 грн.; травень - коефіцієнт індексації 26,30 сума індексації 320,33 грн.; червень - коефіцієнт індексації 43,90 сума індексації 534,70 грн.; липень 2015 коефіцієнт індексації 47,10 сума індексації 573,68 грн.; серпень - коефіцієнт індексації 47,10 сума індексації 573,68 грн.; вересень - коефіцієнт індексації 47, 10 сума індексації 649,04 грн.; жовтень - коефіцієнт індексації 47,10 сума індексації 649,04 грн.; листопад - коефіцієнт індексації 47,10 сума індексації 649,04 грн.; грудень - коефіцієнт індексації 47,10 сума індексації 649,04 грн.

Таким чином, сума індексації за 2015 року становить 4 951,77 грн.

Розрахунок індексації за 2016 рік поведений з таких показників: базовий місяць жовтень 2014 року (збільшення заробітної плати в розмірі, що перевищував суму індексації); прожитковий мінімум для працездатних громадян з 01 січня 2016 року 1 378 грн. (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік»).

Сума індексації за 2016 рік становить: січень - коефіцієнт індексації 49,30 сума індексації 679,35 грн.; лютий - коефіцієнт індексації 49,30 сума індексації 679,35 грн.; березень - коефіцієнт індексації 49,30 сума індексації 679,35 грн.

Таким чином, сума індексації за 2016 рік становить 2 038,05 грн.

Відповідно до пп. 2 п. 22 постанови Пленуму Верхового Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у справах, пов'язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв'язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст. 34 Закону і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Отже, за період грудень 2015 року березень 2016 року сума заборгованості також підлягає індексації.

Таким чином, на користь позивача з НДЕКЦ слід стягнути суму індексації 7 479,64 грн.

Згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини (справа «Кечко проти України») органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, а тому суд не приймає посилання відповідача на відсутність фінансування цих виплат як причину їх непроведення.

З приводу вимог про стягнення грошового забезпечення за час затримки розрахунку суд зазначає таке.

ОСОБА_2 законів про працю України (далі КЗпП) регулюють трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Ч. 1 ст. 19 Закону № 565 було передбачено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року № 1294 (далі Постанова № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до абз. 1 п. 2 Постанови № 1294 виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896, затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція № 499).

Отже, правові норми, що містяться у Постанові № 1294 та в Інструкції № 449, є нормами спеціального законодавства і підлягають застосуванню при визначенні структури, порядку та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та у випадку виникнення спорів з цього приводу.

Такий висновок суду узгоджується з положеннями, що містяться у пп. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13, якими визначено, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ, тощо).

Разом з цим суд зазначає, що непоширення норм КЗпП на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Ст.ст. 1-2 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу; при цьому основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках гарантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до п. 1 Постанови № 1294, п. 3 Інструкції № 499 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, нерозповсюдження на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ КЗпП стосується лише норм, якими врегульована оплата праці (виплата грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення (зокрема, спорів з приводу розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати).

Водночас питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ не врегульовані положеннями спеціального законодавства.

За правилами ст. 9 КАС у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст. 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Ст. 12 цієї Конвенції установлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.

Враховуючи, що перебування особи на державній службі є однією із форм реалізації, закріпленого у ст. 43 Конституції України права на працю (постанова Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 21-389а13), суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин норми КЗпП.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього ОСОБА_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Ч. 2 ст. 116 КЗпП визначено, що у разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили, що у день звільнення 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 не працював, отже остаточний розрахунок з ним мав бути проведений 06 листопада 2015 року.

На час судового розгляду остаточний розрахунок з позивачем не проведено.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього ОСОБА_2, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що в силу приписів ст. 117 КЗпП ОСОБА_1 має право на отримання середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з 07 листопада 2015 року по 21 березня 2016 року включно.

Згідно з абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13 при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Відповідно до п. «л» п. 1 Порядку № 100 цей Порядок застосовується, зокрема, у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно з п. 2 Порядку № 100 у всіх випадках збереження середньої заробітної плати (крім обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням,творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

П. 8 Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Останні два (повних) місяця роботи (служби), які передували звільненню позивача - це вересень та жовтень 2015 року.

Відповідно до п. 1.7 Інструкції № 499 при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

З огляду на це суд розраховує середньоденне грошове забезпечення позивача з календарних, а не робочих днів.

Грошове забезпечення ОСОБА_1 у вересні 2015 року становило 4 789,53 грн., у жовтні 2015 року 4 789,53 грн.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 09 вересня 2014 року № 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок тривалості робочого часу на 2015 рік» кількість календарних днів у вересні - 30, у жовтні 31.

Отже, середньоденне грошове забезпечення становить (4 789,53 грн. + 4 789,53 грн.) : (30 днів + 31 день) = 157,03 грн.

Кількість днів затримки розрахунку з 07 листопада 2015 року по 21 березня 2016 року включно становить 136 днів.

Таким чином, середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні становить 21 356,08 грн. (157,03. х 136 = 21 356,08).

В постанові від 27 квітня 2016 року (справа № 6-113цс16) Верховний Суд України навів наступний правовий висновок.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 111 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 цього ОСОБА_2.

Необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

В постанові від 23 грудня 2015 року (справа № 6-837цс15) міститься висновок Верховного Суду України, що за наявності між сторонами спору щодо розміру заборгованості із заробітної плати, розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню, з урахуванням принципу співмірності та істотності суми заборгованості порівняно із середнім заробітком.

В постанові від 21 січня 2015 року (справа № 6-195цс14) міститься висновок Верховного Суду України, що оскільки у справі, яка переглядається, вимоги позивача щодо розміру належних йому при звільненні сум судом задоволені у повному обсязі, то й підстав для застосування принципу співмірності та зменшення відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні в суду не було.

За розрахунком позивача у день звільнення йому мали бути виплачені: винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції - 26 320,90 грн.; компенсації за невикористану відпустку - 3 572,66 грн.; компенсації за службу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні, а також за роботу у нічний час - 2 263,30 грн.; сума індексації 4 708,01 грн., всього 36 864,87 грн.

Суд дійшов висновку, що у день звільнення позивачу належало сплатити: компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки 4 353,76 грн., компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки 2 487,76 грн., суму індексації за період з січня 2014 року по листопад 2015 року 4 792,37 грн., всього 11 633,89 грн. (243% середнього заробітку та 31,65% заявлених позивачем вимог).

Розмір грошової компенсації за час затримки розрахунку 21 356,08 грн. становить 445,89% середнього заробітку.

Оскільки вимоги позивача задоволені частково, суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку позивач мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи (тривалості затримки, поведінки відповідача у спірних правовідносинах) та, враховуючи принцип співмірності, не вбачає підстав для його зменшення.

Як наслідок, на користь позивача з НДЕКЦ підлягає стягненню грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 21 356,08 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та про стягнення з НДЕКЦ на користь позивача компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки 4 353,76 грн., компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки 2 487,76 грн., суму індексації за період з січня 2014 року по березень 2016 року 7 479,64 грн. та грошове забезпечення за час затримки розрахунку 21 356,08 грн., разом 35 677,24 грн.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до ст. 94 КАС судові витрати присудженню не підлягають.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 256 КАС негайно виконуються постанови про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС є правом суду.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Донецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головного управління Національної поліції в Донецькій області, про стягнення грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, грошової компенсації за невикористану частину щорічної та додаткової оплачуваної відпустки, грошової компенсації за службу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні, а також за роботу у нічний час, індексації грошового забезпечення та грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

2. Стягнути з Донецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України (ідентифікаційний код 25574914, місцезнаходження: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 32) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер 290771999, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) 35 677 (тридцять пять тисяч шістсот сімдесят сім) гривень 24 копійки.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Постанова в межах суми стягнення за один місяць 4 789,53 грн. підлягає негайному виконанню.

5. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені у судовому засіданні 21 березня 2016 року.

6. Повний текст постанови виготовлений 28 березня 2016 року.

7. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 ОСОБА_2 адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 ОСОБА_2 адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

8. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 ОСОБА_2 адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

9. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.