Рішення № 58886261, 07.07.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/1826/13-ц Головуючий у І інстанції Бутенко В.О.Провадження № 22-ц/780/3205/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 07.07.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

07 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Нагорної Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про звернення стягнення на майно та виселення,-

ВСТАНОВИТИ:

У квітні 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 31 березня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_3 було укладено договір про іпотечний кредит№ KIF0GI0000006701, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 110 000 доларів СШАзі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном повернення коштів до 31 березня 2018 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором1 квітня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого відповідач надала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 умов договору, утворилася заборгованість, розмір якої станом на 13 серпня 2012 року становив 49 680,26 доларів США та складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 22892,46 доларів США, заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 10266,03 доларів США, заборгованості за комісією за користування кредитом у розмірі 2200,84 доларів США, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 11925,40 доларів США, штрафів: фіксована частина у розмірі 31,29 доларів США та процентна складова 2364,24 доларів США. У рахунок погашення цієї заборгованості позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» усіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки, виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у вказаній квартирі зі зняттям їх з реєстраційного обліку.

Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2013 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено.

Не погодившись з цим рішенням місцевого суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить це рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останньою, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2016 року рішення апеляційного суду Київської області від 14 вересня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргуОСОБА_2 задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно дост. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону оскаржуване заочне рішення відповідає не у повній мірі з огляду на таке.

Судом встановлено, що 31 березня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_4 було укладено договір про іпотечний кредит№ KIF0GI0000006701, за яким останній, отримав кредит в розмірі 110 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15.00 % на рік, на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 31 березня 2018 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором1 квітня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_2 надала в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

6 серпня 2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредитвід 31 березня 2008 року № KIF0GI0000006701, відповідно до умов якої станом на 6 серпня 2008 року залишок заборгованості за договором складає 23 441,05 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення коштів до 31 березня 2018 року.

Проте з моменту отримання позики, позичальник постійно порушував умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальній сумі 49 680,26 доларів США, що еквівалентно 396 945 грн 24 коп.

Відповідно дост. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1ст. 575 ЦК Українитаст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека, як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановленихстаттею 12 цього Закону.

Оскільки за договором про іпотечний кредит, укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_4, забезпеченим укладеним із ОСОБА_2 іпотечним договором, утворилася заборгованість в розмірі 49680, 26 дол. США, що еквівалентно 396945, 24 грн. внаслідок порушення умов кредитного договору, у позивача виникло право на захист шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Виходячи із вищевикладеного, висновки суду першої інстанції про звернення стягнення на предмет іпотеки є законними та обґрунтованими.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого суду в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» щодо виселення ОСОБА_2 зі спірної квартири виходячи з наступного.

Відповідно достатті 192 ЦК Українизаконним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною 1статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначеноДекретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштівсплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбаченийст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Таким чином, з урахуванням наведених норм чинного законодавства та правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року № 3-29гс15, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене устатті 590 ЦК Україний передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбаченоЗаконом України «Про іпотеку».

Згідно із частиною третьоюстатті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотекина підставі рішення судуздійснюється відповідно дост. 39 Закону України «Про іпотеку».

Так, згідно із частинами першою, другоюст. 39 цього Законуу разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбаченихзаконом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першоюст. 40 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, єст.109 ЖК Української РСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третяст. 109 ЖК Української РСРрегулює порядок виселення громадян.

За змістом частини другоїстатті 40 Закону України «Про іпотеку»та частини третьоїстатті 109 ЖК Української РСРпісля прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщенняшляхом позасудового врегулювання на підставі договорувсі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другоїстатті 109 ЖК Української РСРгромадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення,що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, частина другастатті 109 ЖК Української РСРвстановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадяниномза рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Відтак, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другоїст. 39 Закону України «Про іпотеку»підлягають застосуванню як положенняст. 40 цього Закону, так і нормаст. 109 ЖК Української РСР.

Отже, за змістом цих нормособам, які виселяються з жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки,інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбанене за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Як вбачається з матеріалів справи, в іпотеку передано квартиру, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, на підставі договору дарування посвідченого Фастівською міською держконторою від 19.07.2001 року, інших обєктів нерухомого майна за відповідачем не зареєстровано.

Таким чином, установивши, що в іпотеку передано квартиру, яка була придбана не за рахунок отриманих кредитних коштів, суд дійшов помилкового висновку про наявністьпідстав для виселення відповідачки ОСОБА_2 із зазначеного будинку.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 року у справі № 6-39цс15, яка відповідно до положеньст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для усіх судів України.

За таких обставин, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силуст.309 ЦПК Україниє підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк».

Керуючись ст.ст.307,309,314,316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит № КІF0GI0000006701 від 31 березня 2008 року, укладеним між публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_3, в розмірі 49680, 26 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ 396945, 24 грн., що складається з заборгованості за кредитом в розмірі 22892, 46 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ 182910, 75 грн., заборгованості за користування кредитом в розмірі 10266, 03 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ 82025, 58 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 2200, 84 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ 17584, 71 грн., штрафу (фіксована частина) в розмірі 31, 29 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ 250, 00 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 2364, 24 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ 18890, 28 грн. та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 15383, 95 грн., звернути стягнення на квартиру № 18 розташовану в м. Фастові Київської області по вулиці Героїв Прикордонників, 2, заставна вартість якої на день укладення договору іпотеки від 01 квітня 2008 року за згодою сторін становить 157434, 00 грн., яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2), шляхом продажу предмета іпотеки публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Премоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем за ціною, встановленою незалежним суб'єктом оціночної діяльності, не нижчою за ціну на час продажу.

В задоволенні решти позовних вимог публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в сумі 3540, 90 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: