Постанова № 58881760, 11.07.2016, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

234/4171/16-а

Справа № 2-а/243/100/2016

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016р. Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Гусинського М.О.,

при секретарі Мірошниченко В.В.,

за участю представника відповідача Яресько К.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі № 4 Слов'янського міськрайонного суду у місті Слов'янську адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецькій області про визнання дій неправомірними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

24.05.2015р. до Слов'янського міськрайонного суду з Краматорського міського суду надійшов адміністративний позовом позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецькій області про визнання дій неправомірними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, в якому позивач зазначає наступне: вона працювала на посаді судді Харцизського міського суду Донецької області з 22.11.2002р., а з лютого 2015р. працює суддею Краматорського міського суду. З червня 2012р. вона отримує пенсію за віком, у зв'язку із проведенням АТО вона з лютого 2015р. перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Краматорську, де їй виплачувалася пенсія. З 01.04.2015р. їй на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213-VІІ їй було припинено виплату пенсії. 23.04.2016р. вона звернулася до відповідача з вимогою щодо поновлення їй виплати пенсії, але 04.05.2016р. вона отримала рішення № 79/Д-01-01-08 про відмову в задоволені заяви, оскільки дії органу є законними відповідно до вимог Закону України від 02.03.2015р. №213-VІІ. Вважає такі дії відповідача неправомірними, так, як відповідно до ст.ст. 1,3 Конституції України Україна є соціальною, правовою державою, в якій людина, її життя, здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право і на пенсійне забезпечення. Ст.ст. 22, 64 Конституції України передбачено, що при прийнятті законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод, а конституційні права людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. ЇЇ позбавили права на отримання пенсії за віком, тому також вважає що дія Закону України «Про внесення змін до деяких актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213-VІІ в частині спеціальних пенсій на неї не поширюється. Звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод є неконституційним відповідно до рішення Конституційного суду України по справі № 20-рн від 01.12.2004р. Таким чином, позбавлення її з 01.04.2015р. права на отримання раніше призначеної пенсії за віком є звуженням її конституційного права на соціальний захист і порушує її Конституційні права на соціальний захист.

Просить суд визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську щодо невиплати їй пенсії з 01 квітня 2015 року і рішення № 79/Д-01-01-08 від 4 травня 2016 року про відмову в поновленні їй виплати пенсії за віком Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську та скасувати рішення № 79/Д-01-01-08 від 4 травня 2016 року. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську поновити їй виплату пенсії за віком з 01 квітня 2015 року з урахуванням раніше проведених виплат.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явилася, але надала суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, на задоволені позову наполягала.

Представник відповідача УПФУ у м. Краматорську Яресько К.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, проти їх задоволення заперечувала, обґрунтовуючи свої заперечення наступним:

ОСОБА_2 пропустила шестимісячний строк звернення до суду, так як вона сама вважає, що її право було порушено з 01.04.2015р., але з позовом до суду звернулася тільки 11.05.2016р.

З 01.04.2015р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. № 213-VІІ, яким частину 1 ст. 47 Закону № 1058 доповнено реченням такого змісту: «тимчасово, у період з 1 квітня 2015р. по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій та статус судів», призначені пенсії, щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Частина 1 ст. 47 Закону № 1058 в редакції Закону України від 24.12.2015р. № 911- VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», передбачено, що тимчасово, у період з 1 січня 2016р. по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій та статус судів», призначені пенсії, щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсій відповідно до цього закону поновлюється.

Просить суд відмовити ОСОБА_2 у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Сторонами суду надані наступні письмові докази:

●Довідка від 19.11.2014р. про взяття на облік ОСОБА_2 Краматорською міською радою як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України (а.с. 3).

●Пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2, з якого слідує, що 21.06.2012р. ОСОБА_2 призначена пенсія за віком довічно (а.с. 5).

●Лист від 04.05.2016р. № 79/Д-01-01-08 управляння пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, в якому в.о. начальника управління роз'яснює ОСОБА_2 правомочність припинення виплати їй пенсії на період з 01.01.2016р. по 31.012.2016р. (а.с. 6).

●Копія пенсійної справи ОСОБА_2 (а.с. 26-53).

●Копія заяви ОСОБА_2 до УПФУ у м. Краматорську від 20.-4.2016р. із вимогою поновити виплату пенсії (а.с. 74).

ОСОБА_2 за подання позову до Краматорського міського суду сплатила судовий збір у розмірі 551 грн. 21 коп. (а.с. 1).

В судовому засіданні встановлено наступне: ОСОБА_2 перебуває на обліку в управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецькій області та отримує пенсію за віком, призначену довічно відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року 21.06.2012р. (а.с.5, 26-53), однак управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецькій області з 01.04.2015р. припинило виплату пенсії ОСОБА_2

20.04.2016р. ОСОБА_2 звернулася до управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецькій області із зверненням з питання виплати пенсії.

За результатами розгляду зазначеної заяви відповідач надав відповідь від 04.05.2016р. № 79/Д-01-01-08, в якому роз'яснив позивачеві, що припинення виплати пенсії було здійснено відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 24.12.2015р. № 911-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», тимчасово, у період з 01 січня 2016р. по 31 грудня 2016р. особам (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій та статус судів», призначені пенсії, щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звернення з роботи виплата пенсії відповідно до цього закону поновлюється (а.с. 6).

З копії наказу Краматорського міського суду № 194-в від 01.06.2016р. слідує, що ОСОБА_2 працює на посаді судді Краматорського міського суду (а.с. 58).

Розглядаючи справу суд виходив з наступного:

Відповідно до пунктів 1 та 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, незалежність судових органів гарантується державою та закріплюється у конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів та дотримуватися її.

За імперативними приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на її основі і повинні відповідати їй; державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (стаття 1, частина перша статті 6, частини перша, друга статті 8 Основного Закону України).

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ч.2 ст. 3 Конституції України).

Згідно з Конституцією України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні; виключно законами України визначається статус суддів (частини перша, друга статті 55, пункт 14 частини першої статті 92, частина перша статті 127).

Правовий статус суддів та гарантії їх незалежності визначені Конституцією України та Законом України від 07.07.2010р. № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», що відповідає частині першій статті 126 Основного Закону України, згідно з якою незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Водночас 28 березня 2015 року набрав чинності Закон України № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VIII), положеннями якого було внесено зміни до статті 141 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 192-VIII та передбачено певне застереження в пункті 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII щодо умов і підстав скасування спеціальних видів пенсій.

Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, основу якого утворює ідея передбачуваності очікування суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам. Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми й забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 61).

Також у рішенні від 13 грудня 2001 року у справі "Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови" ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

Застосування судами при розгляді справ Конвенції та практики Європейського суду з прав людини як джерела права передбачено статтею 17 Закону України від 23.02.2006р. "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Частиною першою статті 126 Основного Закону України встановлено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів і внесення змін до чинних, про що неодноразово було наголошено у правових позиціях Конституційного Суду України (зокрема, у Рішеннях від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання, тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.

Відповідно до статті 21 Конституції України усі люди вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У статті 46 Конституції України законодавець визначив одне із основних прав громадян - право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) (Справа № 1-8/2016) були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- частини третьої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України"Про внесення змін до деяких законодавчих актів У країни щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII;

- абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакціях Закону У країни "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII;

- пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецькій області та отримує пенсію за віком, призначену довічно відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року з 21.06.2012р. (а.с.5), однак управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецькій області з 01.04.2015р. припинило виплату пенсії ОСОБА_2

20.04.2016р. ОСОБА_2 звернулася до управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецькій області із зверненням з питання виплати пенсії.

За результатами розгляду зазначеної заяви відповідач надав відповідь від 04.05.2016р. № 79/Д-01-01-08, в якому роз'яснив позивачеві, що припинення виплати пенсії було здійснено відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 24.12.2015р. № 911-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», тимчасово, у період з 01 січня 2016р. по 31 грудня 2016р. особам (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій та статус судів», призначені пенсії, щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Після звернення з роботи виплата пенсії відповідно до цього закону поновлюється (а.с. 6).

З урахуванням усього викладеного суд приходить до висновку про те, що хоча в рішенні Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 (Справа № 1-8/2016) було визнано неконституційними положення пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", але суд застосовує аналогію закону та положення ч. 4 ст. 9 КАС України, згідно до яких у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Невід'ємне право на отримання пенсії за віком гарантоване ст. 46 Конституції України і не передбачає припинення виплати пенсії особі, яка досягла пенсійного віку у разі продовження нею роботи.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області письмове рішення про припинення виплату ОСОБА_2 пенсії не приймалося, лист від 04.05.2016р. № 79/Д-01-01-08 не містить жодних посилань на підстави припинення виплати ОСОБА_2 пенсії в 2015 році (є посилання на відсутність підстав для виплати пенсії протягом 1.01.2016р. - 31.12.2016р,, але пенсія припинена з 01.04.2015р. і це жодним чином не мотивоване).

У зв'язку з тим, що рішення про припинення виплати ОСОБА_2 пенсії відповідачем не приймалося, лист від 04.05.2016р. № 79/Д-01-01-08 не є рішенням по суті, то суд позбавлений можливості вирішити питання про його правомочність або неправомочність, можливо тільки дати оцінку діям відповідача УПФУ в м. Краматорську.

Відтак, дії Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області щодо припинення ОСОБА_2 виплати пенсії за віком з 01 квітня 2015 року є неправомірними, а ОСОБА_2 має право на отримання пенсії за віком без будь-яких обмежень.

При вирішенні спору суд також виходить з правової позиції Верховного Суду України, викладеної в Постанові від 16 вересня 2014 року у справі 21-314а14.

Згідно ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у Постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Разом з тим, розглядаючи питання стосовно періоду, з якого ОСОБА_2 необхідно поновити виплату пенсії, суд зазначає наступне: оскільки ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою про поновлення пенсії 20.04.2016 року, то згідно до вимог ч. 2 ст. 99 КАС України підлягає застосуванню шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, тому позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню саме з 20.10.2015р. (20.04.2016р. - 6 місяців).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15 грудня 2015 року у справі № 21-4289а.

У відповідності до приписів ч.2 ст.4 Закону України від 08.07.2011р. № 3674-VI «Про судовий збір» за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, що на день подачі позову складає 551,20 грн.

Згідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, тому суд вважає необхідним присудити з відповідача на користь позивача понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 551,21 грн.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають присудженню (стягненню) документально усі підтверджені позивачем судові витрати позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 18, 69, 71, 94, 98, 128, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецькій області про визнання дій неправомірними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним дії управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецькій області стосовно припинення ОСОБА_2 виплати з 01 квітня 2015 року пенсії за віком Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецькій області поновити виплату ОСОБА_2 виплати з 20 жовтня 2015 року пенсії за віком з урахуванням раніше проведених виплат.

Позовні вимоги в іншій частині залишити без задоволення.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у в м. Краматорську Донецької області (84302, м. Краматорськ, вул. Поштова, буд. 5, код ЄДРПОУ 23346787) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНПП НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, понесені нею витрати по сплаті судового збору у сумі 551 грн. 21 коп. (П'ятсот п'ятдесят одна гривня 21 копійка).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного Адміністративного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення.

Повний текст постанови виготовлено 12 липня 2016 року.

Суддя Слов'янського міськрайонного суду М. О. Гусинський