Рішення № 58873744, 07.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2016року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.

суддів: Ратнікової В.М., Усика Г.І.

при секретарі Меженко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10.07.2015 у справі за позовом Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що 01.08.2010 ОСОБА_1 було зараховано курсантом першого курсу та поставлено на всі види забезпечення за курсантською нормою.

01.09.2011 між відповідачем та Міністерством оборони України укладений контракт про походження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами (слухачами) вищого військового навчального закладу, згідно з яким відповідач зобов'язаний проходити військову службу.

05.04.2013 ОСОБА_1 відраховано зі списків інституту у зв'язку з достроковим розірванням контракту через небажання продовжувати навчання. Позивач вважав, що оскільки відповідач порушив умови контракту, розірвавши його достроково, він повинен відшкодувати позивачу завдані збитки, що складаються з витрат на харчування у розмірі 37 367 грн. 20 коп., витрат на речове забезпечення у розмірі 4 489 грн. 14 коп., грошове забезпечення у розмірі 4 079 грн. 35 коп., медичне забезпечення у розмірі 360 грн., а всього - 46 295 грн. 69 коп.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10.07.2015 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України в особі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 8 928 грн. 49 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Справа № 759/19158/14-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/9617/2016Головуючий у суді першої інстанції: Величко Т.О.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.Не погодившись з таким рішенням суду відповідачем подана апеляційна скарга. В доводах апеляційної скарги вказують на порушення судом норм процесуального права, так як суд вийшов за межі заявлених позовних вимог, стягнувши кошти на користь Міністерства оборони України, хоча вказана установа не була стороною у справі. Також апелянт посилається на те, що позивач не є належним позивачем за даним позовом, так як контракт ним був укладений з Міністерством оборони України, якому він повинен відшкодувати витрати, пов'язані з навчанням, а крім того, він проходив навчання в іншому навчальному закладі.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 10.11.2015 рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10.07. 2015 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.05.2016 рішення Апеляційного суду м. Києва від 10.11.2015 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Так, скасовуючи рішення апеляційного суду м. Києва від 10.11.2015 та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції вказав на те, що в порушення вимог ст. ст. 212-214, 316 ЦПК України апеляційний суд рішення суду першої інстанції на предмет законності та обґрунтованості не перевірив, пославшись лише на те, що Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій є неналежним позивачем у справі. При цьому не врахував, що контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України укладався між Міністерством оборони України в особі начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» і особою, зарахованою на навчання, ОСОБА_1 Розпорядником коштів, які виділяються із бюджету для проходження курсантом (слухачем) військової служби, є навчальний заклад, а кошти, які просить стягнути позивач з відповідача, відшкодовуються Міністерству оборони України або підпорядкованому йому підрозділу, яким у даному випадку виступає навчальний заклад.

В силу ч. 4 ст. 338 ЦПК України, висновки і мотиви з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

При новому розгляді справи в судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просили про задоволення заявлених ними вимог.

Представник позивача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, пояснення сторін у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що контракт був розірваний за ініціативою відповідача достроково, тому він повинен відшкодувати витрати, понесені позивачем, на його утримання у вищому навчальному закладі. Також суд відмовив у задоволенні позовних вимог щодо витрат на харчування. Проте, в цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, апеляційна скарга позивача повернута ухвалою суду від 15.09.2015., а тому перегляду апеляційним судом не підлягає.

Перевіряючи обставини справи апеляційним судом встановлено, що наказом начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» від 01.08. 2010 № 147 ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу інституту на всі види забезпечення за курсантською нормою, на котлове забезпечення з обіду з 01.08. 2010 (а. с. 10).

01.09.2011 між Міністерством оборони України в особі начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» та ОСОБА_1 укладений контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами (слухачами) вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, згідно з умовами якого відповідач зобов'язався проходити військову службу сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Силах України, накази командирів і начальників, свої службові обов'язки. Після закінчення навчання відповідач повинен був проходити військову службу в Міністерстві оборони України на посадах офіцерського складу протягом 5 років (а. с. 12).

Наказом начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (по стройовій частині) від 05.04.2013 № 69 ОСОБА_1 відраховано з інституту наказом проректора Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» від 03.04.2013 № 696-с у зв'язку з достроковим розірванням контракту через небажання продовжувати навчання та звільнено з військової служби у запас за частиною 6 пунктом «и» (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) (а. с. 11).

Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції на день винесення наказу про відрахування) курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «и» частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність обов'язку відповідача про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі. Доводи апеляційної скарги про недоведеність розміру витрат відхиляються колегією суддів, оскільки матеріали справи містять розрахунок та дані про здійснення виплат (т. 1 а.с 16, 17).

Згідно з п. п. 2, 3, 4 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964, витрати відшкодовуються Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управлінню державної охорони, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбі.

Відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.

Відповідно до п. 1 контракту, укладеного між Міністерством оборони України та відповідачем, останній зобов'язався відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу.

Згідно з п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 406/2011, Міноборони України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва, а також у формуванні державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, гідрометеорологічної діяльності.

Міноборони України є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Відповідно до ст. 8 названого Закону кошти, одержані від здійснення військовими частинами господарської діяльності, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на національну оборону відповідно до кошторису Міністерства оборони України. Порядок обліку коштів, одержаних від господарської діяльності у Збройних Сила України, визначається Міністерством фінансів України та Міністерством оборони України.

Згідно з п. 3 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства з внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534, відшкодовані за утримання курсантів у вищому навчальному закладі кошти враховуються у кошторисних показниках спеціального фонду відповідних центральних органів виконавчої влади як власні надходження вищого навчального закладу та витрати на утримання курсантів.

Таким чином, стягнення вказаних грошових коштів може бути проведено на користь Військового інституту телекомунікацій та інформатизації державного університету телекомунікацій. Разом з тим, слід погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що Міністерство оборони України не було залучено до участі у справі, та суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог стягнувши вказані грошові кошти на користь Міністерства оборони України, в особі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації державного університету телекомунікацій.

Таким чином, правильно встановивши обставини справи, дійшовши обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 витрат пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 8928, 49 грн., однак суд першої інстанції не вірно визначив стягувача.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

А тому колегія суддів вважає за можливе змінити рішення суду першої інстанції шляхом виключення з резолютивної частини посилання на Міністерство оборони України, як особу стягувача. В зв'язку з чим резолютивну частину рішення слід змінити та викласти в іншій редакції.

В решті висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, що вбачається зх. Викладеного вище, а тому підстави для скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10.07.2015 - змінити, виклавши абзац 2, 3 резолютивної частини в наступній редакції.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Військового інституту телекомунікацій та інформатизації державного університету телекомунікацій витрати пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 8928, 49 грн., та судові витрати у розмірі 89, 28 грн. Всього стягнути 9017 (дев'ять тисяч сімнадцять) гривень 77 копійок.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: