Рішення № 58873343, 05.07.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2016р. Справа№ 914/1345/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В.,

за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства «Автомагістраль», с.Синяк Київської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірма «Західтрансбуд», м.Львів

про стягнення 9 938,44 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з»явився

від відповідача: не з»явився

Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства «Автомагістраль» до Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірма «Західтрансбуд» про стягнення 9 938,44 грн.

Ухвалою від 23.05.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 07.06.2016р. В судовому засіданні 07.06.2016 року розгляд справи відкладався на 05.07.16р., у зв»язку з неявкою представників сторін.

Представник позивача вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 23.05.2016 року, про відкладення розгляду справи від 07.06.2016 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення від 02.06.2016 року за №23146/16, повернуте на адресу суду, а явка останнього була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов’язковою.

01.06.2016 року за вх.№23000/16 на адресу суду надійшло клопотання від позивача, в якому позивач просить суд розглядати справу у відсутності його представника, позовні вимоги підтримує.

02.07.2016 року за вх.№28053/16 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 23.05.2016 року, про відкладення від 07.06.2016 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення від 02.06.2016 року за №23119/16, повернуте на адресу суду, а явка останнього була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов’язковою.

06.06.2016 року за вх.№23659/16 від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка належним чином повідомленого позивача та відповідача про час, дату та місце судового розгляду не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірмою «Західтрансбуд» (за договором – замовник, відповідач) та Приватним підприємством «Автомагістраль» (за договором – виконавець, позивач) укладено договір №24/07-П, за яким виконавець надав замовнику послуги механізмів, а саме послуги екскаватора разом з обслуговуючим персоналом (надалі – договір).

Згідно з підписаним 23.09.2013 року актом надання послуг ПП «Автомагістраль» всього було надано замовнику послуг екскаватора на суму 5 018,58 грн. з ПДВ, яка сатном на момент звернення з позовом відповідачем не сплачена.

Пункт 3.1 договору передбачає обов»язок замовника розрахуватися за фактично надані послуги по факту їх надання після підписання представниками сторін акту виконаних робіт за звітний період, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 (п»яти) банківських днів. За таких умов договору, починаючи з 01.10.2013 року відповідач допустив прострочення оплати послуг екскаватора.

Так, виконання і вартість робіт підтверджуються Актом надання послуг №212 від 23.09.2013 року з підписами представників замовника та виконавця, завіреними печатками сторін. Будь-яких зауважень до строків чи якості виконаних робіт з боку замовника не було. Таким чином, обов»язок оплатити виконані роботи у відповідача виник в силу факту укладення договору.

Крім того, як вбачається з позовної заяви, позивач також нарахував до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 393,10 грн. та інфляційні втрати - 4 526,76 грн.

На час розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, в тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами – юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як підтверджується матеріалами справи, 27.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірмою «Західтрансбуд» та Приватним підприємством «Автомагістраль» укладено договір №24/07-П, за яким виконавець надав замовнику послуги механізмів, а саме послуги екскаватора разом з обслуговуючим персоналом (а.с.10).

Згідно п.1.1 договору, замовник замовляє необхідну кількість дорожньо-будівельних механізмів, а саме: екскаватор РС-210, надалі «механізми»,для своєї господарської діяльності, а виконавець надає їх у справному стані разом з обслуговуючим персоналом.

Згідно п.2.2 договору загальна вартість договору встановлюється на підставі Актів здачі-приймання наданих послуг та складає 5 018,58 грн. з ПДВ.

Пункт 3.1 договору передбачає обов»язок замовника розрахуватися за фактично надані послуги по факту їх надання після підписання представниками сторін акту виконаних робіт за звітний період, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 5 (п»яти) банківських днів. За таких умов договору, починаючи з 01.10.2013 року відповідач допустив прострочення оплати послуг екскаватора.

Так, виконання і вартість робіт підтверджуються Актом надання послуг №212 від 23.09.2013 року (ас.с11) підписаний та завірений печатками обох сторін. Будь-яких зауважень до строків чи якості виконаних робіт з боку замовника не було. Таким чином, обов»язок оплатити виконані роботи у відповідача виник в силу факту укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов’язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.625 ЦК України, позивач також нарахував до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 393,10 грн. та інфляційні втрати - 4 526,76 грн.

Отже, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача сума заборгованості (ціна позову) – 9 938,44 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, не подав доказів повернення боргу, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Автомагістраль» до Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірма «Західтрансбуд» про стягнення 9 938,44 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у західному регіоні фірма «Західтрансбуд» (79044, вул.Мельника,8, м.Львів; код ЄДРПОУ 30478068) на користь Приватного підприємства «Автомагістраль» (07351, вул.Київська,68, с.Синяк, Вишгородського району Київської області, код ЄДРПОУ 31481658) заборгованість в розмірі 9 938,44 грн. (дев»ять тисяч дев»ятсот тридцять вісім грн. 44 коп.), а також 1 378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2016 р.

Суддя Горецька З. В.