Постанова № 58874010, 04.02.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 р. Справа № 804/15457/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретарі за участю: представник позивача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційна фірма "Електропромремонт" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича комерційна фірма "Електропромремонт" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11.06.2015 року №0001422201, яким ТОВ ВКФ «Електропромремонт» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 215089,50 грн., з яких за основним платежем 143393 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 71696,50 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській областіпроведено позапланову виїзну перевірку ТОВ ВКФ «Електропромремонт» з питань дотримання вимог податкового законодавствапід час здійснення господарських операцій з ТОВ «Прод-Ресурс» за липень 2014 року, з ТОВ «ТД Гефест», ТОВ «Лакі Прайм» за жовтень 2014 року, з ТОВ «Шосткінвест» за грудень 2014 року, за результатами якої складено акт №385/04-66-22-01/25021316 від 18.05.2015 pоку. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2015 року №0001422201, яким ТОВ ВКФ «Електропромремонт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 215089,50 грн., з яких за основним платежем 143393 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 71696,50 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ ВКФ «Електропромремонт» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з ТОВ «Прод-Ресурс» за липень 2014 року, з ТОВ «ТД Гефест», ТОВ «ЛакіПрайм» за жовтень 2014 року, з ТОВ «Шосткінвест» за грудень 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення:

п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України по операціях по ланцюгу постачання: ТОВ «Прод-Ресурс» за період 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р., з ТОВ «ТД «Гефест», ТОВ «ЛакіПрайм» за період з 01.10.2014 р. по 31.10.2014 р., ТОВ «Шосткінвест»за період з 01.12.2014 р., по 31.12.2014 р., - ТОВ «ВКФ «Електропромремонт» в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму ПДВ всього у сумі 143393 грн., у тому числі за серпень 2014 року в сумі 26063 грн., за листопад 2014 року в сумі 18891 грн., за грудень 2014 року в сумі 98439 грн.

За результатами перевірки складено Акт №385/04-66-22-01/25021316 від 18.05.2015 pоку, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2015 року №0001422201, яким ТОВ ВКФ «Електропромремонт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 215089,50 грн., з яких за основним платежем 143393 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 71696,50 грн.

Судом встановлено, що за період, який перевірявся податковим органом, позивач укладав наступні договори на придбання товару, а саме:

1) Договір №210742 від 21.07.2014 року з ТОВ «Прод-Ресурс» на придбання ТМЦ на суму 156374,9 грн. (ПДВ 26062,52 грн.).

Фактичне виконання вказаної угоди підтверджується податковими накладними №45 від 29.07.2014 року, №48 від 30.07.2014 року, видатковими накладними №РН-2907001 від 29.07.2014 року, №РН-3007001 від 30.07.2014 року.

Передача ТМЦ від ТОВ «Прод-Ресурс» відбувалась на підставі довіреностей від 22.07.2014 року №434, від 30.07.2014 року №456.

Оплата за придбаний товар здійснювалась у безготівковій формі, згідно виписки з банку від14.08.2014 року №БВ-0001625 на загальну суму 156374,9 грн.

2) Договір № 4/111213 від 11.12.2013 року з ТОВ «ТД Гефест» на придбання товару на суму 900 000 грн. (ПДВ 150 000 грн.).

Фактичне виконання вказаної угоди підтверджується податковими накладними №197 від 02.10.2014 року, №198 від 03.10.2014 року, видатковими накладними № РН-180 від 02.10.2014 року, № РН-182 від 03.10.2014 року.

Транспортування придбаного товару здійснювалось на підставі товарно-транспортної накладної №9 від 02.10.2014 року, № 10 від 03.10.2014 року.

Оплата за придбаний товар здійснювалась у безготівковій формі, згідно виписки з банку на підставі платіжних доручень № 5449 від 07.10.2014 року на суму 8102 грн., №5486 від 14.10.2014 року на суму 4027,60 грн., №5539 від 21.10.2014 року на суму 7250 грн., №5560 від 22.10.2014 року на суму 10149,10 грн., № 5589 від 28.10.2014 року на суму 6732 грн.

3) Договір поставки №210742 від 06.10.2014 року з ТОВ «ЛакіПрайм» на придбання ТМЦ на суму 60871,88 грн. (ПДВ 10145,32 грн.).

Фактичне виконання вказаної угоди підтверджується податковими накладними №151 від 21.10.2014 року, №226 від 30.10.2014 року, видатковими накладними №2110001 від 21.10.2014 року, №3010001 від 30.10.2014 року.

Передача товару ТМЦ від ТОВ «Лакі Прайм» відбувалась на підставі довіреності від 21.10.2014 року №653.

Оплата за придбаний товар здійснювалась у безготівковій формі, згідно виписки з банку від 02.12.2014 року №БВ-0001854 на загальну суму 60871,88.

4) Договір з надання послуг (робіт) №031241 від 03.12.2014 з ТОВ «Шосткінвест» на виконання ремонту електрообладнання на суму 590632,80 грн. (ПДВ 98438,80 грн.).

Фактичне виконання вказаної угоди підтверджується податковими накладними №1 від 08.12.2014року, №9 від 15.12.2014 року, №41 від 29.12.2014 року, №42 від 30.12.2014 року, №70 від 17.12.2014 року, №73 від 19.12.2014 року, видатковими накладними №УСО-00192; УСО-002193; УСО-002194 від 08.12.2014 року, №УСО-002195,УСО-002196; УСО-2197 від 15.12.2014 року, №УСО-002200 від 29.12.2014 року, №УСО-002202 від 30.12.2014 року, №УСО-002198 від 17.12.2014 року, №УСО-002199 від 19.12.2014 року; актами приймання виконаних будівельних робіт №14317/2,14317/1, 14294,14301,14300, 14299 за грудень 2014 року, актами приймання виконаних робіт №14313, 14212, 14324, 14323, 14271 за грудень 2014 року.

Оплата за придбаний товар здійснювалась у безготівковій формі, згідно виписки з банку від 12.01.2015 року №БВ-0001910 на загальну суму 149500 грн., від 20.01.2015 року №БВ-00019200 на загальну суму 130 000 грн., від 09.02.2015 року №БВ-0001961 на загальну суму 150000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобовязання з податку на додану вартість (договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, тощо).

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (Ухвала ВАСУ від 20.01.2015 року № К/800/15312/13).

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 11.06.2015 року №0001422201.

Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 3226,35 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 09 лютого 2016 року

Суддя ОСОБА_1