Ухвала суду № 58873672, 07.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-кп/796/1025/2016 Категорія КК: ст. 395

Головуючий в суді 1-ої інстанції: Марченко М.В.

Головуючий в апеляційній інстанції: Маліновський О.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

Головуючого, судді-доповідача: Маліновського О.А.

Суддів: Бовтрук В.М., Осіпової Л.О.

при секретарі: Лучко Ю.І.

за участю прокурора: Салкова Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві кримінальне провадження № 12015100040003708 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, не одруженого, знеповною середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 01.07.2003 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 3 ст.185 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, із застосуванням ст.75, 76 КК України з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки; 12.08.2004 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, із застосуванням ст.ст.70, 71 КК України на 5 років позбавлення волі;

10.01.2008 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч.2 ст.289, ч.2 ст.185 КК України, із застосуванням ст.ст.70, 71 КК України на 6 років позбавлення волі, 13.09.2013 року звільненого з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання; 09.07.2015 року вироком Деснянського районного суду м. Києва за ч.2 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України із застосуванням ст.70 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 395 КК України і призначено йому покарання за цей злочин у виді 6 (шести) місяців арешту.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням положень ст.72 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворим покаранням, призначеним вироком Деснянського районного суду м. Києва від 09 липня 2015 року у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, менш суворого покарання, призначеного цим вироком у виді 6 (шести) місяців арешту, остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Як зазначено у вироку, ОСОБА_3, будучи раніше неодноразово судимим, звільнився останній раз з місць позбавлення волі 13 вересня 2013 року по відбуттю строку покарання.

Згідно з даними ухвали Краснолуцького міського суду Луганської області від 30 серпня 2013 року на підставі Закону України «Про адміністративний нагляд за особами звільненими з місць позбавлення волі» від 01 грудня 1994 року, за ОСОБА_3 було встановлено адміністративний нагляд строком на два роки, після звільнення з місць позбавлення волі зі встановленням слідуючих обмежень:

- проходити реєстрацію в територіальних органах внутрішніх справ 3 рази на місяць;

- заборонено виїзд за межі міста (району) без дозволу компетентних органів;

- заборонено залишати своє місце проживання з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступного дня;

- заборонено відвідування закладів, де реалізуються спиртні напої на розлив.

17 вересня 2013 року ОСОБА_3 став на профілактичний облік в Дніпровському РУ ГУМВС України в м. Києві та вищезазначені правила і обмеження адміністративного нагляду були оголошені ОСОБА_3 під розписку, при цьому останній також був попереджений під розпис, що в разі самовільного залишення місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, він буде притягнутий до кримінальної відповідальності у встановленому законом порядку.

В подальшому, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 листопада 2013 року було задоволено подання начальника Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві та змінено обмеження адміністративного нагляду щодо ОСОБА_3, встановлені щодо останнього ухвалою Краснолуцького міського суду Луганської області від 30 серпня 2013 року, при цьому до закінчення строку адміністративного нагляду були визначені наступні обмеження:

- заборонено залишати своє місце проживання з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступного дня;

- заборонено виїзд за межі міста (району) без дозволу компетентних органів;

- заборонено відвідування закладів, де реалізуються спиртні напої на розлив;

- зобов'язано прибувати на реєстрацію по нагляду в період часу з 09 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин 1-й, 2-й, 3-й четвер кожного місяця до співробітника територіального органу внутрішніх справ, який проводить реєстраційну відмітку.

Поряд з цим, ОСОБА_3 26 листопада 2013 року був ознайомлений зі встановленими щодо нього обмеженнями під розписку та попереджений під розпис, що в разі самовільного залишення місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, він буде притягнутий до кримінальної відповідальності у встановленому законом порядку.

Однак, ОСОБА_3, маючи не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3, будучи особою раніше судимою, відносно якої встановлено адміністративний нагляд, порушив встановлені відносно нього обмеження і правила адміністративного нагляду, а саме з метою ухилення від адміністративного нагляду самовільно залишив місце проживання, не повідомивши про це орган внутрішніх справ, який здійснював адміністративний нагляд за ОСОБА_3, при цьому за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 був відсутній під час перевірок.

Зокрема, 13 січня 2015 року о 22 годині 10 хвилин, 13 лютого 2015 року о 22 годині 05 хвилин, 14 лютого 2015 року о 22 годині 10 хвилин, 15 лютого 2015 року о 22 годині 05 хвилин в присутності понятих при перевірці місцезнаходження ОСОБА_3 за місцем проживання останнього за адресою: АДРЕСА_1, дільничним інспектором міліції ОСОБА_4 було встановлено відсутність ОСОБА_3, про що було складено відповідні акти перевірки про недотримання ОСОБА_3 правил адміністративного нагляду.

Не погоджуючись з рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить переглянути матеріали кримінального провадження та встановити справедливий вирок.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що він не мав можливості проживати за місцем реєстрації, але свою вину він визнав, проте йому присудили максимальний термін покарання.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а вирок суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України, та фактичні обставини провадження ніким не оспорюються і згідно ч. 1 ст. 404 КПК України судом апеляційної інстанції вирок суду в цій частині не переглядається.

У відповідності зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, і призначенні йому покарання вказані вимоги кримінального і кримінального процесуального законодавства дотримані. Керуючись законом суд правильно кваліфікував дії обвинуваченого і з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, який не працював, за місцем колишнього відбування покарання характеризується посередньо, його відношення до скоєного, визнання вини та щирого каяття, фактичних обставин провадження, враховуючи обставину, яка обтяжує покарання - рецидив злочинів, прийшов до законного та обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_3 покарання в межах санкції ст. 395 КК України, та остаточного покарання із застосуванням ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, яке є мінімально можливим у даному кримінальному провадженні та відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі обвинуваченого, та буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Інші доводи апеляційної скарги обвинуваченого не можуть бути визнані достатніми підставами для зміни вироку суду та не підтверджені належними доказами.

За таких обставин вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування норм кримінального закону, що могли б бути підставами для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено, в зв'язку з чим апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.

На підставі викладеного, враховуючи положення ч. 5 ст. 72 КК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зарахування в строк відбування покарання ОСОБА_3 строк його попереднього ув'язнення з 28 липня 2015 року по 07 липня 2016 року включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року щодо ОСОБА_3 за ст. 395 КК України - без змін.

В порядку ст. 404 КПК України зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_3 строк його попереднього ув'язнення з 28 липня 2015 року по 07 липня 2016 року включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців, а обвинуваченим - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді:

_______ _____ _____

МаліновськийО.А. БовтрукВ.М. Осіпова Л.О.