Ухвала суду № 58876329, 11.07.2016, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 133/113/15-ц Провадження № 22-ц/772/2117/2016Головуючий в суді першої інстанції Слободяний О. Є.Категорія 47Доповідач Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Голоти Л.О., Стадника І.М.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 27 квітня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Козятинської міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками,

В с т а н о в и л а:

В січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Козятинської міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, в якому просив зобов'язати відповідача демонтувати металеві ворота, які перегороджують частину провулку Заводського, звільнити проїжджу частину провулку від будівельних матеріалів, знести паркан з металевої сітки, встановлений на його земельній ділянці, а також стягнути з відповідача на його користь 10 000 грн. моральної шкоди.

В лютому 2015 року позивач ОСОБА_2 подав заяву про уточнення позовних вимог, якою уточнив перший пункт прохальної частини позовної заяви та просив зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні належними йому на праві приватної власності земельними ділянками, що розташовані за адресою: провулок Заводський, 16 в м. Козятин, шляхом демонтажу металевих воріт, які перегороджують провулок Заводський, звільнити проїжджу частину провулку від будівельних матеріалів, знести паркан з металевої сітки, встановлений на його земельній ділянці.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 31 березня 2015 року залучено до участі у справі співвідповідачем ОСОБА_4.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 27 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Зобов'язано відповідача ОСОБА_3 усунути перешкоди позивачу ОСОБА_2 у користуванні належними йому на праві приватної власності земельними ділянками, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом демонтажу металевих воріт, які перегороджують провулок Заводський, шляхом звільнення проїжджої частини провулку Заводського від будівельних матеріалів, шляхом знесення паркану з металевої сітки, встановленого на земельній ділянці ОСОБА_2 по АДРЕСА_1, 16 у м. Козятині.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2

Зазначила, що рішення суду вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню, в зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

У судовому засіданні позивач заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просить її відхилити і залишити без змін рішення суду.

Відповідач ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи (том 2 а. с. 183), у судове засідання не з'явилася, будь-яких заяв не надала; причини неявки не повідомила.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_5 надіслав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання 11 липня 2016 року. Причину не вказав.

Відповідач ОСОБА_4, будучи належним чином згідно вимог ч. 5 ст. 76 і ч. 3 ст. 191 ЦПК України, повідомленою про час і місце розгляду справи - повідомлений її представник ОСОБА_6 (том 1 а. с. 101, том 2 а. с. 183), у судове засідання не з'явилася, причини неявки не повідомила.

Представник третьої особи, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, надіслав лист, яким просив розглянути справу у його відсутності, зазначивши про те, що проти апеляційної скарги заперечує в повному обсязі.

Відповідно до статті 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідачі і їх представники належним чином повідомлені, а представник ОСОБА_5 не зазначив у клопотанні причину неявки, тому неявка цих осіб не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 5 серпня 2013 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки площею 0,005 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: Вінницька область, м. Козятин, АДРЕСА_1, 16 (том 1 а. с. 8, 9).

Згідно із кадастровим планом земельної ділянки позивача ОСОБА_2, що міститься у технічній документації землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), від «А» до «Б» проходить провулок Заводський - землі загального користування (том 1 а. с. 209).

Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки позивача ОСОБА_2, що міститься у технічній документації землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), від «Г» до «А» проходить провулок Заводський - землі загального користування; при цьому на плані умовними позначками (стрілками) позначено: в напрямку від «А» до «Г» завершення провулку Заводського (стрілка перегороджує провулок); в напрямку від «Г» до «А» - продовження провулку (том 1 а. с. 210).

12 вересня 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області із повідомленням про початок виконання будівельних робіт по АДРЕСА_1 на підставі будівельного паспорта з реєстраційним № 33, виданого управлінням містобудування та архітектури Козятинської міської ради 12 березня 2013 року (том 1 а. с. 35-37).

Згідно схеми забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 позивачу погоджено будівництво житлового будинку, господарських будівель, гаража. Гараж запроектовано збудувати після 3-го пікету (поворотної точки) вздовж паркану, що відділяє земельні ділянки позивача від провулку Заводського (том 1 а. с. 38).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 26 січня 2007 року ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,0730 га, що розташована в АДРЕСА_2, з цільовим призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Згідно із планом земельної ділянки від «Д» до «А» проходить дорога, землі загального користування; при цьому на плані умовними позначками (стрілками) позначено: в напрямку від «Д» до «А» завершення дороги (стрілка перегороджує провулок); в напрямку від «А» до «Д» - продовження провулку (том 1 а. с. 31).

21 листопада 2009 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_3 житловий будинок та земельну ділянку площею 0,0730 га, що розташовані по АДРЕСА_2 (том 1 а. с. 29, 30).

Право власності відповідача ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,073 га, розташовану по АДРЕСА_2, зареєстровано 30 березня 2014 року, що вбачається із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (том 2 а. с. 47-49).

Опис меж земельної ділянки ОСОБА_2, згідно із кадастровим планом земельної ділянки, яка належить йому, що входить до складу технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2, свідчить, що його земельна ділянка по межі від «А» до «Б» межує із землями загального користування, АДРЕСА_1 ( том 1 а. с. 209, 210: 194-218).

Із технічного звіту з топографічних робіт по м. Козятину і доданої до нього карти, виконаного Українським державним науково-виробничим інститутом зйомок міст та геоінформатики у 2001 році вбачається, що межі АДРЕСА_1 між будинками № 14 і № 16 проходять до земельних ділянок, які відносяться до АДРЕСА_3, що свідчить про те, що ці земельні ділянки не являються суміжними, оскільки провулок Заводський проходить між ними по всій довжині межі по провулку Заводського (том 2 а. с. 71: 56-71).

Схема розташування земельної ділянки ОСОБА_4 по АДРЕСА_2, виготовлена ПП «Земельний центр» станом на 02.06.2006 року, свідчить про те, що провулок Заводський у м. Козятині являється тупиковим і проходить між будинками № 14 і № 16 аж до земельних ділянок, які відносяться до АДРЕСА_3, тобто до закінчення межі цих земельних ділянок № 14 і № 16 по АДРЕСА_1 (том 2 а. с. 114).

Та обставина, що земельні ділянки № 14 і № 16 не являються суміжними, а між ними до кінця проходить провулок Заводський, також встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили, - ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2015 року (том 2 а. с. 11-14).

Згідно відповіді Козятинської міської ради № 1312/15 від 22.06.2015 року провулок Заводський є комунальною власністю територіальної громади міста Козятина і після виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та звіту про його незалежну оцінку провулок буде поставлений на баланс виконавчого комітету (том 1 а. с. 120).

Державна інспекція сільського господарства у Вінницькій області в ході розгляду звернення ОСОБА_2 здійснила обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_2 щодо правомірності встановлення огорожі ОСОБА_4 За результатами обстеження встановлено, що по АДРЕСА_2 в м. Козятині ОСОБА_4 використовує земельну ділянку згідно Державного акта на право власності НОМЕР_1 від 26.01.2008 року площею 0,0730 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд. Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, частина тупикового провулку, яка загороджена ОСОБА_4 і використовується нею для складання будівельних матеріалів, знаходиться на землях загального користування Козятинської міської ради, що являється порушенням Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (том 1 а. с. 42).

Про порушення ОСОБА_4 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» Державна інспекція сільського господарства у Вінницькій області повідомила Козятинську міську раду, надіславши відповідного листа 16.01.2014 року за № 10-02/114/14, роз'яснивши, що міська рада наділена повноваженнями щодо вжиття заходів впливу у відповідності до вимог чинного законодавства України до порушників вимог земельного законодавства на землях комунальної власності Козятинської міської ради (том 1 а. с. 43).

1.04.2014 року за № 549/14 Козятинська міська рада надіслала даного листа ОСОБА_4 і зобов'язала її в тижневий термін після отримання даного листа звільнити земельну ділянку та демонтувати паркан, роз'яснивши, що в разі невиконання вимог міська рада вимушена буде звернутися до суду про звільнення земельної ділянки загального користування (том 1 а. с. 44).

Станом на сьогоднішній день така вимога відповідачем не виконана.

3 вересня 2015 року Козятинським міськрайонним судом Вінницької області оформлено протокол окремої процесуальної дії, яка свідчить про проведений судом цього дня з 11.00 год. до 12.00 год. огляд на місці земельних ділянок позивача ОСОБА_2 по АДРЕСА_1, 16 та співвідповідача ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 у м. Козятині, в ході якого встановлено, що частина земельної ділянки позивача межує із земельною ділянкою відповідача ОСОБА_4 Земельні ділянки відгороджені одна від одної парканом із металевої сітки, який починається відразу ж за встановленими відповідачем ОСОБА_3 металевими воротами. При огляді земельної ділянки відповідача ОСОБА_4 встановлено, що земельна ділянка межує із земельною ділянкою позивача ОСОБА_2, які відгороджені одна від одної парканом із металевої сітки, який починається відразу ж за встановленими відповідачем ОСОБА_3 металевими воротами. Від воріт до будинку веде забетонована доріжка (том 1 а. с. 124-125).

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснення ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. Земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об'єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об'єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

Вирішуючи даний спір суд першої інстанції, в сукупності оцінивши встановлені обставини справи, прийшов до висновку, що провулок Заводський у м. Козятині проходить вздовж межі земельних ділянок: № 14, власником якої являється відповідач ОСОБА_3 і № 16, власником якої являється позивач ОСОБА_2 і закінчується на межі земельної ділянки, яка відноситься до АДРЕСА_3 у м. Козятині, а отже, цей провулок є проїздом загального користування і згідно вимог діючого земельного законодавства відповідачам не надавався ні у власність, ні у користування.

Приєднанням відповідачем ОСОБА_3 відрізку провулку Заводського, що є проїздом загального користування, до належної їй на праві власності земельної ділянки, чиняться перешкоди позивачу - власнику земельної ділянки, у використанні ним своєї власності, чим порушується його право власності, яке підлягає судовому захисту.

За правилами статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (частина 1). Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина 2). Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (частина 3). Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4).

Згідно роз'яснень у пункті 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" від 30.03.2012 року № 6, право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості, відповідно до вимог статті 376 ЦК України, мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК України).

Відповідно до положень статі 38 Закону № 3038 право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об'єкта є неможливою.

Розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 ЦК України, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Верховним Судом України висловлена правова позиція, викладена у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року по справі № 6-180цс14, яка полягає у тому, що за змістом частин четвертої і сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих пунктах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Отже, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, статті 3 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом по справі встановлений факт порушення прав позивача самочинною забудовою, здійсненою відповідачем ОСОБА_3

З урахуванням наведеного, позовні вимоги ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою ґрунтуються на законі та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Право на компенсацію моральної шкоди передбачається статтею 23 ЦК України, яка надає приблизний перелік проявів моральної шкоди.

Так, стаття 23 ЦК України надає особі право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна.

Компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Згідно роз'яснень, наданих у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Наявність вини заподіювача шкоди презюмується. За загальною презумпцією вини в цивільному праві, відсутність вини доводиться заподіювачем шкоди.

Форма вини заподіювача моральної шкоди (умисел або необережність) за загальним правилом не має значення.

У поданій до суду позовній заяві ОСОБА_2 навів обґрунтування спричиненої моральної шкоди, які у судовому засіданні підтримав, що протиправними діями ОСОБА_3 йому було спричинено моральну шкоду, яка виразилася в душевних стражданнях, які він зазнав внаслідок тривалого призупинення будівництва його нового житлового будинку, знищенням частини паркану, неможливістю до цього часу вільно користуватися своїми земельним ділянками, провулком. Через такі неправомірні дії відповідача у нього тривалий час пригнічений стан, тривога, переживання.

З урахуванням характеру немайнових втрат, характеру і обсягу страждань позивача, та, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, розмір моральних збитків визначено в сумі 2000 гр., задовольнивши в цій частині позовні вимоги частково.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно встановивши характер спірних правовідносин у справі і застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на встановлених судом обставинах та є надуманими і зазначені в ній обставини не відповідають дійсним - встановленим по справі обставинам, тому на висновок суду не впливають.

Суд першої інстанції, виконавши вимоги ст. 212 ЦПК України, всебічно, повно, об'єктивно і безпосередньо дослідив належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо та їх достатність і взаємний зв'язок в сукупності та надав їм вірну юридичну оцінку, відобразивши результати такої оцінки в своєму рішенні.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, відповідає нормам матеріального і процесуального права, а отже є законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 27 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ М.В. Матківська

Судді: /підпис/ Л.О. Голота

/підпис/ І.М. Стадник

Згідно з оригіналом:

Суддя: М.В. Матківська