Постанова № 58878518, 12.07.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 489/2383/16-п 12.07.2016 12.07.2016 12.07.2016

Номер провадження: 33/784/123/16

.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 33/784/123/16 Головуючий у суді 1-ї інстанції: Кирильчук О.І.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у 2-й інстанції: Пустовар М.Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Апеляційний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді Пустовара М.Л.,

при секретарі Алексишенці М.П.,

за участю особи, притягнутої до

адміністративної відповідальності ОСОБА_2,

12 липня 2016 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 травня 2016 року, якою:

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Шевченкове Жовтневого району Миколаївської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1;

- притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП з накладенням стягнення у виді 3400 грн. штрафу, та стягнуто судовий збір у розмірі 275 грн. 60 коп.,

в с т а н о в и в:

Постановою ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що 9 травня 2016 року, о 5 год. 30 хв., керував транспортним засобом «АЗЛК 2140», держ. № НОМЕР_1, на перехресті вул. Космонавтів та вул. Херсонське шосе у м. Миколаєві, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, почервоніння очей), від продування алкотестеру «Драгер» на місці зупинки та від проходження медичного огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України та допустив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В апеляції ОСОБА_2 просить постанову судді скасувати та звільнити його від адміністративної відповідальності, а також від сплати судового збору, оскільки він є інвалідом 3-ї групи та перебуває в тяжкому матеріальному стані.

Вказує, що дійсно відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння із застосуванням алкотестеру, на момент коли його було зупинено спиртні напої не вживав, лише напередодні увечері випив пляшку пива, тому вважав, що не знаходився у стані сп'яніння.

Вважає, що не відповідає дійсності відомості в протоколі про адміністративне правопорушення про наявність різкого запаху алкоголю з порожнини рота та тремтіння рук, оскільки він є інвалідом третьої групи та знаходиться на обліку у лікаря невропатолога.

Зазначає, що не має можливості сплатити таку суттєву суму штрафу, а тому просить звільнити його від адміністративної відповідальності.

Крім того, вказує що вперше притягується до адміністративної відповідальності, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та дружину, яка не працює, а єдиним джерелом доходу є вирощування овочів на особистій земельній ділянці.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2 на підтримку скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.

З постанови вбачається, що суд визнаючи ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, послався на протокол про адміністративне правопорушення АП1 № 126347 від 09.05.2016 року, а також письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, відмовився у їх присутності на вимогу працівників поліції від продування алкотестеру «Драгер» на вміст алкоголю та проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі.

Доводи ОСОБА_2, що він керував транспортним засобом не у стані сп'яніння не суттєві, оскільки його притягнуто до відповідальності не за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а за відмову пройти відповідно до встановленого порядку огляд на такий стан, що є порушенням вимог п.2.5 Правил Дорожнього руху України.

Таким чином, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов правильного висновку, визнавши ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп'яніння.

При призначені адміністративного стягнення суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку про накладення на ОСОБА_2 стягнення саме у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, з урахуванням даних про його особу та матеріальний стан.

З огляду на наведене, підстав для скасування постанови суду або звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, про що фактично просить апелянт, немає, а тому вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

Керуючись п.1 ч.8 ст.294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 травня 2016 року про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя