Ухвала суду № 58888991, 11.07.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Коротенко Є.В.

Справа № 409/3328/15-ц

Провадження № 22ц/782/524/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - судді Коротенка Є.В.,

суддів: Луганської В.М., Фарятьєва С.О.,

за участю секретаря Козубської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Луганської області в м.Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє на підставі договору про надання правової допомоги в інтересах ОСОБА_3, на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 30 травня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до відділу Державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції, ОСОБА_4 про захист права на свободу пересування, зняття обмеження у праві виїзду за межі України,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 30.05.2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до відділу Державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції Луганської області (далі - ВДВС Лутугинського РУЮ), ОСОБА_4 про захист права на свободу пересування, зняття обмеження у праві виїзду за межі України відмовлено за необгрунтованістю.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_2, який діє на підставі договору про надання правової допомоги в інтересах ОСОБА_3, звернувся до суду з апеляційною скаргою на нього і, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При апеляційному розгляді вказаної цивільної справи колегія суддів приймає до уваги положення ч.1 ст.303 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якого під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.212, 213 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно із ч.1 ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 12 грудня 2012 року подання головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції Луганської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України було задоволено. Суд обмежив право виїзду за межі України громадянину України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, без вилучення закордонного паспорту, який є боржником по зведеному виконавчому провадженню № 1-253, до виконання ним своїх зобовязань по даному виконавчому провадженню (а.с.10).

При цьому у мотивувальній частині вказаної ухвали зазначено, що відносно боржника ОСОБА_3 наявне зведене виконавче провадження по виконавчим документам різних органів, починаючи з 2008 року, за яким жодних дій по виконанню будь-якого з даних документів боржником не здійснено (а.с.10-звор.).

При таких обставинах колегія суддів зауважує, що ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 12 грудня 2012 року було вирішено питання про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 при виконанні не тільки судового рішення за позовом ОСОБА_4Г.(як зазначив позивач ОСОБА_3 у своєму позові), а по зведеному виконавчому провадженню № 1-253 з різними стягувачами.

Жодних підтверджень виконання ОСОБА_3 зобовязань за вказаним зведеним виконавчим провадженням суду по цей час не надано.

У звязку із проведенням АТО матеріали вказаного виконавчого провадження та матеріали цивільної справи за поданням головного державного виконавця ВДВС Лутугинського РУЮ про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 залишились на тимчасово окупованій території, а тому вважаються втраченими.

Відповідно до п.12.4. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802 (далі-Інструкція), тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України стосовно особи знімається у разі винесення державним виконавцем постанови про:

повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), на підставі частини першої статті 48 Закону;

закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-6, 8-9, 11-14 частини першої статті 49 Закону;

скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України у разі належного виконання особою зобов'язань щодо сплати періодичних платежів.

У постанові вказуються номер та дата винесення судового рішення про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Постанова затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і протягом трьох робочих днів надсилається до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.

Жодних підтверджень наявності зазначених у п.12.4. Інструкції підстав для зняття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України стосовно ОСОБА_3 суду не надано.

Порядок відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження передбачені розділом ХV Інструкції. Зокрема п. 15.1. Інструкції передбачено, що за заявою сторони виконавчого провадження або з ініціативи державного виконавця підлягають відновленню втрачене виконавче провадження або його матеріали.

При цьому п.п.15.2.-15.4. Інструкції встановлено, що у заяві про відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження повинно бути зазначено, про відновлення якого саме виконавчого провадження просить сторона виконавчого провадження, реквізити виконавчого документа, сторони виконавчого провадження, їх місце проживання чи місцезнаходження (у разі наявності вказаної інформації у сторони виконавчого провадження), обставини втрати матеріалів виконавчого провадження, поновлення яких саме документів сторона вважає необхідним, для якої мети необхідне їх поновлення. До заяви про відновлення втраченого виконавчого провадження чи його матеріалів можуть додаватися документи або їх копії, що збереглися у сторони виконавчого провадження, навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку. Державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони можуть звернутися до суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, за видачею дубліката виконавчого документа. Державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього дубліката виконавчого документа виносить постанову про відновлення втраченого (знищеного) виконавчого провадження і не пізніше наступного дня надсилає її стягувачеві та боржникові.

Жодних підтверджень щодо відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження, у порядку виконання якого ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 12 грудня 2012 року було вирішено питання про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України, суду надано не було.

Також суду не було надано доказів на підтвердження відновлення в порядку, передбаченому розділом ІХ ЦПК України, втраченого судового провадження цивільної справи за поданням головного державного виконавця ВДВС Лутугинського РУЮ про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3

При таких обставинах колегія суддів Апеляційного суду Луганської області приходить до висновку, що тимчасове обмеження громадянина України у праві виїзду за межі України законом покладено на суд, а припинення обмеження виїзду у зв'язку з виконанням обов'язку за рішенням, що перебувало на виконанні, покладено на державного виконавця.

Саме така думка висловлена і у здійсненному Верховним Судом України у лютому 2013 року узагальненні судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Тобто законодавчо встановлено спеціальний порядок для вирішення питання щодо тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України, який передбачає здійснення певних процесуальних дій виключно державним виконавцем. При цьому при неналежному здійснення державним виконавцем своїх посадових обовязків у сторони виконавчого провадження виникає право на звернення до уповноваженого органу або суду зі скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця (розділ VІІ ЦПК України).

Підтверджень свого звернення із заявами до органів ДВС з питанням щодо відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження, до уповноваженого суду - із заявою про відновлення втраченого судового провадження та про видачу дубліката виконавчого документа позивач суду не надав.

Також ОСОБА_3 не звертався до суду зі скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту цивільних прав та інтересів.

Крім того, ОСОБА_3 суду не надано достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Зокрема, з викладених вище причин суд не в змозі дослідити відповідні матеріали виконавчого провадження та судових справ (у даному разі - відновлених) щодо стягнення з боржника певних сум, можливого закриття виконавчого провадження внаслідок виконання ОСОБА_3 своїх зобовязань. При цьому колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи взагалі відсутні достатні докази (оригінали документів або належним чином посвідчені їх копії) на підтвердження факту тимчасового обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України, а тому і відсутні достатні належні та допустимі докази на встановлення факту порушення, невизнання або оспорювання прав свобод чи інтересів позивача.

Згідно із ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Крім того, факт безперешкодного надходження позивача поза межами України вже після постановлення ухвали Апеляційного суду Луганської області від 12 грудня 2012 року підтверджується матеріалами справи (а.с.7, 14, 15).

При таких обставинах суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 до ВДВС Лутугинського РУЮ, ОСОБА_4 про захист права на свободу пересування, зняття обмеження у праві виїзду за межі України.

При ухваленні судового рішення Білокуракинський районний суд Луганської області вирішив питання про розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, будь-яких належних доказів на підтвердження своїх доводів апелянт суду не надав, тому судом першої інстанції постановлене правильне по суті і справедливе рішення.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст.304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 314-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє на підставі договору про надання правової допомоги в інтересах ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 30 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, однак її може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: