Рішення № 58886425, 11.07.2016, Білокуракинський районний суд Луганської області

Пров. № 2/409/1162/16

Справа №409/1423/16-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2016 року смт.Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Тімінського В.В.

при секретарі: Стрільцовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Білокуракине цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Луганський міський центр зайнятості про визнання трудового договору розірваним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Білокуракинського районного суду з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа Луганський міський центр зайнятості про визнання трудового договору розірваним.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 01.12.2011 року між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено трудовий договір № 12011104665, згідно з яким позивача було прийнято на посаду продавця-консультанта, про що в трудовій книжці зроблено запис № 21. Цей договір зареєстровано у Луганському міському центрі зайнятості.

У звязку з проведенням АТО з вересня 2014 року відповідач припинив свою діяльність та на підставі заяви ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням видав їй трудову книжку з записом про звільнення за власним бажанням, наказ № 6 від 30.08.2014 року та виїхав. Згідно з вимогами ст. 38 КзПП України, працівник має право на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк з власної ініціативи, попередивши роботодавця за два тижня до цього. Внаслідок того, що місце знаходження роботодавця їй не відоме, позивач не може виконати процедуру звільнення. В зв'язку з вищенаведеним вона звернулась з даною позовною заявою до суду, у якій просила: безстроковий трудовий договір, укладений 01.12.2011 року між ФОП ОСОБА_2 та нею, за № 12011104665 в Луганському міському центрі зайнятості визнати розірваним.

Позивач в судове засідання не зявилася, попередньо надавши до суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином через оголошення в газеті «Урядовий Курєр», про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи Луганського міського центу зайнятості - в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду письмову заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності, та прийняти законне мотивоване рішення по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У звязку з наведеним, суд вважає за можливе слухати справу за відсутністю відповідача, а матеріали, що є у справі, достатніми для цього.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.21 КЗпП України (який діяв на час укладання трудового договору), трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.23 КЗпП України (який діяв на час укладання трудового договору), трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк.

Відповідно до ст.24-1 КЗпП України (який діяв на час укладання трудового договору), у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа або за нотаріальним дорученням уповноважена нею особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин, соціального захисту населення.

Відповідно до п. 1ст. 36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є угода сторін.

Відповідно до п. 8 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року №260, у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті Кодексу законів про працю України, про що сторони сповіщають центр зайнятості незалежно від місця реєстрації трудового договору. Відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох робочих днів знімає трудовий договір з реєстрації, про що робить відповідний запис у книзі реєстрації трудових договорів.

Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 1168 від 29.10.2009 року «Про деякі питання застосування законодавства про працю фізичною особою, яка використовує найману працю», у разі розірвання трудового договору за ініціативою фізичної особи у випадках, визначених Кодексом законів про працю України, така особа зобов'язана письмово повідомити про свій намір працівникові та у визначені строки провести передбачений законодавством розрахунок.

Відповідно до п. 5 Постанови, зняття державною службою зайнятості з реєстрації трудового договору у випадках, передбачених пунктом 4 цієї постанови, проводиться за умови подання фізичною особою: примірника трудового договору; заяви про зняття трудового договору з реєстрації із зазначенням дати звільнення з роботи працівника та підстав розірвання зазначеного договору; копій документів, що підтверджують: - надсилання працівникові повідомлення про намір розірвати з ним трудовий договір (рекомендованим листом з повідомленням про вручення). У разі коли вручити поштове відправлення неможливо, подаються копії підтвердних документів; - проведення передбаченого законодавством розрахунку з працівником або копію платіжної відомості із зазначенням суми депонованої заробітної плати.

Відповідно до п. 6 Постанови, державна служба зайнятості протягом трьох робочих днів з дня надходження зазначених у пункті 5 цієї постанови документів знімає трудовий договір з реєстрації, про що робить відповідний запис у книзі реєстрації трудових договорів та повідомляє працівникові.

Відповідно до 7 Постанови, за зверненням працівника, який не був присутній під час зняття трудового договору з реєстрації, посадова особа центру зайнятості протягом трьох робочих днів з дня такого звернення робить відповідну відмітку у виданому йому примірнику трудового договору та засвідчує у трудовій книжці запис про звільнення з роботи, внесений фізичною особою.

З матеріалів справи встановлено, що 01.12.2011 року між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено трудовий договір № 12011104665, згідно з яким позивача було прийнято на посаду продавця консультанта, про що в трудовій книжці зроблено запис № 21. Цей договір зареєстровано у Луганському міському центрі зайнятості.

Згідно з трудовою книжкою ОСОБА_1, 01.12.2011 року вона прийнята на роботу продавцем-консультантом за трудовим договором № 12011104665 від 01.12.2011 року, зареєстрованим в Луганському міському центрі зайнятості. 01.09.2014 року звільнена за ст. 38 КзПП за власним бажанням у звязку з проведенням АТО.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак зняти трудовий договір з реєстрації у Луганському міському центрі зайнятості позивач не має можливості, оскільки місце знаходження відповідача не відоме.

Разом з тим суд приймає до уваги, що, враховуючи особливості правового регулювання зняття з державної реєстрації трудового договору, позивач позбавлений можливості самостійно зняти його з реєстрації і захистити своє порушене право.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що на теперішній час трудові відносини між сторонами припиненні, однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана з вини відповідача, оскільки він не з'являється до служби зайнятості для зняття з реєстрації трудового договору.

Таким чином, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача про зняття з реєстрації трудового договору підлягають задоволенню, та необхідно визнати трудовий договір укладений 01.12.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за № 12011104665 зареєстрованим в Луганському міському центрі зайнятості, розірваним.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (що діяв на час звернення позивача до суду із позовом) від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових відносин, ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору. Відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної частини вимог.

Приймаючи до уваги вимоги положення ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір у сумі 551 гривні 20 копійок.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208-210, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Луганський міський центр зайнятості про визнання трудового договору розірваним, задовольнити в повному обсязі.

Визнати розірваним з 01 вересня 2014 року безстроковий трудовий договір між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 № 12011104665.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 судовий збір в сумі 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 20 коп. за реквізитами: одержувач коштів УДКСУ у Білокуракинському районі Луганської області: код одержувача 05380711, код ЄДРПОУ 38016022; банк одержувача ГУ ДКСУ у Луганській області; МФО 804013, рахунок одержувача 31215206700118, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному суді Луганської області через Білокуракинський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя Білокуракинського районного суду

Луганської області ОСОБА_3