Постанова № 58873386, 06.07.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року Справа № 924/149/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Коломис В.В. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність №5/02 від 04 січня 2015 року)

відповідачів: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу позивача Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" на рішення господарського суду Хмельницької області від 31.03.2016 року у справі №924/149/16 (суддя Олійник Ю.П.)

за позовом Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

та до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 61491,38 грн. заборгованості та стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 61 491,37 грн.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області (суддя Олійник Ю.П.) від 31 березня 2016 року у справі №924/149/16 було відмовлено у позові Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" (надалі - позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (надалі - відповідач 1) та до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі - відповідач 2) про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 61491,38 грн. заборгованості та стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 61491,37 грн. /а.с.86-87/.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що позивачем не були подані докази того, що відповідачі використовують зазначене приміщення для здійснення підприємницької діяльності, що в свою чергу свідчило б про обґрунтованість пред'явлення позову до відповідачів як до фізичних осіб-підприємців. Крім того, у зв'язку з неподанням позивачем доказів, що підтверджують право власності відповідачів на нежитлове приміщення по АДРЕСА_3, на підставі яких визначається статус споживача житлово-комунальних послуг (у т.ч. послуг з централізованого опалення), місцевий суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає у зв'язку з необґрунтованістю.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - Міське комунальне підприємство "Хмельницьктеплокомуненерго" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 31.03.2016 року у справі №924/149/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити /а.с.94-98/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Хмельницької області норм матеріального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи. Зокрема, апелянт зазначає, що жоден з нормативних актів не передбачав обов'язку власників нерухомого майна здійснювати перереєстрацію права власності за новими порядками реєстрації в новостворених органах реєстрації прав. Фактично реєстрація прав власності новоствореними органами реєстрації прав за новими порядками реєстрації здійснювалась за заявочним принципом (тобто, на підставі звернень власників). В матеріалах справи міститься довідка відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Хмельницького міськрайонного управління юстиції №04-13/131 від 16.03.2016 року про те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості по відповідачам, реєстраційній дії стосовно майна вказаних осіб не проводились та реєстраційній справи не заводились. Також в матеріалах справи містяться інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо відповідачів від 23.03.2016 року, з яких вбачається, що в реєстрі прав на нерухоме майно відсутні відомості про право власності на нежитлове приміщення площею 178,3 м.кв. по АДРЕСА_3. Однак, дані докази свідчать не про те, що відповідачі не є власниками цього приміщення, а про те, що вони не звертались із питанням реєстрації свого права власності відповідно до змін у законодавстві після 01.01.2013 року, не укладали будь-яких договорів щодо цього приміщення. З інформаційної довідки вбачається, що суд першої інстанції здійснював пошук у Реєстрах за ідентифікаційними даними фізичної особи. Вважаємо, що правильним би було здійснити пошук також за адресою об'єкту нерухомого майна. Таким чином, відповідно до частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності відповідачів на нежитлове приміщення площею 178,3 м.кв по АДРЕСА_3 є дійсним. Це право підтверджується повідомленням Хмельницького БТІ №678780 від 23.09.2013 року та відсутністю в Реєстрах прав на нерухоме майно інформації щодо цього приміщення (в іншому випадку, якби відповідачі після 31.12.2012 року відчужували належне їм приміщення - ця інформація була б відображена в Реєстрах прав на нерухоме майно). Частково вказане також підтверджується наявністю в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про заборону відчуження (застава) ? приміщення ОСОБА_3 (оскільки неможливо відчужити майно, що перебуває у заставі; у випадку відчуження відповідачем частини приміщення в Реєстрі заборон не містилося б запису про заборону відчуження). Суд першої інстанції не визначився, якщо на його думку відповідачі не є власниками приміщення, коли це право у них припинилось; чи не відбулось припинення в період, за який подано позов про стягнення заборгованості; чи не підлягає позов частковому задоволенню. В повідомленні Хмельницького БТІ зазначено, що зазначені в ньому дані дійсні станом на 31.12.2012 року, однак в рішенні суду не вказано, чому відмовлено в позові про стягнення заборгованості за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року. Також рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутні підтвердження того, що зазначена у повідомленні Хмельницького БТІ фізична особа ОСОБА_5 і фізична особа-підприємець ОСОБА_4 є однією особою. Вказане не відповідає дійсності. В матеріалах справи міститься надана позивачем копія ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 02.06.2015 року у справі №686/9633/15-ц, якою встановлено, що ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_4. Також рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не подані докази того, що відповідачі використовують приміщення для здійснення підприємницької діяльності. Вказане не відповідає дійсності. З наявного в матеріалах справи акту обстеження системи централізованого опалення та доданих до нього фотографій вбачається, що приміщення відповідачів являє собою магазин. З наявних в матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що видами діяльності відповідачів є оптова та роздрібна торгівля. Вище перераховані документи свідчать, що приміщення використовується відповідачами в підприємницькій діяльності, а правовідносини між сторонами є господарським.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2016 року у справі №924/149/16 було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено дату судового засідання на 26 травня 2016 року/а.с.93/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26 травня 2016 року у справі №924/149/16 було відкладено розгляд апеляційної скарги на 08 червня 2016 року та зобов'язано Хмельницьке БТІ надати колегії суддів інвентарну справу на приміщення площею 178,3 м.кв в будинку АДРЕСА_3

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 07 червня 2016 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Дужича С.П. та відповідно до пункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, було внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08 червня 2016 року у справі №924/149/16 було відкладено розгляд апеляційної скарги на 06 липня 2016 року.

08 червня 2016 року від Хмельницького бюро технічної інвентаризації надійшов супровідний лист №4648/01-18 від 03.06.2016 року до якого долучено технічний паспорт на приміщення по АДРЕСА_3, який складений 26 травня 1997 року та договір про купівлю-продаж 1/4 частини приміщення від 14 травня 1997 року.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач 1 та відповідач 2 в судове засідання не з'явилися, відзиву на апеляційну скаргу не подали. При цьому ухвали суду, які надіслані на відомі адреси та юридичні адреси відповідачів, зазначені в ЄДР повернуті поштою за закінченням терміну зберігання. Колегією суддів враховується, що ухвали у справі було надіслано за належними адресами, зазначеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому вважається, що адресати повідомлені про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників відповідачів за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач 1 - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець 17.03.1998 року за адресою: АДРЕСА_1, види діяльності - оптова та роздрібна торгівля, надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджується витягом з ЄДР.

Відповідач 2 - фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа-підприємець 24.03.2004 року за адресою: АДРЕСА_1, види діяльності - оптова та роздрібна торгівля, що підтверджується витягом з ЄДР.

Згідно наданого МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" в матеріали справи повідомлення Хмельницького БТІ від 23.09.2013 року №678780 станом на 31.12.2012 року нежитлове приміщення по АДРЕСА_3, площею 178,3 кв.м. належить на праві власності ОСОБА_5 (ОСОБА_4) (1/2) та ОСОБА_3 (1/2) на підставі договору купівлі-продажу від 14.05.1997 року.

Листом від 29.10.2013 року №2684/09 позивач направляв ОСОБА_3 для підписання примірник договору від 01.10.2013 року. Однак, між вищезазначеними фізичними особами та позивачем не укладався договір на надання послуг з теплопостачання.

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради №1053 від 13.10.2011 року встановлено тариф на послуги з централізованого опалення для другої групи споживачів у розмірі 25,49 грн. за 1кв.м. загальної площі в опалювальний період.

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради №29 від 23.01.2014 року встановлено тариф на послуги з централізованого опалення для другої групи споживачів у розмірі 24,05 грн. за 1кв.м. загальної площі в опалювальний період.

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради №218 від 10.04.2014 року встановлено тариф на послуги з централізованого опалення для другої групи споживачів у розмірі 29,08 грн. за 1кв.м. загальної площі в опалювальний період.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, №532 від 16.05.2014 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" встановлено тариф для потреб інших споживачів (крім населення) - 1 121,33 грн./Гкал.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №619 від 28.11.2014 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" було встановлено тариф для інших споживачів (крім населення) - 1 347,26 грн.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №272 від 27.02.2015 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" було встановлено тариф для інших споживачів (крім населення) - 1 926,34 грн.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №1155 від 31.03.2015 року "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" було встановлено тариф для інших споживачів (крім населення) - 1 656,88 грн.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №1393 від 30.04.2015 р. "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" було встановлено тариф для інших споживачів (крім населення) - 1 582,67 грн.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 2690 від 29. 10. 2015 р. "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" було встановлено тариф для інших споживачів (крім населення) - 1 524,04 грн.

Згідно розрахунку позивача за період з 01.10.2012 року по 31.01.2016 року відповідачам були надані послуги з централізованого опалення у розмірі 122982,75 грн.

Позивачем в матеріали справи надано акт обстеження системи централізованого опалення від 10.03.2016 року, згідно якого установлено, що у приміщенні по АДРЕСА_3 (площа першого поверху 133,3 кв.м., площа підвального приміщення 45,0 кв.м.) проходить система централізованого опалення з підключеними приладами опалення М-140.

Відділом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Хмельницького місьрайонного управління юстиції на запит господарського суду Хмельницької області було надано інформацію від 16.03.2016 року про те, що у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно відсутні відомості по ОСОБА_3 та ОСОБА_4, по яким не проводились реєстраційні дії.

Згідно одержаної місцевим судом Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.03.2016 року за відповідачами відомості про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно відсутні.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

При цьому, між відповідачами та позивачем відсутній договір (або договори) щодо надання послуг з теплопостачання.

Відповідно до частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно пункту 3 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв, а в силу пункту 3 статті 20 Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року №1198, споживачем теплової енергії є фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Враховуючи вищевикладені обставини справи місцевий господарський суд прийшов до висновку, що всупереч статті 33 ГПК України позивачем не подані докази того, що саме відповідачі є належними споживачами теплової енергії, а саме того, що останні є власниками приміщенні по АДРЕСА_3 у м.Хмельницькому. На думку суду першої інстанції, саме лише повідомлення Хмельницького БТІ від 23.09.2013 року №678780 станом на 31.12.2012 року про належність на праві власності (?) нежитлового приміщення по АДРЕСА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не може вважатися належним доказом.

Однак, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Пункти 1, 2 частини 1 статті 2 та частина 5 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, яка була застосована судом першої інстанції до спірних правовідносин, набрали чинності з 01.01.2016 року (згідно Закону України від 26 листопада 2015 року №834-VІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Разом з тим, з повідомлення Хмельницького БТІ від 23 вересня 2013 року №678780 та матеріалів інвентарної справи, яка була витребувана колегією суддів, вбачається, що відповідачі придбали по ? нежитлового приміщення площею 178,3 м.кв. за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 14 травня 1997 року.

Станом на дату укладення договору законодавство України не передбачало реєстрації права власності. Державна реєстрація об'єктів нерухомого майна (але не права власності) за особами здійснювалась на підставі Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року №56 (чинного на час реєстрації).

Згідно пункту 1.4 даного Положення державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна здійснюють державні підприємства - бюро технічної інвентаризації місцевих органів державної виконавчої влади на підставі відповідних правовстановлюючих документів (додаток №1), за рахунок коштів власників нерухомого майна.

07 лютого 2002 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1998 року «Про заходи щодо створення системи реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно» наказом Міністерства юстиції України N7/5 від 07 лютого 2002 року (з наступними змінами та доповненнями) було затверджено Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно. Пунктом 1 Наказу було передбачено установити, що до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ), створеними до набрання чинності Законом України від 11 лютого 2010 року №1878-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно пункту 1.3 Тимчасового положення реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ).

03 серпня 2004 року набрав чинності Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (з наступними змінами та доповненнями), який в первинній редакції об'єктом нерухомого майна визначав земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (абзац четвертий статті 2 Закону) та повноваження щодо реєстрації прав покладав на центр державного земельного кадастру (стаття 5 Закону).

Законом України №1878-VІ від 11 лютого 2010 року «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» (з наступними змінами та доповненнями) Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» було викладено в новій редакції.

Згідно статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» об'єктами нерухомого майна, права на які підлягають реєстрації є: 1) житлові будинки; 2) квартири; 3) будівлі, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо; 4) споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій; 5) приміщення - частини внутрішнього об'єму житлових будинків, будівель, квартир, обмежені будівельними елементами.

Органами реєстрації прав було визначено Міністерство юстиції України та його територіальні органи (стаття 6 Закону).

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення мін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» (з подальшими змінами) було встановлено до державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року.

На виконання статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Кабінетом Міністрів України 22 червня 2011 року було прийнято постанову №703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» (з подальшими мінами і доповненнями), який в первинній редакції органом державної реєстрації прав визначав Укрдержреєстр та його територіальні підрозділи (пункт 6 Порядку державної реєстрації на нерухоме майно та їх обтяжень).

Законом України від 26 листопада 2015 року №834-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було викладено в новій редакції.

Статтею 6 Закону органами державної реєстрації прав визначено: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Колегія суддів звертає увагу, що жоден з вище перерахованих нормативних актів не передбачав обов'язку власників нерухомого майна здійснювати перереєстрацію права власності за новими порядками реєстрації в новостворених органах реєстрації прав. Фактично реєстрація прав власності новоствореними органами реєстрації прав за новими порядками реєстрації здійснювалась за заявочним принципом (тобто, на підставі звернень власників).

В матеріалах справи міститься довідка відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Хмельницького міськрайонного управління юстиції № 04-13/131 від 16 березня 2016 року про те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості по відповідачам, реєстраційні дії стосовно майна вказаних осіб не проводились та реєстраційні справи не заводились. Також в матеріалах справи містяться інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо відповідачів від 23 березня 2016 року, з яких вбачається, що в реєстрі прав на нерухоме майно відсутні відомості про право власності на нежитлове приміщення площею 178,3 м кв. по АДРЕСА_3.

Однак дані докази свідчать про те, що відповідачі не звертались із питанням реєстрації свого права власності відповідно до змін у законодавстві після 01 січня 2013 року, не укладали будь-яких договорів щодо цього приміщення.

Таким чином, відповідно до частин 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності відповідачів на нежитлового приміщення площею 178,3 м кв. по АДРЕСА_3 є дійсним. Це право підтверджується матеріалами інвентарної справи на нежитлове приміщення площею 178,3 м.кв. по АДРЕСА_3, повідомленням Хмельницького БТІ №678780 від 23 вересня 2013 року, договором купівлі-продажу 1/4 частини приміщення по АДРЕСА_3 від 14 травня 1997 року та відсутністю в Реєстрах прав на нерухоме майно інформації щодо цього приміщення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на наявні в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості про заборону відчуження (застава) ? приміщення ОСОБА_3 (оскільки неможливо відчужити майно, що перебуває у заставі; у випадку відчуження відповідачем частини приміщення в Реєстрі заборон не містилося б запису про заборону відчуження).

МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» здійснює теплопостачання до приміщення відповідачів. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи витягом зі схеми теплопостачання міста Хмельницького, актами про готовність об'єкту до опалювального сезону від 18 червня 2012 року, 26 квітня 2015 року, договорами про надання послуг з теплопостачання від 26 червня 2013 року, 16 червня 2014 року, укладеними з мешканцями будинку № АДРЕСА_3, актом обстеження системи централізованого опалення в приміщенні відповідачів.

Між позивачем та відповідачами не укладено письмового договору про надання послуг з теплопостачання. Позивач направляв відповідачам проект договору про надання послуг з теплопостачання, однак останні від його укладення ухилились.

Згідно абзацу другого частини 3 статті 24 Закону України «Про теплопостачання» своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є одним з основних обов'язків споживача.

Згідно Постанови Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року у справі № 3-184гс14, яка на підставі статті 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України, відсутність письмового договору про надання комунальних послуг не звільняє споживача від обов'язку оплатити отримані комунальні послуги.

Згідно частини 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до частини 2 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно пункту 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ №630 від 21 липня 2005 року, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно із законодавством.

Відповідно до статті 360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Відповідачі обов'язок по оплаті отриманих послуг з теплопостачання не виконують. Внаслідок цього за період з 01 жовтня 2012 року по 31 січня 2016 року їх заборгованість перед позивачем становить 122 982,75 грн..

Згідно частини 6 статті 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Крім того, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що відсутні підтвердження того, що зазначена у повідомленні БТІ фізична особа ОСОБА_5 і фізична особа-підприємець ОСОБА_4 є однією особою.

Проте, в матеріалах справи міститься надана позивачем копія ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 02 червня 2015 року у справі № 686/9633/15-ц, якою встановлено, що ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_4.

Згідно частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Місцевим господарським судом не було враховано зазначені вище обставини та норми чинного законодавства, а тому згідно з пунктами 3, 4 частини 1 статті 104 ГПК України рішення господарського суду Хмельницької області від 31 березня 2016 року у справі №924/149/16 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" задоволити. Рішення господарського суду Хмельницької області від 31 березня 2016 року у справі №924/149/16 скасувати.

Прийняти нове рішення. Позов задоволити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (29000, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" (29009, місто Хмельницький, вулиця Пересипкіна, 5, код ЄДРПОУ 03356571) 61491 грн. 38 коп. заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 01.10.2012 року по 31.01.2016 року, 922 грн. 37 коп. судового збору за розгляд позовної заяви та 1014 грн. 60 коп. за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (29000, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" (29009, місто Хмельницький, вулиця Пересипкіна, 5, код ЄДРПОУ 03356571) 61491 грн. 38 коп. заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 01.10.2012 року по 31.01.2016 року, 922 грн. 37 коп. судового збору за розгляд позовної заяви та 1014 грн. 60 коп. за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 924/149/16 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.