Ухвала суду № 58886790, 05.07.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/4134/15 Головуючий у 1 інстанції: Кріль М.Д.

Провадження № 22-ц/783/3612/16 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Категорія:48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Шандри М.М.

суддів: Копняк С.М.,Струс Л.Б.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника Соснівської міської ради Львівської області - Карпів С.В., представника Прокуратури Львівської області - Пиць Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_11 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 22 березня 2016 року у справі за позовом виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області (в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8) до ОСОБА_2, ОСОБА_3, з участю третіх осіб - органу опіки та піклування Соснівської міської ради Львівської області, Червоноградської центральної міської лікарні, Червоноградського міського центру соціальних служб для сім»ї, дітей та молоді, Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області про відібрання дітей від батьків без позбавлення їх батьківських прав, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Відібрано малолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, від батьків - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без позбавлення їх батьківських прав.

Вирішено питання стягнення судового збору.

Дане рішення оскаржила ОСОБА_11.

В апеляційній скарзі покликається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що акти соціального інспектування №118,120,123/1,132 стосовно умов проживання дітей були складені ще у листопаді минулого року, що свідчить про їх часову давність і обставини, які засвідчувались даними актами на момент їх складання, станом на дату ухвалення рішення суттєво змінились. Вказує, що у її квартирі є основні засоби для нормального життя, а саме, водо- та електропостачання, опалення, газ, тощо. Медична допомога дітям надається, а тому звинувачення апелянта у недбайливому ставленні до здоров»я дітей є необгрунтованим. Судом всупереч вимогам об'єктивності не взято до уваги покази свідка - ОСОБА_9, який зазначив, що умови проживання дітей є належними. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Від представника Органу опіки та піклування Червоноградської міської ради М.М. Грицишин надійшла заява про розгляд справи у її відсутності. Крім того, в заяві представник Органу опіки і піклування Червоноградської міської ради зазначає, що вимоги позовної заяви підтримує.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід відхилити з таких підстав.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Відповідно до вимог ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст.57 ЦПК України).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі ОСОБА_11 та ОСОБА_3 є батьками малолітніх дітей ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про народження.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 150 СК України батьки зобов»язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім»ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов»язані піклуватися про здоров»я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов»язані забезпечити здобуття дитиною загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 164 Сімейного Кодексу мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов»язків по вихованню дитини.

При цьому, згідно із ст. 170 Сімейного Кодексу України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Відповідно до роз»яснень, викладених у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року ухилення батьків від виконання своїх обов»язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти, Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов»язками.

З огляду на викладене, при вирішенні питання щодо доцільності відібрання дітей від батьків судам необхідно з»ясовувати конкретні обставини ухилення батьків від виконання своїх обов»язків та якими доказами вони підтверджуються.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, міський суд вірно виходив з того, що умови проживання малолітніх дітей є небезпечними для життя та здоров»я і нормального виховання, що стверджується актами соціального інспектування № 118 від 04.11.2015 року, № 120 від 06.11.2015 року, № 123/1 від 12.11.2015 року, № 132 від 19.11.2015 року, з яких убачається, що житлово-побутові умови проживання дітей незадовільні (а.с.17-23), актом комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Червоноградської міської ради від 12.01.2016 року про те, що 12.01.2016 року діти залишені батьками без опіки та догляду за адресою с. Соснівка, вул. Театральна, 16/16 (а.с.53). З актів повторного відвідування № 35 від 04.12.2015 року , № 36 від 09.12.2015 року, № 37 від 10.12.2015 року, № 40 від 18.12.2015 року вбачається, що умови проживання дітей не поліпшилися, діти не забезпечені харчуванням (а.с.94-97). Викладене свідчить про свідоме нехтування відповідачами своїх батьківських обов»язків.

Статтею 170 Сімейного Кодексу України передбачено, що під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Червоноградскої міської ради № 214 від 26.11.2015 року сім»ю ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх малолітніх дітей скеровано під соціальний супровід Червоноградському міському центру соціальних служб для сім»ї, дітей та молоді.

Враховуючи вимоги закону, при вирішенні спору суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги акти № 25, № 26 оцінки потреб дитини та її сім»ї від 19.11.2015 року Червоноградському міського центру соціальних служб для сім»ї, дітей та молоді про те, що умови для життя та розвитку дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не відповідають нормам і є небезпечними для подальшого проживання, шкодять фізичному та психологічному розвитку дітей, батьки не виконують своїх обов»язків, діти недоглянуті (а.с.79-84).

Як убачається з матеріалів справи, згідно з висновком комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Червоноградської міської ради № 110 від 07.12.2015 року, який затверджено рішенням виконавчого комітету Червоноградської міської ради № 231 від 22.12.2015 року, малолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 року та ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4 року доцільно відібрати від батьків: ОСОБА_11 та ОСОБА_3 та направити малолітніх дітей у Львівський будинок дитини на повне державне забезпечення (а.с.4-5).

Як установлено судами, діти перебувають у Львівському будинку дитини з січня 2016 року.

Доводи апеляційної скарги про зміну обставин, які засвідчено актами соціального інспектування, складеними у листопаді 2015 року, не підтверджені жодними належним та допустимими засобами доказування. Показання свідка ОСОБА_14 про те, що умови проживання дітей є належними та відповідають санітарним вимогам, спростовуються матеріалами справи.

Висновки суду достатньо мотивовані і підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів підстав для скасування рішення суду не вбачає.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ч.2 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 22 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з момент проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий М.М. Шандра

Судді С.М.Копняк

Л.Б.Струс