Ухвала суду № 58883933, 12.07.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №280/1288/15-ц Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.

Категорія 48 Доповідач Кочетов Л. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді: Кочетова Л.Г.,

суддів: Товянської О.В., Гансецької І.А.,

за участю секретаря: Кравчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 29 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та в обгрунтування вимог зазначив, що він та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.06.2004 року по 10.04.2014 року. Під час шлюбу, 27.12.2007 року ними була придбана квартира АДРЕСА_1, право власності оформлено на відповідача та їх дітей, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 1/3 частині кожному. Оскільки майно придбано в період шлюбу, просив визнати 1/3 частину квартири спільною сумісною власністю подружжя та визнати за ним право власності на 1/6 її частину.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 29 березня 2016 року в задоволені позову відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, постановити нове про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, зазначає, що судом дана не вірна оцінка показам свідків.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували в шлюбі з 12 червня 2004 року по 10 квітня 2014 року.

27.12.2007 року, згідно договору купівлі-продажу відповідачем та дітьми сторін була придбана квартира за адресою АДРЕСА_2. Ціна купівлі склала 15600.00 грн. (а.с. 15).

У відповідності до положень ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Проте стаття 57 СК передбачає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим, позивачем не надано будь-яких доказів того, що на момент придбання квартири, на її придбання витрачалися кошти, що належали йому особисто або відносились до спільного бюджету.

У той же день, 27.12.2007 року, відповідно до договору купівлі-продажу, ОСОБА_3 від свого імені та імені сина ОСОБА_6 разом зі своєю сестрою ОСОБА_7, яка виступала також від імені двох неповнолітніх дітей, продали квартиру № 58 в м. Коростишеві по вул. К.Лібкнехта, 3 за 152800.00 грн. В договорі зазначено, що вказана квартира належала всім продавцям у рівних частках, кошти від продажу вказаної квартири отриманні ними у відповідних частках під час підписання договору (а.с. 47-48).

За таких обставин є правильним висновок суду першої інстанції про те, що на час придбання спірної квартири відповідач мала достатню суму для здійснення цієї угоди.

У відповідності до вимог частини 2 статі 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахування того, що у вказаних договорах зазначені суми угод, договори є чинними та сторонами не оспорювалися, суд першої інстанції обгрунтовано посилався як на докази саме на ці документи.

При цьому свідок ОСОБА_8, на пояснення якої посилається апелянт, взагалі стороною угоди не була і про обставини укладання договору, їй відомо лише зі слів інших осіб.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 29 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді