Ухвала суду № 58886799, 05.07.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/7833/15-к Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 11-кп/783/528/16 Доповідач: Тенюх В. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого - Тенюха В.П.,

суддів: - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

секретаря - Мазур-Іванько Ж.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги заступника прокурора Львівської області Поліщука Володимира Павловича та адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.4 ст.27, ч.1 ст.366, ч.3 ст.358 КК України (в редакції 2001 року), ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки м.Самбора Львівської області, вул. Білозіра, 2/3, на вирок Галицького районного суду м.Львова від 24 лютого 2016 року,

з участю прокурора - Мотрук Н.В.,

в с т а н о в и л а:

вищевказаним вироком ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.27 ч.1 ст.366 КК України, та призначено їй покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік. На підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнено ОСОБА_4 від призначеного покарання, передбаченого ч.4 ст.27 ч.1 ст.366 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності. ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України (в редакціїстаном на 01 червня 2011 року), та призначено їй покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 1 (один) місяць. На підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнено ОСОБА_4 від призначеного покарання, передбаченого ч.3 ст.358 КК України (в редакціїстаном на 01 червня 2011 року) у зв'язку з закінченням строків давності. ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_4 від призначеного покарання, якщо вона протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обовязки, передбачені п.п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти орган кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Вирішено питання з судовими витратами та цивільним позовом.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання, обраний ухвалою Галицького районного суду м. Львова 15 червня 2015 року, залишено без змін до набрання вироком законної сили.

Згідно з вироком, ОСОБА_4 визнана винною у тому, що з корисливих мотивів, шляхом обману, поєднаного із використанням підробленого документа, заволоділа бюджетними коштами державної підтримки на будівництво (придбання) помешкання за програмою «Доступне житло», яку реалізовувало Львівське регіональне управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» у великих розмірах в сумі 122288 грн 16 коп.

Відповідно до п.8 ОСОБА_5 Кабінету Міністрів України від 11.02.2009 року №140 та ОСОБА_5 Кабінету Міністрів України від 09.06.2010 року №509, право на отримання державної підтримки мають громадяни, які перебувають на обліку, що потребують поліпшення житлових умов, та визначені центральними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які ведуть зазначений облік, такими, що мають право на доступне житло.

Відповідно до умов програми «Доступне житло», яку реалізовувало Львівське регіональне управління державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», обов'язковими документами, що підтверджують право на отримання державної підтримки, на підставі яких укладається договір про управління коштами для будівництва (придбання) доступного житла є: довідка про перебування на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов; довідка центрального органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про наявність права на доступне житло.

Правила ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, затверджені ОСОБА_5 Міністрів СРСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 року № 470.

Встановлено, що 14.12.2010 року ОСОБА_4 звернулась до Фонду з приводу отримання державної підтримки для будівництва житла по програмі «Доступне житло», де отримала консультацію з приводу умов програми «Доступне житло».

В подальшому, у ОСОБА_4, яка усвідомлювала те, що вона разом із членами своєї сім'ї, а саме: чоловіком ОСОБА_6, дочками ОСОБА_7 та ОСОБА_8, на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов не перебувають, а відтак права на отримання бюджетних коштів державної підтримки на будівництво житла не мають, виник злочинний умисел на заволодіння бюджетними коштами державної підтримки, які виділяються в рамках програми «Доступне житло», шляхом обману та використання підробленого офіційного документу про перебування на обліку її та членів сім'ї, як таких, що потребують покращення житлових умов.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, в особистих інтересах, з корисливих мотивів, з метою протиправного отримання бюджетних коштів, ОСОБА_4, достовірно знаючи, що ні вона, ні члени її сім'ї із заявою про постановку на облік громадян, що потребують поліпшення житлових умов в Бісковицьку сільську раду, Самбірського району, Львівської області, не звертались, а відтак на вказаному обліку не перебувають. 08 грудня 2010 року, перебуваючи в приміщенні Бісковицької сільської ради, Самбірського району, Львівської області, що розташована в тому ж селі, надаючи бланк довідки в якості зразка, шляхом вмовляння, схилила Бісковицького сільського голову ОСОБА_9 та секретаря Бісковицької сільської ради ОСОБА_10 скласти та видати на її імя завідомо підроблений документ довідку №1238 від 08.12.2010 року про те, що її чоловік ОСОБА_6 в межах «Порядку використання у 2010 році коштів Стабілізаційного фонду для забезпечення житлом громадян, в тому числі військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, та для здійснення компенсації Державній іпотечній установі витрат на придбання квартир для забезпечення житлом окремих категорій громадян», затвердженого постановою КМУ №509 та на виконання абзацу другого п.3 Порядку надання державної підтримки для забезпечення громадян доступним житлом, затвердженого ОСОБА_5 КМУ від 11.02.2009 року №140, в складі чотирьох осіб перебуває наобліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, включені для участі у програмі «Доступне житло», яку було складено, підписано сільським головою ОСОБА_9, завірено печаткою Бісковицької сільської ради, зареєстровано за №1238 від 08.12.2010 року та видано ОСОБА_4

Надалі у період з 14.12.2010 року по 15.12.2010 року ОСОБА_4, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння бюджетними коштами державної підтримки в розмірі 30 % від нормативної вартості житла, з корисливих мотивів, для штучного створення відповідності її особи вимогам до учасників умов програми «Доступне житло», в частині перебування на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, подала у Фонд, приміщення якого розташоване за адресою: м. Львів, вул. Винниченка, 8, куди вже раніше зверталась із заявою на отримання державної підтримки, завідомо підроблену довідку №1238 від 08.12.2010 року, видану Бісковицькою сільською радою, Самбірського району, Львівської області, про те, що в межах «Порядку використання у 2010 році коштів Стабілізаційного фонду для забезпечення житлом громадян, в тому числі військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, та для здійснення компенсації Державній іпотечній установі витрат на придбання квартир для забезпечення житлом окремих категорій громадян», затвердженого ОСОБА_5 КМУ №509 та на виконання абзацу другого п.3 Порядку надання державної підтримки для забезпечення громадян доступним житлом, затвердженого ОСОБА_5 КМУ від 11.02.2009 року №140, ОСОБА_4 та її сім'я, яка складається з чотирьох осіб станом на 14.12.2010 року, перебуває на квартирному обліку та потребує поліпшення житлових умов.

Подана ОСОБА_4 завідомо підроблена довідка №1238 від 08.12.2010 року була прийнята працівниками Фонду, як підтвердження відповідності умовам програми «Доступне житло» особи, що її подала, в частині перебування ОСОБА_4 на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, а також для розрахунку суми державної підтримки для придбання житла для ОСОБА_4 та її сім'я, яка склала 122288,16 гривень.

В подальшому, на підставі поданих документів, 15.12.2010 року між Фондом та ОСОБА_4 було укладено договір про управління коштами для будівництва (придбання) доступного житла за державної підтримки № 4/2/10509 від 15.12.2010 року, згідно якого на особистий рахунок ОСОБА_4 № 262085014747 у банку АТ «Єврогазбанк» було перераховано кошти державної підтримки у сумі 122288,16 грн. на будівництво житла, а саме квартири №3 багатоквартирного житлового будинку №48 по вулиці Шухевича у місті Самбір, Львівської області, право власності, яку зареєстровано на ОСОБА_4.

Умисні протиправні дії ОСОБА_4 перебувають у причинно-наслідковому звязку із суспільно-небезпечними наслідками у вигляді безпідставного вибуття із бюджету коштів державної підтримки на будівництво житла в сумі 122288,16 грн., що у відповідності до примітки до ст.185 КК України, на момент вчинення кримінального правопорушення у 250 і більше разів перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тому заподіяно у великих розмірах.

Таким чином, ОСОБА_4, вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), у великих розмірах, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.190 КК України.

Окрім цього, встановлено, що 14.12.2010 року ОСОБА_4 звернулась до Фонду з приводу отримання державної підтримки для будівництва житла по програмі «Доступне житло», де отримала консультацію з приводу умов програми «Доступне житло».

В подальшому у ОСОБА_4, яка усвідомлювала те, що вона разом із членами своєї сім'ї, а саме: чоловіком ОСОБА_6, дочками ОСОБА_7 та ОСОБА_8, на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов не перебувають, а відтак, права на отримання бюджетних коштів державної підтримки на будівництво житла не мають, виник злочинний умисел на заволодіння бюджетними коштами державної підтримки, які виділяються в рамках програми «Доступне житло», шляхом обману та використання підробленого офіційного документа про перебування на обліку її та членів сім'ї, як таких, що потребують покращення житлових умов.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, в особистих інтересах, з корисливих мотивів, з метою протиправного отримання бюджетних коштів, ОСОБА_4, достовірно знаючи, що ні вона, ні члени її сім'ї із заявою про постановку на облік громадян, що потребують поліпшення житлових умов у Бісковицьку сільську раду, Самбірського району, Львівської області не звертались, а відтак на вказаному обліку не перебувають, у невстановлений день та час, діючи як підбурювач, шляхом наполегливого умовляння Бісковицького сільського голови ОСОБА_9 та ОСОБА_11 скласти, скріпити своїми особистими підписами, відтиском печатки Бісковицької сільської ради та видати завідомо неправдивий документ згідно наданого в якості зразка, із завідомо для них неправдивим змістом, схилила останніх до вчинення незаконних дій.

Так, на умовляння ОСОБА_4 сільський голова ОСОБА_9, будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, наділеним владними повноваженнями, всупереч інтересам держави, положенням ОСОБА_5 КМУ від 09.06.2010 року №509, ОСОБА_5 КМУ від 11.02.2009 року №140, ОСОБА_5 ради міністрів РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470, достовірно знаючи, що облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов Бісковицькою сільською радою не ведеться, ОСОБА_4 та члени її сім'ї із заявою про постановку на такий облік не звертались, діючи умисно в особистих інтересах останньої, власноручно підписав та завірив печаткою Бісковицької сільської ради довідку про те, що в межах «Порядку використання у 2010 році коштів Стабілізаційного фонду для забезпечення житлом громадян, в тому числі військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, та для здійснення компенсації Державній іпотечній установі витрат на придбання квартир для забезпечення житлом окремих категорій громадян», затвердженого постановою КМУ №509 та на виконання абзацу другого п. 3 Порядку надання державної підтримки для забезпечення громадян доступним житлом, затвердженого ОСОБА_5 КМУ від 11.02.2009 року №140, ОСОБА_4 та її сім'я в складі чотирьох осіб станом на 08.12.2010 року, перебуває на обліку та потребує покращення житлових умов, яку було зареєстровано у журналі вихідних довідок за №1238 від 08.12.2010 року, таким чином, склавши та видавши завідомо неправдивий документ, що містить реквізити, а саме підпис службової особи, відтиск печатки, дату та номер, а тому є офіційним документом, що надає право на участь у програмі «Доступне житло».

Таким чином ОСОБА_4, діючи як підбурювач, умовлянням, схилила співучасника, який є службовою особою до складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих документів, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.27, ч.1 ст.366 КК України.

Крім цього, у період з 14.12.2010 року по 15.12.2010 року ОСОБА_4, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння бюджетними коштами державної підтримки в розмірі 30% від нормативної вартості житла, що мало бути ним придбане, з корисливих мотивів, для штучного створення відповідності його особи вимогам до учасників умов програми «Доступне житло» в частині перебування її на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, подала у Фонд, приміщення якого розташоване за адресою: м. Львів, вул. Винниченка, 8, завідомо підроблену довідку №1238 від 08.12.2010 року, видану Бісковицькою сільською радою, Самбірського району, Львівської області про те, що в межах «Порядку використання у 2010 році коштів Стабілізаційного фонду для забезпечення житлом громадян, в тому числі військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, та для здійснення компенсації Державній іпотечній установі витрат на придбання квартир для забезпечення житлом окремих категорій громадян», затвердженого ПКМУ №509 та на виконання абзацу другого п. 3 Порядку надання державної підтримки для забезпечення громадян доступним житлом, затвердженого ОСОБА_5 КМУ від 11.02.2009 року №140, ОСОБА_4 та її сім'я в складі чотирьох осіб станом на 08.12.2010 року, перебуває на квартирному обліку та потребує поліпшення житлових умов.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинила використання завідомо підробленого документу, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.358 КК України (в редакції КК України станом на 26.10.2010 року).

Не погоджуючись із даним вироком, заступник прокурора Львівської області Поліщук В.П. та адвокат обвинуваченої ОСОБА_4 - ОСОБА_3 подали апеляційні скарги.

Прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи та доведеність вини обвинуваченої, вважає вказаний вирок суду незаконним і таким, що підлягає зміні з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Просить оскаржуваний вирок змінити з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині покарання, призначеного за ч.4 ст.27, ч.1 ст.366 КК України, призначивши покарання за вказаний злочин у виді штрафу розміром 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень. На підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання у звязку із закінченням строків давності.

Окрім цього, змінити вирок у частині покарання, призначеного ОСОБА_4 за ч.3 ст.358 КК України (в редакції КК України від 01.06.2011 року), обравши покарання розміром 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 750 гривень. На підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання у звязку із закінченням строків давності, а в решті вирок залишити без змін.

В обгрунтування своїх апеляційних вимог прокурор покликається на те, що згідно з вимогами ч.3 ст.61 КК України покарання у виді обмеження волі не застосовується до жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років. Таким чином, на час ухвалення стосовно ОСОБА_4 вироку, остання мала малолітню дитину віком до 14 років, що виключає призначення їй покарання у виді обмеження волі.

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Галицького районного суду м.Львова від 24 лютого 2016 року скасувати як незаконний та необгрунтований і постановити новий вирок, яким ОСОБА_4 виправдати у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.4 ст.27, ч.1 ст.366, ч.3 ст.358 КК України (в редакції 2001 року).

В обгрунтування своїх вимог адвокат покликається на те, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їй злочинів не відповідає фактичним обставинам справи, грунтується на доказах, які мають субєктивний та упереджений зміст. На його думку, висновки суду грунтуються на показаннях свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які звинувачують ОСОБА_4 у схилянні їх до видачі завідомо підробленого документа, що є способом захисту останніх та засобом уникнення кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення.

Звертає увагу на те, що в ході досудового розслідування та судового розгляду не перевірено факт систематичного вчинення злочинів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у своїх власних інтересах та ймовірне введення ними в оману осіб, яким ці довідки видавались, в тому числі і ОСОБА_4

На переконання адвоката, ані в ході досудового розслідування, ані в ході судового розгляду не доведено умисел ОСОБА_4 на вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.190, ч.3 ст.358 КК України, адже остання не знала про підроблений службовими особами Бісковицької сільської ради документ і не бажала отримати житло у спосіб, не передбачений чинним законодавством.

Відповідно до доказів, зібраних під час кримінального провадження, визнання винною ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їй злочинів є надуманим та голослівним, так як слідством не доведено її умисел на підбурення службових осіб сільради до видачі завідомо неправдивого документа, використання завідомо підробленого документа та заволодіння коштами у розмірі 122288 грн.

Також адвокат зазначає, що в оскаржуваному вироку містяться ряд неточностей, зокрема те, що обвинувачена на момент вчинення злочину ніде не працювала, хоча така працювала вихователем у дитячому садочку, окрім цього, що її чоловік перебував на обліку осіб, яким повинна бути виділена земельна ділянка для будівництва житлового будинку з 2010 року, хоча такі відомості, на його думку, повністю відносяться до матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_12

Заслухавши доповідача, прокурора на підтримання поданої апеляційної скарги, та який вважає апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4 безпідставною, розглянувши матеріали кримінального провадження, прослухавши звукозаписи судових засідань на технічних носіях, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, апеляційну скарга адвоката ОСОБА_3 слід відхилити.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

На переконання колегії суддів апеляційного суду, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи іґрунтується на сукупності досліджених та перевірених судом доказів, зокрема підтверджується:

-показаннями свідка ОСОБА_9, який працював у період з 2010 року по 2015 рік головою Бісковицької сільської ради, та підтвердив факт звернення до ради ОСОБА_4 з проханням видати довідку для її участі у державній програмі «Доступне житло». Та зазначив, що він та секретар сільської ради ОСОБА_10 не мали наміру видавати таку довідку, оскільки у новому зразку було зазначено про квартирний облік, який у Бісковицькій сільській раді не вівся. Однак ОСОБА_4 почала переконувати, що облік на квартиру та на земельну ділянку це є одне й теж саме, і у разі, якщо таку довідку їй не видадуть, вона та члени її сімї не зможуть отримати окреме житло;

-показаннями свідка ОСОБА_10, яка зазначила, що обвинувачена ОСОБА_4 у грудні 2010 року підійшла до неї, щоб секретар сільської ради видала їй довідку про склад сімї. 07.12.2010 року таку довідку було видано Бісковицькою сільською радою, однак, 08.12.2010 року ОСОБА_4 повторно звернулась до неї з проханням надати довідку представленого зразка, оскільки у Фонді державної програми «Доступне житло» відмовилися прийняти довідку, видану 07.12.2010 року. Вони з головою сільської ради ОСОБА_9 відмовлялися надати довідку в такій редакції, зразок якої надала обвинувачена, однак остання вмовляла і її, і голову, що їй дуже потрібне це житло, а без такої довідки вона його не отримає;

-договором управління коштами для будівництва (придбання) доступного житла за державної підтримки від 15 грудня 2010 року № 4/2/10509, де у якості сторони зазначена ОСОБА_4 (а.с.п.151-160);

- даними акту ревізії Державної фінансової інспекції у Львівській області від 08 лютого 2014 року №06-24/2, з якого вбачається, що внаслідок відсутності перебування на квартирному обліку ОСОБА_4 зайво отримано державну підтримку у сумі 122288,16 гривень (а.с.п.84-131);

- даними листа від 29 жовтня 2013 року № 209/02-28, згідно з яким відповідно до Правил обліку громадян, які потребують покращення житлових умов і надання їм житлових приміщень, ОСОБА_6 та його сімя у складі 3 чоловік на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, не перебувають, оскільки в Бісковицькій сільській раді даний облік не ведеться. ОСОБА_6 було написано заяву про виділення йому земельної ділянки під будівництво житлового будинку, за якою прийнято відповідне рішення сесії. Вказаний лист підписаний міським головою ОСОБА_9 та скріплений печаткою сільської ради (а.с.п.178);

- заявою ОСОБА_4 від 14.12.2010 року щодо отримання державної підтримки (а.с.132);

-довідкою виконавчого комітету Бісковицької сільської ради від 07.12.2010 року № 1231 (а.с.148) про те, що ОСОБА_6 і його сімя в складі дружини ОСОБА_4, дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8, такий потребує покращення житлових умов, перебуває на обліку в сільській раді (рішення №137 від 29.09.2005 року);

-довідкою від 08.12.2010 року №1238, що підписана сільським головою ОСОБА_9, скріплена печаткою, з якої вбачається, що ОСОБА_6, його дружина та діти дійсно перебувають на обліку з 29.09.2005 року та потребують поліпшення житлових умов, включені для участі у програмі «Доступне житло», у разі отримання квартири вони будуть зняті з обліку (а.с.149);

-даними висновку експерта від 20 листопада 2014 року № 6/671, відповідно до якого підпис в графі «Сільський голова ОСОБА_9» у довідці від 08.12.2010 року № 1238 нанесений ОСОБА_9 Підпис в графі «Секретар виконкому ОСОБА_10» у довідці від 07.12.2010 року № 1231 виконаний ОСОБА_10 Підпис в графі «Сільський голова ОСОБА_9» у довідці №1238 від 08.12.2010 року виконаний ОСОБА_9 Підпис в графі «Сільський голова ОСОБА_9» у довідці №1231 від 07.12.2010 року виконаний ОСОБА_9 (а.с.187-191);

-висновком експерта від 27 листопада 2014 року № 6/672, згідно з яким відтиск гербової печатки Бісковицької сільської ради, що міститься на довідках № 1231 від 07.12.2010 року та №1238 від 08.12.2010 року нанесено гербовою печаткою Бісковицької сільської ради (а.с.197-201);

-додатком №1 від 20 грудня 2010 року до договору управління коштами для будівництва (придбання) доступного житла за державної підтримки від 15 грудня 2010 року № 4/2/10509, де у якості сторони зазначена ОСОБА_4 (а.с.161-162);

-додатковою угодою №1 від 29 квітня 2011 року до договору управління коштами для будівництва (придбання) доступного житла за державної підтримки №4/2/10509 від 15 грудня 2010 року, де у якості сторони зазначена ОСОБА_4 (а.с.171);

-договором доручення № 14 від 16.12.2010 року до договору про співпрацю від 01 жовтня 2010 року № 01/10/10, відповідно до якого ОСОБА_4 надала розпорядження банку здійснювати договірне списання з рахунку, який відкритий в АТ «Єврогазбанк» на користь Фонду та забудовника (а.с.163-164);

-актом прийняття-передачі квартири №3 загальною площею 85,6 кв.м, що знаходиться у квартальній забудові по вулиці Шухевича в 48-ми квартирному будинку по вулиці Білозіра, 2 у м. Самбір, від 28.12.2010 року між ТзОВ «Самбірська ГРОД» та ОСОБА_4 (а.с.173);

-довідкою про доходи ОСОБА_4 (а.с.146); копією свідоцтва про одруження ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (а.с.141); копіями свідоцтв про народження дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.141-142); даними довідки про склад сімї № 6548 від 10.12.2010 року Житлово-експлуатаційної контори №2 Самбірської міської ради про те, що ОСОБА_4 проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2 і її сімя складається з наступних осіб: діти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.143);

-даними технічного паспорту на вищезазначену квартиру (а.с.174); даними про державну реєстрацію прав за ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.175-176).

Дослідивши зібрані докази і давши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.4 ст.27, ч.1 ст.366, ч.3 ст.358 КК України.

Доводи в апеляційній скарзі захисника обвинуваченої про недоведеність винуватості та відсутність в діях ОСОБА_4 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.4 ст.27, ч.1 ст.366, ч.3 ст.358 КК України, є безпідставними та спростовуються наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.

Покликання апелянта про ймовірне введення в оману ОСОБА_9 та ОСОБА_10, осіб, яким видавались довідки, в тому числі ОСОБА_4, є голослівними, не спростовують того факту, що обвинувачена знала й усвідомлювала, що вона разом із членами своєї сім'ї на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов не перебуває, а відтак права на отримання бюджетних коштів державної підтримки на будівництво житла не має, проте усвідомлюючи це, звернулася до Бісковицької сільської ради за довідкою і в подальшому використала її з метою отримання коштів на будівництво житла, що призвело до безпідставного вибуття із бюджету коштів державної підтримки на будівництво житла в сумі 122288,16 грн.

Щодо доводів адвоката про наявність у вироку ряду неточностей, то на думку колегії, такі не вплинули на правильність висновків суду першої інстанції, а відтак не заслуговують на увагу.

Поряд з тим, колегія суддів апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги прокурора слушними і такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.61 КК України, покарання у виді обмеження волі не застосовується до жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років.

Відповідно до ч.1 ст.409 КПК України, серед підстав зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з матеріалами кримінального провадження, на час ухвалення вироку ОСОБА_4 мала на утриманні двох дітей 2001 та ІНФОРМАЦІЯ_3, одна з яких малолітня віком до 14 років. З огляду на це, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_4 покарання за ч.4ст.27, ч.1 ст.366 КК України, ч.3 ст.358 КК України, не мав права призначати покарання у виді обмеження волі, тому апеляційна скарга прокурора в цій частині є обґрунтована.

Ураховуючи те, що санкцією ч.3 ст.358 КК України (в редакції від 01.06.2011 року), окрім обмеження волі, передбачено штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а ч.1 ст.366 КК України штраф до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, колегія суддів вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання за ч.4ст.27, ч.1 ст.366 КК України у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та за ч.3 ст. 358 КК України - в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки з часу вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.27, ч.1 ст.366 КК України, ч.3 ст.358 КК України, до набрання вироком законної сили минуло понад три роки, такі злочини згідно зі ст.12 КК України належать до злочинів невеликої тяжкості, окрім цього, ОСОБА_4 не ухилялась від слідства та суду, а також не вчинила нового злочину, відтак на підставі ст.49, ч.5 ст. 74 КК України колегія суддів робить висновок про можливість звільнення останньої від призначеного покарання у звязку із закінченням строків давності.

З огляду на зазначене, наведені в апеляційній скарзі прокурора доводи підлягають до задоволення, а вирок суду першої інстанції в цій частині до змін.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу прокурора задоволити, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Галицького районного суду м.Львова від 24 лютого 2016 року відносно ОСОБА_4 змінити в частині призначеного покарання.

Вважати ОСОБА_4 засуджену за ч.4ст.27, ч.1 ст.366 КК України до штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень.

На підставі ст.49, ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_4 від цього призначеного покарання, у звязку із закінченням строків давності.

Вважати ОСОБА_4 засуджену за ч.3 ст. 358 КК України до штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

На підставі ст.49, ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_4 від цього призначеного покарання, у звязку із закінченням строків давності.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Судді:

В.П.ОСОБА_13ОСОБА_14ОСОБА_2