Рішення № 58882983, 07.07.2016, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/2051/16-ц

Провадження №2/333/1575/16

рішення

Іменем України

07 липня 2016 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Варнавська Л.О.,

при секретарі Некрашевич Є.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, -

встановив:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, посилаючись на те, що 25.08.2010 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу недобудованого житлового будинку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Культурна, буд. 180 А. Загальна вартість недобудованого житлового будинку складала 79000 гривень, що еквівалентно 10000 доларів США. Гроші в розмірі 79000 гривень були передані ОСОБА_4 відповідачу, про що і було зазначено в договорі. 25.08.2010 року ОСОБА_2 надала на імя ОСОБА_4 нотаріально посвідчену довіреність з правом представляти її інтереси в усіх установах, підприємствах, організаціях, товариствах незалежно від їх підпорядкувань та форм власності, в тому числі, але не обмежуючись, в головному управлінні архітектури та містобудування, Інспекції державного архітектурного-будівельного контролю, в бюро технічної інвентаризації, в усіх органах державної влади, відділі земельних ресурсів, в регіональних філіях ДП «Центр державного земельного кадастру» при державному комітеті України по земельних ресурсах, тощо, в нотаріальних конторах, в організаціях водо-, енерго-, та газопостачання, з питань узаконення самовільно побудованих будівель та споруд за адресою: м. Запоріжжя, вул. Культурна, буд. 180 А, введення їх в експлуатацію та в подальшому продати за ціну та на умовах на його розсуд належне їй нерухоме майно за вище прописаною адресою. Рішенням Виконавчого комітету № 712 від 13.07.2012 року надано дозвіл на оформлення права власності. 16.07.2012 року Департаментом житлового господарства та розподілу житлової площі Запорізької міської ради на імя відповідача було видано свідоцтво про право власності. Позивач звернувся до ОСОБА_2 з проханням надати правовстановлюючі документи на будинок, проте отримав відповідь, що вона не може їх надати документи, так як нею не укладено договори на водо-, енерго-, та газопостачання. На початку 2016 року ОСОБА_4 знов звернувся до відповідача з проханням надати документи на будинок, проте ОСОБА_2 на дзвінки та усні звернення не реагує, правовстановлюючі документи на будинок не надає, крім, того проживає в даному будинку. Повернути безпідставно отримані гроші в розмірі 79000 гривень відмовляється. Станом на день звернення до суду, 19.04.2016 року, офіційний курс НБУ 10000 доларів США еквівалентно 251865,00 грн. Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 251865,00 гривень, як безпідставно набуті грошові кошти.

В судове засідання позивач не зявився, довірив свої інтереси представляти ОСОБА_1, яка позов підтримала, суду пояснила, що між її довірителем та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу недобудованого житлового будинку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Культурна, буд. 180 А, проте даний договір є нікчемним, так як виконаний з порушенням вимог ст. 203 ЦК України. Факт отримання коштів в розмірі 79000 гривень відповідач не заперечує, тому просить позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 безпідставно набуті грошові кошти.

Відповідач позов не визнає, суду пояснила, що ОСОБА_4 є її знайомим, який надав їй гроші в борг під відсотки в розмірі 79000 гривень, що станом на 25.08.2010 рік еквівалентно 10000 доларів США. Строк повернення коштів було встановлено один рік. В якості забезпечення повернення даної суми вона з позивачем уклала договір купівлі-продажу недобудованого житлового будинку № 180 А по вул. Культурній в м. Запоріжжі на випадок неповернення нею боргу. На даний час вона не має боргових зобовязань перед позивачем, так як здійснювала погашення боргу шляхом передачі коштів позивачу в розмірі 8000 гривень щомісячно, пізніше по 500-600 доларів США. У грудні 2014 року борг був повністю погашено, разом з відсотками. Просить у позові відмовити, так як борг відсутній.

Представник відповідача ОСОБА_3 підтримала свого довірителя, суду пояснила, що відсутні підстави для задоволення позову, так як між сторонами було укладено фактично договір позики, строк виконання якого було встановлено один рік. ОСОБА_2 борг було повністю погашено. Вважає, що підстав для стягнення коштів нема, так як відсутнє порушене право, крім того, позивачем пропущено строк, встановлений ст. 257 ЦК України, стаття 1212 ЦК України не регулює питання повернення грошей, а стосується лише майна. Просить в позові відмовити.

Суд, заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

За вимогами ч.3 ст.10, ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.57, 58, 59 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

25.08.2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу недобудованого житлового будинку, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Культурна, буд. 180 А. Загальна вартість недобудованого житлового будинку складала 79000 гривень, які були отримані продавцем, про що зазначено в договорі.

Згідно ч. 1 ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Договір, укладений між сторонами по справі не був посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, ч. 5-6 ст. 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Сторонами не було дотримано форми укладення договору купівлі-продажу житлового будинку, передбаченої ст. 657 ЦК України, що має наслідком його нікчемність (ст. ст. 203, 210, 215 ЦК України).

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбаченихст. ст. 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

До таких висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 2 жовтня 2013 року, яка прийнята за результатом перегляду судовихрішень з підстави, передбаченої п. 1ч. 1ст. 355 ЦПК України,у справі № 6-88цс13, та в силу імперативних положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою у правозастосуванні.

Враховуючи, що ОСОБА_2 отримано гроші в розмірі 79000 гривень за договором купівлі-продажу недобудованого будинку, який є нікчемний, не має підстав вважати, що нею були отримані кошти в сумі 79000 грн. за договірним зобовязанням, суд вважає за можливе вважати дану суму як безпідставно отриману.

Враховуючи викладене, виконання за нікчемним правочином є безпідставним, отримане у порядку такого виконання підлягає поверненню iншiй стороні згідноположень ст. 1212 ЦК України.

При цьому, ОСОБА_2 не спростувала факт того, що на даний час за нею оформлене право власності на житловий будинок № 180а по вул. Культурній в м. Запоріжжі (Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна № 57127963 від 11.04.2016 року).

Згідно ст. 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливі. Кожна сторона повинна довести та обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень.

Керуючись ст. 10 ЦПК України, суд не бере до уваги пояснення ОСОБА_2 того, що вона отримала від ОСОБА_4 79000 грн. як позику, а не як оплату за недобудований будинок, так як до суду не надано жодного доказу укладення договору позики або розписки про отримання зазначеної суми коштів, підтвердження погашення боргу відповідачем.

Відповідач та його представник вважають, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з вимогою про повернення грошових коштів, а тому просить відмовити в позові в зв'язку із спливом позовної давності.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.ст.257, 260 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Висновки відповідача та її представника про те, що строк позовної давності за вимогою про повернення безпідставно отриманого майна починається з 25.08.2010 року є помилковими. В даному випадку порушення права позивача та перебіг позовної давності починається з моменту коли позивач ОСОБА_4 повинний був дізнатися про порушення свого права. Так, довіреність від 25.08.2010 року, якою ОСОБА_2 уповноважила позивача на вчинення дій щодо недобудованого будинку невиконання з боку відповідача зобов'язання щодо повернення грошових коштів видана на три роки, до 25.08.2013 року. Тобто, після 25.08.2013 року позивач від імені відповідача не мав права вчиняти ніяких дій щодо недобудованого будинку 180-а по вул.. Культурна в м. Запоріжжя, і не оформивши до цього часу права власності на цей будинок, позивач повинний був зрозуміти, що його право на цей будинок порушено. Отже, саме з 26.08.2013 року розпочався перебіг позовної давності.

Позивач звернувся до суду 22.04.2016 р., тобто не пропустив трирічний строк позовної давності.

Суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, але підлягають частковому задоволенню, так як ОСОБА_4 надав відповідачу грошові кошти в розмірі 79000 гривень, що підтверджено договором від 25.08.2010 року та поясненнями відповідача, доларовий еквівалент був відсутній, тому саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в іншій частині, позов не підтверджений належними доказами та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.3 ст.88 Цивільно-процесуального кодексу України, якщо позивача,на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році, 2 категорія, посвідчення, серія А № 211791 С, на підставі п. 10 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог стягується з відповідача.

Керуючись ст.ст. 203,210,215,600,601,609,657,1212 ЦК України, ст. 88, 209, 214-215, 224-233 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, грошові кошти в сумі 79000 (сімдесят девять тисяч) грн., в решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 790 грн.

На рішення сторонами, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обовязки може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Л.О. Варнавська