Постанова № 58879225, 01.07.2016, Приморський районний суд м. Одеси

справа № 522/10751/16-а

провадження № 2-а/522/618/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2016 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої - судді Кравчук Т.С.,

при секретарі - Антонецькому С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, у якому просить визнати неправомірними дії та рішення Приморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одеси від 09.06.2016 №157 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугою років, зобов'язати Приморське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одеси здійснити розрахунок та призначення ОСОБА_1 пенсії з 08.06.2016 року, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону від 01.01.2007 року в розмірі 90% від середнього заробітку, без обмежень граничного розміру, на підставі наданих документів та довідки виданої прокуратурою Одеської області №531 від 07.06.2016 року., також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Представник позивача позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача просив справу розглядати за його відсутності, просить відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у запереченнях на позов.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що з 24.10.1996 року по теперішній час позивач працює в органах прокуратури Одеської області.

Відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789~ХІІ в редакції Закону від 01.01.2007 року - прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

До 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Стаж роботи позивача на посадах прокурора та слідчого складає 18 років 7 місяці та 14 днів. Крім того, до цього стажу, згідно вимог Закону, додається половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах. Так, позивач закінчив Одеський державний університет ім. І.І. Мечникова за спеціальністю правознавство з присвоєнням кваліфікації юриста у 1996 році (період навчання з 01.09.1991 по 28.06.2006 - 4 років 9 місяців 28 днів), половина строку навчання у якій зараховується до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, тобто 2 роки 4 місяців 29 днів. Таким чином позивач маю загальний стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугою років 21 рік 13 днів (18 років 7 місяців та 14 днів додати 2 роки 4 місяці 29 днів) і пенсія повинна розраховуватись із розрахунку 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Згідно до вимог ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорам і слідчим зі стажем роботи на цих посадах не менше 10 років пенсія повинна призначатись у розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Враховуючи, що стаж роботи на посадах прокурора та слідчого складає 18 років 3 місяці та 21 день, пенсія повинна призначатись із розрахунку 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. У редакції Закону України «Про прокуратуру» від 01.01.2007 року (що була чинною на час моєї роботи) максимальний розмір пенсії не був обмежений.

У зв'язку з викладеним 08.06.2016 року позивач звернувся до Приморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одеси із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», до якої долучив копію трудової книжки, копію диплому та довідку прокуратури Одеської області від 07.06.2016 №531, яка свідчить про те, що ОСОБА_1 дійсно працює на посаді заступника прокурора Одеської області і сума заробітної плати для нарахування пенсії складає 20600,49 грн.

Згідно рішенню Приморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одеси від 09.06.2016 №157 позивачу відмовлено у призначені пенсії з тих підстав, що пунктом 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 02.03.2015 р. №213- VIII у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Відповідно до ст.22 Конституції України Конституційні права і свободи громадян гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст.8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно- правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Статтею 19 передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.І ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В рішеннях Конституційного Суду України № 8-рп/99 від 06.07.1999 (у справі щодо права на пільги) та № 5-рп/2002 від 20.03.2002 (у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій) вказано, що Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України, перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, поліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Виходячи із висловленого, у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10.12.2013(справа №21-348а1), від 17.12.2013 (справа №21-445а13), від 06.10.2015 (провадження №127/11720/14-а).

У рішенні Конституційного Суду України №1-9/2015 від 13.05.2015 зазначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 1, частини перша, друга статті 8, частина друга статті 19 Конституції України). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Також, Конституційний суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.

Відповідно до ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту застосовується правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З урахуванням вищеназваних положень Конституції України та законів України, суд вважає незаконним рішення Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одеси від 11.05.2016 №2467 про відмову в призначені ОСОБА_1 на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ в редакції Закону від 01.01.2007 року пенсії за вислугою років довічно у розмірі 90% від суми місячного заробітку відповідно до довідки виданої прокуратурою Одеської області №524 від 04.05.2016 року.

З урахуванням вищевказаного, оцінивши всі обставини у їх сукупності, суд вважає, що позов є законним, обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,7,8,11,17,86, 159-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії та рішення Приморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одеси від 09.06.2016 №157 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугою років.

Зобов'язати Приморське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одеси здійснити розрахунок та призначення ОСОБА_1 пенсії з 08.06.2016 року, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону від 01.01.2007 року в розмірі 90% від середнього заробітку, без обмежень граничного розміру, на підставі наданих документів та довідки виданої прокуратурою Одеської області №531 від 07.06.2016 року.

Стягнути з Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 грн.20 коп.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Приморський районний суд м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя 01.07.2016