Постанова № 58873478, 07.07.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2016 р.

Справа № 915/171/16

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Величко Т.А.,

суддів: Л.В. Лавриненко, С.В. Таран

(Склад колегії сформовано на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями)

при секретарі: Альошиній Г.М.

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 12.04.2016р.

по справі № 915/171/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

до відповідача: Комунального підприємства “Тепло-Сервіс” Вознесенської міської ради

про стягнення заборгованості в сумі 902 419,03 грн.,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Комунального підприємства “Тепло-Сервіс” Вознесенської міської ради про заборгованості в розмірі 300000 грн., пеню в сумі 224305,52 грн., суму, на яку збільшено борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення 356068,76 грн., 3% річних у розмірі 22044,76 грн.

Витрати по сплаті судового збору позивач просив покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.11.2013р. між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу природного газу №1060/14-БО-22, за умовами якого ПАТ «НАК «Нафтогаз України» поставило КП “Тепло-Сервіс” Вознесенської міської ради природний газ на загальну суму 2734582,65 грн. Проте відповідач не виконав свої зобов’язання за вищезазначеним договором щодо своєчасної та повної оплати отриманого за договором природного газу, у зв’язку із чим станом на 22.12.2015р. заборгованість за даним договором становить 300000 грн., також позивачем відповідачу були нараховані пеня, штрафні санкції, річні та інфляційні втрати.

З посиланням на норми ст.ст. 526, 611,625 ЦК України, ст.ст. 22,193,231 ГК України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» просило суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

18.03.2016р. відповідач подав місцевому господарському суду відзив на позов, в якому просив припинити провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 300000 грн. за Договором в зв’язку з відсутністю предмета спору, зменшити розмір пені, який буде встановлено судом до стягнення з КП “Тепло-Сервіс” Вознесенської міської ради на 50%, суму судового збору покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

КП “Тепло-Сервіс” Вознесенської міської ради зазначає, що 22.12.2015 р. платіжним дорученням № 15 перерахував на рахунок позивача суму боргу у повному обсязі. Що стосується пені, інфляційних та 3 % річних, то вважає, що ці суми нараховані позивачем невірно.

Крім того, відповідач посилаючись на норми ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та складний фінансовий стан підприємства, просив суд зменшити розмір пені на 50%.

12.04.2016р. від відповідача надійшла заява, в якій останній, мотивуючи скрутним фінансовим станом Комунального підприємства, просив суд зменшити розмір пені на 50 %, посилаючись на рішення балансової комісії з питань виконання фінансових планів комунальними підприємствами за IV квартал 2014 року та 2014 рік - відповідно до якого відповідач у 2014 році фактично отримав збитки на суму 817,8 тис. грн.; фінансовий звіт за 2014 рік - згідно з яким збитки підприємства на 2014 рік становлять 817,9 тис. грн.; фінансовий звіт за 2015 рік - згідно з яким збитки підприємства на 2015 рік становлять 338,5 тис. грн.; звіт про дебіторську та кредиторську заборгованість - відповідно до якого станом на 01.04.2016 року дебіторська заборгованість складає 2937323,80 грн., а кредиторська заборгованість становить 2887898,31 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 12.04.2016р. (суддя Смородінова О.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства “Тепло-Сервіс” Вознесенської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” суму, на яку збільшено борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення - 133027,19 грн., 3% річних - 21645,98 грн., пені - 110373,11 грн. та 3975,70 грн. - судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано посиланням на норми ст.ст. 655, ч.1 ст.692, ст.ст.629, 525, 526, 530, 625, 610,612, п.3 ч.1 ст.611, ст.549, ч.2 ст.551 ЦК України, ст.ст. 193, ч.6 ст.232, ст.233 ГК України, ст.83 ГПК України та вмотивовано тим, що основна заборгованість в сумі 300000 грн. відповідачем перед позивачем по спірним відносинам (за актом від 31.12.2014р.) фактично погашена, оскільки відповідач дійсно сплатив позивачу заборгованість за природний газ згідно договору в сумі 300000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №15 від 22.12.2015р., що не спростовано останнім. Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 300000 грн. є недоведененими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми на яку збільшено борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення та 3% річних, то суд перевіривши нарахування позивачем до стягнення суми на яку збільшено борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення та 3% річних, дійшов висновку, що останнім невірно встановлені розміри інфляційних та річних, які за перерахунком суду, враховуючи контрозрахунок відповідача, складають: 133027,19 грн. - сума на яку збільшено борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення за період з лютого 2014 року по листопад 2015 року; та 21645,98 грн. - сума нарахованих 3% річних. В решті розміру стягнення інфляційних та 3 % річних позивачу відмовлено.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за порушення умов п. 7.2 Договору в розмірі 224305,52 грн., за несвоєчасне виконання зобов'язань, то суд за власним розрахунком, який узгоджується з контррозрахунком відповідача, дійшов висновку, що розмір пені, виходячи з умов договору, за період прострочки з 15.02.2014 року по 22.12.2015 року по договору складає 220746,21 грн.

В частині заявленої відповідачем заяви щодо зменшення розміру пені на 50% від розрахованого позивачем місцевий господарський суд зазначив, що заборгованість за поставлений природний газ у відповідача перед позивачем відсутня; ступінь виконання відповідачем основного зобов'язання за договором; фінансові результати відповідача за 2014 рік та 2015 роки, згідно з якими Комунальне підприємство має складний фінансовий стан; відсутність по спірним відносинам збитків у позивача, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені по даній справі на 50%, встановивши її розмір в сумі 110373,11 грн. (50% від 220746,21).

Не погодившись з рішенням суду від 12.04.2016р., ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржене рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій, а саме пені у сумі 110373,11 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути штрафні санкції, а саме пені у сумі 110373,11 грн.,, у стягненні яких було відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду Миколаївської області від 12.04.2016р. у справі №915/171/16 залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що рішення в частині відмови у позові прийнято з порушенням норм матеріального, ст. 233 ГК України, ст.ст.549-552, 599,625 ЦК України, та процесуального, ст.ст.4-2, 43, 83, 84 ГПК України, права, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в цій частині з наступних підстав:

- оскільки сума нарахованих штрафних санкцій у сумі 224305,52 грн. є значно меншою в порівнянні зі збитками кредитора, а саме сумою інфляційних втрат у розмірі 356068,76 грн., які нараховані на дану заборгованість, суд, на переконання позивача, не мав права зменшувати санкції;

- в оскаржуваному рішенні в частині зменшення пені місцевий господарський суд не врахував жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначивши мотивів такого неврахування, чим порушив вимоги ст.ст. 4-2,43,84 ГПК України, що призвело до прийняття неправильного рішення;

- пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 передбачено, що ч.3 ст.83 ГПК України може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 ГК України. Отже господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення неустойки повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення;

- при зменшені розміру пені суд мав врахувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов’язанні. Крім того, суд повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків. Суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин ст. 233 ЦК України, не з’ясувавши всіх обставин, з’ясування яких передбачене згаданою нормою;

- Вищим господарським судом України було прийнято ряд постанов, в яких колегії суддів приходять до висновку, що при вирішенні питання щодо зменшення пені суд повинен був об'єктивно оцінити, чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, а важкий фінансовий стан боржника, невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника не є винятковими обставинами в розумінні ст.233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України. Дана позиція підтверджується постановами по справам: №921/186/13-г, №915/185/13-г, 17/5014/2629/2012, 921/186/13-г, 904/1610/13-г, 5023/4891/12, 5023/5210/12, 5023/5038/12, 5010/1076/201-2/56, 10/526/1270/2012;

- відповідач не надав господарському суду належних доказів в обґрунтування своїх заперечень, а тому надання без належних на те правових підстав переваги одних доказів над іншими суперечить чинному законодавству.

06.07.2016р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від відповідача, відповідно до якого останній просив розглядати справу за відсутності представника КП «Тепло-Сервіс» Вознесенської міської ради, рішення господарського суду Миколаївської області від 12.04.2016р. залишити без змін та зазначив, що вимоги, викладені в апеляційній скарзі, є незаконними та необґрунтованими.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що 22.11.2013р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Продавець) та КП Тепло-Сервіс” Вознесенської міської ради (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №1060/14-БО-22 (надалі Договір від 22.11.2013р.), згідно п. 1.1 якого Продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець (відповідач) зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1 Договору від 22.11.2013р. сторони визначили, що Продавець передає Покупцеві з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 972,24 тис. куб.м, у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб.м).

Відповідно до п.п.2.1.1, 2.1.2 Договору від 22.11.2013р. обсяги газу, що планується передати за цим договором (планований обсяг) можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +/- 5% від узгодженого сторонами згідно п. 2.1 договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу.

Згідно із п.3.1 Договору від 22.11.2013р. Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов’язану з правом власності на газ.

Відповідно до п.3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюються актом приймання – передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюються шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов’язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов’язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою,або надати в письмові формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4 договору).

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Договору від 22.11.2013р. ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюється НКРЕ. Ціна за 1000 куб.м газу становить 3459 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%; - ПДВ за ставкою – 17%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн., крім того ПДВ – 17% - 50,25 грн., всього з ПДВ – 345,85 грн. До сплати за 1000 куб.м газу 3823,78 грн., крім того ПДВ - 17% - 650,04 грн., а всього з ПДВ 4473,82 грн.

Згідно із пунктами 5.3, 5.5 Договору від 22.11.2013р. у разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов’язковими для сторін за цим договором з моменту введення її в дію. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Відповідно до пунктів 6.1 Договору від 22.11.2013р. оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В платіжних дорученнях покупець повинен обов’язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплат, за наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли під покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором (п. 6.3 договору).

Відповідно до пунктів 6.4,6.5 Договору від 22.11.2013р. у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені,штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору, сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного Покупцем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов’язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу погашаються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу погашається основна сума боргу. Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та актів приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою.

Згідно із пунктами 7.1, 7.2 Договору від 22.11.2013р. за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань сторони несуть відповідальність згідно у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем умов п. п. 6.1. цього продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання п.6.1. умов цього договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пунктів 9.2, 9.3 Договору від 22.11.2013р. у разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку. Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Згідно із п.11. Договору від 22.11.2013р. договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

В подальшому сторонами неодноразово укладалися до договору додаткові угоди, якими змінювалась ціна за 1000 куб м газу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору від 22.11.2013р. ПАТ «НАК «Нафтогаз України» протягом січня-грудня 2014 р. було поставлено, а КП ”Тепло-Сервіс” Вознесенської міської ради прийнято природного газу на загальну суму 2734582,65 грн., що підтверджується оформленими та підписаними без зауважень наступними актами приймання-передачі природного газу:

- від 31.01.2014 року б/н за січень на суму 469816,64 грн.;

- від 28.02.2014 року б/н за лютий на суму 496158,47 грн.;

- від 31.03.2014 року б/н за березень на суму 302832,50 грн.;

- від 30.04.2014 року б/н за квітень на суму 41650,46 грн.;

- від 31.10.2014 року б/н за жовтень на суму 108437,65 грн.;

- від 03.11.2014 року б/н за листопад на суму 454212,13 грн.;

- від 31.12.2014 року б/н за грудень на суму 861474,80 грн.

Під час розгляду справи в першій інстанції, позивач зазначив, що заборгованість у відповідача на час звернення до суду залишилась лише за останнім актом від 31.12.2014 р. в розмірі 300000,00 грн.

Також, у зв’язку із несвоєчасною оплатою відповідачем вартості отриманого газу, позивачем були нараховані КП ”Тепло-Сервіс” Вознесенської міської ради 224305,52 грн. пені, 356068,76 грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, 22044,76 грн. 3% річних, розрахунки надані до позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «НАК «Нафтогаз України» посилалось на порушення Покупцем умов Договору від 22.11.2013р., яке виразилось у несвоєчасному здійсненні розрахунків за поставлений природний газ у січня - грудні 2014 року.

Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «НАК «Нафтогаз України» з огляду наступного.

Відповідно до ч.2 ст.509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із ст.ст.526,525, ч.1 ст.530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З наданих відповідачем доказів вбачається, що:

- по акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2014 року відповідач сплатив позивачу за платіжними дорученнями: № 69 від 31.01.2014 року - 139816,64 грн., № 71 від 31.01.2014 року - 86500,00 грн., № 72 від 31.01.2014 року - 53500,00 грн., № 136 від 03.03.2014 року - 190000,00 грн., всього на суму - 469816,64 грн. Про сплату цієї суми також свідчать картка рахунку та банківські виписки по рахунку від 31.01.2014 року та 03.03.2014 року;

- по акту приймання - передачі природного газу від 28.02.2014 року відповідач сплатив позивачу за платіжними дорученнями: № 139 від 03.03.2014 року - 144158,47 грн., № 154 від 11.03.2014 року - 200000,00 грн., № 189 від 31.03.2014 року - 152000,00 грн., всього суму - 496158,47 грн. Про сплату цієї суми свідчать картка рахунку та банківські виписки по рахунку від 11.03.2014 року та 31.03.2014 року;

- по акту приймання - передачі природного газу від 31.03.2014 року відповідач сплатив позивачу за платіжними дорученнями: № 192 від 31.03.2014 року - 35000,00 грн., № 193 від 31.03.2014 року - 80000,00 грн., № 200 від 01.04.2014 року - 20000,00 грн., № 283 від 29.04.2014 року - 7832,50 грн., № 293 від 30.04.2014 року - 10000,00 грн., № 405 від 27.06.2014 року - 50000,00 грн., № 455 від 28.07.2014 року - 12669,14 грн., № 456 від 28.07.2014 року - 32662,75 грн., № 476 від 30.07.2014 року - 11000,00 грн., № 523 від 28.08.2014 року - 23000,01 грн., № 534 від 28.08.2014 року - 20000,00 грн., всього 302164,40 грн. Про сплату цієї є суми свідчать картка рахунку та банківські виписки по рахунку від 01.04.2014 року, від 29.04.2014 року, від 30.04.2014 року, від 27.06.2014 року, від 28.07.2014 року, від 30.07.2014 року, від 28.08.2014 року;

- по акту приймання - передачі природного газу від 30.04.2014 року відповідач сплатив позивачу за платіжним дорученням № 280 від 28.04.2014 року - 41650,46 грн. Про сплату цієї є суми свідчать картка рахунку та банківська виписка по рахунку від 28.04.2014 року;

- по акту приймання - передачі природного газу від 31.10.2014 року відповідач сплатив позивачу за платіжними дорученнями: № 710 від 03.11.2014 року - 38437,65 грн., № 757 від 25.11.2014 року - 16000,00 грн., № 758 від 26.11.2014 року - 54000,00 грн., всього на суму - 108437,65 грн. Про сплату цієї є суми свідчать картка рахунку та банківські виписки по рахунку від 03.11.2014 року, від 25.11.2014 року та від 26.11.2014 року;

- по акту приймання - передачі природного газу від 31.11.2014 року відповідач сплатив позивачу за платіжними дорученнями: №784 від 28.11.2014 року - 124212,13 грн., № 808 від 11.12.2014 року - 20000,00 грн., № 854 від 29.12.2014 року - 310000,00 грн., всього на суму 454212,13 грн. Про сплату цієї є суми свідчать картка рахунку та банківські виписки по рахунку від 28.11.2014 року, від 11.12.2014 року та від 29.12.2014 року;

- по акту приймання - передачі природного газу від 31.12.2014 року відповідач сплатив позивачу за платіжними дорученнями: № 856 від 29.12.2014 року - 61474,80 грн., № 10 від 21.10.2015 року - 500000,00 грн., № 15 від 22.12.2015 року - 300000,00 грн., всього на суму 861474,80 грн. Про сплату цієї є суми свідчать картка рахунку та банківські виписки по рахунку від 23.10.2015 року, від 28.12.2015 року.

Наведені факти та обставини також підтверджуються підписаним сторонами без зауважень актом звіряння розрахунків станом на 31.12.2015 року.

Таким чином, дослідивши зазначені докази, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що основна заборгованість в сумі 300000,00 грн. відповідачем перед позивачем по спірним відносинам (за актом від 31.12.2014 року) фактично погашена, оскільки відповідач дійсно сплатив позивачу заборгованість за природний газ згідно договору в сумі 300000,00 грн. - платіжним дорученням № 15 від 22.12.2015 року, що не спростовано останнім.

Також позивач в позовній заяві, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахував відповідачу суму, на яку збільшено борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в розмірі 356068,76 грн. та 3% річних у розмірі 22044,76 грн.

Відповідно до норм ст. ст. 629, 525, 526 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, тобто він несе відповідальність і за відсутності вини.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а якщо він прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

В додатки до позовної заяви ПАТ «НАК «Нафтогаз України» додано розрахунок заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за договором від 22.11.2013р.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши вищезазначений розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду про його часткове задоволення, а саме - стягненню підлягає сума, на яку збільшено борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в розмірі 133027,19 грн. та 3% річних в розмірі 21645,98 грн.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню за порушення умов п.7.2 договору від 22.11.2013р. в розмірі 224305,52 грн., за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ч.1 ст.548, ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2 договору сторони дійшли згоди, що в разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно із ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч.ч.1,2,4 ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Відповідно до ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.1 ст.229, ч.1 ст.230 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

Відповідно до ч.6 ст. 231 та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором; платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст.ст.1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок пені, погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо невірного нарахування позивачем розміру пені заявленого до стягнення з відповідача. Виходячи з умов договору, за період прострочки з 15.02.2014 року по 22.12.2015 року по договору розмір пені складає 220746,21 грн.

Разом з тим, відповідачем була подана заява, в якій останній, мотивуючи скрутним фінансовим станом Комунального підприємства,просив суд зменшити розмір пені на 50%, посилаючись на наступні докази: рішення балансової комісії з питань виконання фінансових планів комунальними підприємствами за IV квартал 2014 року та 2014 рік - відповідно до якого відповідач у 2014 році фактично отримав збитки на суму 817,8 тис. грн.; фінансовий звіт за 2014 рік - згідно з яким збитки підприємства на 2014 рік становлять 817,9 тис. грн.; фінансовий звіт за 2015 рік - згідно з яким збитки підприємства на 2015 рік становлять 338,5 тис. грн.; звіт про дебіторську та кредиторську заборгованість - відповідно до якого станом на 01.04.2016 року дебіторська заборгованість складає 2937323,80 грн., а кредиторська заборгованість становить 2887898,31 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вищий господарський суд України, у п.2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розяснив, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК).У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами), а також в абзацах першому - четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами). Судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Відповідно до роз’яснень, які містяться у п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З матеріалів справи вбачається, що КП “Тепло-Сервіс” Вознесенської міської ради зобов’язання щодо оплати за наданий природний газ згідно спірного договору №1060/14-БО-22 від 22.11.2013р. виконані у повному обсязі.

Відповідно до п.1.2 Договору від 22.11.2013р. газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем (КП “Тепло-Сервіс” Вознесенської міської ради) виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціям та іншими споживачами.

Місцевий господарський суд при розгляді даної справи врахував фактичні обставини справи та надав оцінку доказам, якими КП “Тепло-Сервіс” Вознесенської міської ради обґрунтовувало заяву про зменшення пені на 50%.

Судом було враховано:

- інтереси сторін правочину;

- те, що заборгованість за поставлений природний газ у відповідача перед позивачем відсутня;

- ступінь виконання відповідачем основного зобов'язання за договором;

- фінансові результати відповідача за 2014 рік та 2015 роки, згідно з якими Комунальне підприємство має складний фінансовий стан;

- відсутність по спірним відносинам збитків у позивача.

Отже, колегія суддів в цілому погоджується з правовою позицією суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення розміру пені по даній справі на 50%, встановивши її розмір в сумі 110373,11 грн. (220746,21/2) та вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо винятковості обставин в розумінні ст. 203 ГК України, яка надає підстави для зменшення неустойки.

Доводи апеляційної скарги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» колегія суддів відхиляє з огляду наступного.

Твердження скаржника про те, що в рішенні суду першої інстанції не зазначено будь-яких доказів на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру стягуваної суми пені на 50% колегія суддів відхиляє, оскільки як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, господарський суд Миколаївської області, розглядаючи відповідну заяву КП “Тепло-Сервіс” Вознесенської міської ради, зазначив про врахування ним, зокрема, обставин: сплати відповідачем заборгованості за отриманий природний газ; ступінь виконання відповідачем основного зобов'язання за договором; фінансові результати відповідача за 2014 рік та 2015 роки, згідно з якими Комунальне підприємство має складний фінансовий стан; відсутність по спірним відносинам збитків у позивача.

Посилання ПАТ «НАК «Нафтогаз» в апеляційній скарзі на іншу правову позицію, ніж зазначена в оскаржуваному рішенні, яка викладена в низці постанов Вищого господарського суду, колегія суддів відхиляє, оскільки у відповідності до положень ст.111-28 ГПК України лише рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України. Суд першої інстанції зазначив, що за наявності певних умов положення ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України застосовуються на розсуд суду, тобто в кожній конкретній справі суд, керуючись ст.43 ГПК України, оцінює наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Інші доводи апеляційної скарги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» не свідчать про неправильність висновків місцевого господарського суду та підставою для скасування рішення слугувати не спроможні

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Миколаївської області від 12.04.2016р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, зміні або скасуванню не підлягає та має бути залишено без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України,

суд постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 12.04.2016р. у справі 915/171/16 – без змін.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Суддя Л.В. Лавриненко

Суддя С.В. Таран