Рішення № 58882987, 05.07.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/19595/15-ц

Провадження № 2/161/748/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2016 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Олексюка А.В.,

при секретарі Педич Ю.С.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Знання» про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Знання» (далі- ТВ ТзОВ «Знання») про стягнення коштів.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 09.04.2013 року померла його дружина ОСОБА_4 Після її смерті відкрилась спадщина на спадкове майно. До складу спадкового майна входила, окрім іншого, частка у майні відповідача - ТВ ТзОВ «Знання», що пропорційна частці у статутному капіталі даного суб'єкта господарювання у розмірі 6 %.

Вказує, що 07.04.2014 року ним отримано свідоцтво про право на спадщину за законом за № 3-288.

Зазначає, що після оформлення своїх спадкових прав, він звернувся до відповідача з вимогою виплатити йому вартість частини майна даного господарського товариства, що пропорційна розміру частки у статутному капіталі, належної спадкодавцю, а також частини прибутку відповідача, одержаного ним у 2013 році по день смерті спадкодавця. При цьому одночасно повідомив відповідача про те, що в дане товариство вступати в якості учасника не має наміру.

Однак, відповідач на загальних зборах своїх учасників від 05.12.2014 року прийняв рішення виплатити йому лише грошовий еквівалент частки у статутному капіталі ТВ ТЗОВ «Знання» в розмірі 1800,00 грн., а питання можливості проведення і розміру додаткових виплат на його користь визначити після затвердження річного балансу та звіту за 2014 рік, оскільки, вважав, що спадщина відкрилася у 2014 році.

Також, позивач зазначає, що 20.03.2015 року відповідач своїм рішенням, оформленим протоколом № 1-2015 виділив йому спадкоємцю померлої учасниці вартість частки, пропорційної 6 % в загальних активах ТВ ТЗОВ «Знання», з врахуванням суми прибутку за 1-й квартал 2013 року (по дату смерті учасниці товариства) та власного капітал), в сумі 212648,00 грн. (за вирахуванням проведеної виплати в сумі 1800,00 грн.), що становить до виплати 210848,00 грн.

Проте, дані кошти відповідач йому не виплатив.

Враховуючи вищенаведене, просить суд стягнути з відповідача в його користь 386134,03 грн., з яких: 375233,48 грн. сума основного боргу з врахуванням індексу інфляції та 10900,55 грн. 3 % річних.

Крім того, просить суд стягнути з відповідача в його користь понесені судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 збільшили позовні вимоги, просили суд стягнути з відповідача в його користь 403552,70 грн., з яких: 389394,11 грн. сума основного боргу з врахуванням індексу інфляції та 14158,59 грн. 3 % річних. В решті вимог позовну заяву підтримали з підстав в ній зазначених. Просили суд позов задовольнити.

Представника відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав. Просив суд відмовити задоволенні позову за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що учасник товариства ТВ ТзОВ «Знання» ОСОБА_4 померла 09.04.2013 року.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла і спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до частини 2 статті 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою частина третя статті 46 цього Кодексу).

Частинами 2, 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

07.04.2014 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого останній успадкував належну на день смерті ОСОБА_4 частку у статутному фонді ТВ ТзОВ «Знання» в сумі 1 800,00грн., що складає 6% статутного капіталу товариства (а.с. 8).

10.10.2014 року позивач звернувся із заявою до голови товариства про повернення йому майнової частки в розмірі 6% статутного капіталу в грошовій формі.

Загальними зборами учасників товариства, які оформлені протоколом № 1 від 05.12.2014 року вирішено виділити ОСОБА_1- спадкоємцю померлої учасниці товариства вартість частки в статутному капіталі товариства в сумі 1 800,00грн. у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за законом. Питання можливості проведення і розміру додаткових виплат ОСОБА_1 - спадкоємцю померлої учасниці товариства ОСОБА_4 визначити на наступних загальних зборах учасників товариства після затвердження річного звіту та балансу товариства за 2014 року, проведення яких призначити не пізніше 28.02.2015 року (а.с. 10).

20.03.2015 року відбулися загальні збори учасників ТВ ТзОВ «Знання», рішенням яких прийнято додаткове рішення про виділення ОСОБА_1 спадкоємцю померлої учасниці вартість частки, пропорційної 6 % в загальних активах ТВ ТЗОВ «Знання», з врахуванням суми прибутку за 1-й квартал 2013 року (по дату смерті учасниці товариства) та власного капітал), в сумі 212648,00 грн. (за вирахуванням проведеної виплати в сумі 1800,00 грн.), що становить до виплати 210848,00 грн. (а.с. 11).

Рішенням Господарського суду Волинської області в позові ОСОБА_5 до ТВ ТзОВ «Знання», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання частково недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, оформлене протоколом № 1-2015 від 20.03.2015 року відмовлено (а.с. 43-43).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 року вищевказане рішення залишено без змін (а.с. 65-69).

Частини 5 статті 147 ЦК України передбачено, що частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень статті 148 цього Кодексу.

У відповідності до частин 2, 3 статті 148 ЦК України, учасник, який зиходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про господарські товариства» при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Згідно статті 54 ЗУ «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Таким чином, 09.04.2014 року є останнім днем строку здійснення відповідачем розрахунку з позивачем, як спадкоємцем померлого учасника товариства.

При цьому, суд вважає, що прийняття рішення відповідачем 20.03.2015 року про виплату грошової вартості частки в майні та частки у прибутку не впливає на перебіг строку виконання зобовязання.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Проте, відповідач не виконав своїх зобовязань перед позивачем.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що сума основного боргу становить 210848,00 грн.

Сума інфляційних нарахувань за період з 10.04.2014 року по 05.07.2016 року становить 178546,11 грн. (210848,00 грн. х 103,3 х 103,8 х 101,0 х 104,0 х 100,8 х 102,9 х 102,4 х 101,9 х 103,0,103,1 х 105,3 х 110,8 х 114,0 х 102,2 х 100,4 х 102,3 х 102,0 х 100,7 х 100,9х 101,0 х 103,5 х 100,1) %).

Сума трьох відсотків річних від простроченої суми за період з 10.04.2014 року по 05.07.2016 року становить 14158,59 грн. (210848,00 грн. (сума боргу) х 3,0 % х 817 (кількість днів) : 365).

Станом на 05.07.2016 року сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 403552,70 грн., з яких: 389394,11 грн. сума основного боргу з врахуванням індексу інфляції та 14158,59 грн. 3 % річних, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Отже, суд приходить до висновку, що з ТВ ТзОВ «Знання» слід стягнути в користь позивача суму боргу в розмірі 403552,70 грн.

Ч. 1 ст. 88 ЦПК України передбачено, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених судових вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

А тому, з відповідача в користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в розмірі 3861,34 грн. Разом з тим, слід стягнути з ТВ ТзОВ «Знання» в користь держави судовий збір в розмірі 174,19 грн.

Підлягає, також, до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача в його користь понесених витрат на правову допомогу адвоката в розмірі - 10000,00 грн.

З квитанцій до прибуткового касового ордера від 06.01.2016 року на суму 5000,00 грн. та від 04.07.2016 року на суму 5000,00 грн. вбачається, що ОСОБА_1 згідно умов укладеного з адвокатом ОСОБА_2 договору про надання правової допомоги сплачено 1000,00 грн.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України, витрати повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішення.

Визначаючи розмір витрат на правову допомогу адвоката, які слід стягнути з відповідача, суд враховує складність справи, час знаходження в судових засіданнях адвоката, час вчинення окремих процесуальних дій поза судовими засіданнями та ту обставину, що позов задоволено повністю.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 59, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 16, 147, 148, 525, 526, 530, 1216, 1218, 1120, 1223 ЦК України, ст.ст. ЗУ «Про господарські товариства» суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з Торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Знання» в користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 403552 (чотириста три тисячі пятсот пятдесят дві) гривні 70 копійок.

Стягнути з Торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Знання» в користь ОСОБА_1 сплачений та документально підтверджений судовий збір в розмірі 3861 (три тисячі вісімсот шістдесят однієї) гривні 34 копійки.

Стягнути з Торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Знання» в користь держави судовий збір в розмірі 174 (сто сімдесят чотирьох) гривень 19 копійок.

Стягнути з Торгово-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Знання» в користь ОСОБА_1 10000 (десять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Луцький міськрайонний суддо Апеляційного суду уВолинській областіпротягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які були відсутні під час проголошення рішення,з дня отриманняйого копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Олексюк