Постанова № 58873537, 06.07.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2016 року Справа № 904/2552/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.О. (доповідач),

суддів: Антонік С.Г., Сизько І.А.

при секретарі Ковзиков В.Ю.

за участю представників сторін:

від третьої особи-4: Кушнірчук Н.В., представник, довіреність №42-6116/0/2-15 від 29.12.2005 р.;

від третьої особи-5: Хоружий Я.О., представник, довіреність №362 від 21.03.2016 р.;

від прокуратури: Дичко С.М., прокурор відділу, посвідчення №035515 від 07.09.2015 р.;

від ПАТ "ВТБ Банк": Камша О.В., представник, довіреність №252 від 06.06.2016 р.;

від третьої особи-3: Леонов В.М., представник, довіреність №220/75/д від 15.01.2016 р.;

від третьої особи-4: Погорелий І.С., представник, довіреність №42-2965/0/2-16 від 05.07.2016 р.;

від позивача: Лукомська О.М., представник, довіреність №44 від 18.04.2016 р.;

інші учасники судового процесу не з'явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені судом належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "БТА Банк" та публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 року у справі №904/2552/15

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріального забезпечення "Райвел", смт. Ювілейне, Дніпропетровська область

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Райвел", смт. Ювілейне, Дніпропетровська область

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Український готельний менеджмент", м. Дніпропетровськ

до відповідача-4:Публічного акціонерного товариства "БТА Банк", м. Київ

за участю: Прокурора військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України, м. Дніпропетровськ

за участю третіх осіб, які на заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1. Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк", м. Київ

2. Релігійна громада Преподобного Іллі Муромця Печерського Парафії Дніпропетровської Єпархії Української православної церкви в м.Дніпропетровськ, м. Дніпропетровськ

3. Міністерство оборони України, м. Київ

4. Дніпропетровська обласна державна адміністрація, м. Дніпропетровськ

5. Військова частина А-4615, м. Дніпропетровськ

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016р.. у справі № 904/2552/15 (суддя Юзіков С.Г.) визнано недійсним договір № 1 "Інвестування та модернізації матеріально - технічної бази військового шпиталю" від 27.03.07р., укладений Міністерством оборони України і підприємством матеріального забезпечення товариством з обмеженою відповідальністю "Райвел" з додатками до цього договору та невід'ємними частинами цього договору - актами розподілу часток Сторін в об'єкті (матеріальна база військового шпиталю, що розташований на земельній ділянці по вул. Комсомольській, 63 у м. Дніпропетровську) від 16.08.07р., 06.09.07р.,08.10.07р., 17.12.07р., 01.08.08р., 06.10.08р. стосовно споруд і будівель, розташованих на території військового містечка № 7 у м. Дніпропетровську по вул. Комсомольській, 63. Позов задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння у публічного акціонерного товариства "БТА Банк" об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер Державного реєстру речових прав № 844244312101 та повернуто у власність Держави в особі Фонду державного майна України будівлі, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, б. 63, а саме: будівлю лікувального корпусу літ. М-2, М1-1, М11-1, М3-1, м3, м6, м8, м10, м13, м17, м21, м22, м30, м32, м35, м36, м38, м42, приямки літ. м1, м2, м4, м5, м7, м9, м11, м14-м16, м18, м24- м29, м31, м33, м34, м39, м41,м44, м45, ґанки літ. м, м12, м19, м20, м23, м43 (загальною площею 5532,4 кв.м); будівлю лікувального корпусу літ. О-2, О1-1, ґанки літ. о, о1, о2, приямки літ. о3, о4, балкон літ о5 (загальною площею 1880,9 кв.м); будівлю КПП контрольно-пропускного пункту) літ. Б, Б1, ґанки літ. б, б1; дезкамеру літ. Е; трансформаторну підстанцію літ. У; господарчу будівлю літ. Г; господарчу будівлю літ. К; господарчу будівлю літ. Л; господарчу будівлю літ. І; господарчу будівлю літ. С; господарчу будівлю літ. Ж; господарчу будівлю літ. З, пожежний щит № 14. Витребувано з чужого незаконного володіння у товариства з обмеженою відповідальністю "Український готельний менеджмент" об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер Реєстру прав власності на нерухоме майно № 23467542 та повернуто у власність Держави в особі Фонду державного майна України будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, б. 63, а саме: будівлю лікувального корпусу літ. А-2, А1-2, а-1, а1 -1 - а5-1, та приямки літ. а-а31, ґанки літ. а32-а36, димохід літ. а37, загальною площею 3 923,4 кв.м; будівлю клубу літ. Н-2, Н1 -2, Н2-2, н-1, ґанки літ. н, н1-н4, н6-н8, пандус літ. н5, повітровід літ. н9, сходи літ. н10, вентиляційну шахту літ н11, загальною площею 1 725,4 кв.м, будівлю лікувального корпусу літ. Ф-2, Ф1-2, Ф11-2, ф-1, ґанки літ. ф, ф3-ф6, загальною площею 1 615,4 кв.м, бомбосховище літ. П; овочесховище літ. Р.

Не погодившись з вказаним рішенням, ПАТ "БТА Банк" та ПАТ "ВТБ Банк" звернулися до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2014р. скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

ПАТ "БТА Банк" у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що відповідачем-1 законно набуто право власності на спірне нерухоме майно, а сам договір № 1 "Інвестування та модернізації матеріально - технічної бази військового шпиталю" є правомірним, оскільки його недійсність невстановлена законом, а також його недійсність не була визнана судом, що в свою чергу свідчить про безпідставність позовних вимог позивача. Вказує, що він є добросовісним набувачем спірного майна і жодна з обставин щодо витребування майна, зазначених у статті 388 Цивільного кодексу України, не може бути застосована а ні до відповідача - 3, а ні до Банку.

Також посилається на не встановлення судом першої інстанції належного позивача у справі.

ПАТ "ВТБ Банк" у своїй апеляційній скарзі зазначає, що в переліку повноважень Фонду державного майна України не передбачено право Фонду на звернення до суду з подібними даній справі позовами.

Крім того, скаржники посилаються на пропуск позовної давності у даній справі, на підставі чого вважають, що суд першої інстанції повинен був відмовити у задоволені позову на цій підставі.

У судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги, представники відповідачів-1, 2, 3 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи те, що коло представників у судовому засіданні не обмежено та те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідачів- 1, 2, 3, яких належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.

Справа неодноразово розглядалась судами.

В судовому засіданні 06.07.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника присутніх сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 27.03.07р. Міністерство оборони України (далі Сторона -1, Третя особа -3) з підприємством матеріального забезпечення ТОВ "Райвел" (далі Сторона -2, Відповідач -1) уклали договір № 1 "Інвестування та модернізації матеріально - технічної бази військового шпиталю" (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору його метою є підвищення рівня матеріального -технічного забезпечення, технологічного та медичного оснащення бази військового шпиталю, розташованого на земельній ділянці, площею 3,59 га по вул. Комсомольській у м.Дніпропетровську, яка перебуває у державній власності, до рівня вимог світових стандартів, шляхом реконструкції, переобладнання та модернізації його існуючих корпусів з будівництвом та надбудовою нових поверхів з метою раціонального використання існуючих, забезпечення високотехнологічною медичною технікою з програмним забезпеченням тощо.

Предметом даного Договору є правове регулювання участі Сторін у складанні, коригуванні проекту, реконструкції, модернізації, технологічному оснащенні матеріально - технічної бази військового шпиталю, зазначеному у п. 1.1. цього Договору ( далі - Об'єкт ), а також здійсненні інших робіт, зокрема, будівельних, направлених на досягнення мети цього Договору, та введення Об'єкта в експлуатацію (п.1.2 Договору).

Згідно з п.2.4, 2.5 Договору за попереднім проектом, на дату завершення реконструкції будівництва та модернізації об'єкту, шляхом вивільнення окремих корпусів за рахунок зменшення використання робочої площі, до складу будівель та споруд об'єкту будуть входити: будівля шпиталю загальною площею 5 950 кв.м (три поверхи - південне приміщення); підземне овочесховище, загальною площею 230 кв.м (один поверх); адміністративний корпус загальною площею 900 кв.м (чотири поверхи); гараж на п'ять автомобілів загальною площею 180 кв.м (один поверх); приміщення адміністративного призначення, загальною площею 360 кв.м (два поверхи). Загальна площа будівель та споруд після завершення реконструкції та модернізації об'єкту складатиме 7 620 кв.м без урахування звільненої робочої площі.

Відповідно до п. 3.1.3. та 3.2.9. Договору Сторони зобов'язані підписати "Акт розподілу часток Сторін в об'єкті", які закріплюються за ними, який є невідємною частиною даного Договору.

Пунктом 6.1 Договору обумовлено, що у власності Сторони -1 залишається 7 620 кв.м, що складає 100% загальної площі будівель та споруд після завершення реконструкції та модернізації об'єкту без урахування звільненої робочої площі об'єкта. Площа території, на якій будуть розміщені будівлі та споруди після завершення реконструкції, будівництва та модернізації об'єкту складатиме 0,72 га.

Згідно з п. 6.2 Договору ПМЗ ТОВ "Райвел" переходять у власність вивільнені будівлі та споруди об'єкту з вбудованими та підсобними приміщеннями з прилеглою територією, що не входять в перелік об'єктів реконструкції та будівництва стосовно Сторони -1. Площа земельної ділянки з будівлями і спорудами, яка не підлягає реконструкції, складатиме 2,87 га, переходить в користування інвестору і використовується за його рішенням.

За п. 6.3. Договору Сторона -2 може отримувати у власність звільнені будівлі та споруди об'єкту з вбудованими та підсобними приміщеннями на суму вкладених інвестицій на підставі щоквартального Акту виконання інвестиційного проекту.

З посиланням на виконання умов Договору, з 04.06.07р. по 23.12.08р. Третьою особою -3 підписано Акти прийому-передачі медичного обладнання від Відповідача -1 на суму 47575297,08 грн. з ПДВ.

З посиланням на виконання умов Договору, 16.08.07р., 06.09.07р., 08.10.07р., 17.12.07р., 04.07.08р., 04.09.08р., 10.10.08р.23.12.08р. Третьою особою -3 з Відповідачем-1 підписано акти виконання інвестиційного проекту Договору, з посиланням на Акти прийому-передачі медичного обладнання, підписані у період з 04.06.07р. по 23.12.08р.

З посиланням на виконання умов Договору, 16.08.07р., 06.09.07р., 08.10.07р., 17.12.07р., 01.08.08р. Третьою особою -3 з Відповідачем-1 підписані Акти розподілу часток Сторін в об'єкті, за якими Міністерство оборони України в рахунок отриманих інвестицій передало у власність ПМЗ ТОВ "Райвел" наступні споруди і будівлі розташовані на території військового містечка № 7 у м. Дніпропетровську по вул. Комсомольська, 63: будівлю лікувального корпусу (А-2), площею 3923,4 кв.м, з прилеглою територією загальною вартістю 10048368,05 грн.; будівлю гаражу (В), площею 340,3 кв.м, з прилеглою територією загальною вартістю 736624,27 грн.; будівлю майстерні (Д), площею 237,3 кв.м, з прилеглою територією на суму 513667,18 грн.; будівлю бомбосховища (П), площею 47,2 кв.м, з прилеглою територією на суму 80446,50 грн.; будівлю овочесховища (Р), площею 264,7 к. м, з прилеглою територією на суму 451 148,06 грн.; будівлю клубу (Н-2) площею 1725,4 кв.м з прилеглою територією на суму 4418987,16 грн.; будівлю лікувального корпусу (Ф-2) площею 1615,40 кв.м з прилеглою територією на суму 4137262,01 грн.; будівлю контрольно-перепускного пункту літ. Б площею 74,9 кв.м з прилеглою територією на суму 162130,93 грн.; будівлю лікувального корпусу літ. О-2, О1-1, ґанки літ. о, о1, о2, приямки літ. о3, о4, балкон літ о5 площею 1880,9 кв.м, на суму 4817244,08 грн.; дезкамеру літ. Е площею 66,7 кв.м з прилеглою територією на суму 144380,95 грн.; трансформаторну підстанцію літ. У площею 43,9 кв.м з прилеглою територією на суму 47513,68 грн.; господарчі будівлі літ. Г, площею 24,0 кв.м, з прилеглою територією на суму 51 951,17 грн.; господарчу будівля літ. К, площею 35,1 кв.м, з прилеглою територією на суму 75 978,59 грн.; господарчу будівлю літ Л, площею 20,1 кв.м, з прилеглою територією на суму 43 509,11 грн.; господарчу будівлю літ. І, площею 17,9 кв.м з прилеглою територією на суму 38 746,91 грн.; господарчу будівлю літ. С, площею 47,7 кв.м, з прилеглою територією на суму 103 252,94 грн.; господарчу будівлю літ. Ж, площею 0,7 кв.м, з прилеглою територією на суму 757,62 грн.; господарчу будівлю літ. З, площею 4,0 кв.м, з прилеглою територією на суму 4 329,26 грн.; будівлю лікувального корпусу літ. М-2, М1-1, М11-1, М3-1, м3, м6, м8, м10, м13, м17, м21, м22, м30, м32, м35, м36, м38, м42, приямки літ. м1, м2, м4, м5, м7, м9, м11, м14-м16, м18, м24- м29, м31, м33, м34, м39, м41,м44, м45, ґанки літ. м, м12, м19, м20, м23, м43 площею 5 532,4 кв.м, з прилеглою територією на суму 7 440 000,00 грн.

03.10.08р. Міністерством оборони України та підприємством матеріального забезпечення Товариство з обмеженою відповідальністю "Райвел" підписано Додаткову угоду до Договору. Відповідно до вказаної угоди, п. 1.1. Договору викладено в наступній редакції: "1.1. Метою Договору є підвищення рівня матеріально-технічного забезпечення, технологічного та медичного оснащення бази військового шпиталю, розташованого на земельній ділянці, площею 3,59 га по вул. Комсомольській у м. Дніпропетровську, яка перебуває у державній власності, а також інших об'єктів у (для) підрозділів військово-медичної служби Збройних Сил України на суму інвестиційних внесків, погоджених сторонами та пропорційним ринковій вартості об'єктів, запропонованих Стороною-1 для передачі у власність Стороні-2 з метою врегулювання всіх спірних питань, пов'язаних з розрахунками зі Стороною-2".

06.10.08р. Міністерством оборони України з ПМЗ ТОВ "Райвел" підписано Акт розподілу часток, за якого проведено коригування раніше підписаних актів на суму ПДВ, та визначено, що загальна вартість будівель та споруд, переданих Міністерством оборони України у власність Відповідача -1 за актами від 16.08.07р., 06.09.07р., 08.10.07р., 17.12.07р., 01.08.08р. становить 27 763 582,06 грн. без урахування ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.07р. у справі № 10/373/-07 скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області у цій справі та визнано за Відпловдіачаем -1 право власності на: будівлю лікувального корпусу літ. А-2, А1-2, а-1, а1 -1-а5-1, та приямки літ. а-а31, ганки літ. а32-а36, димохід літ. а37 , загальною площею 3923,4 кв.м; будівлю клубу літ. Н-2, Н1-2, Н2-2, н-1, ганки літ. н, н1-н4, н6-н8, пандус літ.н5, повітровід літ. н9, сходи літ. н10, вентиляційна шахта літ. н11, загальною площею 1725,4 кв. м, будівлю лікувального корпусу літ. Ф-2, Ф1-2, Ф11-2, Ф-1, ганки літ. Ф, Ф3-Ф6 , загальною площею 1615, 4 кв. м, гараж літ. В; церква (колишня майстерня) літ. Д; бомбосховище літ. П; овочесховище літ. Р. Постановою Вищого господарського суду України від 19.03.08р. вказану постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду залишено без змін.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.02.08р. у справі № 32/6 за позовом військової прокуратури Південного регіону України в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України до Міністерства оборони України та Підприємства матеріального забезпечення товариства з обмеженою відповідальністю "Райвел" відмовлено в задоволенні вимог про визнання недійсним договору № 1 "Інвестування та модернізації матеріально-технічної бази військового шпиталю" від 27.03.07р. Дане рішення залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.08р.

З посиланням на рішення господарського суду міста Києва від 15.02.08р. у справі № 32/6, на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 18.03.10р. припинив провадження у справі № 32/60-10 за позовом заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України до Підприємства матеріального забезпечення товариства з обмеженою відповідальністю "Райвел" про визнання недійсним договору № 1 "Інвестування та модернізації матеріально-технічної бази військового шпиталю" від 27.03.07р. Зазначена ухвала залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.10р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.08р. у справі № 27/212-08 за відповідачем -1 визнано право власності на будівлю лікувального корпусу літ. М-2, М1-1, М11-1, М3-1, м3, м6, м8, м10, м13,м17, м21, м22, м30, м32, м35, м36, м38, м42, приямки літ. м1, м2, м4, м5, м7, м9, м11, м14-м16, м18, м24-м29, м31, м33, м34,м37, м39 -м41, м44, м45, ґанки літ. м, м 12, м19, м20, м23, м43 (загальною площею 5532,4 кв. м.); будівлю лікувального корпусу літ. О-2, О1-1, ґанки літ. о, о1, о2, приямки літ. о3, о4, балкон літ.о5 (загальною площею 1880,9 кв. м.); будівлю КПП (контрольно - пропускного пункту) літ. Б, Б1, ґанки літ. б, б1; дезкамеру літ. Е; трансформаторну підстанцію літ. У; господарчу будівлю літ. Г; господарчу будівлю літ. К; господарчу будівлю літ. Л; господарчу будівлю літ. І; господарчу будівлю літ. С; господарчу будівлю літ. Ж; господарчу будівлю літ. З.

Відповідачем-1 було проведено державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, після чого ним було вчинено правочини з відчуження цього майна, внаслідок чого право власності на майно військового шпиталю було зареєстроване за:

- Відповідачем -2: гараж літ. В, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд. 63, який входить до складу спірного нерухомого майна;

- Відповідачем -3: будівлі, що розташовані за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, б. 63, а саме: будівля лікувального корпусу літ. А-2, А1-2, а-1, а1 -1 - а5-1, та приямки літ. а-а31, ґанки літ. а32-а36, димохід літ. а37, загальною площею 3923,4 кв.м.; будівля клубу літ. Н-2, Н1 -2, Н2-2, н-1, ґанки літ. н, н1-н4, н6-н8, пандус літ. н5, повітровід літ. н9, сходи літ. н10, вентиляційна шахта літ н11, загальною площею 1725,4 кв.м., будівля лікувального корпусу літ. Ф-2, Ф1-2, Ф11-2, Ф-1, ґанки літ. Ф, Ф3-Ф6, загальною площею 1615,4 кв.м., бомбосховище літ. П; овочесховище літ. Р, будівля лікувального корпусу літ. М-2, М1-1, М11-1, М3-1, м3, м6, м8, м10, м13, м17, м21, м22, м30, м32, м35, м36, м38, м42, приямки літ. м1, м2, м4, м5, м7, м9, м11, м14-м16, м18, м24- м29, м31, м33, м34, м39, м41,м44, м45, ґанки літ. м, м12, м19, м20, м23, м43 (загальною площею 5532,4 кв.м.); будівлю лікувального корпусу літ. О-2, О1-1, ґанки літ. о, о1, о2, приямки літ. о3, о4, балкон літ о5 (загальною площею 1880,9 кв.м.); будівлю КПП контрольно-пропускного пункту) літ. Б, Б1, ґанки літ. б, б1; дезкамеру літ. Е; трансформаторну підстанцію літ. У; господарчу будівлю літ. Г; господарчу будівлю літ. К; господарчу будівлю літ. Л; господарчу будівлю літ. І; господарчу будівлю літ. С; господарчу будівлю літ. Ж; господарчу будівлю літ. З;

- Релігійною громадою Преподобного Іллі Муромця Печерського Парафії Дніпропетровської Єпархії української православної церкви в м. Дніпропетровську: церква літ. Д-1,д1-1, д2-1- загальною площею 191,8 кв.м., ґанки літ. д, д1, що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд. 63, яка входить до складу спірного нерухомого майна.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.13р. у справі №904/6898/13 за Відповдіачем -4, визнано право власності на: будівлю лікувального корпусу: літ. М-2, під.М-2 з прибудовами літ М'-1, М11-1, м17-1, м2|-1, тамбур літ. М3 -1, входи в підвал літ. м3, м6, м8, м10, м13, м22, м30, м32, м35, м36, м38, м42 загальною площею 5 535,1 кв.м, приямки літ. м1, м2, м4, м5, м7, м9 , м 11, м14-м16 , м18 , м24 -м29, м31, м33, м34, м37, м39 -м 41, м44, м 45, ґанки літ. м, м12 , м19, м20, м 23, м43, будівлю лікувального корпусу літ. О-2, О1 -1, загальною площею 1880,9 кв.м, ґанок з навісом літ. о, ґанок літ. о', ґанок з козирком літ. о2, приямки літ. о3, о4, споруда літ. о5, будівля КПП (контрольно-пропускного пункту) літ. Б, Б1, ґанки літ. б, б1, дезкамеру літ. Е, трансформаторну підстанцію літ. У, господарчу будівлю літ. Г, господарчу будівлю літ. К, господарчу будівлю літ. Л, господарчу будівлю літ. І, господарчу будівлю літ. С з прибудовою С1, господарчу будівлю літ. Ж; господарчу будівлю літ. З, пожежний щит № 14, розташовані за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 63. Вказане майно Відповдіачем -3 передавалося в іпотеку Відповідачу -4.

26.05.15р. Відповідач -2 з Третьою особою -3 уклали договір пожертви, за яким Третя особа -3 прийняла у власність нежитлову будівлю гаражу літ. В - гараж, загальною площею 340,3 кв.м, розташований на земельній ділянці площею 33 900 кв.м, за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 63; пожертва передана Міністерству оборони України з умовою здійснення останнім діяльності у відповідності до Конституції України (п.1.1. Договору пожертви); на даний час Відповдіач -2 не має правового статусу власника даного нерухомого майна.

Як вбачається з тесту позовної заяви, позивач, посилаючись на нікчемність договору № 1 "Інвестування та модернізації матеріально-технічної бази військового шпиталю" від 27.03.07р. та те, що спірне майно вибуло з власності держави поза її волею, просив суд витребувати з чужого незаконного володіння спірне майно та повернути його у власність Держави.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За положенням ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом (аналогічні положення містяться у статті 204 ЦК України).

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зазначена норма підлягає застосуванню у випадках, коли право власника підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними і направлено на усунення невизначеності відносин власності, або отримання документа, що посвідчує право власності.

Згідно з ч.1, 2, 5 ст. 203 ЦК України (у редакції чинній на час укладання Договору) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)(ст.215 ЦК україни).

Частиною другою статті 235 Цивільного кодексу України передбачено, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Аналогічні положення викладені в постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. № 9.

ЦК України передбачено засади захисту права власності. Зокрема, статтею 387 ЦК України власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння (віндикація). Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. За допомогою цього позову власник захищає не тільки свої права на володіння та користування майном, а також і право на розпорядження ним, оскільки перебування майна у чужому незаконному володінні певним чином обмежує і право власника на розпорядження майном.

Віндикаційний позов є речово-правовим позовом, що може бути пред'явлений лише у разі відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин.

Відповідно до положень статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього за умови, якщо згідно із статтею 388 ЦК України майно не може бути витребувано у нього.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо: майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Оскільки добросовісне набуття у розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна із незаконного володіння.

Право власності дійсного власника при цьому презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Статтею 326 ЦК України визначено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти,яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України визначає органи виконавчої влади, які здійснюють функції з управління об'єктами державної власності; встановлює порядок передачі об'єктів державної власності суб'єктам управління, визначеним цим Законом; приймає рішення про передачу відповідно до закону об'єктів державної власності в комунальну власність, дає згоду на передачу об'єктів з комунальної в державну власність; встановлює критерії відбору уповноважених осіб для передачі їм в управління об'єктів державної власності; приймає за поданням Фонду державного майна України рішення про передачу повноважень з управління корпоративними правами держави уповноваженим органам управління та господарським структурам; визначає порядок відчуження та списання об'єктів державної власності; забезпечує контроль за ефективністю управління об'єктами державної власності; погоджує умови приватизації та реструктуризації об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; виконує відповідно до законів інші функції з управління об'єктами державної власності.

Статтею 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначені повноваження уповноважених органів управління (до яких відноситься і Міністерство оборони України), а саме ведення обліку об'єктів державної власності, що перебувають в його управлінні, здійснення контролю за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів; виявлення державного майна, яке тимчасово не використовується, та внесення пропозиції щодо умов його подальшого використання; надання згоди Фонду державного майна України на передачу об'єктів державної власності до статутних фондів господарських товариств, у тому числі підприємств з іноземними інвестиціями, що створюються за участю держави; виконання інших передбачених законодавством функцій з управління об'єктами державної власності.

Статтею 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначені повноваження Фонду державного майна України, зокрема забезпечення захисту майнових прав держави на території України відповідно до законодавства…

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном…

Статтею 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" передбачено, що відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Методика оцінки вартості військового майна, а також порядок його реалізації розробляються Міністерством оборони України, узгоджуються із заінтересованими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про оборону України" Кабінет Міністрів України у сфері оборони забезпечує в межах своєї компетенції державний суверенітет України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України у сфері оборони держави; організовує розроблення і виконання державних програм розвитку Збройних Сил України, інших військових формувань та розвитку озброєння і військової техніки, інших програм (планів) з питань оборони; здійснює загальнодержавні заходи щодо забезпечення живучості об'єктів національної економіки та державного управління у воєнний час; здійснює у визначених законом випадках регулювання господарської діяльності у Збройних Силах України та інших військових формуваннях; контролює виконання законів у сфері оборони, здійснює відповідно до законів інші заходи щодо забезпечення обороноздатності України, координує і контролює їх виконання та несе, в межах своїх повноважень, відповідальність за забезпечення оборони України.

За ст. 10 Закону України "Про оборону України" Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань. Бере участь у формуванні оборонного бюджету, звітує перед Кабінетом Міністрів України про використання виділених коштів. Здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Згідно з підпунктом 6 п. 4 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1080, Міноборони відповідно до покладених на нього завдань у питаннях організації фінансової, економічної та господарської діяльності, серед іншого, здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та у комунальну власність;

Відповідно до статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.00р. № 1919 затвердив Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України (далі Положення 1919). У п.2 цього Положення( в редакції чинній на момент відчуження спірного нерухомого майна) визначені поняття, зокрема: відчуження військового майна - вилучення військового майна із Збройних Сил у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (організації); реалізація військового майна - господарська операція, що здійснюється уповноваженим підприємством (організацією) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на військове майно іншим юридичним або фізичним особам на платній або компенсаційній основі; уповноважені підприємства (організації) - суб'єкти підприємницької діяльності, яким в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України надані повноваження на реалізацію військового майна на внутрішньому та/або зовнішньому ринку.

Пунктом 3 Положення № 1919 встановлено, що повноваження суб'єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна, яке є придатним для подальшого використання, але не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна (крім майна, зазначеного у пункті 4 цього Положення), а також цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок, та іншого нерухомого майна надає Кабінет Міністрів України у встановленому порядку.

Відповідно до п. 6 Положення № 1919 Рішення про відчуження військового майна, зазначеного у пунктах 3 і 4 цього Положення, приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №491-р від 22.09.2006 "Про деякі питання управління майном, яке вивільняється в ході реформування Збройних сил" зобов'язано Міноборони та підприємства, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.00р. №1919 "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних сил" провадять реалізацію військового майна, зупинити з 23 вересня 2006 р. до формування Державного департаменту надлишкового майна та земель укладення договорів, пов'язаних з відчуженням, реалізацією та передачею, у тому числі в оренду, військового майна, майна державних (казенних) підприємств, їх об'єднань, установ та організацій, що належать до сфери управління Міноборони (розпорядження втратило чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15.08.07р. №1063).

Пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.08.2007р. "Про деякі питання реалізації та управління військовим майном" №1063 постановлено Міністерству оборони затвердити у місячний строк за погодженням з Міністерством фінансів план-графік реалізації нерухомого військового майна на 2007 рік та визнано процедуру реалізації нерухомого військового майна Збройних Сил на аукціонах (за конкурсом).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.12.07р. № 1231-р "Деякі питання розпорядження об'єктами державної власності" зупинено прийняття рішень про відчуження об'єктів державної власності, в тому числі військового майна та майна державних органів (крім державного майна, яке відчужується відповідно до законодавства про приватизацію), внесення їх до статутного фонду суб'єктів господарювання, передачу зазначених об'єктів у комунальну власність, вчинення будь-яких інших дій, які можуть призвести до відчуження об'єктів державної власності та зупинено виконання власних рішень із зазначених питань, прийнятих до набрання чинності цим розпорядженням (розпорядження втратило чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2008 №313).

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.08р. № 313 "Про заходи щодо удосконалення управління об'єктами державної власності" установлено, що: продаж нерухомого майна державних підприємств, установ та організацій здійснюється на аукціонах; відчуження об'єктів нерухомого військового майна здійснюється на аукціонах виключно разом із земельними ділянками, на яких вони розташовані, або майновими правами на них.

Як правомірно встановлено господарським судом, на момент укладання Третьою особою -3 з Відповідачем -1 Договору, а також передачі прав власності на спірне нерухоме майна, відчуження військового майна було заборонено Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про деякі питання управління майном, яке вивільняється в ході реформування Збройних сил" від 22.09.2006 № 491-рПостановою Кабінету Міністрів України "Про деякі питання реалізації та управління військовим майном" від15.08.07р. №1063 визначено, що реалізація нерухомого військового майна Збройних Сил має здійснюватися на аукціонах (за конкурсом). Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Деякі питання розпорядження об'єктами державної власності" від 24.12.07р. № 1231-р зупинено прийняття рішень про відчуження об'єктів державної власності, у тому числі військового майна та майна державних органів. Постановою Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо удосконалення управління об'єктами державної власності" від 02.04.08р. № 313 установлено, що продаж нерухомого майна державних підприємств, установ та організацій здійснюється на аукціонах; відчуження об'єктів нерухомого військового майна здійснюється на аукціонах виключно разом із земельними ділянками, на яких вони і розташовані, або майновими правами на них.

З матеріалів справи вбачається, що Відповдіач -1 передав Третій особі -3 медичне обладнання, а взамін, Третьою особою -3 Відповідачеві -1 передано спірне нерухоме майно за актами розподілу часток Сторін в об'єкті, з посиланням на акти виконання інвестиційного проекту Договору та акти прийому-передачі медичного обладнання. На підставі вказаних дій між сторонами, військовий шпиталь вибув з володіння держави.

Господарським судом правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в актах нічого не зазначено, тобто відсутні докази на підтвердження виконання реконструкції, переобладнання та модернізації існуючих корпусів з будівництвом та надбудовою нових поверхів військового шпиталю, як це передбачено умовами спірного інвестиційного договору.

Судова колегія, оцінивши зібрані в ході судового провадження матеріали справи та висновки, які зроблені судом у справі № 904/2552/15, з урахуванням приписів діючого законодавства, які зазначені вище, підтримує висновок господарського суду про те, що між сторонами Договору відбулася міна спірного нерухомого військового майна на медичне обладнання, тобто відбулося відчуження зазначеного нерухомого майна, за яке Відповідач -1 розрахувався медичним обладнанням.

Тобто, договір № 1 "Інвестування та модернізації матеріально - технічної бази військового шпиталю" від 27.03.07р., укладений Третьою особою -3 з Відповідачем -1 з додатками до цього Договору та невід'ємними частинами цього Договору - актами розподілу часток Сторін в об'єкті (матеріальна база військового шпиталю, що розташований на земельній ділянці по вул. Комсомольській, 63 у м. Дніпропетровську) від 16.08.07р., 06.09.07р.,08.10.07р., 17.12.07р., 01.08.08р., 06.10.08р. стосовно споруд і будівель, розташованих на території військового містечка № 7 у м. Дніпропетровську по вул. Комсомольській, 63, є недійсним, оскільки є удаваним, спрямованим на приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили, а саме: договору купівлі-продажу.

При цьому, відчуження спірного майна відбулося під час заборони будь якого відчуження військового майна, всупереч порядку встановленому для відчуження військового майна, особою, яка не мала права такого відчуження (Міністерством оборони України).

На підставі вищенаведеного колегія суддів вважає, що господарський суд, користуючись повноваженнями, наданими господарському суду Законом (п.1ч.1 ст.83 ГПК України) правомірно визнав недійсним договір № 1 "Інвестування та модернізації матеріально - технічної бази військового шпиталю".

Щодо необгрунтованості доводів скаржників з посиланням на те, що в переліку повноважень Фонду державного майна України не передбачено право Фонду на звернення до суду з подібними даній справі позовами, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Фонд державного майна України відповідальний перед Президентом України. Діяльність Фонду державного майна України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про Фонд державного майна України", основними завданнями Фонду державного майна України є захист майнових прав державних підприємств, установ та організацій, а також корпоративних прав держави на території України та за її межами.

Наказом Фонду державного майна України 15.05.12р. № 678 затверджено "Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України", у якому п.1, 2, 3, 4 визначено, що регіональне відділення Фонду державного майна України (далі - регіональне відділення) утворюється в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і є територіальним органом Фонду державного майна України (далі - Фонд), що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління. Регіональні відділення підпорядковуються Фонду. Фонд, регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів приватизації. Регіональне відділення у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України "Про Фонд державного майна України", іншими законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Фонду, дорученнями Голови Фонду, актами Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування. Завданням регіонального відділення є реалізація повноважень Фонду, зокрема державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Основними завданнями регіонального відділення є: …4.5. здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.

Також безпідставне посилання ПАТ "ВТБ Банк» на пропущення позивачем строку позовної давності з посиланням на судову справу № 32/6, що розглядалась у 2008році, оскільки позивач не був учасником вказаного судового провадження, тобто не був обізнаний про порушення інтересів держави. З матеріалів справи вбачається, що про відчуження спірного майна позивач дізнався зі звернення Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 09.02.15р., провадження у даній справі за позовом позивача порушено 27.03.15р. Тобто, виходячи з положень ч.1 ст. 261 ЦК України, якою визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, господарським судом обґрунтовано зроблено висновок про те, що позивач не пропустив строк на звернення із позовом у даній справі.

Враховуючи викладене, доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "БТА Банк" та публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 року у справі №904/2552/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя С.Г. Антонік

Суддя І.А. Сизько

Повний текст постанови виготовлено 11.07.2016р.