Ухвала суду № 58888249, 12.07.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 743/1641/15-ц Провадження № 22-ц/795/1064/2016 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Жовток Є. А. Доповідач - Шарапова О. Л.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі:ОСОБА_4за участю:ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою Військового інституту телекомунікацій та інформатизації на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 24 березня 2016 року в справі за позовом Військового інституту телекомунікацій та інформатизації до ОСОБА_5 про відшкодування завданої шкоди,-

в с т а н о в и в:

22 грудня 2015 року Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача у відшкодування заподіяної шкоди 11 933 грн. 50 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_5 з 22 листопада 2010 року по 24 листопада 2014 року перебував з Військовим інститутом телекомунікацій та інформатизації у трудових відносинах, працював водієм. 11 квітня 2011 року між інститутом та відповідачем був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. З водіями ВІТІ, в тому числі і з відповідачем, постійно проводились заняття з приводу правильності оформлення шляхових листів та щодо норм витрат пального. В червні-липні 2014 року Департаментом внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України проведений аудит Військового інституту телекомунікацій та інформатизації, за результатами якого виявлено незаконне витрачання та списання матеріальних цінностей ( невірне оформлення шляхових листів та неврахування зменшення норм витрат пального на 15% понижуючого коефіцієнта). За наслідками службового розслідування, яке було проведено Військовим інститутом телекомунікацій та інформатизації, встановлено, що відповідач не повністю заповнював шляхові листи, зазначаючи лише початкову та кінцеву точку маршруту, не зазначаючи інших місць заїзду, що призвело до підвищення пройдено кілометражу та незаконного списання пального на суму 5452 грн. Крім того, при проведенні цього службового розслідування було встановлено, що відповідач у встановлених законодавством випадках не враховував зменшення норми витрати пального на 15% понижуючого коефіцієнта, що призвело до незаконного списання пального на суму 6481.5 грн.

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 24 березня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним. Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на те, що ними строк звернення до суду не пропущено, оскільки в серпні 2015 року Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації помилково звернувся з позовом до Печерського районного суду м. Києва та отримав ухвалу від 31 серпня 2015 року про повернення позовної заяви, а Державна казначейська служба України із великим запізненням сплатила судовий збір за подачу позовної заяви до Ріпкинського районного суду Чернігівської області. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вказує на те, що між Військовим інститутом телекомунікацій та інформатизації та ОСОБА_5 був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, а тому заподіяна шкода в повному обсязі підлягає стягненню з відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що з 22 листопада 2010 року по 24 листопада 2014 року відповідач перебував з позивачем у трудових відносинах, працював водієм. Звільнений відповідач був на підставі ст. 38 КЗпП України.

11 квітня 2011 року між Військовим інститутом телекомунікацій та інформатизації та відповідачем ( Працівник) був укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

За результатами проведення Департаментом внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України фінансового аудиту та аудиту відповідальності фінансово-господарської діяльності Військового інституту телекомунікацій та інформатизації за період з 01 січня 2011 року по 01 липня 2014 року було виявлені факти незаконного витрачання та незаконного списання матеріальних засобів на загальну суму 19 799 грн. 14 коп. ( звіт від 28 серпня 2014 року).

Відповідач здійснював оформлення шляхових листів із зазначенням пройденого кілометражу та витрат пального.

Наказом начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації № 279 від 03 вересня 2014 року за результатами проведеного аудиту було призначено службове розслідування по факту неправомірного списання майна та нестачі ресурсів по службі паливно-мастильних матеріалів.

Наказом начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації № 80 від 26 вересня 2014 року службове розслідування було припинене; водія взводу матеріально технічного забезпечення Військового інституту телекомунікацій та інформатизації працівника ЗСУ ОСОБА_5 за порушення вимог норми №60.5 наказу Міністра оборони України від 06.01.1999 №01 (зі змінами п.2 наказ Міністра оборони України від 11.01.2010 №1) та вимог п.3.2.1. наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року №43 (зі змінами і доповненнями), у дорожніх листах не врахував зменшення основної норми витрати пального на 15% понижуючого коефіцієнта та порушення статті 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України затверджено наказом МО України від 16.07.97 року №300, щодо збереження державного майна та вжиття необхідних заходів по не допущенню втрат, а саме в незаконному списанні матеріальних засобів притягнуто до відповідальності у розмірі 11933 грн. 50 коп.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не належить до категорії працівників , з якими згідно зі ст.. 135-1 КЗпП України може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність; права позивача порушені, оскільки на спірний випадок поширюються правила про відповідальність працівника у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше середнього місячного заробітку, але позивачем пропущений строк звернення до суду.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, який узгоджується з матеріалами справи та приписами законодавства.

Доводи апеляційної скарги про те, що ними строк звернення до суду не пропущено, оскільки в серпні 2015 року Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації помилково звернувся з позовом до Печерського районного суду м. Києва та отримав ухвалу від 31 серпня 2015 року про повернення позовної заяви, а Державна казначейська служба України із великим запізненням сплатила судовий збір за подачу позовної заяви до Ріпкинського районного суду Чернігівської області, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі, а обставини, на які посилається апелянт, могли бути підставою для звернення до суду першої інстанції з клопотанням про поновлення пропущеного строку.

Доводи апеляційної скарги про те, що між Військовим інститутом телекомунікацій та інформатизації та ОСОБА_5 був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, а тому заподіяна шкода в повному обсязі підлягає стягненню з відповідача, апеляційний суд вважає такими, що не ґрунтуються на законі, оскільки відповідач не належить до категорії працівників , з якими згідно зі ст.. 135-1 КЗпП України може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації - відхилити.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 24 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: