Ухвала суду № 58873662, 06.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А

Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/5211 /2016 р. Головуючий у 1 інстанції - Осаулов А.А.

Доповідач - Мараєва Н.Є

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6.07.2016 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду м.Києва в складі :

Головуючого - Мараєвої Н.Є.,

Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.

При секретарі - Гарматюк О.Д.

Розглянули у відкритому судовому засіданні в м.Києві

Цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ «Аксепт-транс»

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 9 лютого 2016 р.

в справі за позовом ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного

кооперативу «Авіатор», 3-особа: ТОВ «Аксепт-транс»

про визнання рішення правління недійсним

Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з»явилися, перевіривши

матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

В с т а н о в и л а :

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 9 лютого 2016 р. задоволено позов ОСОБА_1 до ГБК «Авіатор», 3-особа: ТОВ «Аксепт- транс» про визнання рішення правління недійсним.

Визнано недійсним рішення зборів правління ГБК «Авіатор» від 15 лютого 2012 р., що оформлено протоколом за №2, про уповноваження голову правління ГБК «Авіатор» ОСОБА_2 на укладення та підписання угоди про реструктуризацію заборгованості за Договором № 12/01 від 19.11.2001 р. про будівництво підземного двоповерхового гаражу по АДРЕСА_1; стягнуто з ГБК «Авіатор» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Акцепт-транс» просить це рішення скасувати і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з»ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 19.11.2001 р. між ТОВ «Аксепт-транс» та ГБК «Авіатор» було укладено договір №12/01 про будівництво підземного двоповерхового гаражу по АДРЕСА_1.

Між ГБК «Авіатор» в особі голови правління ОСОБА_2 та ТОВ «Аксепт-транс» 15.02.2012 р. було укладено угоду про реструктуризації заборгованості, за умовами якої ЖБК «Авіатор» в особі ОСОБА_2 визнав борг перед третьою особою за договором підряду №12/01 від 19.01.2001 р. про будівництво гаражів в сумі - 352 636, 67 грн., зобов»язавшись погасити його та штрафні санкції, зокрема це визначено у п.п. 1,2-4 вказаної угоди.

При цьому, з витягу з протоколу №2 від 15.02.2012 р. правління ГБК «Авіатор» вбачається, що присутні на цих зборах 5 членів правління кооперативу уповноважили голову кооперативу ОСОБА_2 на укладення та підписання угоди про реструктуризацію заборгованості за вищевказаним договором про будівництво підземного гаражу №12/01 від 19.01.2001 р. по АДРЕСА_1 від імені кооперативу із визначенням її умов на власний розсуд, в тому числі, визначенням розміру неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних.

З врахуванням підписання вказаної угоди боржником на підставі оспорюваного у цій справі протоколу засідання правління ГБК та дослідження інших доказів, рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2014 р. по справі №910/6987/13 позов ТОВ «АКСЕПТ-ТРАНС» до ГБК «АВІАТОР» про стягнення грошових коштів боргу задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 345 636,66 грн. боргу, 48 226,81 грн. інфляційних втрат, 688 098,22 грн. - 80% річних; 345 636,66 грн. штрафу та 28 551,98 грн. судового збору, а в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Згідно ст.2 ЗУ «Про кооперацію» кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Згідно ст.16 цього ж Закону визначено, що виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.

Згідно ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Так, обґрунтовуючи позов, позивач посилався на порушення своїх прав, що йому як члену кооперативу діями колишнього голови кооперативу ОСОБА_2 по підписанню протоколу правління ГБК «Авіатор» було заподіяно шкоду. При цьому, ні він як член правління, ні інші не приймали участь у вказаному засіданні правління від 15.02.2012 р., що вказане питання не розглядалось і таке засідання за їх участю не проводилось та вони не уповноважували колишнього голову на укладення договору про реструктуризацію заборгованості, та взагалі не могли прийняти таке рішення.

З матеріалів справи вбачається, що згідно результатів розгляду другого питання повістки дня загальних зборів замовників гаражних боксів і членів ГБК «Авіатор» від 11.07.2006 р. до складу членів правління вказаного кооперативу було обрано ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 (а.с.17-18).

Саме вказані особи займали посади членів правління у ГБК «Авіатор» і станом на час винесення оспорюваного засідання правління згідно протоколу від 15.02.2012 року, що не заперечувалось сторонами, і у відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Допитані в судовому засіданні суду першої інстанції як свідки вказані вище особи пояснили, що вони як члени правління ГБК з 2006 р. дозволу голові правління ГБК ОСОБА_2 на укладення договору із ТОВ «Аксепт-транс» в 2012 році про реструктуризацію заборгованості не надавали, участі у такому засіданні правління не приймали та взагалі вказане засідання правління було проведено колишнім головою правління ОСОБА_2 одноособово. При цьому, свідок ОСОБА_6, будучи секретарем правління, у засіданні правління по цьому питанню участі не приймав, вказане рішення при ньому не виносилось та ним не підписувалось.

Судом прийняті до уваги та вважаються належними і допустимими докази - показання вказаних осіб, оскільки, їх було попереджено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, їх показання узгоджуються з іншими доказами та обставинами справи.

Суд також правильно вважав, що надані в судовому засіданні показання підтверджуються також нотаріально завіреними заявами усіх членів правління від серпня 2015 р. та вказують на одноособове підписання оскаржуваного протоколу засідання правління одним ОСОБА_2 та на відсутність розгляду вказаного питання на засіданні правління взагалі.

Також, суд першої інстанції вірно вважав, що не в інтересах самого кооперативу було сформульоване уповноваження тих дій, які правління «надало» ОСОБА_2 із визначенням «підписання угоди про реструктуризацію заборгованості із визначенням її умов на власний розсуд, в тому числі визначенням розміру неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних».

Так, відповідно до п.7.3 статуту ГБК «Авіатор» тільки лише після розгляду та затвердженням правлінням кооперативу, голова правління вправі укладати угоди та юридичні акти.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Тому, суд дійшов обгрунтованого висновку, що члени правління не уповноважували колишнього голову ОСОБА_2 на укладення договору про реструктуризацію заборгованості, що оформлено протоколом №2 від 15.02.2012 р, а тому, і вказане рішення зборів правління підлягає визнанню судом недійсним, оскільки, воно проводилось і вирішувалось одноособово головою ГБК, у відсутність інших членів правління, без проведення засідання правління в кількості усіх 5-ти членів правління, а протокол складений та підписаний ним самостійно.

Судом не взято до уваги посилання представника третьої особи на те, що протокол засідання правління за своїм змістом не є правочином, а тому, визнаний недійсним бути не може з огляду на наступне.

Так, згідно п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів про корпоративні права» визначено, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки, ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства та порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Тому, суд правильно вважав оскаржуване рішення зборів правління ГБК «Авіатор» від 15.02.2012 р. в розумінні вказаної постанови ПВСУ ототожнюється із рішенням загальних зборів та є актом, оскільки, ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин.

Згідно п.18 вказаної постанови ПВСУ визначено, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства), а за п.21 цієї ж постанови ПВСУ рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону про господарські товариства.

Посилання представника позивача про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що справи з тих самих правовідносин вже були розглянуті і дослідженні судами інших інстанції не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, питання щодо визнання недійсності вказаного рішення правління не було предметом судового розгляду, отже вказані судові рішення господарських судів не можна вважати доказами розгляду справи про той самий предмет і з тих же самих підстав, що вже були вирішені судами.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку щодо часткового задоволення позову.

Згідно ст.60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом повно з»ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам.

Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ТОВ «Аксепт-транс» - відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 9 лютого 2016 р.- залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :