Рішення № 58876361, 09.06.2016, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/1662/13-ц

Провадження № 2/204/159/16

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬК

49006, м. Дніпропетровськ, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2016 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

при секретарі Сорокіній А.С.

за участю представника позивача ОСОБА_1

за участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про виселення, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просив виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Окружна, буд. 13 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири (житлового будинку) та судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 02.10.2007 року уклали кредитний договір № 2007-108-M. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідач 02.10.2007 року уклали договір іпотеки № 2007-108-М. Згідно з п. 7 договору іпотеки Відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Окружна, буд. 13. Майно належить Відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Свої зобов'язання за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит в розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. У звязку з порушенням відповідачем зобовязань ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та 17.09.2012 року Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалив рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: будинок, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Окружна, буд. 13, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк». Після прийняття рішення про звернення стягнення всі мешканці зобовязанні на письмову вимогу іпотеко держателя добровільно звільнити житловий будинок протягом одного місяці. Однак дані вимоги не виконані в добровільному порядку, тому позивач вимушений звернутися до суду.

У судовому засіданні представник позивач заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення вимог та просив відмовити у задоволенні позову. Також надав до справи письмові заперечення.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як встановлено у судовому засіданні, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 02.10.2007 року уклали кредитний договір № 2007-108-M. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторони 02.10.2007 року уклали договір іпотеки № 2007-108-М.

Згідно з п. 7 договору іпотеки Відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Окружна, буд.13. Майно належить Відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

Свої зобов'язання за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит в розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.

Згідно зі статями 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У звязку з порушенням відповідачем зобовязань ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та 17.09.2012 року Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалив рішення та звернув стягнення на предмет іпотеки, а саме: будинок, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Окружна буд. 13, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а згідно ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

У відповідності до ч. 3 ст. 109 ЖК України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до п.43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати наступне, відповідно до ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст. 40ЗУ «Про іпотеку» ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як за підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій. Отже, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, та лише після спливу одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем 12 грудня 2012 року було направлено вимогу відповідачу за № 30.1.0.0/2 КОО (а. с. 31) про добровільне звільнення нерухомого майна: будинку № 13 по вулиці Окружна у м. Дніпропетровську (а. с. 31-36), в якій зазначено, що у випадку невиконання вимоги про добровільне звільнення вищезазначеної житлової квартири, що є предметом іпотеки, ПАТ КБ «ПриватБанк» має намір звернутися до суду з позовною заявою про примусове виселення та зняття з реєстрації осіб, які зареєстровані та/або проживають у даній квартирі. Дана вимоги відповідачем виконана не була.

Тому вимоги позивача про виселення відповідача ОСОБА_3 з будинку № 13 по вул. Окружна у м. Дніпропетровськ підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача щодо виселення та зняття з реєстраційного обліку інших осіб які проживають або зареєстровані у спірному будинку, то дані вимоги задоволенню не підлягають по наступним підставам.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В своєму позові позивач просить виселити інших осіб, які зареєстровані або проживають за адресою у спірному будинку, але у судовому засіданні позивач не надає належних та допустимих доказів, що у спірному будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Окружна буд. 13 дійсно хтось проживає або зареєстрований окрім відповідача ОСОБА_3, та не зазначає кого саме ще необхідно виселити.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

А позивачем не заявлялося клопотання про притягнення до участі у справі у якості належних відповідачів або співвідповідачів всіх повнолітніх членів сімї відповідача або осіб, щодо яких ставить питання про виселення.

Згідно із ч. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, у тому числі, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Тому, вимоги позивача щодо зняттявідповідача та інших осіб з реєстраційного обліку є передчасними, оскільки рішення суду щодо виселення відповідача, є достатньою підставою для зняття його з реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати по справі у розмірі 229 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 109 ЖК України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 3, 10, 11, 15, 33, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про виселення задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_3 з будинку № 13 по вул. Окружна у м. Дніпропетровськ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» судовий збір по справі у розмірі 229 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т. О. Дубіжанська