Рішення № 58873494, 06.07.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2016 р.Справа № 922/1725/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Хечанян Г.В.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до Публічного акціонерного товариства "Футбольний Клуб "Металіст", м. Харків про стягнення 230202,22 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерна компанія "Харківобленерго", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Металіст" про стягнення з останнього на свою користь 212867,60 грн. вартості електричної енергії (тарифна складова - 177389,66 грн. та ПДВ 20% - 35477,94 грн.), перевищення договірних величин споживання електричної потужності - 913,14 грн., 9032,60 грн. плати з компенсації перетікання реактивної енергії (тарифна складова за КРЕ - 7527,17 грн. та ПДВ 20% - 1505,43 грн.), 6900,99 грн. пені, 487,89 грн. 3% річних. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором про постачання електричної енергії №041-16510.03 від 26.07.2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.06.2016 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/1725/16 та призначено її до слухання у судовому засіданні на 06.07.2016 року о 10:00 год.

В призначене судове засідання з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обовязку по доведенню своєї правової позиції. Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні 06.07.2016 року представник позивача не виявив наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

На думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

26.07.2013 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір № 041-16510.03 про постачання електричної енергії.

Відповідно до п. 1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю, зазначеною у додатку № 3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до цього договору, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язується керуватися чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), правилами улаштування електроустановок (далі по тексту -ПУЕ), іншими нормативними документами. В разі прийняття нормативно-правових актів, які змінюють умови цього договору, сторони зобов'язуються до внесення до договору відповідних змін керуватися вимогами цих нормативних документів (п. 2.1 договору).

Згідно п.п. 2.3, 2.3.3, 2.3.4 договору споживач зобов'язується, своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інших нарахувань згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків". Здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно вимог ПКЕЕ та додатком №4а "Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії".

Відповідно до додатку № 2 до спірного договору, розрахунковий період встановлено споживачу з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Споживач кожного останнього дня розрахункового періоду самостійно проводить зняття показів розрахункових приладів та надає постачальнику звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії за встановленою формою (додаток № 9 до договору "Звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії"). Якщо розрахункові прилади обліку споживача встановлені на підставі постачальника, зняття показань цих розрахункових приладів обліку здійснюється персоналом споживача та постачальника в останній день розрахункового періоду; ці показання фіксуються в додатку № 5А "Двосторонній акт фіксації показань приладів обліку на об'єктах РЕМ" до договору про постачання електричної енергії. Інспектор РВЕ повідомляє споживачу точний час проведення зняття показань. У разі відсутності споживача при проведенні зняття показань приладів обліку "Двосторонній акт фіксації показань приладів обліку на об'єктах РЕМ" вважається дійсним за наявності підписів представників РЕМ (РРЕМ) та РВЕ скріпленими відповідними печатками. Звіт про обсяги переданої субспожитої електричної енергії ним узгоджується з основним споживачем. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця (п.п. 1, 2 додатку № 2 до договору).

Споживач здійснює 3 планових платежі на поточний рахунок із спеціальним режимом використання у таких співвідношеннях:

до 1 дня розрахункового періоду 5% від вартості очікуваного обсягу електричної енергії, що буде спожита у розрахунковому періоді;

до 9 дня розрахункового періоду 45% від вартості очікуваного обсягу електричної енергії, що буде спожита у розрахунковому періоді;

до 19 дня розрахункового періоду 50% від вартості очікуваного обсягу електричної енергії, що буде спожита у розрахунковому періоді. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі встановленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додатком № 20 "Акт про використану електричну енергію", який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаним та скріпленим печаткою в термін до 5 днів" (п.п. 4.5, 5 додатку № 2 до спірного договору).

Облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником шляхом розрахунку згідно з вимогами ПКЕЕ, "Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією", затвердженої відповідно постановою НКРЕ України, та додатку № 2 "Порядок розрахунків" (п. 7.1 договору).

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2013 року. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4 договору).

На підставі вказаного договору, позивач здійснював постачання електричної енергії відповідачу, але останній неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо оплати отриманої електричної енергії, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість з електроенергії (за період з грудня 2015 року по квітень 2016 року, станом на 01.05.2016 року) в розмірі 212867,60 грн. (що складається з: тарифна складова - 177389,66 грн. та ПДВ 20 % - 35477,94 грн.), даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями про витрати електроенергії та рахунками, виставленими позивачем та отриманими відповідачем (на виконання п. 5 додатку № 2 до спірного договору). Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Абзац 1 ч. 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм закону, а також враховуючи те, що відповідач в установленому ст. ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань за спірним договором.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача плату з компенсації перетікання реактивної енергії у розмірі 9032,60 грн. (тарифна складова за КРЕ - 7527,17 грн. та ПДВ 20% - 1505,43 грн.).

Відповідно до п.п. 2.3.4 Договору відповідач повинен здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 4А "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії". При укладанні Договору сторони дійшли згоди та підписали додаток № 4А ("Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії").

У суму заборгованості за вартість КРЕ включений податок на додану вартість.

Відповідно до п. 6.33 Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ) величина плати за перепікання реактивної електроенергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перепікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002 року № 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.02.2002 року за № 93/6381 та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації.

Судом встановлено, що у відповідача перед позивачем за період з січень-квітень, станом на 01.05.2016 року утворилась заборгованість з компенсації перетікання реактивної енергії (КРЕ) у розмірі 9032,60 грн. (тарифна складова - 7527,17 грн. та ПДВ 20% - 1505,43 грн.) яка залишається непогашеною.

Крім того, статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено відповідальність споживачів за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у вигляді сплати на користь енергопостачальної організації двократної вартості різниці між фактично спожитою величиною електроенергії і договірною величиною.

Постановою КМУ "Про внесення змін до Порядку постачання електричної енергії споживачам" від 16.06.2005 року № 473 встановлено порядок визначення граничних величин споживання електричної енергії та потужності для споживачів. Відповідно до п. 7 Порядку енергопостачальні організації до початку наступного року в обумовлені договорами про постачання електричної енергії терміни узгоджують з усіма споживачами, крім населення, обсяги очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік за місяцями (кварталами).

Узгоджені обсяги споживання електричної потужності оформлюються додатком 1 до договору як договірні величини.

Гранична (договірна) величина споживання електричної потужності на грудень 2015 року розрахована відповідно до вимог п. 6, 8, 10 Порядку та відповідних пунктів Правил, доведена до відома споживача повідомленням від 16.11.2015 року за № 16510.03 і складає: ранок - 67,2 кВт, вечір 67,2 кВт. Найбільша величина фактичної електричної потужності (без урахування населення та субабонентів, які знаходяться на прямих розрахунках з енергопостачальною організацією), зафіксована приладами обліку протягом розрахункового періоду відповідно до акта № 10/0901 з контролю електричної потужності, склала: ранок 100,92 кВт. Тобто перевищення договірної величини складає 33,72 кВт.

Позивачем складено Повідомлення №16510.03 від 16.11.2015 року про доведення граничних величин споживання електричної потужності на грудень 2015 року.

Таким чином судом встановлено, що у відповідача виникла заборгованість за перевищення договірних величин за грудень 2015 року в розмірі 913,14 грн., яка залишається непогашеною.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 6900,99 грн. за період лютий-квітень 2016 року.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України). Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У п. 4.2.1 договору сторони погодили, що при порушенні термінів розрахунку за спожиту електричну енергію споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України. В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 6900,99 грн.

На підставі п. 4.2.1 договору та відповідно до ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу три відсотки річних в сумі 487,89 грн. за лютий-квітень 2016 року.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що наданий розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 487,89 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, не спростованим відповідачем та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 173, 174, 179 ГК України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 601, 629 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Металіст" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 65, код ЄДРПОУ 24341697) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61003, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954):

- на п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код 00131954, суму заборгованості за електричну енергію в розмірі 212867,60 грн. (де 177389,66 грн. - тарифна складова та 35477,94 грн. - ПДВ 20 %); перевищення договірних величин споживання електричної потужності - 913,14 грн.;

- на п/р 26005474695 в АТ ОСОБА_3 Аваль, м. Київ, МФО 380805, код 00131954, плату з компенсації перетікання реактивної енергії у розмірі 9032,60 грн. (тарифна складова за КРЕ - 7527,17 грн. та ПДВ 20% - 1505,43 грн.), суму трьох відсотків річних 487,89 грн., пеню в розмірі 6900,99 грн. та 3453,03 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.07.2016 р.

Суддя ОСОБА_4