Постанова № 58873447, 15.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2016 р. Справа№ 910/5016/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Власова Ю.Л.

при секретарі судового засідання Ляховенко М.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Семенаш А.В. - за довіреністю;

від відповідача: Федорчук Я.І. - за довіреністю; Кривошея Д.А. - за довіреністю;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Федорчук В.С. - за довіреністю;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційні скарги Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг"

на рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2015

у справі №910/5016/14 (головуючий суддя Мандриченко О.В., судді: Паламар П.І., Пригунова А.Б.)

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг"

до Міністерства оборони України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Житомирський військовий інститут ім. С.П. Корольова

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба України

про стягнення 18 572 209 грн. 30 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.10.2014 у справі № 910/5016/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 відмовлено в задоволенні позовних вимог Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг до Міністерства оборони України, за участю третіх осіб: Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова Державного університету комунікацій та Державної казначейської служби України про стягнення 18 572 209,30 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.09.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 у справі № 910/5016/14 та рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2014 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.12.2015 у справі № 910/5016/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Державного підприємства Міністерства Оборони України "Білоцерківський військовий торг" 16344242,76 грн. боргу та 1827,00 грн. судового збору. Стягнуто з Міністерства оборони України в доход Державного бюджету України 71253,00 грн. судового збору. У позові в іншій частині відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Міністерство оборони України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 колегією суддів у складі: головуючого судді Суліма В.В., суддів: Гаврилюка О.М., Коротун О.М. апеляційну скаргу Міністерства оборони України прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 01.03.2016.

Крім того, не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2015 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції: стягнути з Міністерства оборони України на користь Державного підприємства Міністерства Оборони України "Білоцерківський військовий торг" 16344242,76 грн. боргу та 1827,00 грн. судового збору, 833556,37 грн. інфляційних втрат, 1394410,19 грн. 3% річних. Скасувати п. 4 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2015 року у справі №910/5016/14.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при розгляді справи судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 колегією суддів у складі: головуючого судді Суліма В.В., суддів: Гаврилюка О.М., Коротун О.М. апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" було прийнято до провадження, об'єднано в одне апеляційне провадження з апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2015 у справі № 910/5016/14 та призначено розгляд справи на 01.03.2016.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.02.2016, у зв'язку з перебуванням суддів Коротун О.М., Гаврилюка О.М. на лікарняному, визначено новий склад суду: головуючий суддя: Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 року прийнято до провадження справу №910/5016/14 у складі колегії суддів: головуючий суддя Сулім В.В., судді Майданевич А.Г., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 року розгляд справи було відкладено на 17.03.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 року розгляд справи було відкладено на 29.03.2016.

Відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату Київського апеляційного господарського суду №09-52/576/16 від 29.03.2016 у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Суліма В.В. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/5016/14.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2016 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В. суддів: Станіка С.Р., Власова Ю.Л.

Відповідно до розпорядження начальника відділу Київського апеляційного господарського суду № 09-52/613/16 від 30.03.2016 у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/5016/14.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.03.2016 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В. суддів: Власова Ю.Л., Хрипуна О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30 березня 2016 року, колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В. суддів: Власова Ю.Л., Хрипуна О.О. прийнято апеляційні скарги Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" на рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2015 у справі №910/5016/14 до провадження, розгляд справи № 910/5016/14 призначено на 25.05.2016.

17.05.2016 до відділу документального забезпечення суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Житомирського військового інституту ім. С. П. Корольова Державного університету комунікацій.

20.05.2016 до відділу документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 продовжено строк розгляду спору у справі 910/5016/14 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 08.06.2016.

31.05.2016 до відділу документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

В судовому засіданні 08.06.2016 оголошено перерву до 15.06.2016.

Представник третьої особи 2 в судове засідання 15.06.2016 не з'явився, про причин неявки суд не повідомив, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутності представника третьої особи 2, явка якого в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

В судовому засіданні 15.06.2016 представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував. Представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити та заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи 1, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Міністерства оборони України не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" підлягає частковому задоволенню , виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 12.01.2007 та 13.04.2007 між Міністерством оборони України (замовник) та Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" (виконавець) було укладено договори відповідно №251/4/2/07/4 про закупівлю послуг з організації харчування особового складу військових частин А2167 (м. Біла церква), А0473 (с. Дівички) за кошти Державного бюджету України та № 251/4/2/07/12 про закупівлю послуг з харчування особового складу військових частин А1232, А3122, А2791, А2215, А1880, А1789, А0704, А2192, А1486, А 0565, А2923, А 2319, А3020, А0231, А2860 у тому числі: управління в/ч А2860, А2682, 1-й підрозділ, командний пункт, 9-й підрозділ, КПС-1, 11-й підрозділ, 5-й підрозділ, 10-й підрозділ, КПС-2, 12-й підрозділ, А1975, А2206, -Л436, АЗ 177, АЗ 193, А4527, А0963, А1744, А4167, А1494, А1586, А1735, А4485, А1065, А1912, Житомирський військовий інститут радіоелектроніки, А0281, А0339, А2038, А3358, А1564, А3258, А0804, А3091, А1979, А2365, А1796 і годування тварин за кошти Державного бюджету України, за умовами яких:

- виконавець зобов'язується надати послуги з харчування особового складу військових частин, визначених сторонами, в стаціонарних та польових умовах, а також військових частин (закладів), що прикріплені на продовольче забезпечення згідно із затвердженими Кабінетом Міністрів України нормами харчування та вимогами чинного законодавства (п.1.1 договорів);

- замовник зобов'язується приймати послуги через представників замовника, які діють на підставі довіреності Міністерства оборони України, та здійснювати оплату наданих виконавцем послуг у кількості, строки та за цінами згідно з положеннями цього договору у відповідності із специфікацією (п.1.2 договорів);

- порядок надання послуг визначає представник замовника, відповідно до свого внутрішнього розпорядку та специфіки завдань, які він виконує (п. 2.5 договору від 12.01.2007, 2.4 договору від 13.04.2007);

- кількість та якість наданих послуг оформлюються актом, який складається повноважними особами виконавця та представника замовника щоденно у трьох примірниках:перший примірник-замовнику, другий-представнику замовника, третій-виконавцю (п.3.2 договорів);

- порядок розрахунку за договором - оплата фактично наданих виконавцем та прийнятих представником замовника послуг протягом 10 діб з дня надходження до замовника належним чином оформлених зведених актів прийому наданих послуг та рахунків фактур (п.4.5 договорів);

- договір діє з дати набрання ним чинності до 31.12.2007 (п.11.1 договору від 12.01.2007, п.12.1 договору від 13.04.2007).

Внаслідок укладення сторонами численних додаткових угод строк дії вказаних договорів продовжено до 31.12.2010.

Листом від 16.12.2010 № 286/5/1052 тимчасовим виконуючим обов'язки директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України полковником ОСОБА_7 позивачеві доведено, що для забезпечення харчування військовослужбовців у період проведення закупівлі цих послуг на 2011 рік, за протокольним дорученням Прем'єр-міністра України, проводиться відповідна робота, у зв'язку з чим позивачеві запропоновано письмово підтвердити можливості свого підприємства забезпечити надання послуг з харчування особового складу військ з 01.01.2011.

У відповідь на вказане звернення позивач, листом від 28.12.2010 № 1651 повідомив про можливість надання послуг з харчування у запитуваний період, на умовах договорів № 251/4/2/07/4 від 12.01.2007 та № 251/4/2/07/12 від 13.04.2007.

Виконуючи вказану домовленість, позивач у період з 01.01.2011 по 16.02.2011 надав послуги з харчування особового складу військових частин, зазначених в договорах №251/4/2/07/4 від 12.01.2007 та №251/4/2/07/12 від 13.04.2007, які (послуги) були прийняті командирами військових частин Міністерства оборони України шляхом підписання актів виконаних робіт на загальну суму 16344242,76грн.

Зазначаючи про те, що послуги в період з 01.01.2011 по 16.02.2011 надавалися на підставі договору, укладеного з відповідачем шляхом обміну листами, на умовах договорів №251/4/2/07/4 від 12.01.2007 та №251/4/2/07/12 від 13.04.2007, були прийняті уповноваженими особами Міністерства оборони України шляхом підписання відповідних актів приймання послуг, втім не оплачені останнім, Державне підприємство Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості за надані послуги, нарахованих на неї інфляційних втрат та 3% річних в загальній сумі 18572209,30грн, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. ст. 207, 526, 530, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що факт надання послуг доведено належними засобами доказування і їх вартість документально підтверджена, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є законними та такими, що підлягають задоволенню. Щодо вимог про стягнення на підставі ст. 625 ЦК України сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, то останні, за висновком суду, нараховані за межами строків договорів від 12.01.2007 та 13.04.2007, а не чинного у спірний період договору, укладеного у спрощений спосіб, а тому задоволенню не підлягають, оскільки протягом заявленого періоду прострочення боржника не існувало.

Проте, колегія суддів не повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та виходить з наступного.

За приписами ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, визначені Законом України "Про здійснення державних закупівель", редакція якого станом на 01.01.2011 встановлювала заборону укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 40).

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про здійснення державних закупівель" (в редакції Закону №2899-17 від 11.01.2011) дозволено у 2011 році замовникам для безперервного забезпечення харчування особового складу Збройних Сил України, а також учнів (студентів) навчальних закладів та дітей, харчування яких здійснюється за рахунок державних коштів, укладати договори про закупівлю послуг з харчування із суб'єктами господарювання - переможцями процедури закупівлі у 2009 - 2010 роках в межах відповідних бюджетних призначень, із строком їх дії до 31 березня 2011 року.

При цьому, правовідносини між сторонами у попередній рік були врегульовані у подібний спосіб - постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1414 "Про заходи щодо організації бюджетного процесу у 2010 році", відповідно до якої Міністерству оборони України для забезпечення безперервності процесу харчування особового складу Збройних Сил України було надано право укладати з суб'єктами господарювання - переможцями процедур закупівлі у 2007-2009 роках додаткові угоди щодо продовження дії договорів про закупівлю послуг з харчування в межах відповідних бюджетних призначень Міністерства оборони України.

Таке державне регулювання надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України зумовлене їх специфічним характером, зміст якого полягає у необхідності забезпечення безперервного надання цих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 16.12.2010 №286/5/1052 тво директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України полковника ОСОБА_7 позивачеві доведено, що для забезпечення харчування військовослужбовців у період проведення закупівлі цих послуг на 2011 рік, за протокольним дорученням Прем'єр-міністра України, проводиться відповідна робота, у зв'язку з чим позивачеві запропоновано письмово підтвердити можливості свого підприємства забезпечити надання послуг з харчування особового складу військ з 01.01.2011.

У відповідь на вказаний лист позивач листом від 28.12.2010 №1651 повідомив про можливість надання послуг з харчування у запитуваний період, на умовах договорів №251/4/2/07/4 від 12.01.2007 та №251/4/2/07/12 від 13.04.2007.

В подальшому, на підставі зазначеної переписки між сторонами, позивачем надавалися, а командирами військових частин приймалися послуги з харчування особового складу у період з 01.01.2011 по 16.02.2011 на загальну суму 16344242,76грн., що підтверджується відповідними належно оформленими двохсторонніми актами виконаних робіт, жодним чином не заперечується і не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

Поряд з цим, з метою виконання зазначених законодавчих приписів щодо безперервного забезпечення харчування особового складу Збройних Сил України, окремим дорученням Міністра оборони України ОСОБА_8 від 08.02.2011 заступнику Міністра оборони України ОСОБА_9 та тво директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України полковнику ОСОБА_7 доручено укласти договори на закупівлю послуг з організації харчування особового складу військових частин (закладів) із суб'єктами господарювання - переможцями процедур закупівлі у 2009-2010 роках.

Відтак, з'ясування тво директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України полковником ОСОБА_7 можливості Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" виконувати зобов'язання після припинення строку дії договорів з надання послуг, позитивна відповідь останнього на здійснення таких дій, із зазначенням про їх виконання на умовах договорів №251/4/2/07/4 від 12.01.2007 та №251/4/2/07/12 від 13.04.2007, фактичне надання таких послуг, враховуючи законодавчо визначену необхідність саме для відповідача забезпечення їх безперервності, прийняття їх командирами військових частин, за відсутності будь-яких заперечень Міністерства оборони України, свідчить про укладення між сторонами відповідно до положень ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України договору з надання послуг з організації харчування особового складу військових частин А2167 (м. Біла Церква), А0473 (с. Дівички), А1232, А3122, А2791, А2215, А1880, А1789, А0704, А2192, А1486, А 0565, А2923, А 2319, А3020, А0231, А2860 у тому числі: управління в/ч А2860, А2682, 1-й підрозділ, командний пункт, 9-й підрозділ, КПС-1, 11-й підрозділ, 5-й підрозділ, 10-й підрозділ, КПС-2, 12-й підрозділ, А1975, А2206, -Л436, АЗ 177, АЗ 193, А4527, А0963, А1744, А4167, А1494, А1586, А1735, А4485, А1065, А1912, Житомирський військовий інститут радіоелектроніки, А0281, А0339, А2038, А3358, А1564, А3258, А0804, А3091, А1979, А2365, А1796 і послуг з годування тварин у період з 01.01.2011 по 16.02.2011 у спрощений спосіб.

З аналізу норм Закону України "Про здійснення державних закупівель", а також норм Цивільного та Господарського кодексів України слідує, що вчинення сторонами правочину у спрощений спосіб з порушенням процедури його укладення, не має наслідком його нікчемність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, оскільки укладений між сторонами у спрощений спосіб договір недійсним в судовому порядку не визнавався, є чинним, а тому є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.

Крім того, колегія суддів враховує, що позивач є державним підприємством, заснованим і підпорядкованим відповідачеві - Міністерству оборони України, отже на спірні відносини поширюються також приписи норм ст. ст. 174, 176 Господарського кодексу України щодо виникнення між сторонами організаційно-господарських зобов'язань, які можуть виникати як з акту управління, так і з договору та набувати форму договору.

Щодо посилань відповідача на не доведення позивачем повноважень командирів військових частин на підписання актів виконаних робіт, то суд першої інстанції вірно зазначив на їх суперечність нормі ст. 92 ЦК України, за приписами 3 якої обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала або за всіма обставинами не могла не знати про встановлені обмеження, отже, саме відповідач мав довести такі обставини.

Позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції було надано заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23.11.2015 у справі № 2-4459/15 (№760/9343/15-ц) за позовом Міністерства оборони України до Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг», яким встановлено факт дії Договору від 12 січня 2007 року № 251/4/2/07/4 з 12 січня 2001р. по 16 лютого 2011 року (включно) та факт дії Договору від 13 квітня 2007 року № 251/4/2/07/12 з 13 квітня 2007р. по 21 лютого 2011 року (включно).

Однак, зважаючи на те, що матеріально-правовою підставою позову у даній справі є надання позивачем послуг в період з 01.01.2011 по 16.02.2011 на підставі договору, укладеного з відповідачем у спрощений спосіб шляхом обміну листами, позовні вимоги підлягають розгляду з заявлених в позові підстав, які позивачем не змінювались.

Відповідно до ст. ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на адресу відповідача направлялись вимоги про оплату наданих послуг, а саме: вимоги № 57 від 22.02.2011, № 78 від 02.03.2011, № 470 від 13.05.2011, № 138 від 26.05.2011, № 297 від 22.05.2012, № 415 від 07.07.2012, № 347 від 19.06.2013, № 307 від 15.12.2013, № 77 від 21.01.2014, які залишені відповідачем без задоволення.

Відповідно у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 16 344 242,76 грн. за надані, але не оплачені послуги з організації харчування особового складу військових частин і послуг з годування тварин в період з 01.01.2011 по 16.02.2011, доказів її погашення суду станом на момент вирішення спору не надано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача про стягнення з відповідача 16 344 242,76 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних та вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 833 556,37 грн. інфляційної складової боргу та 1 394 410,09 грн. 3 % річних за час прострочки підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, в актах наданих послуг сторонами не було визначено строк (термін) оплати наданих позивачем послуг.

Приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, позивачем на адресу відповідача направлялись вимоги про оплату наданих послуг, а саме: вимоги № 57 від 22.02.2011, № 78 від 02.03.2011, № 470 від 13.05.2011, № 138 від 26.05.2011, № 297 від 22.05.2012, № 415 від 07.07.2012, № 347 від 19.06.2013, № 307 від 15.12.2013, № 77 від 21.01.2014, які залишені відповідачем без задоволення.

Таким чином, оплата має бути здійснена у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки обов'язок негайного виконання даного виду зобов'язання не випливає із вимог чинного законодавства.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи вимога № 57 від 22.02.2011про оплату наданих послуг була отримана відповідачем 09.03.2011, то початком періоду з якого має здійснюватись нарахування сум відповідно до ст. 625 ЦК України є 17.03.2011.

Згідно з наданим позивачем розрахунком інфляційні та 3 % річних нараховані ним за період з 01.04.2011 по 31.01.2014.

З огляду на зазначене, висновок місцевого господарського суду про те, що прострочення перед позивачем слід вважати таким, що виникло з моменту звернення позивача до суду з даним позовом і що протягом заявленого періоду прострочення не існувало, є помилковим.

Відтак, оскільки відповідачем прострочено виконання перед позивачем зобов'язання по оплаті послуг, наданих в період з 01.01.2011 по 16.02.2011, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме інфляційні втрати у сумі 275 250,71 грн., а 3% річних у сумі 1 393 066,83 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 16 344 242,76 грн. основного боргу, 275 250,71 грн. інфляційних втрат та 1 393 066,83 грн. -3% річних. В іншій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2015 підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних з прийняттям в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову в цій частині вимог.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2015 у справі №910/5016/14 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" задовольнити частково.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2015 у справі №910/5016/14 скасувати частково, виклавши п.2 його резолютивної частини в наступній редакції:

«2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00340022) на користь Державного підприємства Міністерства Оборони України "Білоцерківський військовий торг" (09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, 17, ідентифікаційний код 08358735) 16 344 242 (шістнадцять мільйонів триста сорок чотири тисячі двісті сорок дві) грн. 76 коп. основного боргу, 275 250 (двісті сімдесят п'ять тисяч двісті п'ятдесят) грн. 71 коп. інфляційних втрат, 1 393 066 (один мільйон триста дев'яносто три тисячі шістдесят шість) грн. 83 коп. 3% річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору».

4. В решті рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2015 у справі №910/5016/14 залишити без змін.

5. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00340022) на користь Державного підприємства Міністерства Оборони України "Білоцерківський військовий торг" (09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Матросова, 17, ідентифікаційний код 08358735) 77 965 (сімдесят сім тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 61 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи №910/5016/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді О.О. Хрипун

Ю.Л. Власов