Ухвала суду № 58882148, 07.07.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/444/2016(м)

264/1297/16-ц

Головуючий в 1 інстанції Мирошниченко Ю.М.

Доповідач: Зайцева С.А.

Категорія 54

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„07 "липня 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів:Кочегарової Л.М.,Лоленко А.В.,

за участю секретаря : Зал Ю.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 квітня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача. Обгрунтовуючи свої вимоги тим,що у період з 21 липня 1983 року по 09 листопада 2015 року перебував у трудових відносинах з відповідачем працюючи на різних посадах . З 04 березня 2013 року був прийнятий провідним фахівцем бюро профілактичної роботи відділу внутрішньої безпеки і контролю управління безпеки і контролю ПАТ «ММК ім. Ілліча». Звільнений 09 листопада 2015 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вважає звільнення незаконним, оскільки зміна в організації виробництва і праці на підприємстві носила формальній характер і фактично не відбулася. Про майбутнє звільнення він був попереджений під час тимчасової непрацездатності.При звільненні йому не були запропоновані вакантні посади, що відповідають його фаху. Відповідач не врахував стаж його роботи на підприємстві, статус інваліда війни, наявність утриманців та не надав переважне право залишення на роботі. Просив скасувати наказ № 6 від 09 листопада 2015 року про звільнення,поновити на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав.

Рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 07 квітня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ «ММК ім. Ілліча» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог з тих підстав, що судом першої інстанції неповно з*ясовано обставини,що мають значення для справи,висновки суду не відповідають обставинам справи та судом порушено вимоги матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає,що наказом № 6 від 09 листопада 2015 року він був звільнений з посади у зв*язку зі змінами в організації виробництва і праці за п. 1 ст. 40 КЗпП. З наказом № 157 від 17 березня 2015 року про зміни в організаційній структурі ПАТ його ознайомили з порушенням вимог законодавства ,оскільки 27 березня 2015 року він знаходився на лікарняному ,про те його викликали до відділу кадрів для ознайомлення , де він зазначив ,про порушення його прав.

Крім того ,порушена ст.42 КЗпП України ,так як при скороченні численності штату робітників у зв*язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Крім того, зазначені переваги в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації .

Його неперервний трудовий стаж на підприємстві становить 32 роки ,дружина та діти не працюють, не мають самостійного заробітку ,він є ветераном війни ,інвалідом 3 групи та має пільги ,встановлені законодавством України для ветеранів війни та інвалідів війни. Незважаючи на перелічені обставини та письмові звернення до керівництва комбінату він був звільнений.

Крім того, 23 січня 2015 року наказом № 33 « Про зміни організаційної структури ПАТ «ММК ім.Ілліча» створено у складі ПАТ структурний підрозділ управління власної безпеки і контролю,а також штатний розпис управління згідно нової організаційної структури до 12 лютого 2015 року .

17 березня 2015 року був виданий наказ № 157 « Про зміну організаційної структури ПАТ « ММК ім. Ілліча» в якому наказано ліквідувати у складі ПАТ як структурний підрозділ управління безпеки і контролю до 18 квітня 2015 року та організувати вивільнення працівників до 18 червня 2015 року . Однак ,в той же час, він продовжував працювати на підприємстві до 09 листопада 2015 року.

В рішенні суд зазначив про те, що йому неодноразово пропонувались вакантні посади фрезерувальника,електрозварника,токаря ,проте він не має спеціальних знань для роботи за вказаними спеціальностями,тому і не погодився з вказаними вакансіями та переведенням на них. При цьому в той же час в управління власної безпеки та контролю здійснювався набір сторонніх осіб ,які не працювали у даному структурному підрозділі ,а йому чомусь вказані вакансії не були запропоновані.

Фактично структурний підрозділ управління безпеки та контролю ліквідовано у квітні 2015 року, тоді як він продовжував працювати до 09 листопада 2015 року на підприємстві,тобто фактично вже був звільнений з управління власної безпеки і контролю. Ніякої згоди на звільнення він не давав ,йому просто був вручений наказ на підприємстві. На усіх нарадах він писав про порушення його конституційних прав та просив залишити його на роботі скориставшись його переважним правом залишення на роботі,як ветерана війни ,який має на утриманні сім*ю та який пропрацював безперервно на підприємстві 32 роки.

Судом зазначено,що позивачем пропущено строк подачі позовної заяви ,та не надано доказів поважності причини пропуску ,при цьому були надані докази,про подання позовної заяви 01 грудня 2015 року до Іллічівського районного суду м.Маріуполя з вказаним позовом ,який був залишений без руху та дані ухвали отримані поштою 28 грудня 2015 року ,про що свідчить конверт з пошти ,тому строк подачі позовної заяви був пропущений з поважних причин .

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги .

У судовому засіданні апеляційного суду представник ПрАТ «ММК ім.Ілліча»,що діє за довіреністю Щербакова Н.В. просила апеляційну скаргу відхилити ,рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю - доповідача,пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 21 липня 1983 року перебував з відповідачем у трудових відносинах, 04 березня 2013 року був переведений до управління безпеки і контролю провідним фахівцем бюро профілактичної роботи відділу внутрішньої безпеки та контролю.

На підставі наказу № 6 від 09 листопада 2015 року був звільнений у зв*язку зі змінами в організації виробництва та праці , яке призвело до скорочення штату працівників ,як передбачено п.1 ст.40 КЗпП України.

Відмовляючи в задоволенні позову,суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_3 з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України у зв*язку зі зміною в організації виробництва та праці,яке призвело до скорочення штату працівників, дотримання процедури звільнення і не порушення прав позивача.

З такими висновками погоджується апеляційний суд ,оскільки вони відповідають обставинам справи і вимогам закону .

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п.п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частиною 3 ст. 49-2 КЗпП України передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 (із подальшими змінами), розглядаючи трудові спори, пов'язані із звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Суд, з огляду на зібрані докази (зокрема штатні розклади), оцінені в їх сукупності за правилами ст. 212 ЦПК України, встановив, в чому пересвідчився і апеляційний суд, що на підприємстві дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, у вигляді впровадженої власником зміни внутрішньої (організаційної) структури, і доведено факт ліквідації структурного підрозділу управління безпеки та контролю ; роботодавцем дотримано норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, зокрема, попередження не менше ніж за два місяці про наступне вивільнення, пропонування існуючих на підприємстві вакансій.

Відповідно до положень ст. 62, ч. 3 ст. 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, визначає кадрову політику, встановлює чисельність працівників, штатний розпис та підбирає на вакантні посади кваліфікованих спеціалістів, що закріплено і у Статуті ПАТ «ММК ім. Ілліча».

Суд першої інстанції, аналізуючи наведені норми вірно вказав, що в такому спорі не вправі обговорювати доцільність скорочення штату працівників, але має зобов*язання перевірити дотримання процедури звільнення працівника.

Як з*ясовано, позивач з дотриманням порядку у ст. 49-2 КЗпП України був повідомлений під підпис про прийдешнє звільнення.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи , згідно зі Статутом (п.16.10.1.30) ПАТ «ММК ім.Ілліча» до компетенції наглядової ради товариства належить затвердження організаційних структур (зокрема прийняття рішень відносно створення ,реорганізації та ліквідації філіалів, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів ) товариства . Генеральний директор має право видавати накази,розпорядження та інші організаційно-розпорядні документи відносно діяльності ПАТ.

Рішенням наглядової ради ПАТ «ММК ім. Ілліча» № 97 від 13 січня 2015 року затверджена нова організаційна структура товариства.

23 січня 2015 року на підприємстві видано наказ № 33 «Про зміни організаційної структури ПАТ «ММК ім.Ілліча», пунктом 1 якого передбачене створення такого структурного підрозділу як управління власної безпеки і контролю. Паралельно функціонувало управління безпеки і контролю. Штатна численність персоналу управління безпеки і контролю 86 , штатна численність персоналу управління власної безпеки і контролю 40. Станом на 16 березня 2015 року штатна численність нової структури управління власної безпеки і контролю була повністю укомплектована у кількості 40 осіб.

17 березня 2015 року на підприємстві був виданий наказ № 157 « Про зміни організаційної структури ПАО « ММК ім.Ілліча» ,згідно з п.1 якого була передбачена ліквідація управління безпеки та контролю,як структурного підрозділу , де працював позивач.

20 березня 2015 року на виконання наказу № 157 на комбінаті був виданий наказ № 18/254, що передбачав створення комісії з працевлаштування працівників, які підлягають вивільненню. Пунктами 2, 2.1 наказу на голову комісії покладено обов*язок ознайомити працівників управління безпеки і контролю з наказом № 157 від 17 березня 2015 року та повідомити їх про звільнення з займаних посад за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

27 березня 2015 року ОСОБА_3під розписку було повідомлено про зміни організаційної структури ПАТ «ММК ім.Ілліча» та про скасування займаної ним посади провідного фахівця бюро профілактичної роботи відділу внутрішньої безпеки та контролю управління безпеки і контролю, та про те, що він підлягає вивільненню не раніше, ніж через два місяці з моменту повідомлення про це в службу зайнятості. На вказаному повідомленні позивач вказав про порушення його трудових прав.

Згідно з листком тимчасової непрацездатності ОСОБА_3 знаходився на лікарняному з 23 березня 2015 року по 28 березня 2015 року.

Як убачається з довідки управління організації планування ПАТ «ММК ім.Ілліча» позивач в період вимушеного простою був запрошений 27 березня 2015 року на засідання комісії управління безпеки і контролю для ознайомлення з наказом № 157 від 17 березня 2015 року. На засіданні ОСОБА_3 не повідомив про факт його знаходження на лікарняному, дана обставина була встановлена після закриття лікарняного листа.

На засіданні комісії 27 березня 2015 року позивача було ознайомлено з усіма вакантними посадами станом на 23 березня 2015 року, що існували і на час його попередження про звільнення 27 березня 2015 року, від яких він відмовився, що підтверджується протоколом засідання комісії управління безпеки та контролю.

Посилання ОСОБА_3 на той факт ,що на цей час він знаходився на листі непрацездатності і тому його ознайомлення з наказом № 157 від 17 березня 2015 року є незаконним ,не є спроможними, оскільки жодна норма законодавства ,яке регулює питання вивільнення працівників не передбачає обмежень для ознайомлення працівників з наказами.

Крім того, 31 серпня 2015 року на засіданні комісії з працевлаштування позивача було повторно ознайомлено з усіма вакантними посадами станом на 28 серпня 2015 року, від яких він також відмовився та просив розглянути його кандидатуру для продовження роботи у новоствореному управлінні власної безпеки і контролю, що підтверджується відповідним протоколом. При цьому до протоколу доданий список вакансій,який був актуальним саме на 31 серпня 2015 року і вакансії в управлінні власної безпеки та контролю,на працевлаштування у яке наполягав позивач, у ньому відсутні. На списку є розпис позивача,який підтверджує його ознайомлення з вільними вакансіями. Однак, за повідомленням директора з безпеки ПАТ «ММК ім. Ілліча» на період введення в дію наказу № 157 від 17 березня 2015 року управління власної безпеки та контролю було повністю укомплектовано.

На звернення ОСОБА_3 від 24 вересня 2015 року № 100/1621 була надана письмова відповідь за підписом директора по безпеці.

22 жовтня 2015 року на засіданні комісії позивача знову було ознайомлено з усіма вакантними посадами станом на 20 жовтня 2015 року, від яких він відмовився, що підтверджується протоколом засідання комісії.

З дослідженої довідки управління організаційного планування ПАТ «ММК ім.Ілліча» від 17 березня 2016 року в періоди з 23 по 27 березня 2015 року, з 28 по 31 серпня 2015 року, з 20 по 22 жовтня 2015 року вакансії на комбінаті не змінювались.

Починаючи з 1983 року ОСОБА_3 працював на посаді помічника машиніста тепловозу,потім на різних інших посадах ,а з 04 березня 2013 року провідним фахівцем бюро профілактичної роботи відділу внутрішньої безпеки і контролю управління безпеки і контролю.

Приймаючи до уваги ,що позивач не дав згоди на переведення його на запропоновані вакансії,було прийнято рішення підготувати подання до профспілкового комітету відділу управління комбінату на звільнення ОСОБА_3,яке на підставі п.3 ст.43 КЗпП України, було розглянуто у присутності позивача, про що свідчить витяг із протоколу № 65 від 09 листопада 2015 року . На засіданні 09 листопада 2015 року профспілковий комітет,приймаючи до уваги , що ОСОБА_3 не дав згоди на переведення його на запропоновані вакансії, дав згоду на розірвання трудового договору за п.1 ст.40 КЗпП України з позивачем.

Наказом № 6 від 09 листопада 2015 року позивача було звільнено з посади провідного фахівця бюро профілактичної роботи відділу внутрішньої безпеки та контролю управління безпеки і контролю у зв*язку зі змінами в організації виробництва і праці за п. 1 ст. 40 КЗпП.

Не надання позивачу переважного права на залишення на роботі як працівника з більш високою кваліфікацією, який має неперервний трудовий стаж на протязі 32 років, має на утриманні дружину і дітей, є ветераном війни та інвалідом ІІІ групи, на що також як на підставу для поновлення на роботі посилається ОСОБА_3, не свідчить про незаконність звільнення, оскільки таке право на підставі ч.1 ст.42 КЗпП України надається при скороченні чисельності чи штату працівників, а посада, яку займав позивач до звільнення, не скорочувалась.

Питання про доцільність залишення позивача на роботі суд обговорювати не повинен, що також роз*яснив Пленум Верховного Суду України у п. 19 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів», згідно з яким судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

При працевлаштуванні осіб, які підлягають вивільненню у зв*язку із змінами в організації виробництва і праці, переведення робітників, які підлягають вивільненню, на вакантні посади і робочі місця не діють правила про переважне право на залишення на роботі, що встановлені ст.42 КЗпП. Переважне право на залишення на роботі не є тотожнім праву на працевлаштування на нову посаду. Право прийняття на роботу належить працедавцеві та не підлягає судовому врегулюванню.

Доводи апеляційної скарги у вказаній частині не ґрунтуються на законі.

Доводи апеляційної скарги на те , що в рішенні суду першої інстанції зазначено , що він дав згоду на звільнення , не є слушними, оскільки в рішенні суд зазначає,що профспілковий комітет управління ПАТ «ММК ім. Ілліча» розглянувши подання адміністрації на своєму засіданні 09 листопада 2015 року протокол № 65, на якому був присутній позивач, дав згоду на розірвання з ним трудового договору за п.1 ст.40 КЗпП України.

Отже,перевіряючи доводи апеляційної скарги , дослідивши наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд приходить до висновку ,що ПАТ « ММК ім.Ілліча» виконало усі передбачені законодавством вимоги у разі звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України, прийняло рішення щодо змінення організаційної структури комбінату шляхом прийняття відповідного наказу,попередило ОСОБА_3 не пізніше ніж за 2 місяці про ліквідацію посади провідного фахівця бюро профілактичної роботи відділу внутрішньої безпеки і контролю управління безпеки і контролю . Позивачу неодноразово впродовж довготривалого часу пропонувалися вакансії по всьому комбінату,від яких він постійно відмовлявся, про що свідчать протоколи засідань комісії управління безпеки та контролю. На звільнення ОСОБА_3 згідно ч.1 ст.40 КЗпП України комбінат отримав згоду профспілкового комітету . Вказані обставини вірно оцінені судом ,позивачем не спростовані належними та допустимими доказами.

Крім того,з урахуванням пропонування позивачу у встановленому порядку існуючих вакансій по всьому комбінату ,не вбачається ознак порушення прав позивача прийняттям на роботу зовнішніх кандидатів. Доводи позивача про ненадання йому тих вакансій ,на які він міг претендувати, неорганізацію його переведення у встановленому законом порядку не є обґрунтованими .

Порушень ч.2 ст.40 КЗпП України не встановлено ,оскільки звільнення позивача сталося після впевнення про неможливість його переведення ,за його згодою,на іншу роботу.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду, яких вони не спростовують і не належать до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов*язує можливість скасування оскаржуваного рішення. Нових доказів чи обставин, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції та могли вплинути на рішення суду, не надавалось.

Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову по суті вимог, а тому посилання суду на пропуск строку звернення до суду ,передбачений ч.1 ст.233 КЗпП України не впливають на правильність висновків .

Апеляційний суд вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, які мають значення для її вирішення, відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам, відповідно до ст.212 ЦПК України, дав належну оцінку.

Суд правильно застосував матеріальний закон, локальні акти підприємства і дійшов обґрунтованого висновку про законність звільнення позивача з посади провідного фахівця бюро профілактичної роботи відділу внутрішньої безпеки та контролю управління безпеки і контролю у зв*язку зі змінами в організації виробництва і праці на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, дотримання роботодавцем вимог ч.2 ст.40, ст.ст. 42, 43, 49-2 КЗпП України, що є підставою для відмови у задоволені вимог про скасування наказу про звільнення позивача, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

З огляду на викладене, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд не вбачає апеляційних підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову, у зв*язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

Судді: