Ухвала суду № 58874154, 05.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016року м. Київ

колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Болотова Є.В.,

суддів: Білич І.М., Поліщук Н.В.,

при секретарі Горбачовій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого володіння,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 15 січня 2016 року,

встановила:

УхвалоюГолосіївського районного суду м. Києва від 15 січня 2016року накладено арешт на квартиру № 22, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 75,1 кв.м., житловою площею 42,1 кв.м.

Заборонено будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо розпоряджання або обтяження квартири № 22, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 75,1 кв.м., житловою площею 42,1 кв.м.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 вимоги апеляційної скарги підтримав.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлялись належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Згідно ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 лютого 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову»розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про визнання права власності на квартиру № 22, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 75,1 кв.м., житловою площею 42,1 кв.м. та витребування зазначеної квартири.

Необхідність забезпечення позову заявник обґрунтовує: підробкою договору купівлі-продажу квартири від 23.03.1999 року.

Розглядаючи заяву, суд правильно вважав, що спосіб забезпечення позову, обраний заявником є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Заява містить достатньо обґрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Будь-яких доказів, що у зв'язку із застосуванням заходів забезпечення позову, будуть порушені права апелянта або інших осіб, суду апеляційної інстанції не представлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що накладенням арешту на квартиру порушуються права ОСОБА_3, яка є власником даної квартири, колегія суддів відхиляє, оскільки право власності останньою набуто на квартиру - після постановлення оскаржуваної ухвали.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду від 15 січня 2016 року постановлена з додержанням вимог закону, а відтак підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, п. 4 ч. 1 ст. 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 15 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є.В. Болотов

Судді: І.М. Білич

Н.В. Поліщук