Постанова № 58873553, 04.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2016 р. Справа№ 910/4038/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Мартюк А.І.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

позивача: Палькевич Н.С. за довіреністю;

відповідача: Пронюк В.Я. за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2016 (повне рішення складено 29.04.2016)

у справі №910/4038/16 (головуючий суддя: Мандриченко О.В.)

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз";

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";

про стягнення 387 212,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2016 у справі №910/4038/16 позов задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" 360 790 грн. 67 грн. пені, 17 784 грн. 22 коп. трьох відсотків річних, 8 637 грн. 41 коп. інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 5 808 грн. 18 коп.

Не погодившись із вказаним рішенням Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення пені та в оскарженій частині прийняти нове рішення, яким зменшити розмір пені до 1 гривні.

Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно не зменшив розмір стягуваної пені відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 04.07.2016.

02.07.2016 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що зменшення пені це право, а не обов'язок суду, при цьому судом правомірно оцінено всі обставини справи та не знайдено підстав для зменшення пені за прострочення в оплаті.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.07.2016 р., у зв'язку із перебуванням судді Синиці О.Ф. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/4038/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Мартюк А.І., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження

Представник відповідача (апелянта) в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення пені та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір пені.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

30.01.2014 між позивачем - Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз", як газорозподільним підприємством, та відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як замовником, було укладено договір на розподіл природного газу № 14-36-ПР (далі-договір), відповідно до умов якого Газорозподільне підприємство зобов'язується у 2014 році надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів (далі - пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін. Замовник зобов'язується сплатити газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку передбаченими умовами договору.

Відповідно до п.п. 3.7, 3.10 договору, Газорозподільне підприємство до 10-го числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний місяць, які підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Газорозподільного підприємства. Акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків замовника з газорозподільним підприємством.

У пункті 5.5 договору сторони домовились, що оплата вартості послуг з транспортування природного газу здійснюється замовником шляхом перерахування відповідних грошових коштів на умовах визначених договором. У випадку недоплати за фактично протранспортований природний газ за розрахунковий період замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

У додатку №1 до договору сторони узгодили договірні обсяги транспортування природного газу замовника ГРМ на 2014 рік.

У додатку № 2 до договору сторонами погоджено Реєстр обсягів реалізації природного газу з ресурсів НАК "Нафтогаз України".

Додатковою угодою №1 від 14.04.2014 до договору, сторони виклали у новій редакції додаток №1 до договору.

Додатковою угодою №2 до договору сторони виклали у новій редакції окремі пункти договору та визначили договірні обсяги транспортування природного газу замовника ГРМ на 2014-2015 рр.

На виконання умов договору позивач у 2015 році надавав відповідачу послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами на загальну суму 7 717 380,45 грн., що підтверджується актами наданих послуг з транспортування газу у січні - грудні 2015 року, при цьому, позивач вказує, що відповідач вчасно за отриманий природний газ не розраховувався, що призвело до порушень умов договору та втрат з боку позивача, а відтак, позивачем були нараховані відповідачу штрафні санкції, а саме 360 790,67 грн. пені, 8 637,41 грн. інфляційних втрат та 17 784,41 грн. трьох відсотків річних.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаним висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За правовою природою укладений між сторонами Договір на розподіл природного газу є договором надання послуг.

Судом першої інстанції помилково оцінено договір, на підставі якого виникли права та обов'язки сторін, як договір поставки, однак це не вилинуло на правильність вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено, що на виконання умов договору він протягом 2015 року надав відповідачу послуги з транспортування природного газу на загальну суму 7 717 380,45 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу та не заперечується відповідачем, проте, в порушення умов договору відповідач здійснював оплату вказаних послуг із порушенням встановлених договором строків.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У пункті 7.2. договору сторони домовились, що у разі порушення строків оплати, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, зокрема обороно-сальдовою відомістю, та не заперечується відповідачем, відповідач вчасно за отриманий природний газ не розраховувався, що призвело до порушень умов договору та виникнення заборгованості.

У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем нарахована пеня в сумі 360790,67 грн., з врахуванням обсягів наданих послуг та фактичної дати оплати. Розрахунок перевірено судом і визнано вірним.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначених положень ЦК України позивачем нараховані 8637,41 грн. інфляційних втрат та 17 784,41 грн. трьох відсотків річних, розрахунок яких є вірним.

Щодо доводів апелянта про наявність підстав для зменшення розміру пені, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Проте, наведені апелянтом обставини та доводи не свідчать про те, що даний випадок є винятковим, а тому відсутні підстави для зменшення розміру пені.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин відсутні підстави для скасування рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2016 у справі № 910/4038/16, а тому апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2016 у справі № 910/4038/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/4038/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Б.О. Ткаченко

А.І. Мартюк