Рішення № 5887896, 26.02.2008, Якимівський районний суд Запорізької області

Справа №2-10/08

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

26 лютого 2008 р. Якимівський районний суд Запорізької області

В складі: головуючого - Бойчевой Н.В. при секретарі - Колєдаєвлй Л.І. адвоката ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Якимівка Запорізької області справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Торговий будинок феросплавів «Таврія»» про стягнення середньої заробітної плати за затримку трудової книжки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з підприємства, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування незаконного наказу та стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою у якій вказав, що 23 серпня 2006 року позивач був незаконно звільнений з структурного підрозділу і підприємства відповідача, яке розташоване по вул. Б.Хмельницького.2 смт Якимівка Запорізької області .Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 13 листопада 2006 року позивач був Поновлений на роботі, наказ про його незаконне звільнення скасовано. Відповідачу судом було надіслано зазначене рішення, але в зв"язку з тим, що відповідач рішення суду не виконував до державної виконавчої служби було надіслано відповідний виконавчий ли ст. В процесі виконання судового рішення ДВС до відповідача було надіслано відповідну вимогу щодо виконання рішення суду в зв"язку з чим відповідачем в березні 2007 року було видано наказ № ЗП 70-К про скасування незаконного наказу та про поновлення позивача на роботі, але зазначений наказ було датовано 13 листопада 2006 року та надіслано поштою до позивача який він отримав 29 березня 2007 року. 29 березня 2007 року позивач прибув на своє місце роботи, тобто на вул. Б.Хмельницького, 2 смт Якимівка Запорізької області, але керівник підприємства ОСОБА_3 до роботи позивача не допустив , запропонував останньому написати заяву про звільнення за власним бажанням, при цьому примусив позивача на заяві про звільнення поставити дату " 14 листопада 2006 року". Після отримання зазначеної заяви позивача , ОСОБА_3, посилаючись на те, що трудова книжка знаходиться в центральному офісі підприємства в ОСОБА_4, пообіцяв у термін два дня видати позивачу трудову книжку. Але незважаючи на те, що позивач двічі звертався з проханням видати йому трудову книжку, відповідач зазначений документ незаконно утримував у себе чим перешкоджав позивачу працевлаштуватися. 21 серпня 2007 року представником відповідача йому було видано заробітну плату за липень - серпень 2006 року у розмірі 576 грн., тобто проведено фактичний розрахунок. Таким чином відповідач незаконно утримував у себе заробітну плату позивача на протязі з 14 листопада 2006 року ( день звільнення з підприємства за власним бажанням) по 21 серпня 2007 року (день фактичного розрахунку). Позивач вважає, що відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України . з відповідача за затримку розрахунку не його користь повинно бути стягнуто середній заробіток за зазначений час , тобто з 14.1 1.2006 року по 21.08.2007 року. У виданій позивачу трудовій книжці відповідачем за № 8 зроблено запис наступного змісту "Запис № 7 вважати недійсною " тобто про звільнення позивача за власним бажанням від 11.2006 року, аза № 9 зроблено запис від

2

21.08.2007 року "Звільнений за п.4 ст. 40 КЗпП України за прогули", наказ № 155-К від 21.08.2007 року". Зазначені дії відповідача є незаконними з наступного:

· відповідач на виконання вимог рішення суду від 13 листопада 2006 року скасував свій наказ від 23.08.2006 року про звільнення позивача за п.8 ст. 40 КЗпП України що підтверджується відповідним наказом № ЗП 70-К від 13.11.2006 року;

· після звільнення позивача 23.08.2006 року відповідач не допускав позивача до роботи 29.03.2007 року прийняв від позивача заяву про звільнення останнього з підприємства зав ласним бажанням з 14.11.2006 року про" що було виконано відповідний запис в трудовій книжці за № 7 "Звільнений від займаної посади за власним бажанням відповідно до ст. 38КЗпП України", наказ № ЗП 71-К від 29.03.2007 року". Саму заяву позивача про його звільнення за власним бажанням відповідачем було передано суду лід час попереднього слухання справи, заява долучена до матеріалів справи;

-позивач не може бути звільнений за прогули з підприємства оскільки починаючи з 23серпня 2006 року він був звільнений за п.8 ст. 40 КЗпП України. 13.11.2006 року наказ про звільнення скасовано і позивача з зазначеного часу за вказівкою керівництва до роботи не допускали, а після подання ним 29.03.2007 року заяви про звільнення за власним бажанням з 14.11.2006 року він був звільнений. Позивач просив :

· стягнути з відповідача на користь позивача грошову суму у розмірі середнього заробітку за затримку розрахунку починаючи з 14 листопада 2006 року по 21 серпня 2007 року;

· стягнути з відповідача на користь позивача грошову суму у розмірі середнього заробітку у якості оплати вимушеного прогулу за час з 14 листопада 2006 року по 21.08. 2007 року, тобто по день видачі трудової книжки;

-наказ № 155-к від 21.08.2007 року про звільнення позивача з підприємства відповідача за п.4 ст. 40 КЗпП України - за прогули , скасувати як незаконний;

· зобов'язати відповідача скасувати в трудовій книжці позивача запис № 8 від 14.11.2006 року " Запис № 7 вважати недійсною" та запис № 9 від 21.08.2007 року "звільнений за п.4 ст. 40 КЗпП України за прогули" наказ " 155-к від 21.08.2007 року";

· стягнути з відповідача на користь позивача грошову суму у розмірі середнього заробітку у якості оплати вимушеного прогулу за час з 21 серпня 2007 року по день скасування незаконного наказу № 155-к від 21.08.2007 року;

· стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5 000 грн;

· стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали свої позовні вимоги у повному обсязі, просили їх задовольнити, а також зазначили, що в зв»язку з тим, що відповідач не надав судові довідку про заробітну плату позивача, просили суд при визначенні сум, які підлягають стягненню- виходити з мінімального розміру заробітної плати, встановлений Законом України «Про державний бюджет України» за відповідний рік.

Неодноразово належним чином повідомлений представник відповідача у судове засідання не з»явився, причини не явки судові не повідомив.Враховуючи думку позивача та його представника про те, що вони не заперечують проти винесення заочного рішення по справі, на підставі ст. . ст. 224, 225 ЦПК України суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Під час слухання по справі були вивчені наступні докази :

- заочне рішення від 13 листопада 2006 р. Якимівського районного суду Запорізької

області про визнання звільнення позивача з підприємства відповідача

3

незаконним, поновлення позивача на роботі та скасування наказу про звільнення позивача. (а.с. 2-3)

· Наказ ТОВ «Торговий будинок феросплавів «Таврія»» № ЗП 70-к від 13.11.2006 p., який передбачалось виконання вищевказаного рішення суду у повному обсязі (а.с. 5)

· звернення позивача до директора підприємства відповідача про негайну видачу трудової книжки, яке було датовано 10.04.2007 р. та документи про його відправлення (а.с. 8-9)

Постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення з відповідача

середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вищевказаним рішенням

Якимівського районного суду (а.с. 27)

· Постанова про відкриття виконавчого провадження про поновлення на роботі позивача за вищевказаним рішенням суду ( а.с. 29)

· Постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення на користь позивача судових витрат за вищевказаним рішенням суду ( а.с. 32)

· поштові документи про відправлення на адресу державного виконавця трудової книжки позивача для примусового виконання вищевказаного рішення суду (а.с. 47-48)

· трудова книжка на ім»я ОСОБА_2 ( копія в матеріалах справи а.с. 67), згідно якої зроблено:

· запис № 7 на арк.. 4-5( мовою оригіналу) : «14.11.2006 г.Уволен с занимаемой должности по собственному желанию согласно ст. . 38 КЗоТ Украины, пр. № ЗП - 71к от 29.03.2007»;

· запис № 8 на арк.. 6-7( мовою оригіналу) : «14.11.2006 г.Запись № 7 считать недействительной»;

- запис № 9 на арк.. 6-7( мовою оригіналу) : «21.08.2007 г. Уволен по п.4 ст. 40 КЗоТ

Украины за прогулы , пр. № 155 к от 21.08.2007».

Відповідно до ст. . 47 КЗпП України власним або уповноважений ним орган зобов»язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені ст. . 116 цього кодексу.

Відповідно до ст. . 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать його від підприємства проводиться у день звільнення.

Відповідно до ст. . 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, у строки передбачені ст. . 166 КЗпП підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч.3, 4 ст. 235 КЗпП України якщо неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату його середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У разі затримки видачу трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральний страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, судом було встановлено, що відповідача затримав видачу позивачу трудової книжки в період з 14 листопада 2006 року по 21 серпня 2007 року є

4

підставою для стягнення на користь позивача середнього заробітку за зазначений час за затримку видачі трудової книжки. Крім того, представник відповідача не фактично не допускав його до роботи після поновлення позивача попереднім рішенням суду, після чого відповідачем був видано незаконний наказ про звільнення позивача за прогули та внесено відповідну запису у трудову книжку, що в свою чергу перешкоджало позивачу працевлаштуватися. На думку суду це є підставою про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час з 21 серпня 2007 року по день винесення рішення по справі.

При розрахунку сум, які підлягають стягненню суд виходив з того, що відповідно до вимог ЗУ № 3235-1У від 20.12.2005 року "Про Державний бюджет України на 2006 рік" станом з 01 липня 2006 року, тобто на час звільнення позивача з підприємства, передбачено мінімальний розмір заробітної плати в 375 грн., а відповідно до вимог ЗУ № 489-У від 19.12.2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік" станом з 01 липня 2007 року, тобто станом на день видання незаконного наказу № 155-к від 21.08.2007 року, передбачено мінімальний розмір заробітної плати в 420 грн. Таким чином підлягають стягненню:

1.) 375 грн. X8 міс. 7 днів = 3 093 грн. 75 коп. - розмір грошових сум, які підлягають стягуванню у якості середнього заробітку за затримку розрахунку починаючи з 14 листопада 2006 року по 21 серпня 2007 року

2) 3 093 грн. 75 коп. - розмір грошових сум, які підлягають стягуванню у якості середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 14 листопада 2006 року по 21 серпня 2007 року, тобто по день видачі трудової книжки .

3). 420 грн. X 7 міс. = 2 940 грн. - розмір грошових сум, які підлягають стягуванню у якості середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21 серпня 2007 року по 26 лютого 2008 року , тобто по день розгляду справи А ВСЬОГО: 9127, 50 грн.

Крім того, судом було встановлено, що на протязі більш ніж року , після видання 23.08.2006 року незаконного наказу про звільнення його з підприємства відповідача за п.8 ст. 40 КЗпП України, скасування такого незаконного наказу в судовому порядку, умисним ухиленням відповідача виконати рішення суду про поновлення на роботі позивача, утриманням у себе трудової книжки, незаконного внесення в трудову книжку запису від 21.08.2007 року про звільнення за прогули, позивач не мав можливості до теперішнього часу працевлаштуватися, працювати, отримувати заробітну плату і жити як звичайна людина, що в свою чергу викликало у позивача моральні страждання та потребувало від позивача докладати додаткові зусилля для організації свого життя. Суд, погоджуючись з тим, що діями відповідача спричинено позивачу моральної шкоди, вважає, що заявний у позові розмір моральної шкоди не є адекватним обставинам справи і вважає, що у цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - на суму 1000 грн.

На підставі ст. . ст. 208, 209, 227, 228 ЦПК України, ст. . ст. 47, 116, 117, 235, 237-2 КзпП України, суд

ВИРІШИВ:

1 .Позов ОСОБА_2 до ТОВ «Торговий будинок феросплавів «Таврія»» про стягнення середньої заробітної плати за затримку трудової книжки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з підприємства, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування незаконного наказу та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок феросплавів «Таврія»» код 33920403 на користь ОСОБА_5 3 093 грн. 75 коп. - розмір грошових сум, які підлягають стягуванню у якості середнього

5

заробітку за затримку розрахунку; 3 093 грн. 75 коп.- розмір грошових сум, які підлягають стягуванню у якості середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 14 листопада 2006 року по 21 серпня 2007 року; 2 940 грн.- розмір грошових сум, які підлягають стягуванню у якості середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21 серпня 2007 року по 26 лютого 2008 року, а всього на суму 9127, 50 грв.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок феросплавів «Таврія»» код 33920403 на користь ОСОБА_5 1000 грвн. моральної шкоди.

4. Зобов»язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок феросплавів «Таврія»» код 33920403 скасувати як незаконний наказ № 155-к від 21.08.2007 року про звільнення ОСОБА_5 з Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок феросплавів «Таврія»» за п.4 ст. 40 КЗпП України - за прогули , ;

5. Зобов»язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок феросплавів «Таврія»» код 33920403 скасувати в трудовій книжці позивача запис № 8 від 14.11.2006 року " Запис № 7 вважати недійсною" та запис № 9 від 21.08.2007 року "звільнений за п.4 ст. 40 КЗпП України за прогули" наказ " 155-к від 21.08.2007 року";

6.Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок феросплавів «Таврія»» код 33920403 на користь держави держмито у розмірі 91, 28 грн. 7.Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок феросплавів «Таврія»» код 33920403 суму у якості інформаційно-технічного забезпечення цивільної справи № 2-10/2008 р. Якимівського районного суду Запорізької області на користь держави ( отримувач платежу - Держбюджет Якимівскього району , код БК 22050000, код ЄДРПОУ 34676885, мфо 813015, розрахунковий рахунок 31214259700016, банк-отримувач- ГУДКУ в Запорізький області суму у розмірі 30 гривень.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Якимівський районний суд Запорізької області протягом 20 днів з дня подачі заяві про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження подається до Якимівського районного суду Запорізької області протягом 10 днів з моменту проголошення рішення.

Згідно зі ст, . ст. 227, 228 Цивільно процесуального кодексу України ( далі - ЦПК України) відповідач має право в разі заперечення проти вимог позивача протягом 10 днів з дня отримання заочного рішення подати заяву про його скасування.

Відповідно до ст. . ст. 227, 228 ЦПК України в разі ненадходження заяви від відповідача протягом трьох днів після закінчення строку на її подання та за наявності даних про отримання відповідачем копії заочного рішення, заочне рішення набирає законної сили і суд видає його для пред»явлення до виконання.