Рішення № 58875559, 27.05.2016, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 0417/13379/2012

Провадження № 2/0202/6/2016

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 травня 2016 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Слюсар Л.П.,

за участю секретаря Фісун К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість на свою користь за кредитним договором №DNHDNN00000010 від 08.11.2007 року у розмірі 12505,24 дол. США; з ПАТ «Акцент банк», ОСОБА_1 солідарно на свою користь заборгованість у розмірі 200 грн. 00 коп. та з ОСОБА_1 на свою користь стягнути витрати на юридичну допомогу у розмірі 1 950 грн. 00 коп.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідно до договору №DNHDNN00000010 від 08.11.2007 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000,00 доларів США зі сплатою за користування ним відсотків у розмірі 21,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 07.11.2012 року. Проте, в порушення умов договору ОСОБА_1 зобовязання належним чином не виконав, що стало підставою для звернення до суду.

Вимоги до відповідача ОСОБА_1, що випливають зі згаданого договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ПАТ А-Банк договору поруки № 167 від 20.10.2010 року у звязку з чим вони є солідарними відповідачами за предявленим до стягнення боргом.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2011 року позовна заява Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк до Публічного акціонерного товариства Акцент-Банк, ОСОБА_1 про стягнення заборгованостібула задоволена.

Ухвалою суду від 25 вересня 2012 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2011 року за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк до Публічного акціонерного товариства Акцент-Банк, ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіскасовано.

При новому розгляді справи представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання зявився, проти задоволення позовних вимог заперечував. В якості заперечення позовних вимог вказав на те, що позивачем здійснювалося нарахування пені всупереч діючого договору, що призвело до нарахування пені в розмірі більше 10000 дол. США, також позивачем неправомірно були застосовані норми Цивільного права, оскільки він просить стягнути нараховану пеню за порушеними кредитними зобов'язаннями за весь період кредитування. Просив суд відмовити в позові.

Подав заяву про розтлумачення п.4.1 та п.7.1 Кредитного Договору та просив суд розтлумачити яким чином нараховувалася пеня.

Представник відповідача ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» в судове засідання не зявився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином. Про причину неявки суд не повідомили.

Суд,заслухавши представника позивача, відповідача, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.11.2007 року між відповідачем ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" був укладений кредитний договір №DNHDNN00000010, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000,00 доларів США зі сплатою за користування ним відсотків у розмірі 21,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 07.11.2012 року. Погашення заборгованості за даним договором здійснюється в наступному порядку: щомісячно в період погашення позичальник здійснює щомісячний платіж в розмірі 136,56 дол. США для погашення заборгованості за Кредитним договором, яка складається із заборгованості за процентами і кредитом.

Згідно до п.4.1 Договору при порушені позичальником будь-якого із зобовязань, передбачених п.2.2.2 даного Договору, Банк має право нараховувати, а позичальник зобовязується сплатити Банку пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого щомісячного платежу, вказаного в п.7.1.1, за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. В разі якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Для забезпечення виконання кредитного договору 20.10.2010 року між ПАТ «Акцент-Банк» та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір поруки № 167, за умовами якого ПАТ «АкцентБанк» взяв на себе зобовязання у випадку неналежного виконання боржником зобовязань за кредитним договором відповідати перед банком нарівні з боржником, як солідарні боржники (п. 4 договору поруки), з обсягом відповідальності поручителя перед кредитором в 200 грн.

Як зазначив позивач, у звязку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 умов договору №DNHDNN00000010 від 08.11.2007 року заборгованість за ним станом на 04.07.2011 року склала 12530,34 доларів США, що за курсом 7,97 відповідно до службового розпорядження НБУ складає 99866 грн. 82 коп., яка складається з наступного: 3857,89 доларів США заборгованість за кредитом; 8016,02 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 62,74 доларів США штраф (фіксована частина); 593,70 доларів США штраф (процентна складова).

Аналізуючи спірні правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язань за кредитним договором, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3857,89 дол. США, що в еквіваленті складає 30747,38 грн. є законними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути із відповідача заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 8016,02 дол. США, при цьому у наданих ним розрахунках зазначена сума 1938,10 дол. США, позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" не уточнював, тому суд вважає можливим стягнути із ОСОБА_1заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 1938,10 дол. США, що в еквіваленті складає 15466,66 грн.

Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення штрафів: фіксована частина 62,74 дол. США та штраф (процентна складова) 593,70 дол. США.

Кредитним Договором не передбачено нарахування штрафних санкцій та в розрахунку заборгованості за кредитним договором штрафні санкції не нараховано, а тому суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

При частковому задоволені позовних вимог позивача суд також бере до уваги, що в ході слухання справи неодноразово призначалися судово економічні експертизи щодо встановлення дійсності умов кредитного договору. Згідно до висновку судово-економічної експертизи №702/703-14 від 20.11.2014 року ( а.с.141-148) оцінка договірних відносин та проведення ревізій не відноситься до завдань судово-економічної експертизи. Відповідно до висновку судово-економічної експертизи №400/101-16 від 14.03.2016 року ( а.с.220-226) при проведенні економічної експертизи не надається можливим встановити чи відповідає розрахунок заборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк» станом на 03.12.2012 року умовам кредитного договору №DNHDNN00000010 від 08.11.2007 року, оскільки для вирішення поставленого питання необхідно провести правове дослідження та зробити правові висновки, що до трактування умов договору, що виходить за межі компетенції експерта економіста.

Щодо заяви відповідача ОСОБА_1 про розтлумачення умов договору.

Відповідно до ч. 2ст. 213 ЦК Українина вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Згідно ч. ч. 3, 4ст. 213 ЦК Українипри тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Виходячи з аналізу положень нормстатті 213 ЦК України, тлумачення зміступравочину можливе за наявності спору, тобто коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони. Тлумачення змісту правочину є правом суду, а не обовязком за умови наявності спору.

Метою тлумачення правочину є зясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того, що малося на увазі.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що відповідачем зустрічна позовна заява не заявлялася, та відсутній предмет розгляду, тому суд не вбачає підстав для розтлумачення умов кредитного договору.

Стосовно вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" щодо стягнення суми з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» за договором поруки.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З урахуванням того, що позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" стосовно стягнення суми з ПАТ "Акцент-Банк" за договором поруки витікають з відносин, які виникли на підставі договору укладеного між юридичними особами, то такі вимоги не можуть бути розглянутими в порядку цивільного судочинства.

Така правова позиція узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року по справі №6-745цс15 та від 08 листопада 2015 року №6-1737цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, провадження у справі за позовними вимогами ПАТ КБ "ПриватБанк" до ПАТ "Акцент-Банк " про стягнення заборгованості за договорами поруки підлягає закриттю.

Також відповідно до вимог ч. 2 ст. 206 ЦПК України необхідно повідомити ПАТКБ «ПриватБанк», що розгляд його позовних вимог до ПАТ «Акцент-Банк» і про стягнення заборгованості за кредитним договором віднесено до юрисдикції господарських судів.

Не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення із відповідача витрат на юридичну допомогу у розмірі 1950 грн. 00 коп., відповідно до вимог ст. ст. 84, 88 ЦПК України, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази надання позивачу правової допомоги, а також фінансові документи про розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Таким чином, оцінюючи всі докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України із відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати від задоволених позовних вимог у розмірі 462 грн. 14 коп.

Керуючись: ст. ст. 525, 526, 530, 554, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 7, 11, 15, 27, 30, 60, 61, 88, 205-206, 212-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №DNHDNN00000010 від 08.11.2007 року станом на 04.07.2011 року у розмірі 5795,99 дол. США, що відповідно до повідомлення НБУ від 04.07.2011 року (1 дол. США 7,97 грн.) складає 46214,04 грн. (Сорок шість тисяч двісті чотирнадцять гривен 04 коп.), а саме: заборгованість за кредитом 3 857,89 дол. США, що в еквіваленті складає 30747,38 грн.; заборгованість по процентам 1938,10 дол. США, що в еквіваленті складає 15466,66 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по справі в розмірі 462,14 грн.

Провадження у справі в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства Акцент-Банк про стягнення заборгованості закрити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Л.П. Слюсар