Рішення № 58886842, 29.06.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/9348/15 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.

Провадження № 22-ц/783/3836/16 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія: 19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.

суддів - Кабаля І.І., Монастирецького Д.І.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю представника апелянта - Заставного Р.М., представника позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання дійсним договору банківського вкладу та визнання права на відшкодування коштів,-

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2015 року позивач ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до АТ «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., в якому просила визнати укладеним та дійсним з моменту укладення Договір № 014-13555-190115 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 19 січня 2015р. на суму вкладу 6800.00 доларів США, під 5,5 процентів річних, що був укладений між нею та АТ «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020); визнати за нею право на відшкодування коштів вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування, за вищевказаним Договором.

В обґрунтування позову поcсилалася на те, що 19 січня 2015 року між нею та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір № 014-13555-190115 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США із сумою вкладу 6800.00 доларів США під 5,5 процентів річних із залученням вкладу на строк до 24 січня 2016 року. Пунктом 2.1 цього Договору визначено, що такий діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. На підставі постанови Правління НБУ від 02 березня 2015р. № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», відповідно до якого з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації. В подальшому, виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення № 147 від 03.08.2015р. про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації до 02 жовтня 2015 року. У вересні 2015 року нею було подано до Фонду гарантування вкладів заяву про виплату суми страхового відшкодування, відповіді на яку вона не отримала до сьогоднішнього дня. За постановою Правління НБУ від 02 жовтня 2015р. № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта банк», яким повноваження ліквідатора банку делеговано Кадирову В.В. строком на два роки з 05.10.2015р. по 04.10.2017р. На початку жовтня поточного року їй стало відомо про прийняття рішення щодо нікчемності Договору банківського вкладу (депозиту) № 014-13555-190115 від 19 січня 2015 року, укладеного між АТ «Дельта Банк» та нею. Таким чином, відповідачі заперечили дійсність даного Договору банківського вкладу (депозиту) та відмовились виплатити їй гарантовану суму компенсації. 09 жовтня 2015 року нею на адресу АТ «Дельта Банк» було скеровано письмове заперечення на отримане повідомлення про нікчемність правочину, відповіді на яке вона не отримала. Звертає увагу суду на те, що 13 листопада 2015 року, що становить понад місяць після направлення повідомлення про нікчемність правочину, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб нарахував до виплати та виплатив їй проценти по депозиту, чим визнав та підтвердив дійсність Договору № 014-13555-190115 банківського вкладу (депозиту) від 19 січня 2015 року, в той же час відмовившись виплачувати гарантовану суму відшкодування, пославшись на нікчемність даного Договору.

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Дельта Банк»,Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Акціонерного товариства « Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання дійсним договору банківського вкладу та визнання права на відшкодування коштів - задоволено.

Вирішено визнати укладеним та дійсним з моменту укладення Договір № 014-13555-190115 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 19 січня 2015 року на суму вкладу 6800.00 доларів США 00 центів, під 5,5 процентів річних, що був укладений між АТ «Дельта Банк» (код банку 380236, код ЄДРПОУ 34047020, юрид.адреса: м.Київ, вул.Щорса, 36-Б, адреса відділення: м.Львів, пр.Червоної Калини, буд.64) та ОСОБА_4

Визнати за ОСОБА_4 право на відшкодування коштів вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування, за Договором № 014-13555-190115 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 19 січня 2015 року, що був укладений між АТ «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020) та ОСОБА_4

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із даним рішенням, представник ПАТ «Дельта Банк» оскаржив таке в апеляційному порядку, скерувавши апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене без повного та всебічного з»ясування всіх обставин справи та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Покликається на вимоги ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Просить заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29 червня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задоволено часково. Заочне рішення Сихівського районного суду м.Львова від 09 березня 2016 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_4 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В.В. про визнання права на відшкодування коштів скасовано та провадження у цій справі закрито з тих підстав, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і тому спір, що виник з даних правовідносин, є пубілічно-правовим та підлягає розгляду за правилами КАС України.

В іншій частині рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта, представника позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення такої, з наступних підстав.

За приписами ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пленум Верховного Суд України у п.11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №11 роз»яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався.

Згідно із ст. ст. 3,4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до положень ст. ст. 11,15 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

На підставі ст. ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб безпідставно та необґрунтовано застосував до Договору № 014-13555-190115 банківського вкладу (депозиту) від 19 січня 2015 року п.7 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Договір № 014-13555-190115 банківського вкладу (депозиту) від 19 січня 2015 року не є нікчемним, в силу приписів ст. ст. 228, 1059 ЦК України, ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а відтак і немає правових підстав вважати такий нікчемним. Крім того, відповідачами не надано суду доказів звернення з відповідним позовом про визнання Договору № 014-13555-190115 банківського вкладу (депозиту) від 19 січня 2015 року недійсним, судового рішення про визнання цього договору недійсним також не надано.

А відтак, враховуючи вищенаведене, прийшов до висновку, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, відповідачами не надано жодних заперечень та доказів у підтвердження таких, тому позов слід задовольнити.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з насиупного.

Судом вірно встановлено, що 19 січня 2015 року між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір № 014-13555-190115 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США із сумою вкладу 6800.00 (шість тисяч вісімсот доларів США 00 центів) під 5,5 процентів річних із залученням вкладу на строк до 24 січня 2016 року. При цьому, п.2.1 цього Договору визначено, що такий діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

На підставі укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ «Дельта Банк» Договору № 014-13555-190115 банківського вкладу (депозиту) від 19 січня 2015 року, на відкритий позивачу Банком вкладний (депозитний) рахунок в цей же день надійшли кошти в сумі 6800.00 доларів США - сума вкладу відповідно до п. 1.2. Договору, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по угоді № 014-13555-190115 від 19 січня 2015 року, вкладник ОСОБА_4 за період з 19 січня 2015 року по 12 листопада 2015 року, якою документально підтверджено факт зарахування Банком на вкладний (Депозитний) рахунок коштів в сумі 6800.00 доларів США. Також, даною випискою, як належним письмовим доказом підтверджено та доведено факт прийняття та користування Банком внесеними на депозит коштами, нарахування процентів по цьому депозиту відповідно із визначеною Договором процентною ставкою.

02 березня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України за № 150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року за № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк». Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» призначено Кадирова Владислава Володимировича.

Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО №71 від 08.04.2015 року тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» запроваджено на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО №147 від 03.08.2015 року строк здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» продовжено по 02 жовтня 2015 року включно.

Постановою НБУ № 664 від 02.10.2015 року, відкликано банківську ліцензію та розпочато ліквідацію АТ «Дельта Банк».

Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 181 від 02.10.2015 року розпочата процедура ліквідації АТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

Отже, починаючи з 03 березня 2015 року, Банк здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним в умовах роботи неплатоспроможних банків. Тобто, для правовідносин, що виникають під час здійснення тимчасової адміністрації, а в подальшому і ліквідації, у Банку, пріоритетними є норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк» було здійснено перевірку договорів (правочинів) за вкладними операціями, на предмет виявлення договорів (правочинів), що є нікчемними з підстав, передбачених частиною 3 статті 38 Закону.

Відповідно до п. 8 частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За результатами перевірки виявлено наявність ознак нікчемності у ряді договорів банківського вкладу (депозиту), що були укладені між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та фізичними особами- клієнтами Банку після 16.01.2015 року включно.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляцційної скарги про те, що дії певних фізичних осіб щодо перерахування з власних поточних рахунків коштів на вкладні (депозитні) рахунки інших фізичних осіб, відкриті в АТ «Дельта Банк», були зумовлені тим, що сума грошових коштів на рахунках клієнтів - ініціаторів операцій на момент здійснення операції перевищувала суму граничного розміру відшкодування грошових коштів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (200 000 грн.), і відповідно, з огляду на незадовільний стан платіжної дисципліни АТ «Дельта Банк», для таких клієнтів існували ризики щодо незадоволення кредиторських вимог в результаті ліквідації АТ «Дельта Банк» та реалізації його майна.

Встановлено, що фізичні особи - платники ініціювали перерахування з власних поточних та вкладних рахунків на вклади (депозити) певної кількості інших фізичних осіб грошових коштів у розмірі, що є необхідним для подальшого відшкодування коштів Фондом ініціатору переказу та/або отримувачу переказу.

При цьому, клієнти - ініціатори перерахування коштів, з огляду на наявність на власних рахунках залишків коштів, були кредиторами Банку за відповідними договорами банківських вкладів та/або договорами банківських рахунків.

Таким чином, вказані операції призвели до того, що власник великого вкладу, залучивши кошти в сумі, що не перевищує граничного розміру відшкодування коштів за вкладами на рахунок позивача, фактично розділив суму власного вкладу на частини з метою отримання відшкодування коштів за власним вкладом в сумі, що перевищує розмір граничного відшкодування. Наслідком такого правочину є надання переваги вкладнику, розмір вкладу якого перевищує встановлений граничний розмір відшкодування, на отримання відповідного відшкодування замість отримання залишку вкладу понад граничний розмір відшкодування за рахунок реалізації майна банку в порядку черговості згідно ст. 52 Закону.

Судом першої інстанції не враховано, що при цьому, зазначені операції із перерахування грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб, відкриті в Банку були здійсненні в період дії Постанови Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних» (далі - «Постанова»). Вдповідно до зазначеної Постанови було прийнято рішення про віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних на строк 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема, Банку було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності Постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

Незважаючи на заборону, АТ «Дельта Банк" був укладений депозитний договір з позивачем та проведено операцію за результатами якої збільшилася гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, що є порушенням Постанови Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних», яка обов'язкова до виконання, та діючого законодавства у сфері банківської діяльності. Вже постановою НБУ №150 від 02.03.2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»віднесене до категорії неплатоспроможних, що підтверджує законність прийнятих обмежень відносно Банку постановою від 30.10.2014 р.

Тобто, за таких умов, укладання між Банком та фізичними особами договорів банківського вкладу, за якими здійснювалося зарахування коштів на вкладні рахунки від фізичних осіб, які є кредиторами Банку, та які не могли розраховувати на відшкодування коштів за рахунок Фонду з огляду на перевищення залишків на рахунках граничної суми відшкодування, мало наслідком надання Банком кредиторам - фізичним особам переваги перед іншими кредиторами. Пни цьому така перевага полягала у можливості отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб.

Відповідно до пункту 5.11. Правил банківського обслуговування фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» (далі - Правила), затверджених Рішенням Ради директорів АТ «Дельта Банк» Протоколом № 14 від 20 березня 20/3 року (з відповідними змінами) зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для Вкладника від третьої особи не допускається. А фактично ж кошти вносилися третіми особами, що є порушеннм Правил, що є публічними.

Крім того, спрямованість мети на надання переваг окремим кредиторам підтверджує і зарахування грошових коштів на рахунок позивача - шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи, що суперечить умовам договору банківського вкладу (п.1.8. Договору), п.5.11. Правил банківського обслуговування фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», а також положень чинного законодавства, зокрема, Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 року.

Так, згідно п. 10.19. Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 року, на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті фізичної особи-резидента зараховуються: готівкова валюта внесена/переказана власником рахунку; валюта, перерахована з власного поточного або власного вкладного (депозитного) рахунку в іноземній валюті; валюта від здійснення уповноваженим банком за дорученням власника рахунку операцій з обміну валюти відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою та умов договору банківського вкладу;кошти, перераховані з поточного рахунку іншої фізичної особи, якщо це передбачено договором банківського вкладу; нараховані проценти (дохід в іншій формі) за вкладом (депозитом), якщо це передбачено договором.

Перерахування коштів у вказаний спосіб - шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи, підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням.

Також, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що згідно із ст. 2 Закону України «Про систему гарантиування вкладів фізичних осіб», вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. В той же час, грошові кошти для позивача надходили всупереч умов договору. А тому, такі, грошові кошти не є вкладом в розумінні ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до пункту 7 частини З ст. 38 вказаного Закону, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з тих підстав, що банк уклав правочини (у тому числі договори). умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

У зв'язку із виявленням Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», призначеною наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» № 408 від 29.05.2015 нікчемних правочинів відповідно до ч. 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме: договорів банківського вкладу (депозиту), що були укладені між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та фізичними особами - клієнтами Банку після 16.01.2015 року включно, за якими кошти були зараховані за такими договорами від інших фізичних осіб, та операції за якими призвели до збільшення гарантованої суми відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, 16 вересня 2015 року був винесений наказ тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» № 813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями». Даним наказом відповідача вирішено: застосувати наслідки нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. З статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Договори).

Частиною 2 статті 37 Закону № 4452-У1 визначено, що уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів та звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 38 Закону № 4452-УІ протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-УІ передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у звязку з тим, що банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Згідно з частиною 4 статті 38 Закону № 4452-УІ уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Отже, з огляду на наведені норми Закону № 4452-УІ, уповноваженій особі для визнання правочинів нікчемними не потрібно вчиняти будь-яких дій. Правочин є нікчемним сам по собі, а не через те, що його необхідно визнавати таким. Нікчемність правочину достатньо лише виявити. У Законі № 4452-УІ зазначено, що уповноважена особа лише забезпечує перевірку правочинів на предмет виявлення таких, які вже є нікчемними. Тобто, уповноважена особа не визнає правочин нікчемним, а лише виявляє або забезпечує таке виявлення та фіксує даний факт.

Так, ч. 1 ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, слід зазначити, що чинне законодавство України розділяє два самостійні види:

1) нікчемного правочину, з підстав, визначених ст. 228 ЦК України, наслідки нікчемності якого застосовуються судом, та,

2) нікчемного правочину, з підстав визначених ч. 3 ст. 38 Закону №4452-УІ, визначення якого нікчемним може бути здійснено субєктом владних повноважень шляхом повідомлення сторін правочину у межах процедури тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Таким чином, виходячи з системного аналізу вище пелічених норм права та оцінивши зібрані у спаві докази, колегія суддів приходить щдо висновку, що відповідач під час процедури перевірки та виявлення правочинів, що є нікчемними, має діяти і діяв в межах процедури, визначеної Законом №4452-УІ. По дній справі Уповноважена особа направила на адресу позивача повідомлення про нікчемність правочину.

Структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначено в Законі України «Про банки і банківську діяльність» № 2121-11І від 07.12.00р. зі змінами і доповненнями (надалі Закон України № 212І-111)

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України № 2121-111, вклади фізичних осіб банків гарантуються в порядку і розмірах, передбачених законодавством України.

Статтею 5 цього Закону передбачено, що держава не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором.

За положеннями ст. 58 Закону України № 2121-111 банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства, а учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку.

Поряд з цим, з метою захисту прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків в Україні функціонує система гарантування вкладів фізичних осіб.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб від 23 лютого 2012 року №4452-У1 з наступними змінами та доповненнями (далі по тексту - Закон України № 4452-УІ).

Частиною 1 статті 3 Закону України № 4452-УІ встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 2 Закону системою гарантування вкладів фізичних осіб є сукупність відносин, що регулюються цим Законом, суб'єктами яких є Фонд, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, банки та вкладники. Метою запровадження такої системи, згідно Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Водночас, особа яка вступає в комерційні відносини з конкретним банком, залучаючи власні кошти на депозит в банку, свідомо несе ризик неповернення вказаних коштів у випадку визнання банку неплатоспроможним та неможливістю виконання банком своїх зобов'язань. Держава в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснює співпрацю з банками та гарантує повернення вкладникам банку повернення їх вкладів лише в межах визначеної суми. Проблемний банк не може повністю перекладати власні зобов'язання перед вкладниками на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, зокрема й шляхом внесення коригувань до структури банківського балансу шляхом збільшення чи зменшення зобов'язань банку перед окремими особами. Такі дії банку суперечать вимогам Закону та призводять до неправомірних відрахувань з Фонду.

Повідомленням № 8821/22949 від 23.09.2015 року позивача повідомлено, про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) №014-13555-190115 від 19.01.2015 року, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4, згідно до п. 7 ч. З ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Статтею 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Зокрема, законодавство передбачає можливість визнання деяких нікчемних правочинів дійсними (ч.2 ст.218, ч.2 ст.219, ч.2 ст.220, ч.2 ст,224) за підставами, визначеними ЦК України.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що у зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

Тому, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги і в тій частині, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав та інтересів не відповідає вимогам закону - спосіб захисту, який обрала позивачка щодо визнання дійсним укладеного між нею та АТ «Дельта Банк» договору банківського вкладу не передбачений вимогами ст. ст.16, 215 ЦК України.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, і задовольнив такі.

Стаття 309 ЦПК України передбачає, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального права, а відтак і помилкового визначення юридичних наслідків цих обставин. Це відповідно до приписів ст. 309 ЦПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 209 ч.3, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - задовольнити.

Заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання дійсним договору банківського вкладу та визнання права на відшкодування коштів - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Кабаль І.І.

Монастирецький Д.І.