Ухвала суду № 58876651, 07.07.2016, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/1497/15-ц

2/0187/71/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2016 р. Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Соловйова І.М., за участю секретаря судового засідання Столяренко Н.П., розглянувши в смт. Петриківка у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту,-

Обставини справи:

27.10.2015 ОСОБА_1 (далі Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі Відповідач) з позовом про встановлення земельного сервітуту у виді права на обслуговування та проходу до житлового будинку та господарських будівель розташованих за адресою Дніпропетровська область смт. Петриківка вул. Переможна, 6, за рахунок земельної ділянки площею 0,1496 га, яка належить Відповідачу. Свої вимоги мотивує тим, що з того часу, як вона стала власницею зазначено нерухомого майна, Відповідач перешкоджає їй у користуванні належним нерухомим майном, а саме постійно влаштовує сварки, з приводу начебто псування земельної ділянки, забороняє проходити до господарських будівель, постійно скаржиться до різноманітних державних органів з питань правомірності використання нею земельної ділянки. У зв'язку з цим вона звернулася до Відповідача з пропозицією щодо укладення договору про встановлення земельного сервітуту, однак останній відмовився.

Представник Позивачки ОСОБА_3 позов підтримав, просив його задовольнити, та застосувати перший варіант користування земельною ділянкою домоволодіння згідно висновку експерта ОСОБА_4

Відповідач проти позову заперечував, так як сервітут не може бути встановлений.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

встановив:

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Також враховується диспозиція ст.ст. 58, 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів. Зокрема, за змістом ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки в ефективному її використанні; умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, а сервітут, який встановлюється, є найменш обтяжливим для власника земельної ділянки.

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19.09.2013 року у справі №0431/1688/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, третя особа: Петриківська державна нотаріальна контора та позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання факту укладення заповіту особою яка не мала на це право та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, треті особи приватний нотаріус ДНО ОСОБА_5 та Петриківська державна нотаріальна контора, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.12.2013 року, а також залишених без змін за наслідками касаційного оскарження ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних ті кримінальних справ від 26.02.2014 року:

- позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, третя особа: Петриківська державна нотаріальна контора, задоволено частково: визнано недійсним заповіт подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7 складений та посвідчений 20 травня 2005 року (зареєстрований в реєстрі за № 1029) в частині розпорядження земельною ділянкою розташованою в смт. Петриківка Петриківського району Дніпропетровської області вул. Переможна 6. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, третя особа: Петриківська державна нотаріальна контора, відмовлено.

- позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання факту укладення заповіту особою яка не мала на це право та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, треті особи приватний нотаріус ДНО ОСОБА_5 та Петриківська державна нотаріальна контора, задоволено частково: визнано недійсним заповіт ОСОБА_6 складений та посвідчений 17 серпня 2011 року (зареєстрований в реєстрі за № 3578) в частині розпорядження житловим будинком із господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, смт. Петриківка, вул. Переможна, будинок 6 (шість). Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок та господарчі будівлі, що складається з житлового будинку А-1, загальною площею 42,8 кв.м. із них житлової 18,7 кв.м., літньої кухні Б-1, сараю В-1, вбиральні Г-1 та колодязю і огорожі, розташованих за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, смт. Петриківка, вул. Переможна, 6, у порядку спадкування за заповітом подружжя ОСОБА_6, померлого 07 березня 2012 року та ОСОБА_7, померлої 04 вересня 2007 року, складений та посвідчений 20 травня 2005 року (зареєстрований в реєстрі за № 1029). В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання факту укладення заповіту особою яка не мала на це право та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, треті особи приватний нотаріус ДНО ОСОБА_5 та Петриківська державна нотаріальна контора, відмовлено.

Таким чином, згідно судового рішення Позивач є власником лише житлового будинку та господарських будівель, а право власності чи право користування земельною ділянкою, на якій розміщена вказана будівля за позивачем не встановлено. При цьому земельна ділянка загальною площею 0,1496 га, щодо якої позивач просить встановити земельний сервітут, належить на праві власності Відповідачу.

Виходячи з аналізу положень ст. 182, ст. 331 та ст. 334 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає в особи з моменту його державної реєстрації.

Суду не надано доказів, що Позивачеві встановлено межі земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно, що належить останньому на праві власності, присвоєно кадастровий номер, наявний договір оренди земельної ділянки чи наявності у Позивача права користування або права власності на земельну ділянку, за адресою: смт. Петриківка Петриківського району Дніпропетровської області вул. Переможна 6, з визначенням її розмірів.

Отже, виходячи із правової природи встановлення земельного сервітуту, за відсутності підтвердження права власності чи права користування земельної ділянки, за для ефективного використання якої і встановлюється сервітут, в позові слід відмовити.

Інші доводи сторін на висновки суду не впливають.

Оскільки в позові відмовлено, розподіл судових витрат на користь Позивача не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення буде виготовлено та підписано 12.07.2016.

Суддя ОСОБА_8