Рішення № 58885604, 05.07.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1852/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1403/2016

Категорія 57

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Малєєв А.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Васильковського В.М., Меленко О.Є.,

секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Івано-Франківського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк» в особі ТВБВ № 10008/055 філії Івано-Франківського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк» про повернення безпідставно набутих коштів та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

В лютому 2016 року ОСОБА_3 подав до Івано-Франківського міського суду позов до Івано-Франківського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк» в особі ТВБВ № 10008/055 філії Івано-Франківського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк» про повернення безпідставно набутих коштів в сумі 23940,12 грн та відшкодування моральної шкоди в сумі 50000 грн, стягнення судових витрат. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 16.11.2011 було стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4 (як позичальника), ОСОБА_5 (як поручителя) та ОСОБА_3 (як поручителя) в користь ВАТ «Державний Ощадний банк України» в особі філії Богородчанського відділення ВАТ «Ощадбанк» № 6378 заборгованість за кредитним договором № 98 від 16.06.2007 в сумі 23940,12грн та судові витрати. В перегляді заочного рішення та прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_3 було відмовлено. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 08.12.2014, яке набрало законної сили 24.12.2014, позов ОСОБА_3 задоволено та визнано договір поруки № 98-1 від 16.06.2007 недійсним з моменту укладення, оскільки такий договір ОСОБА_3 не підписував. В задоволенні поданої заяви ОСОБА_3 від 18.03.2015 про визнання виконавчого листа № 2-445 виданого 07.10.2011 на виконання рішення суду від 16.02.2011, відмовлено ухвалою суду від 30.03.2015, яка залишена без змін апеляційним судом. В задоволенні поданої заяви ОСОБА_3 від 20.03.2015 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами також відмовлено. Незважаючи на солідарне стягнення коштів з трьох боржників за рішенням суду, органами ДВС у виконавчому провадженні було стягнуто 28.12.2015 саме з ОСОБА_3 заборгованість в сумі 23940,12грн, хоча договір поруки визнано недійсним з часу його укладення. Банк відмовився повертати кошти позивачу на його лист-вимогу, тому і подано позов до суду. Позивачу діями відповідача завдано моральну шкоду яку він оцінює у 50000грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 травня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Позивач ОСОБА_3 оскаржив указане рішення в апеляційному порядку, оскільки вважає його винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказав, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 08.12.2014 визнано недійсним з моменту укладання договір поруки № 98-1 від 16.06.2007, укладений між ВАТ «Державний ощадний банк України» (далі - ВАТ «Ощадбанк»), ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Рішення набрало законної сили 24.12.2014. 18.03.2015 позивач звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа № 2-445 від 07.10.2011 на виконання заочного рішення від 16.02.2011, яким стягнуто в солідарному порядку з нього та ОСОБА_4, ОСОБА_5 та в користь ВАТ «Державний Ощадний банк України» в особі філії Богородчанського відділення ВАТ «Ощадбанк» № 6378 заборгованість за кредитним договором № 98 від 16.06.2007 в сумі 23940,12грн, таким, що не підлягає виконанню. Апелянт зазначив, що на виконання рішення з нього було стягнуто в примусовому порядку 23940,12 грн, про що свідчить також стягнутий з позивача виконавчий збір в сумі 2394,01 грн та витрати виконавчого провадження. Апелянт з посиланням на ст. 1212, 526 та 530 ЦК України зазначає, що кошти в сумі 23940,12 грн набуті відповідачем без достатньої правової підстави. Крім того, позивач вказав, що у зв'язку із необґрунтованим притягненням його до цивільної відповідальності, а пізніше небажанням прокуратури зупинити виконавче провадження, йому була завдана моральна шкода, яка полягала у переживаннях та душевних стражданнях, порушенні нормальних життєвих зв'язків та інших негативних явищах.

Просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 травня 2016 року та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, зазначивши, що не наполягає на стягненні моральної шкоди і скасуванні рішення в цій частині.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги заперечив з огляду на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника сторін, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам, вважає колегія суддів, рішення суду в частині відмови у стягненні безпідставно набутих коштів не відповідає.

Згідно матеріалів справи, заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 16.11.2011 було стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4 (як позичальника), ОСОБА_5 (як поручителя) та ОСОБА_3 (як поручителя) в користь ВАТ «Державний Ощадний банк України» в особі філії Богородчанського відділення ВАТ «Ощадбанк» № 6378 заборгованість за кредитним договором № 98 від 16.06.2007в сумі 23940,12 грн та судові витрати (а.с.6-9).

На виконання вищевказаного рішення 07.10.2011 видано виконавчий лист (а.с. 73-74).

З Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 02.12.2011 арештовано нерухоме майно боржника ОСОБА_3 (а.с. 75).

Згідно відповіді УБОЗ УМВС України в Івано-Франківській області на інформаційний запит позивача № 15/3962 від 01.07.2013 прокуратурою Івано-Франківської області відносно колишнього керуючого Богородчанського відділенням ВАТ «Ощадбанк» № 6378 порушена кримінальна справа (а.с. 62).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 08.12.2014 позов ОСОБА_3 задоволено та визнано договір поруки № 98-1 від 16.06.2007 недійсним з моменту його укладення (а.с.10-12).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 30.03.2015 в задоволенні заяви ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа по справі за позовом заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави ВАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню відмовлено (а.с. 63-64).

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02.06.2015 вищевказану ухвалу залишено без змін (а.с. 65-67).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 04.08.2015 в задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Івано-Франківського міського суду від 16.11.2011 у зв'язку з нововиявленими обставинами відмовлено (а.с. 68-69).

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.09.2015 провадження у справі за заявою ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Івано-Франківського міського суду від 16.11.2011 у зв'язку з нововиявленими обставинами закрито (а.с. 70-72).

Постановою від 23.09.2015 державного виконавця ВДВС Івано-Франківського МУЮ при примусовому виконанні оголошено в розшук майно Renault Kango, 2008 р.в., ДНЗ НОМЕР_1, що належить боржнику ОСОБА_3 (а.с. 76-77).

Відповідно до копії платіжного доручення № 4225 від 28.12.2015 відділом ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції було перераховано кошти відповідачу в сумі 23940,12 грн, отриманих від боржника ОСОБА_3 (а.с. 13).

Згідно копій платіжних доручень № 4224 та 4225 від 28.12.2015 з позивачем перераховано виконавчий збір в сумі 2394,01 грн та 100 грн витрат на проведення виконавчих дій (а.с. 78, 79).

На а.с. 14-16 міститься вимога відповідачу про повернення безпідставно набутих коштів в сумі 23940,12 грн.

Відмовляючи у позові, суд з урахуванням ч. 2 ст. 556 ЦК України, виходив з того, що до позивача як поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні, а тому спосіб захисту позивачем вибрано невірно, оскільки він вправі вимагати у позичальника ОСОБА_4 стягнення грошових коштів внесених банку як стягувачу, за виконане ним рішення.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки він суперечить обставинам справи.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Позивач вже після набрання законної сили рішенням про визнання недійсним договору поруки сплатив кошти виконавчій службі, щоб звільнити з-під арешту свій автомобіль. Колегія суддів знаходить, що така дія відповідача не є ні визнанням свого боргу, ні виконанням зобов`язання, оскільки і волевиявлення такого, і обов`язку як у поручителя, у позивача не було. ОСОБА_3 платив гроші не як поручитель чи третя особа, це не заперечувалось і іншою стороною.

При цьому, вважає колегія суддів, існування нескасованого рішення про стягнення заборгованості з поручителів у даному випадку має ту особливість, що наступним судовим рішенням підставу для покладення на позивача обов`язку визнано нікчемною, її не було вже на момент арешту автомобіля ОСОБА_3. Позивач обирав інші способи захисту свого права, однак як у перегляді заочного рішення, так і у перегляді рішення за нововиявленими обставинами йому було відмовлено. Відмовлено і у поверненні безпідставно набутих коштів з констатацією того, що він може вимагати від позичальника ОСОБА_4 кошти за виконане ОСОБА_3 рішення суду. Колегія суддів знаходить, що цей підхід до захисту прав позивача не відповідає вимогам справедливості - на особу всупереч праву покладено обов`язок по неіснуючому зобов`язанню, по цьому ж неіснуючому зобов`язанню (про що державний виконавець знав) арештовано його майно, і він був змушений сплатити кошти, а тепер у рішенні суду позивачеві вказано, що він обрав не той спосіб захисту і йому знову потрібно звертатись до суду вже до решти боржників. ОСОБА_3 був вимушений платити і обставиною, яка змусила його сплатити кошти був арешт його автомобіля. Позивач доводить свою непричетність до зобов`язання з 2011 року і не зважаючи на рішення суду у його користь, не може відновити свої права. Колегія суддів знаходить, що право особи у даному випадку суд не захистив, натомість визнав зобов`язання є виконаним, хоч позивач категорично заперечує таке своє волевиявлення.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що грошові кошти набуті відповідачем безпідставно і мова про те, що відбулась заміна кредитора по виконаному зобов`язанню в порядку ст. 512 - 519 та ч.3 ст. 528 ЦК України йти не може, оскільки у даному випадку небезпеки втратити право на майно у позивача не було - договір поруки вже було визнано недійсним, майнові права позивача юридично були захищені судовим рішенням про визнання договору поруки недійсним, а потреб сплачувати борг за когось позивач не мав, про що заявив - він не був на цей момент боржником. У зв`язку з цим рішення у частині відмови щодо стягнення безпідставно набутих коштів належить скасувати і ухвалити нове про стягнення з відповідача 23940,12 грн, які останній набув безпідставно, та 1158,42 грн сплаченого судового збору.

Судом першої інстанції відмовлено у стягненні моральної шкоди, позивач не наполягає на розгляді та вирішенні цієї вимоги.

Керуючись ст.ст. 209, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 травня 2016 року в частині відмови у стягненні безпідставно набутих коштів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_3 задовольнити. Стягнути з Івано-Франківського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк» в особі ТВБВ № 10008/055 філії Івано-Франківського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк» на користь ОСОБА_3 23940,12 грн безпідставно набутих коштів та 1158,42 грн сплаченого судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: В.М. Васильковський

О.Є. Меленко