Постанова № 58873538, 20.04.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.04.2016 справа №905/1708/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:ОСОБА_1 суддівОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників: від скаржника від відповідача розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 за довіреністю; не зявився ; Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой», смт. Ювілейне Дніпропетровська областьна рішення господарського суду Донецької областівід 29.10.2015 року (повний текст підписано 03.11.2015 року)у справі№ 905/1708/15 (головуючий суддя Сковородіна О.М, судді Бокова Ю.В., Величко Н.В.) за позовом до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой», смт. Ювілейне Дніпропетровська область Макіївської міської ради, м. Макіївка Донецької областіпророзірвання договору оренди земельної ділянки від 23.06.2004 року

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.10.2015 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю АТБ-торгстрой, м. Дніпропетровськ до Макіївської міської ради, м. Макіївка Донецької області про розірвання договору оренди земельної ділянки від 23.06.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за №2111.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой», смт. Ювілейне Дніпропетровської області, не погодившись з прийнятим рішенням господарського суду Донецької області від 29.10.2015 року у справі №905/1708/15 звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду; прийняти нове рішення яким позов задовольнити; розірвати договір оренди земельної ділянки від 23.06.2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером № 2111.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення норм матеріального та процесуального права, а саме наявність зміни істотних обставин, якими сторони керувались при укладанні договору.

Апелянт посилається на неможливість володіння, користування та розпоряджання належним йому обєктом нерухомості та користування земельною ділянкою згідно її цільового призначення, внаслідок збройної агресії, захоплення незаконними збройними формуваннями частин територій Донецької та Луганської областей, в тому числі й міста Макіївки, неможливість відновлення на цих територіях тривалий та невизначений час мирного життя, захисту життя, здоровя та майна, безпечного здійснення господарської діяльності субєктами підприємницької діяльності України.

Апелянт вказує на ті обставини, що обєкт нерухомості, якій йому належить, та земельна ділянка, на якій він знаходиться, фактично й протиправно захоплений силовим способом групою озброєних автоматичної зброєю невстановлених осіб, та до теперішнього часу перебувають під їх контролем. У звязку з чим, апелянт звернувся до правоохоронних органів України з відповідними заявами, внаслідок чого проводиться досудове розслідування за ознаками кримінального злочину, передбаченому ст. 341 Кримінального кодексу України.

Вказані обставини (обставини непереборної сили) не залежать від волі сторін та засвідчені сертифікатом №3202 від 17.02.2015 року про форс-мажорні обставини, який виданий Дніпропетровською торгово-промисловою палатою.

Апелянт вказує на помилковість висновків суду першої інстанції стосовно звільнення його від обовязку сплачувати за користування земельними ділянками комунальної та державної форми власності під час проведення антитерористичної операції, оскільки такий обовязок визначений Податковим кодексом України, який не передбачає пільг з цього приводу, зміни до нього не вносилися у звязку із прийняттям Закону України «Про тимчасові заходи проведення антитерористичної операції». Державна фіскальна служба України вимагає сплати податкових зобовязань по платі за землю.

За доводами апелянта, вищезазначене підтверджує наявність правових підстав для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки відповідно до ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2015 року було порушене апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги відкладався, у звязку з витребуванням у сторін додаткових пояснень та відповідних документальних доказів по справі для обєктивного та всебічного зясування всіх обставин справи.

26.01.2016 року через канцелярію суду від представника ТОВ «АТБ-торгстрой» надане клопотання про долучення до матеріалів справи судової практики з вирішення господарських справ аналогічної категорії, та копії платіжних доручень про сплату орендної плати саме за користування спірною земельної ділянкою.

26.02.2016 року через канцелярію суду від представника ТОВ «АТБ-торгстрой» надані додаткові письмові пояснення в обґрунтування наявності одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

22.03.2016 року через канцелярію суду на виконання ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 26.02.2016 року у справі № 905/1708/16 від представника ТОВ «АТБ-торгстрой» надійшли письмові пояснення з додатками, які представник апелянта просить приєднати до матеріалів справи. Зокрема, апелянт пояснив суду, що на обєкті нерухомості припинено здійснення будь-якої господарської діяльності, обєкт нерухомості виведений із експлуатації, амортизація за бухгалтерським та податковим обліком не здійснюється, обєкт списаний з балансу, державна реєстрація припинення права власності обєкта нерухомості не здійснювалася, у звязку з тим, що такі дії позбавлять апелянта в майбутньому отримати компенсацію за втрачений обєкт.

В судових засіданнях апеляційної інстанції представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 29.10.2015 року у справі №905/1708/15 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити; розірвати договір оренди земельної ділянки від 23.06.2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером № 2111.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обовязковою.

У звязку з призупиненням приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької області, у тому числі м. Макіївки Донецької області копії ухвал Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2015 року, 16.12.2015 року, 27.01.16 року, 03.02.2016 року, 26.02.2016 року, 23.03.2016 року на адресу відповідача: м. Макіївка, Донецької області, пл. Радянська,1, направлена не була, про що працівниками відділу документального забезпечення були складені відповідні акти.

З метою належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, Донецьким апеляційним господарським судом на офіційному веб-порталі суду були розміщені оголошення про час та місце проведення судових засідань, призначених по справі № 905/1708/15.

Враховуючи, що Донецьким апеляційним господарським судом було вжито всіх відповідних заходів, щодо повідомлення відповідача, який знаходиться на території проведення АТО, даний учасник судового процесу вважається належним чином повідомленим про час та місце судового засідання, відповідно до п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 року № 01-06/1290/14 «Про ОСОБА_6 «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у звязку з проведенням антитерористичної операції».

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

23.06.2004р. було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 2111. Цей договір зареєстровано у виконавчому комітеті Макіївської міської ради Донецькою регіональною філією № 15 ДП ЦДЗК Державного комітету України по земельних ресурсах, про що вчинено запис від 09.07.2004р. за № 994.

Відповідно до п.1 договору, орендодавець - Макіївська міська рада надає, а орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой» приймає в строкове платне користування земельну ділянку для реконструкції приміщення колишнього універсаму Прогрес і функціонування магазину продовольчих товарів, яка знаходиться на території Макіївської міської ради, по проспекту Генерала Данилова, у Гірницькому районі міста Макіївки.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3080 га.

Згідно пункту 5, 9, 10, 11 договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 09.10.08р. передбачено, що:

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1363843,93 грн.;

-орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3 відсотка нормативної грошової оцінки землі, що складає 40915,32 грн. на рік на відповідний бюджетний поточний рахунок;

-орендна плата вноситься щомісячно не пізніше 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітнього (податкового) місяця згідно з розрахунком орендної плати, що додається.

Пунктом 36 договору оренди земельної ділянки сторони передбачили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

-за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обовязків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

За актом приймання-передачи від 23.06.2004р. орендар одержав в оренду земельну ділянку для реконструкції приміщення колишнього універсаму «Прогрес» і функціонування магазину продовольчих товарів.

Позивач вважає, що договір оренди земельної ділянки підлягає розірванню з підстав того, що позивач не може володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому об'єктом нерухомості, а відтак, і використовувати земельну ділянку згідно її цільового призначення внаслідок виникнення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), що підтверджено сертифікатом Дніпропетровської торгово-промислової палати від 18.02.2015 № 334/12-15, в якому торгово-промислова палата засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), пов'язаних з проведенням антитерористичної операції (АТО) на території Луганської та Донецької областей, розпочатої на підставі Указу Президента Україна від 14.04.2014 № 405/2014, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", з урахуванням Закону України від 02.10.2014 № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції". Період дії форс-мажорних обставин визначено з 01.10.2015, дату закінчення встановити неможливо, обставини непереборної сили тривають.

Позивач зазначає, що об'єкт нерухомості розташований на спірній земельній ділянці, списаний з балансу підприємства на підставі наказу № 5 від 30.09.2014 р. та припинено будь-яку господарську діяльність на обєкті за адресою: Донецька область, м. Макіївка, м-н «Зелений», 23а, виведення цього обєкту з експлуатації з одночасним припиненням нарахування амортизації в бухгалтерському та податковому обліку, списання цього обєкту з балансу підприємства. Це підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами, на підставі яких апелянтом здійснено виведення обєкту нерухомості з експлуатації та доказами облікування будівлі магазину в бухгалтерському та податковому обліку.

В обгрунтування заявлених позовних вимог, позивач вказує на ті обставини, що внаслідок проведення антитерористичної операції на території міста Макіїївки, ведення бойових дій, захоплення та контролювання частини території, на якій знаходиться орендована земельна ділянка та обєкт нерухомості терористичними військовими угрупованнями, встановленому режиму на цих територіях непідконтрольних державній владі України, ним втрачено будь-яка можливість доступу, контролю, утримання цієї власності, земельної ділянки та ведення будь-якої діяльності, в тому числі, й господарської на орендованій землі. До того ж, фактично майно та земельна ділянка є захопленими невстановленими особами збройними формуваннями та знаходиться під контролем та у володінні цих осіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи численними заявами про скоєння кримінальних злочинів.

Вищенаведене становище, обставини та умови апелянт вважає обєктивними загальновідомими істотними змінами для необмеженого кола субєктів та такими, що позбавляють будь-якої можливості здійснювати господарську або іншу діяльність саме на підставі законодавства України.

Відтак, позивач вважає, що договір оренди земельної ділянки підлягає розірванню в судовому порядку. При цьому, правовими підставами для звернення з даним позовом позивач вказує ч. 2 ст. 651, ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позову. Рішення суду мотивоване тим, що Позивач не обґрунтував та не довів суду фактів істотного порушення договору з боку відповідача та істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, які визначені як підстави для розірвання договору статтями 651 та 652 Цивільного кодексу України.

Так, в обґрунтування відсутності підстав для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки, суд першої інстанції послався на наступні обставини:

- на земельній ділянці, яка отримана позивачем в оренду, розташований обєкт нерухомості магазин продовольчих товарів, якій належить позивачу на праві власності та підтверджується відповідною довідкою із Державного реєстру прав власності на нерухоме майно;

- дії позивача щодо виведення з експлуатації та списання з балансу підприємства будівлі магазину, не свідчать про припинення права власності, оскільки будь-яких записів до державного реєстру про припинення права власності на обєкт нерухомості, що знаходиться на спірній земельній ділянці не внесено та не зареєстровано, в тому числі й відмова позивача від права власності на обєкт нерухомості;

- відсутня жодна з умов, визначена частиною 2 статті 652 ЦК України, для розірвання договору оренди землі, оскільки навіть неможливість використання власної будівлі магазину та земельної ділянки на якій вона знаходиться, зумовлюється наявним обовязком позивача, як власником нерухомості, в силу закону у відповідності до вимог частини 3 статті 377 ЦК України та ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, щодо укладання договору оренди земельної ділянки із землевласником;

- позивач не несе будь-яких майновим втрат у звязку з тим, що згідно статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи проведення антитерористичної операції» та частини 6 ст. 762 ЦК України, позивача звільнено від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності під час проведення такої операції.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобовязання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у звязку з виконанням цього договору.

Зміна договору у звязку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Колегія суддів вважає, що укладаючи спірний договір 23.06.2004 р. сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, тобто ані сторони по угоді, ані хто будь інший не міг у 2004 році передбачити настання терористичної загрози, а саме захоплення незаконними збройними формуваннями частин території Донецької та Луганської областей, у т. ч. міста Макіївки, що на цій території будуть вестись бойові дії, внаслідок чого буде неможливим доступ до орендованої земельної ділянки, неможливість використання її за цільовим призначенням, на виконання чого укладався договір оренди землі, стане неможливим здійснення господарської діяльності.

Щодо другої умови (зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагались), то позивач при всій своїй турботливості та обачності не міг вплинути на обставини, які виникли, адже не в силах окремих підприємств зупинити збройну агресію та відновити мирне життя.

Виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. З матеріалів справи вбачається, що орендована земельна ділянка надана позивачу в оренду для обслуговування та експлуатації будівлі магазину, що належить позивачу на праві власності. Позивач укладаючи спірний договір оренди земельної ділянки, на якій розташоване вказане нерухоме майно, розраховував на те, що буде платити орендну плату за фактичне користування земельною ділянкою та нерухомого майна, але на даний час в силу зазначених обставин, позивач не може користуватися ані земельною ділянкою, ані магазином. Неможливість використання підтверджується сертифікатом Дніпропетровської торгово-промислової палати від 18.02.2015 р. № 334/12-15, яким встановлено, що внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), повязаних з проведенням антитерористичної операції (АТО) на території Луганської та Донецької областей представники ТОВ АТБ-торгстрой (органи управління та інші працівники) не мають доступу до вказаного нерухомого майна, а тому не можуть забезпечити господарське використання цього майна за його цільовим призначенням. Разом з тим, не використовуючи земельну ділянку за цільовим призначенням, позивач продовжує здійснювати оплату орендних платежів за земельну ділянку, що підтверджується наданими позивачем відповідними платіжними дорученнями, останній платіж здійснений за грудень 2015 р.

Із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (із договору оренди земельної ділянки не вбачається обовязок орендаря платити за те, він не може користуватися).

Положення Цивільнного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, та Закону України «Про оренду землі», які були розроблені та прийняті для мирного часу, не регулюють такі виняткові ситуації як підстави наявності чи припинення господарських правовідносин, режим, умови та привила здійснення підприємницької діяльності субєктами господарювання України під час військового конфлікту, проведення антитерористичної операції, в тому числі, орендні відносини земельних ділянок та відносини з орендодавцем (Макіївської місцевої радою) на території тимчасово непідконтрольній державним та місцевим органам влади України.

Як свідчать матеріали справи, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) повязаних з проведенням антитерористичної операції (АТО) на території Луганської та Донецької областей, розпочатої на підставі Указу Президента України ввід 14.04.14р. засвідчені та підтверджуються Сертифікатом Дніпропетровської торгово-промислової палати № 3202.

Зазначеним сертифікатом встановлено, що нерухоме майно будівля магазину продовольчих товарів, яке знаходиться на спірній орендованій земельній ділянці, що розташоване за адресою: Донецька обл., м. Макіївка, м-н «Зелений», буд. 23-а, знаходиться на території проведення АТО, яка контролюється терористами, а адміністрація ТОВ «АТБ-торгстрой» знаходиться в Дніпропетровській області, внаслідок чого органи управління та працівники позивача не мають доступу до вказаного нерухомого майна та земельній ділянці, а тому не можуть забезпечити господарське використання цього майна за його цільовим призначенням.

Також, той факт, що у ТОВ «АТБ-торгстрой» відсутня реальна можливість здійснювати повноцінно повноваження орендаря земельної ділянки належним чином та реалізувати весь обєм прав та обовязків покладений законом на власника нерухомості саме на території міста Макіївки Донецької області в умовах продовження антитерористичної операції, захоплення цієї території, ведення бойових дій, нездійснення повноважень органами державної влади України на цій території, - підтверджується й тими обставинами, що фактично вказане майно та спірна земельна ділянка є захопленими невстановленими особами збройними формуваннями та знаходиться під контролем та у володінні цих осіб, майно та документація магазина розкрадено. Зазначені обставини підтверджується наявними в матеріалах справи численними заявами про скоєння кримінальних злочинів, зокрема, заявами від 13.10.14р. № 133/Кп до Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України в Дніпропетровської області, письмовими відповідями Головного управління МВС України в Донецькій області управління карного розшуку та слідчого управління про те, що вказані звернення позивача розглянуті, зареєстровані в журналі Єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні порушення, внесені до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 341 Кримінального кодексу України, досудове слідство з фактів захоплення невстановленими озброєними особами магазинів та майна позивача триває.

Отже, вищенаведена сукупність обставин призвела до неможливості здійснення позивачем господарської діяльності, користування та володіння спірною земельною ділянкою та обєкту нерухомого майна, які знаходиться на ній. З цього приводу слід враховувати, що будь-яка діяльність в даний час на цій території на орендованій землі можлива лише за умовами та правилами встановленими озброєними терористичними угрупуваннями, які до теперішнього часу діють на тимчасово непідконтрольній державній владі території України. Тобто, в силу вказаних обставин, позивач взагалі позбавлений можливості реально та повноцінно здійснювати будь-яку господарську діяльність саме на підставі українського законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Сукупність вищенаведених обставин, які виникли в державі та між сторонами, внаслідок проведення антитерористичної операції на території міста Макіївки, ведення бойових дій, захоплення та контролювання частини території, на якій знаходиться орендована земельна ділянка та обєкт нерухомості терористичними військовими угрупованнями, спростовує існування договірних відносин з оренди землі, визначення яким встановлено законом.

Вищенаведене становище, обставини та умови суд апеляційної інстанції вважає обєктивно непереборними, загальновідомими, істотними змінами для необмеженого кола субєктів та такими, що позбавляють будь-якої можливості здійснювати господарську або іншу діяльність саме на підставі законодавства України.

При цьому, колегія суддів враховує, що зазначені форс-мажорні обставини мають обєктивно негативні наслідки для обох сторін договору. Знаходження обєкту оренди та відповідача на тимчасово непідконтрольній владі України території, в районі проведення антитерористичної операції, робить неможливим врегулювання сторонами спірних відносин та унеможливлює здійснення субєктом господарювання підприємницької діяльності в звичайному режимі на підставі законодавства України. Сторони не мають можливості самостійно вплинути або усунути причини, внаслідок яких склалися обставини, що унеможливлюють подальше користування орендованою земельною ділянкою.

Дослідивши питання здійснення позивачем на орендованій земельній ділянці будь-якої діяльності, ведення фінансового, бухгалтерського та податкового обліку, які є наслідком відображення наявності чи відсутності операцій оренди землі та використання нерухомого майна, судом апеляційної інстанції встановлено, що за наказом посадових осіб ТОВ «АТБ-торгстрой» № 5 від 30.09.2014 р. припинено будь-яка господарська діяльність на обєкті за адресою: Донецька область, м. Макіївка, м-н «Зелений», 23а, виведений обєкт з експлуатації з одночасним припиненням нарахування амортизації в бухгалтерському та податковому обліку, списаний цей обєкт з балансу підприємства. Зазначене підтверджується первинними документами фінансового обліку позивача, а саме: актом про списання основних засобів № 20 від 31.12.14р., оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 100 із « 0» сальдом на кінець періоду, карткою рахунку № 100 із ліквідацією необоротних активів за адресою м. Макіївка, м-н Зелений, 23а. Зазначені документи свідчать про те, що зазначене майно підприємства виведено з експлуатації, списано та ліквідовано з балансу підприємства, не використовується та не приймає участь як актив в господарській діяльності та обороті позивача, будь-які витрати, доходи, податкові зобовязання, амортизація з операцій оренди землі та використання нерухомого майна не обліковуються та фактично не здійснюється.

Лише факт державної реєстрації нерухомого майна в реєстрі за позивачем не спростовує дійсні обставини, які були вище встановлені, - неможливості виконання сторонами своїх зобовязань саме за договором оренди земельної ділянки в даних умовах й на теперішній час внаслідок істотності зміни обставин.

Також, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що витрати у вигляді сплати орендної плати за земельну ділянку, які несе позивач, як орендар земельної ділянки, яка внаслідок зміни обставин (зокрема, захоплення міста Макіївки, спірної земельної ділянки та будівлі магазину збройними формуваннями) не може ним використовуватися за цільовим призначенням відповідно до умов договору та чинного законодавства, є необгрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач весь час протягом дії обставин непереборної сили продовжує належним чином виконувати зобовязання орендаря, сплачує орендну плати за відсутності можливості фактично користуватись та володіти земельною ділянкою в результаті захоплення майна, бойових дій, існування небезпеки в цьому регіоні та відсутності доступу до обєкта оренди. Наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями підтверджується, що протягом з 2014 року до грудня 2015 року, позивачем була внесена повністю плата за землю (оренда) саме за земельну ділянку, що розташована м. Макіївка, пр. Генерала Данилова, на користь місцевого бюджету Гірницького району м. Макіївки.

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

02.09.2014 Верховною Радою України прийнято ОСОБА_6 України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності 15.10.2014.

Відповідно до ст.1 зазначеного Закону територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014.

30.10.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р та № 1053-р від 30.10.2014 року, до зазначених населених пунктів належить м. Макіївка, де знаходиться спірна земельна ділянка.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що знаходиться в матеріалах справи, місцезнаходження позивача є 52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, селище міського типу Ювілейне, вул. Теплична, буд. 27С.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Платники земельного податку, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходилися на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період звільняються від своїх обов'язків, зокрема, щодо сплати земельного податку. Проте, позивач не знаходиться на території проведення АТО, та перебуває на обліку в Дніпропетровській ОДПІ ГУ Мін доходів України, яка також не знаходиться на території, визначеній переліком населених пунктів проведення АТО. У зв?язку з чим, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними висновки суду першої інстанції щодо звільнення позивача від вказаних витрат статтею 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, згідно якої субєктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільнено від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, під час проведення такої операції.

Розмір орендної плати є похідним від розміру земельного податку за базовій податковий період. Обовязок сплати орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності встановлений Податковим кодексом України, пунктом 2.1 статті 2 якого встановлено, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися винятково шляхом внесення змін до нього. На сьогодні не внесено відповідних змін в Податковий кодекс України, тому пільги, зазначені ст. 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, не підлягають застосуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає обгрунтованими та доведеними вимоги позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки в судовому порядку.

За таких обставин, рішення господарського суду Донецької області від 29.10.2015 р. у справі № 905/1708/15 підлягає скасуванню, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права, а позов Товариства з обмеженною відповідальністю АТБ-торгстрой, смт. Ювілейне Дніпропетровська область задоволенню в повному обсязі.

Результати апеляційного провадження у справі оголошені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженною відповідальністю АТБ-торгстрой, смт. Ювілейне Дніпропетровська область на рішення господарського суду Донецької області від 29.10.2015 року у справі № 905/1708/15 задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 29.10.2015 року у справі № 905/1708/15 скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженною відповідальністю АТБ-торгстрой, смт. Ювілейне Дніпропетровська область до Макіївської міської ради, м. Макіївка Донецької області про розірвання договору оренди земельної ділянки від від 23.06.2004 року задовольнити у повному обсязі.

Розірвати договір оренди земельної ділянки, який укладений 23.06.2004 року між Товариством з обмеженною відповідальністю АТБ-торгстрой, смт. Ювілейне Дніпропетровська область та Макіївською міською радою, м. Макіївка Донецької області та зареєстрований у виконавчому комітеті Макіївської міської ради Донецькою регіональною філією № 15 ДП ЦДЗК Державного комітету України по земельних ресурсах, про що вчинено запис від 09.07.2004 року за № 994.

Стягнути з Макіївської міської ради, (м. Макіївка, пл. Радянська, 1, код ЄДРПОУ 26040617) на користь Товариством з обмеженною відповідальністю АТБ-торгстрой, смт. Ювілейне Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 26040617) судовий збір за подання позову в сумі 1218,00 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1339,80 грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідний судовий наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Н.А. Мартюхіна

Судді: О. Л. Агапов

ОСОБА_3