Постанова № 58891815, 05.07.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року Житомир справа № 806/837/16

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Капинос О.В., суддів: Токаревої М.С. , Шимоновича Р.М. ,

секретар судового засідання Недашківська Н.В. ,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, третя особа на стороні відповідача - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу,

встановив:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 25.08.2015 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов"язаних з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов"язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 08.04.2016.

- зобов"язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду 2 групи з 25.08.2015 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов"язаних з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. №975.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" він має право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності 2 групи внаслідок виконання обов'язків військової служби та на підставі Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, однак відповідач у її виплаті відмовляє. Крім того, зазначив, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.03.2016 у справі №806/5360/15 визнано його право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 25.08.2015 на підставі вказаного порядку. У зв"язку з цим, просить скасувати рішення Міністерства оборони України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях. Пояснив, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникло 19.06.2012 року - з дня встановлення інвалідності під час первинного огляду, а 25.08.2015 року під час повторного огляду було встановлено 2 групу інвалідності. При цьому виплата такої допомоги повинна здійснюватися відповідно до Закону і Порядку №499. Разом з тим, дата підвищення інвалідності не може вважатися днем встановлення інвалідності. Крім того, оскільки від часу звільнення з військової служби до настання інвалідності позивача минуло більше трьох місяців, тому підстави для виплати одноразової грошової допомоги відсутні.

Представник Житомирського обласного військового комісаріату у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і просив у їх задоволенні відмовити. Зазначив, що оскільки первинну інвалідність встановлено 19.06.2012, тому він не має права на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови КМУ №975. Крім того, оскільки з часу звільнення позивача і до моменту настання інвалідності пройшло більше трьох місяців, підстав для виплат одноразової грошової допомоги немає.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що у період з 03.05.1979 по 21.06.1981 ОСОБА_4 проходив військову службу в Збройних силах, з яких з 22.01.1980 по 17.06.1981 приймав участь у бойових діях у Республіці Афганістан. (а.с.16-17)

Рішенням Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв"язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 23.02.2012 №502 встановлено, що отримані ОСОБА_4 поранення, контузія, захворювання Так по"язані з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с. 18).

22.06.2012 Житомирською обласною медико-соціальною комісією №2 позивачу встановлено 3 групу інвалідності з 19.06.2012, яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювання пов"язаних з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії. (а.с.21)

При цьому, позивач, як інвалід 3 групи, одноразову грошову допомогу, інших компенсаційних виплат відповідно до законодавства, у зв"язку з встановленням йому вказаної групи інвалідності, не отримував.

25.08.2015 року Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 ОСОБА_4 встановлено 2 групу інвалідності довічно, з 25.08.2015 року, яка настала внаслідок захворювання, повязаного з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії. (а.с. 22).

01.09.2015 Управлінням праці та соціального захисту Олевської РДА ОСОБА_4 видано посвідчення інваліда війни 2 групи. (а.с 23).

23.09.2015 ОСОБА_4 подав заяву до військового комісара Олевського районного військового комісаріату Житомирської області про виплату йому одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.22).

ОСОБА_5 фінансів Міністерства оборони України № 248/3/6/2910 від 22.10.2015, Житомирський обласний військовий комісаріат повідомлено про те, що після розгляду документів ОСОБА_4 щодо виплати допомоги відповідно до Постанови КМУ від 28.05.2008 № 499, підстав для подання пропозицій Міністру оборони України щодо призначення одноразової допомоги немає. Зміни до ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (на виконання якого було прийнято Постанову КМУ від 28.05.2008 № 499), набрали чинності 01.01.2007, отже дія цих актів поширюється тільки на військовослужбовців, які отримали інвалідність та звільнені після цієї дати або продовжують проходити військову службу, тому права на отримання ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги немає (а.с.24).

Не погоджуючись з такою відмовою позивач оскаржував її до Житомирського окружного адміністративного суду. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.03.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 у справі №806/5360/15, визнано дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_4 в призначенні одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням йому 2 групи інвалідності з 25.08.2015 внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії - протиправними. Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_4, як інваліду 2 групи, одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975. (а.с.67-77).

На виконання зазначеного судового рішення, 23.09.2015 позивачем до Олевського районного військового комісаріату було подано заяву для виплати одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 25.08.2015. (а.с.24).

За результатами розгляду поданих позивачем документів, комісія з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби прийняла рішення, оформлене протоколом № 24 від 8 квітня 2016 року, яким повернуто документи на доопрацювання, оскільки в наданих документах немає підтверджень настання інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, як це передбачено пп. 4 п. 2 Постанови КМУ від 28.05.2008 № 499.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон України №2232-ХІІІ).

Відповідно до статті 41 Закону України №2232-ХІІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон України №2011-XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України №2011-ХІІ. Розділом ІІ цього Закону.

Приписами статті 1 Закону України №2011-XII встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статей 1-2 Закону України №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України №2011-XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно частини 1 статті 16 Закону України №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону України №2011-XII встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

При цьому, розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності 2 групи становить суму 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб (пункт "б" частини 1 ст. 16-2 Закону).

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Постанова № 975), яка набрала чинності 24.01.2014.

Підпунктом 1 пункту 6 Постанови № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності 2 групи.

Відповідно до пункту 3 Постанови № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Право на призначення та виплату одноразової допомоги позивачу, як інваліду 2 групи, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 975 від 25.12.2013 "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги" встановлено та підтверджено постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.03.2016, яка в установленому законом порядку набрала законної сили.

Відповідно до ч.2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наведеною нормою КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування. За змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.

З огляду на зазначене, суд при розгляді даної справи не досліджує питання щодо часу виникнення у позивача права на отримання одноразової допомоги і не приймає до уваги твердження відповідача щодо того, що до позивача підлягає застосуванню Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, оскільки судовим рішенням підтверджено право позивача на виплату одноразової грошової допомоги з моменту встановлення йому 2 групи інвалідності з 25.08.2015.

Крім того, право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не пов'язується з часом звільнення його з військової служби, а пов'язується з фактом і часом встановлення йому інвалідності як звільненому зі служби військовослужбовцю, яка настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Таким чином, безпідставними є доводи відповідача щодо того, що оскільки від часу звільнення з військової служби до настання інвалідності позивача минуло більше трьох місяців, тому підстави для виплати одноразової грошової допомоги відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, відповідачем не надано доказів правомірності своїх дій та прийнятого рішення щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу, а тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_4 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 25.08.2015 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов"язаних з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов"язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 08.04.2016 є протиправним, а позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями, 86,91,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_4 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 25.08.2015 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов"язаних з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов"язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 08.04.2016.

Зобов"язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду 2 групи з 25.08.2015 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов"язаних з виконанням обов"язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. №975.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.В. Капинос

Суддя М.С. Токарева

Суддя Р.М.Шимонович

Повний текст постанови виготовлено: 11 липня 2016 р.