Постанова № 58881644, 01.07.2016, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/3142/16-а

Провадження №2-а/265/92/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Міхєєва І.М.,

за участю секретаря Осіпенко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя (далі за текстом - УПФУ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що він працював на різних посадах в державних та комунальних установах охорони здоров'я з 01.08.1979 року і продовжує працювати по даний час, зокрема на посаді лікаря-отоларинголога у Комунальному закладі «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» м. Маріуполя Донецької області. У зв'язку з набуттям спеціального трудового стажу в системі охорони здоров'я у жовтні 2008 року йому була призначена пенсія за вислугу років, відповідно пункту «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р., а 01.04.2009 р. він знову влаштувався на посаду, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років, про що повідомив відповідача письмово та виплата йому пенсії за вислугу років була припинена з 01.04.2009 р. Пенсію за вислугу років він отримував п'ять місяців та після працевлаштування втратив право на її отримання. 15.01.2016 року він досяг пенсійного віку і 19.01.2016 року звернувся до УПФУ із заявою про призначення йому пенсії за віком. Однак, відповідачем не було призначено йому згідно поданої заяви пенсію за віком, натомість проведено переведення пенсії з одного виду на інший, чим на його думку, грубо порушені його права на соціальний захист, оскільки розмір належної йому пенсії незаконно було зменшено. Обґрунтовує вимоги також і тим, що при призначенні вперше пенсії за віком, йому відповідно до ст.7-1 Прикінцевих положень Закону №1058 як лікарю із спеціальним стажем роботи в державних та комунальних установах охорони здоров'я понад 35 років, повинна бути виплачена грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі його десяти місячних пенсій, а отже, відповідач не призначив йому пенсію за віком, а протиправно перевів пенсію з одного виду на інший, йому не була виплачена грошова допомога у розмірі його десяти місячних пенсій. Вважає оскаржуваний перерахунок пенсії та відмову відповідача незаконними та просив визнати дії УПФУ щодо переведення його з одного виду пенсії на інший, замість нового призначення пенсії та щодо застосування при призначенні пенсії показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2007 рік протиправними; зобов'язати відповідача перерахувати його пенсію за віком з 16 січня 2016 року, з урахуванням середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року зверненню за призначенням пенсії, з моменту виникнення права на таку пенсію відповідно до вимог відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р., із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2013-2015 роки, здійснити нарахування та виплату йому недоотриманих сум пенсії з моменту її призначення, та виплатити грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі його десяти місячних пенсій.

В подальшому представник позивача - адвокат Больсунова Г.О., діюча на підставі угоди про надання правової допомоги, уточнила позовні вимоги, зазначивши, що також до спеціального стажу роботи позивача не зарахований, зокрема, період проходження ним інтернатури з отоларингології з 01.08.1979 року по 29.07.1980 року, що призвело до штучного зменшення стажу позивача для можливості отримання грошової допомоги. Зазначеними діями також порушено права позивача та вимоги законодавства, оскільки станом на момент проходження інтернатури даний стаж підлягав зарахуванню до спеціального стажу та саме по собі поняття інтернатури включає, що її можуть проходити лише лікарі-інтерни та провізори-інтерни. Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, трудова книжка містить всі необхідні записи, а тому вважають, що оскільки відповідач незаконно не зарахував зазначений стаж до спеціального, права позивача повинні бути відновлені. В остаточній редакції позовних вимог додатково просила зобов'язати УПФУ зарахувати та включити до спеціального страхового стажу роботу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як роботу у закладах охорони здоров'я період проходження позивачем річної інтернатури з отоларингології, а саме: з 01.08.1979 року по 29.07.1980 року.

Позивач до судового засідання не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність за участю його представника, зазначивши, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача - адвокат Больсунова Г.О., діюча на підставі угоди про надання правової допомоги, у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі, надала пояснення аналогічні, викладеним у адміністративному позові, просила позов задовольнити, наголошувала на тому, що фактично виплата пенсії за вислугу років позивачу була припинена вже майже 6 років потому, позивач ОСОБА_1 втратив право на отримання пенсії за вислугу років та станом на дату подання заяви про призначення пенсії на загальних підставах не мав права на пенсію за вислугу років, а тому йому повинна бути здійснена виплата грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Крім того, зазначала, що у період проходження інтернатури позивач працював лікарем-інтерном, оскільки саме по собі поняття інтернатури передбачає виключно її проходження на посадах лікарів (провізорів) - інтернів. Просила задовольнити позов в остаточній редакції у повному обсязі.

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області, Вайншток Б.Г., діючий на підставі довіреності, у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову у повному обсязі. З наданих суду письмових заперечень, оголошених у судовому засіданні, вбачається, що позивач ОСОБА_1 30.10.2008 року звернувся до УПФУ із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я, оскільки 29.08.2008 року позивача було звільнено з Міської лікарні № 4 за власним бажанням. Протоколом № 1585 від 03.12.2008 року останньому призначено пенсію за вислугу років, на день призначення пенсії страховий стаж становив 34 роки 10 місяців 08 днів, спеціальний стаж роботи, який надає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. е ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становив 26 років 08 днів. При розрахунку пенсії позивача на той час був використаний показник середньої заробітної плати в цілому по Україні за 2007 рік в розмірі 1197,91 гривень, а саме показник року, що передував року звернення із заявою про призначення пенсії. Відповідно до п.2.4. Порядку надання та оформлення документів для призначення пенсії, затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.11.2005року № 22-1, пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи. 01.04.2009 року позивач звернувся до УПФУ із заявою про зупинення виплати пенсії за вислугу років у зв'язку із працевлаштуванням на посаду, яка надає право для призначення пенсії за вислугу років. 19.01.2016 року позивач подав заяву про призначення йому пенсії за віком відповідно до ст.. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із досягненням 60 років. При розрахунку пенсії використано показник середньої заробітної плати в цілому по Україні за 2007 рік. Відповідно до трудової книжки позивача (записи № 18-25) ОСОБА_1 з 01.04.2009 року працював на посадах лікаря в ТОВ «Ланс»; «Міській лікарні № 9»; «Центрі первинної медико-санітарної допомоги № 4». Страховий стаж враховано до 31.12.2015 року та загалом становив 41 рік 07місяців 07днів. Представник відповідача посилався також на п.16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якого до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Позивачу призначено пенсію за вислугу років з 30.10.2008 року відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням положень п. е ст.. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». З огляду на те, що позивач станом на день звернення із заявою про призначення пенсії за віком, вже використав своє право на пенсію, з 19.01.2016 року УПФУ застосовано норми п.3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком в рамках одного нормативного акту - Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначав, що відповідно до п.3 ст. 45 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст. 40 цього Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. З позиції представника відповідача вбачається, що законодавець передбачив лише один випадок при якому може застосовуватись показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, це - ч.3. ст.. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому разі, якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менше як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата, визначена ч.2 цього Закону для призначення пенсії. З огляду на зазначене представник відповідача вважає, що відсутні підстави для врахування показника середньої заробітної плати за 2013-2015 роки. Крім того, представник відповідача зазначав, що на дату досягнення позивачем пенсійного віку, останній дійсно працював в закладі охорони здоров'я державної форми власності на посаді, робота, на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.е ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», однак, позивачем не виконані дві інші умови при яких наступає право на для отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: відсутній необхідний страховий стаж на посаді, яка надає право на призначення пенсії за вислугу років - 35 років та позивач використав своє право на пенсію до досягнення віку передбаченого ст. 26 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначав, що страховий стаж позивача на посадах, що надають право на отримання пенсії за вислугу років становить 34 роки 04 місяці 27 днів. УПФУ до спеціального стажу роботи позивача не враховані періоди проходження інтернатури, ординатури, робота на посаді лікаря-отоларинголога у ТОВ «ЛАНС», при цьому посилався на п.2 «Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота, на яких дає право на пенсію за вислугу років», затвердженого Постановою кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909. Просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підставі.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Право на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення є однією з гарантій захисту прав особи, забезпечення законності притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, досяг пенсійного віку - 15 січня 2016 року, працював на різних посадах в державних і комунальних установах охорони здоров'я починаючи з 01.08.1979 року по даний час та на сьогоднішній день працює на посаді лікаря-отоларинголога отоларингологічного кабінету у Комунальному закладі «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4»; його загальний страховий стаж складає понад 35 років, що підтверджується копією трудової книжки.

Крім наведеного установлено, що внаслідок набуттям ОСОБА_1 спеціального трудового стажу в системі охорони здоров'я, у жовтні 2008 року позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно пункту е) ст.55 до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ, 01.04.2009 р. позивач влаштувався на посаду, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років, згідно поданої ним заяви, у зв'язку з чим виплата пенсії за вислугу років була припинена з 01.04.2009 р., зазначена обставина визнана сторонами.

Станом на 15.01.2016 року ОСОБА_1 досяг передбаченого законом пенсійного віку, у зв'язку з чим 19 січня 2016 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області із заявою про призначення йому пенсії за віком, додавши необхідні для призначення зазначеного виду пенсії документи. На момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком він працював і продовжує працювати на посаді лікаря-отоларинголога отоларингологічного кабінету у Комунальному закладі «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4», але відповідач на підставі поданої заяви не призначив позивачу пенсію за віком, а здійснив переведення його з одного виду пенсії на інший, даний факт не спростований відповідачем.

Статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно ст.45 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ, пенсія за віком призначається при досягненні пенсійного віку з дня звернення особи.

Відповідно до ст.40 ч.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ, при призначенні пенсії за віком особа має право при обчисленні її розміру на урахування середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року зверненню за призначенням пенсії, тобто за 2013-2015 роки.

При переведенні позивача з одного виду пенсії на інший Управлінням Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя, відповідно до ст.45 ч.4 Закону №1058 було застосовано показник середньої заробітної плати по Україні станом на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років, тобто за 2007 рік. Значення середньої зарплати по Україні у 2007 році становило всього 1197,91 грн., що призвело до значного заниження розміру пенсії позивача, хоча позивач як було установлено в судовому засіданні, у наданій відповідачу письмовій заяві просив призначити йому пенсію за віком із урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року зверненню за призначенням пенсії та не надавав своєї згоди на перевід пенсії з одного виду на інший, що підтверджується заявою про призначення пенсії.

Отже, виходячи з аналізу доказів досліджених по справі, а також у відповідності до ст. 40 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року і лише, за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Статтею 40 ч.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ встановлено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою, Зп = Зс х (Ск : К), де Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Передбачено статтею 44 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує нормування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Частина третя ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ регулює порядок переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви (про переведення) на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії (ст. 45 ч.4 Закону).

Згідно вимог Закону №1788-ХІІ, пенсії за вислугу років призначаються у разі залишення роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

Таким чином, у випадку припинення виплати пенсії за вислугу років, її поновлення можливе лише в разі звільнення з роботи. Разом з тим, на момент призначення пенсії за віком позивач ОСОБА_1 працював лікарем-отоларингологом у міському медичному закладі охорони здоров'я, робота на якій дає право на призначення цього виду пенсії, тобто судом виходячи з сукупності досліджених доказів встановлено, що на момент призначення пенсії за віком позивачу не поновлювалася і відповідно до закону не могла поновлюватися пенсія за вислугу років, та на момент його звернення за призначенням пенсії за віком він не був одержувачем жодного виду пенсії.

Переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ, можливе лише у тому разі, якщо особі відповідно до Закону №1058 був призначений один з видів пенсії, визначених приписами ст. 10 ч. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ - пенсія за віком, пенсія по інвалідності чи пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсій повинно здійснюватись за матеріалами пенсійної справи, що в даному випадку відсутнє, так як мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону.

Оскільки в поданій позивачем - відповідачу заяві про призначення пенсії не вбачається, що він просив призначити пенсію із застосуванням показника середньої заробітної плати доходу, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії, тобто такої згоди не було, то і у відповідача не було підстав застосовувати показник середньої заробітної плати за 2007 рік.

Як видно з письмової заяви, позивач звертався до управління Пенсійного Фонду України про призначення пенсії за віком та як вбачається з тексту оскаржуваного перерахунку, відповідачем йому було вперше призначено пенсію за віком, а тому наявні правові підстави для зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 16.01.2016 р. відповідно до ст.ст.40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ, із застосуванням середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року зверненню за призначенням пенсії, тобто за 2013-2015 роки.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що призначення та виплата пенсії за вислугу років передбачена Законом України «Про пенсійне забезпечення», а призначення пенсії за віком на загальних підставах регулюється нормами ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, у даному випадку йде мова про нове призначення пенсії за іншим законом, а тому принцип переведення з одного виду пенсії на інший застосований із застосування показника середньої заробітної плати, що підлягав застосуванню раніше є неправомірним.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України, винесеній по справі № 21-612а14 від 31.03.2015 року.

Крім того, згідно положень ст.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Аналізуючи виниклі правовідносини в частині правомірності дій УПФУ щодо не зарахування до спеціального трудового стажу позивача ОСОБА_1 періоду проходження останнім річної інтернатури суд виходить з наступного.

Як вбачається з копії трудової книжки, заповненої на ім'я позивача ОСОБА_1, 01.08.1979 року останній зарахований до Міської лікарні № 16 м.Донецька для проходження річної інтернатури з отоларингології, 29.07.1980 року - звільнений у зв'язку із закінченням річної інтернатури.

Згідно «Положення про річну спеціалізацію (інтернатуру) випускників лікарняних та педіатричних факультетів медичних інститутів», затвердженого Наказом Міністра здравоохорони СРСР та Міністра вищої та середньої спеціальної освіти СРСР від 27 березня 1967 р. № 240/187 (далі за текстом - Положення), діючого станом на проходження інтернатури позивачем, головним завданням інтернатури є підготовка лікарів-спеціалістів з однієї з клінічних спеціальностей з числа випускників лікарняних та педіатричних факультетів медичних інститутів (п.3). До інтернатури зараховуються всі випускники вищевказаних закладів після здачі випускних державних екзаменів та присвоєння звання лікар.

Відповідно до п. 4 Положення розподіл випускників медичних інститутів, що направляються до інтернатури, здійснюється комісіями…з зазначенням для кожного випускника певного місця роботи та посади. Відповідно до п.8 вказаного Положення заробітна плата інтернам впродовж всього проходження інтернатури сплачується за рахунок даних закладів у розмірі, встановленим діючим законодавством для лікарів відповідної спеціальності та стажу. На інтернів повністю розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку, встановленого для працівників лікувального закладу, робоче навантаження для інтернів з кожної спеціальності встановлюється на підставі типових планів підготовки лікарів-інтернів, робота лікарів-інтернів за сумісництвом, як правило не дозволяється. Під час проходження інтернатури при здійсненні функцій лікаря інтерни користуються правами та несуть відповідальність за свої дії на рівні з лікарями, що працюють на самостійній роботі.

Таким чином, аналізуючи вищезазначені норми, суд приходить до висновку, що законодавство станом на дату проходження інтернатури позивачем відносило інтернів до лікарів та розмежовувало лікарів на лікарів-інтернів та лікарів, що працюють на самостійній роботі.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Крім того, пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі за текстом - Порядок), передбачено також, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За змістом Переліку установ, організацій та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Ради міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року № 1397, чинного в період роботи позивача на посаді лікаря-інтерна з 01.08.1979 року по 29.07.1980 року у Міській лікарні № 16 м.Донецька, робота в лікарняних установах всіх типів і найменувань на посаді, зокрема, лікаря незалежно від найменування посади зараховувалась до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років.

У відповідності до положень пункту «д» статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до ст.. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем безпідставно не зарахований до спеціального стажу роботи позивача ОСОБА_1, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, період проходження останнім ним інтернатури з 01.08.1979 року по 29.07.1980 року, та вважає за необхідне зобов'язати відповідача врахувати даний стаж.

Крім того, як було встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 на день досягнення пенсійного віку працював на посаді лікаря-отоларинголога отоларингологічного кабінету у Комунальному закладі «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4», який є закладом комунальної власності і у відповідності до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та постанови КМУ від 04.11.1993 р. №909, посади, які він обіймав, дають право на призначення пенсії за вислугу років, страховий стаж на таких посадах складає понад 35 років, він не отримував жодного виду пенсій, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-ІУ, а тому йому повинна бути виплачена грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі його десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Аналогічні правові позиції висловлені ВАС України у постановах від 01.12.2013 у справі №К/800/38624/13, від 02.04.2014 у справі № К/800/45035/13, від 16.01.2014 у справі №/800/1384/13.

Відповідно до ст. 66 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Згідно до ст.71 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, виходячи з сукупності досліджених доказів по справі, які є спів мірними і з вимогами закону, суд виходить з того, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія)....

Таким чином, враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та визначеного позивачем предмету спору, суд приходить до висновку що вимоги позивача ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-ІУ, «Положенням про річну спеціалізацію (інтернатуру) випускників лікарняних та педіатричних факультетів медичних інститутів», затвердженого Наказом Міністра здравоохорони СРСР та Міністра вищої та середньої спеціальної освіти СРСР від 27 березня 1967 р. № 240/187; «Переліком установ, організацій та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», затвердженим Постановою Ради міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року № 1397; ст. 2, 6, 7, 8, 9, 17, 94, 99, 100, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя щодо переведення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з одного виду пенсії на інший, замість нового призначення пенсії та щодо застосування при призначенні пенсії ОСОБА_1, на підставі поданої ним заяви від 19 січня 2016 року, показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2007 рік протиправними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя зарахувати та включити до спеціального страхового стажу роботу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як роботу у закладах охорони здоров'я період проходження ОСОБА_1 річної інтернатури з отоларингології, а саме: з 01 серпня 1979 року по 29 липня 1980 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя перерахувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком з 16 січня 2016 року, з урахуванням середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року зверненню за призначенням пенсії, з моменту виникнення права на таку пенсію відповідно до вимог відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р., із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2013-2015 роки, та здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоотриманих сум пенсії з моменту її призначення.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій останнього відповідно вимог ст.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови до Донецького апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І.М.Міхєєва