Ухвала суду № 58883992, 06.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є. у. № 331/2572/16

№ провадження 22ц/778/2931/16

Головуючий у 1-й інстанції: Мінасов В.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Сапун О.А.,

суддів: Пільщик Л.В.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про стягнення суми,-

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «АКПІБ» про стягнення суми.

В обґрунтування позову посилався на те, що 24.11.2015 року уклав з відповідачем депозитний договір, за умовами якого вніс до банку 244 474,89 доларів США на строк до 22.02.2016 року під 9,85 % річних.

22.03.2016 року він звернувся до банку за поверненням суми депозиту, але банк гроші не повертає. Тому просив суд сягнути з відповідача суму депозиту 244 474,89 доларів США, перерахувавши їх в інший банк, а також 15991 грн. 48 коп. штрафних санкцій.

В подальшому ОСОБА_3 уточнив позовні вимоги, остаточно просив стягнути з відповідача депозит у сумі 242 970,74 доларів США, штрафні санкції у сумі 15991 грн. 48 коп. ( а. с. 88-89 ).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі Обласного відділення ПАТ «Промінвестбанк» м. Запоріжжя на користь ОСОБА_3 суму депозиту в розмірі 244 474,89 доларів США, штрафні санкції в сумі 15991 грн. 48 коп.

Стягнуто з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі Обласного відділення ПАТ «Промінвестбанк» м. Запоріжжя в дохід держави 6 890 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2016 року скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні апеляційного суду Запорізької області доповідь судді, вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом частин 2,3 частини 1 статті 307, пунктів 3,4 частини 1 статті 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовний вимог, змінити рішення у разі невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення або неправильного застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2015 року між сторонами було укладено Договір-анкету про отримання банківського продукту «Депозит», за умовами якого ОСОБА_3 вніс до банку 244 474,89 доларів США на строк до 22.02.2016 року під 9,85 % річних. Внесення коштів підтверджується копією платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 024DEBK15328000А від 24.11.2015 року ( а. с. 4-7 ).

22.03.2016 року позивач звернувся до Банку з письмовою вимогою про повернення коштів у сумі 244 474,89 доларів США, однак відповідач грошові кошти не повернув ( а. с. 8 ).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення заявлених вимог, виходячи з наступного.

Постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 N 516, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.12.2003р. за N 1256/8577, затверджено Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, відповідно до пункту 1.1 якого вклад (депозит) - це грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Частиною першою статті 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За змістом статті 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на першу вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( частина 1 статті 530 ЦК України ).

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтями 525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк вищевказаного депозитного договору від 24.11.2015 року закінчився 25.02.2016 року. Неповернення банком належних позивачу коштів (депозит), не дає позивачу можливості володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (грошовими коштами), що з боку Банку є порушенням статті 41 Конституції України, статей 526,530,1058,1061 ЦК України.

Як зазначено у статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу. Отже, обмежуючи право власності позивача не у випадках і в порядку, встановлених Законом, відповідач безпідставно порушує конституційні основоположні права позивача.

Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності ОСОБА_3, відповідач порушує також положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до статті 5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції. У статті 1 Протоколу N 1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Висновок суду першої інстанції, що вимоги ОСОБА_3 про стягнення належної йому суми є обґрунтованими, являється вірним та таким, що відповідає вимогам закону і змісту вищевказаного договору.

Під час розгляду цивільної справи N 6-140цс13 Верховний Суд України сформулював правову позицію від 25.12.2013 року, а саме, відповідно до змісту статей 526,1058 ЦК України, зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки). У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним і до банку слід застосувати відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачену частиною 2 статті 625 ЦК України.

Той факт, що банк 25.02.2016 року зарахував на поточний картковий рахунок позивача № 2625050050394754 в ПАТ «Промінвестбанк» суму вкладу та нараховані проценти, не свідчить про виконання банком своїх зобов'язань щодо повернення вкладу, оскільки позивач на має реальної можливості розпорядитись цими коштами, а тому суд зобов'язав банк видати саме депозитні кошти, які на теперішній час находяться на поточному картковому рахунку ОСОБА_3 ( а. с. 48 ).

У зв'язку з чим, посилання в апеляційній скарзі на те, що банк виконав свої зобов'язання за депозитним договором, повернувши депозит на поточний картковий рахунок позивача, правильність висновків суду не спростовують.

Разом з тим, стягуючи з відповідача на користь ОСОБА_3 суму 244474,89 доларів США, суд першої інстанції залишив поза увагою, що фактично на картковому рахунку позивача залишалося 242970,74 доларів США. По цій причині 21 квітня 2016 року ОСОБА_3 подав до суду заяву про зменшення позовних вимог ( а. с. 49-88 ).

З урахуванням викладеного, рішення суду в частині стягнутої суми підлягає зміні.

Крім того, посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем умов договору щодо повернення коштів, ОСОБА_3 просив на підставі пункту 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» стягнути з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» штрафні санкції у період з 23.02.2016 року про 23.03.2016 року у сумі 15991 грн. 48 коп.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції не врахував, що спір між сторонами виник із договірних відносин банківського вкладу. Обов'язки сторін та відповідальність за їх невиконання повністю регулюються умовами договору банківського вкладу та нормами ЦК України, які регулюють зобов'язальні правовідносини.

Тому в даному випадку правовідносини та відповідальність за невиконання умов договору не регулюються статтею 10 Закону України «Про захист прав споживачів». До того ж, з наявних у справі документів вбачається, що сума депозиту розміщена на рахунку банку 24.11.2015 року на строк до 22.02.2016 року, тоді як з заявою про повернення суми депозиту позивач звернувся до відповідача тільки 22.03.2016 року.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують, оскільки є повторенням обставин, якими відповідач обґрунтовував свої заперечення проти позову, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Решта доказів та обставин, на які посилається представник ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині суми стягнутого депозиту, а в частині стягнення штрафних санкцій його необхідно скасувати, у позові відмовити.

Керуючись ст.ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2016 року змінити в частині стягнутої суми. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь ОСОБА_3 242970,74 доларів США.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення 15991 грн. 48 коп. штрафних санкцій скасувати, у задоволенні позову в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: