Ухвала суду № 58883896, 07.07.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 348/2230/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1479/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Безбородько В.А. В. А.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Малєєва А.Ю., Меленко О.Є.,

секретар Мельник О.В.,

з участю представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача, визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на рішення Надвірнянського районного суду від 16 травня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

в листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому посилаючись на введення його в оману при укладенні договору, порушення прав як споживача, просив визнати недійсним договір фінансового лізингу № 001341 з додатками від 02.11.2015, укладений ним з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», стягнути з відповідача на його користь кошти в розмірі 20 000 грн та судові витрати.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 16 травня 2016 року позов задоволено. Визнано недійсним договір фінансового лізингу № 001341 з додатками від 02.11.2015 року укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто». Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_3 сплачені кошти в сумі 20 000 грн. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що Закон України "Про захист прав споживачів" не регулює відносин, які склались між сторонами договору, такі правовідносини мають відповідати спеціальним законам. Суд не врахував, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак, як порушення умовами договору принципу добросовісності, коли умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав і обовязків сторін та коли такі умови завдають шкоди споживачеві. Умова щодо визначення продавця не є суттєвою для договорів фінансового лізингу і не вимагається законодавством. Лізингоодержувач вправі на свій власний розсуд обирати продавця товару, а лізингодавець на момент укладення договору не може передбачити, в якого саме продавця буде придбаний товар. Тому твердження суду, що п. 1.4 договору суперечить ст. 808 ЦК України, є необґрунтованим. Щодо жорсткої відповідальності за порушення умов договору, законодавством про фінансовий лізинг чітко передбачено порядок, умови та наслідки одностороннього розірвання договорів фінансового лізингу лізингоодержувачем. Умови оспорюваного договору повністю відповідають чинному законодавству та не обмежують і не порушують прав позивача. Що стосується адміністративного платежу, то ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначає в загальному порядку можливий склад лізингових платежів і не містить вичерпного переліку їх складових. Не враховано судом і те, що відповідач не є фінансовою установою, на даний час відсутній правовий механізм для отримання ліцензії для здійснення його діяльності. Крім того, договір фінансового лізингу не підлягає обовязковому нотаріальному посвідченню. Тому просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги заперечив. Представник ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не зявився, що згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає її розглядові.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.11.2015 між ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» та ОСОБА_3 укладено договір фінансового лізингу № 001341 з додатками, відповідно до якого відповідач взяв на себе обовязок придбати предмет лізингу - автомобіль DAEWOO «Nexia», вартістю 200000 грн у власність та передати предмет лізингу у користування позивача на строк і умовах договору. Представник відповідача повідомила, що позивач повинен сплатити передплату за транспортний засіб в сумі 20000 грн на розрахунковий рахунок відповідача, після чого з ним буде укладено договір лізингу і протягом кількох днів відповідач передасть в користування автомобіль. В той же день ОСОБА_3 було сплачено на рахунок відповідача 20000 грн із зазначенням призначення платежу: адміністративний платіж згідно договору фінансового лізингу № 001341 (квитанція № N1АНF40029 від 02.11.2015). Представник ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» не роз'яснив призначення цього платежу, який виявився адміністративним платежем, тобто винагородою лізингодавцю за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням договору. Протягом обіцяного терміну предмет лізингу не був переданий позивачу з посиланням на те, що договором передбачено передачу автомобіля протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу, а сплачена сума 20 000 грн є адміністративним платежем за оформлення договору. Т

Задовольняючи позов, суд обґрунтовано виходив з того, що відповідач не мав ліцензії на діяльність фінансового лізингу, укладений договір фінансового лізингу містить несправедливі умови, істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків, в наслідок чого забезпечено захист інтересів лише лізингодавця. Договором передбачено право лізингодавця змінювати та розривати договір в односторонньому порядку, проте таке право не передбачається для лізингоодержувача. Лізингодавець звільняється від відповідальності стосовно будь-яких претензій щодо страхових випадів як власник предмета лізингу. Одночасно, для лізингоодержувача встановлюються жорсткі зобов'язання та непропорційно великий розмір штрафу. Положення розділу 12 договору є несправедливими, оскільки встановлюють жорстку відповідальність за порушення умов договору лише споживача, усувають відповідальність відповідача, не надають право споживачу вимагати дострокового розірвання договору, передбачають покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору, і надають відповідачу право не повертати суму адміністративного платежу у випадку дострокового розірвання договору споживачем. Проаналізувавши зміст договору лізингу, суд правильно вважав доведеним включення відповідачем у договір несправедливих умов (п. 1.4, та розділ 12). Крім того, укладений сторонами договір фінансового лізингу транспортного засобу нотаріально посвідчено не було.

З огляду на положення ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст. ст. 3, 13, 203, 215-216, 220, 227, 799, 806, 808 ЦК України суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання недійсним укладеного сторонами договору фінансового лізингу та стягнення з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_3 сплаченого ним авансового платежу в сумі 20 000 грн.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, які правильно встановлені, та узгоджуються з нормами матеріального права, що застосовані до цих правовідносин, а також з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України "Про фінансовий лізинг".

Договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Крім того, з огляду на юридичну природу договору фінансового лізингу та положень ст. 692 ЦК України споживач послуг, укладаючи такий договір, має право знати обсяг своїх фінансових зобовязань та ціну транспортного засобу, який лізингодавець передає йому в користування за плату з правом викупу. При цьому ціна предмета лізингу є істотною умовою такого договору згідно вимог статей 638, 655, 691 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 цього Закону).

Умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно, по-перше, порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

Згідно з укладеним 02.11.2015 між сторонами договору фінансового лізингу № 001341 лізингодавець зобовязався придбати та передати на умовах фінансового лізингу в користування автомобіль DAEWOO «Nexia» (предмет лізингу), а лізингоодержувач зобовязався прийняти предмет лізингу та сплачувати передбачені договором платежі (пункти 1.1, 3.3.1 договору). Вартість предмета лізингу на момент укладення договору становила 8 264,46 долари США, що за обмінним курсом долара США до гривні на момент укладення цього договору складало 200 000 грн.

В той же час, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_3 від 02.11.2015, згідно якої він просить надати йому за вказаним договором автомобіль ОСОБА_4, 2012 р.в., за ціною 110 000 грн.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що сторони не погодили постачальника (продавця) автомобіля, остаточно не визначили вартості предмета лізингу, не погодили графіку сплати лізингових платежів згідно з додатком 3 до договору, на який робиться посилання у самому договорі фінансового лізингу, однак який до договору не додано. При цьому згідно п. 4.3 договору разом з підписаним актом приймання-передачі лізингодавець передає лізингоодержувачу графік сплати лізингових платежів (додаток 3), який сторони зобовязані підписати до моменту підписання акта приймання-передачі.

Разом з тим, згідно п. 1.4 оспорюваного договору лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобовязаннями відповідає продавець, а пунктами 12.1-12.13 договору стосовно лізингоодержувача встановлена відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій, одностороннього розірвання договору лізингодавцем, відшкодування збитків, повернення предмета лізингу. Споживач же позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у випадку порушення відповідачем умов договору.

Дослідивши умови договору фінансового лізингу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір містить несправедливі умови, визначені ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме: встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця) у звязку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю) права розірвати договір зі споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; надання продавцю (виконавцю) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця); установлення обовязкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Наведене узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року (справа № 6-330цс16).

За положеннями ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" адміністративний платіж не відноситься до витрат лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору лізингу.

Оскільки договір лізингу містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, а згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, то вірним є висновок суду щодо недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення оспорюваного договору.

Визнаючи умови укладеного договору фінансового лізингу несправедливими, а договір недійсним та стягуючи з ПАТ «Лізингова компанія «Ваш Авто» (лізингодавця) на користь ОСОБА_3 (лізингоодержувача) сплачену суму адміністративного платежу, суд вірно керувався положеннями Закону України "Про захист прав споживачів" та статей 203, 215 ЦК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, повно і всебічно встановивши обставини справи та визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми і ухвалив законне й обгрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» відхилити.

Рішення Надвірнянського районного суду від 16 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Малєєв А.Ю.

ОСОБА_5