Постанова № 58873131, 04.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2016 р. Справа№ 911/3070/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Шипка В.В.

при секретарі судового засідання Чміль Я.Є.

та представників:

від апелянта: Кропот О.О. (дов. № 2432-03/34 від 22.01.2016);

Коваленко О.М. (дов. № 2432-03/393 від 29.04.2016);

від Головного територіального управління юстиції у Київській області: Власенко О.О. (дов. № 6-5/1294 від 09.06.2016);

від Фонду державного майна України: Демиденко О.А. (дов. № 114 від 28.03.2016);

від ліквідатора Кучака Ю.Ф.: Демчан О.І. (дов. б/н від 30.01.2015);

інші учасники: не з`явились.

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

на постанову господарського суду Київської області від 13.04.2016

у справі № 911/3070/15 (суддя: Лопатін А.В.)

за заявою Комунального підприємства "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району

до Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Київської області від 13.04.2016 у справі № 911/3070/15 завершено процедуру розпорядження майном Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості; припинено повноваження арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича, як розпорядника майном у даній справі; визнано банкрутом Державний український науково-дослідний інститут фарфоро-фаянсової промисловості та відкрито його ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича; господарську діяльність Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості завершено закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо та вирішено інші процесуальні питання.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову господарського суду Київської області від 13.04.2016 у даній справі.

В обґрунтування апеляційної скарги Міністерство економічного розвитку і торгівлі України посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.05.2016 у даній справі прийнято до провадження апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на вказану постанову господарського суду Київської області від 13.04.2016 у даній справі та призначено розгляд даної апеляційної скарги на 01.06.2016.

01.06.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ліквідатора Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв'язку з перебуванням останнього у відрядженні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 розгляд справи було відкладено на 15.06.2016.

15.06.2016 у судовому засіданні було оголошено перерву до 04.07.2016.

01.07.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ліквідатора надійшли письмові пояснення по справі.

Разом з тим, 04.07.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи Акту комплексної перевірки захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) від 11.02.2015 № 159503.

Судова колегія, дослідивши подані апелянтом 04.07.2016 документи дійшла висновку, що дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки вказаний доказ - копія Акту комплексної перевірки захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) від 11.02.2015 № 159503 не відповідає вимогам ч.2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України (копія документу не є належним чином засвідченою).

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що подані апелянтом додаткові докази також не приймаються судовою колегією, оскільки апелянт не обґрунтував поважність причин неможливості їх подання до суду першої інстанції.

В судовому засіданні 04.07.2016 представники апелянта підтримали апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити. Представник Головного територіального управління юстиції у Київській області та представник ліквідатора Кучака Ю.Ф. заперечили проти апеляційної скарги, просили суд залишити без змін постанову господарського суду Київської області від 13.04.2016 у даній справі. Представник Фонду державного майна України апеляційну скаргу підтримала апеляційну скаргу, просила суд скасувати постанову господарського суду Київської області від 13.04.2016 у даній справі. Представник КП "Вишнівськтеплоенерго" у судових засіданнях суду апеляційної інстанції від 01.06.2016 та 15.06.2016 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники провадження у даній справі не з'явилися. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності інших учасників провадження у даній справі, за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діяла з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно зі статтями 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Київської області від 21.07.2015 прийнято заяву про банкрутство Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості до розгляду, зобов'язано арбітражного керуючого Лінкевича Олега Миколайовича подати до суду заяву щодо участі останнього у даній справі про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.08.2015 порушено провадження у справі № 911/3070/15 про банкрутство Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості, визнано Комунальне підприємство "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району кредитором Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості з безспірними грошовими вимогами у розмірі 1129631,51 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, відповідно до ст. 19 Закону, введено процедуру розпорядження майном Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості та призначити у справі розпорядником майна арбітражного керуючого Лінкевича Олега Миколайовича, зобов'язано розпорядника майна боржника подати до господарського суду реєстр вимог кредиторів у термін до 06.10.2015, зобов'язано розпорядника майна боржника провести інвентаризацію майна Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості та дані за її результатами подати до суду у термін до 06.10.2015.

13.08.2015 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України розміщено оголошення (повідомлення) про порушення провадження у справі про банкрутство Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості за № 21381.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України частково задоволено, а ухвалу господарського суду Київської області від 12.08.2015 - скасовано в частині призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Лінкевича О.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.10.2015 заяву арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича про участь у даній справі задоволено, розпорядником майна Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості призначено арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.11.2015 закінчено попереднє судове засідання, визнано конкурсними кредиторами боржника КП "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району, КП "Вишнівськводоканал" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого включено КП "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району, КП "Вишнівськводоканал" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, зобов'язано розпорядника майна боржника призначити збори кредиторів та відповідний протокол подати до суду.

24.11.2015 через канцелярію господарського суду Київської області розпорядником майна банкрута подано клопотання про визнання боржника банкрутом, відкриття його ліквідаційної процедури та призначення у справі арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.11.2015 було призначено до розгляду клопотання розпорядника майна боржника про визнання боржника банкрутом, відкриття його ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором боржника у справі арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.12.2015 клопотання розпорядника майна боржника від 23.12.2015 задоволено частково, продовжено строк процедури розпорядження майном Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості на два місяці.

Судовою колегією встановлено, що судом першої інстанції неодноразово відкладався розгляд вказаного клопотання розпорядника майна банкрута про визнання боржника банкрутом за для надання можливості учасникам провадження у справі, у тому числі всім кредиторам, надати свої пропозиції чи заперечення стосовно подальшої процедури боржника. Також, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції були належним чином повідомлені всі учасники провадження у справі, яким була надана можливість з'явитися у судові засідання суду першої інстанції та висловитися стосовно поданого клопотання розпорядника майна банкрута.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.02.2016 направлено судовий запит Головному Територіальному управлінню юстиції у Київській області з метою здійснення останнім аналізу фінансово-господарського стану Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій останнього та за його результатами надання висновку.

15.03.2016 через канцелярію господарського суду Київської області представником Головного Територіального управління юстиції у Київській області подано звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості.

Оскаржуваною постановою місцевий господарський суд визнав боржника банкрутом та вирішив ряд інших процесуальних питань.

З даним судовим рішенням апелянт не погодився.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що оскаржувана постанова суду першої інстанції винесена з повним дослідженням матеріалів справи та є такою, що відповідає вимогам законодавства, з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 3, 5 ч. 8 ст. 26 Закону до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у випадках, передбачених цим Законом; звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора), припинення повноважень арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення іншого арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора).

Як вбачається з долученого розпорядником майна боржника до клопотання про визнання боржника банкрутом, відкриття його ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором у справі арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича, протоколу комітету кредиторів Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості від 16.11.2015, комітетом кредиторів боржника прийнято рішення уповноважити розпорядника майна боржника звернутись до господарського суду Київської області з клопотанням про закінчення процедури розпорядженням майном в справі про банкрутство Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості та відкриття його ліквідаційної процедури та уповноважити розпорядника майна боржника звернутись до господарського суду Київської області з клопотанням про призначення ліквідатором Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 149 від 18.02.2013). На вказаному засіданні комітету кредиторів КП «Вишнівськтеплоенерго» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району запропонував у зв'язку з неспроможністю боржника погасити свої зобов'язання, а також відсутністю потенційних інвесторів та пропозицій про перехід до процедури санації чи затвердження мирової угоди, звернутись до господарського суду Київської області з клопотанням про закінчення процедури розпорядження майном Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості, визнання останнього банкрутом та відкриття його ліквідаційної процедури. Представник Міністерства економічного розвитку і торгівлі України заперечив проти переходу у ліквідаційну процедуру та клопотав про залишення процедури розпорядження майном.

Судовою колегією встановлено, що розпорядником майна було повідомлено та запрошено на збори кредиторів боржника, які відбулися 16.11.2015, всіх кредиторів божника, інших учасників провадження у справі, що підтверджується описами вкладення в цінний лист та списком згрупованих поштових відправлень (т. 2, а.с. 156-162). На зборах кредиторів боржника 16.11.2015 присутніми кредиторами (КП «Вишнівськтеплоенерго» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району та КП «Вишнівськводоканал» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району) було одноголосно вирішено обрати комітет кредиторів боржника у складі КП «Вишнівськтеплоенерго» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району. Того ж дня комітетом кредиторів боржника прийнято рішення, оформлене вищевказаним протоколом від 16.11.2015, уповноважити розпорядника майна боржника звернутись до господарського суду Київської області з клопотанням про закінчення процедури розпорядженням майном в справі про банкрутство Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості та відкриття його ліквідаційної процедури.

Як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції всім учасникам провадження у даній справі було надіслано процесуальні документи, в яких повідомлявся час і місце проведення судових засідань, на яких вирішувалось питання переходу боржника до наступної судової процедури, та, відповідно, відбувався розгляд даної апеляційної скарги, на яких кредитори боржника уц справі, інші учасника провадження у даній справі мали можливість висловити своє бачення стосовно подальшої процедури банкрутства боржника, свої заперечення щодо оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону, у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

З матеріалів справи вбачається, що боржником подано до суду першої інстанції заяву, в якій останній просить відмовити розпоряднику майна боржника у задоволенні клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури і ввести процедуру санації Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості. Мотивована ця заява тим, що наявний фінансовий стан боржника дає підстави для введення процедури санації.

Проте, судовою колегією з пояснювальної записки до виконання фінансового плану за 4 квартал 2014 року, складеної директором боржника (т. 3, а.с. 132-143) встановлено, що «капітальні інвестиції за 2014 рік не були заплановані. Інвестиційна діяльність ДержУкрНДІФП прямо пов'язана з одержанням чистого прибутку, ріст обсягів якого в кризовий і після кризовий періоди практично припинився і неможливо здійснювати капітальний ремонт та будівництво, придбання основних засобів теж неможливо, бо економічний план підприємства не дозволяє на даному етапі виконувати інвестиційну діяльність».

Як вбачається з фінансового аналізу, здійсненого Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області, результат якого викладено в звіті, направленому до суду першої інстанції на запит останнього разом із супровідним листом від 14.03.2016 № 4766-6-5/6, застосування ліквідаційної процедури не є єдиним та виключним шляхом задоволення визнаних судом вимог кредиторів. В той же час, представник Головного територіального управління юстиції у Київській області на судових засідання у суді апеляційної інстанції, зазначила про те, що вона підтримує оскаржувану постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та перехід до процедури ліквідації, посилаючись на те, що і в матеріалах справи відсутні, і учасниками провадження у справі не наведено будь-яких пропозицій по відновленню платоспроможності боржника, інвестори своїх пропозицій в даному випадку також не подавали.

Ліквідатор, присутній у судовому засіданні апеляційної інстанції, пояснив, що з моменту офіційного оприлюднення відомостей щодо порушення провадження у справі № 911/3070/15 про банкрутство Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості на адресу розпорядника майна боржника будь-яких пропозицій щодо укладення мирової угоди у даній справі не надходило, також не надходили заяви від потенційних інвесторів, крім того, відсутні будь-які пропозиції боржника щодо відновлення його платоспроможності шляхом укладення мирової угоди. Відсутність вищезазначених пропозицій підтверджується матеріалами справи.

Натомість, апелянт стверджує, що боржник є прибутковим підприємством і у нього є достатньо коштів для погашення кредиторської заборгованості, що при здійсненні розпорядником майна дієвих та практичних заходів щодо погашення боргів, підприємство можна вивести із кризи, проте конкретні заходи апелянтом запропоновані не були, можливості відновити платоспроможність боржника в суді належними доказами не доведено.

В той же час, в матеріалах справи міститься аудиторський звіт Державної фінансової інспекції в Київській області від 15.04.2015, складений за результатами державного фінансового аудиту діяльності Державного Українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості в період з 01.09.2013 по 31.03.2015, з якого вбачається, що «показники рентабельності активів, власного капіталу, сукупного капіталу, діяльності, оборотності активів та поновлення основних засобів, абсолютної ліквідності нижче встановленого оптимального значення. Вказане пояснюється тим, що Інститут не проводить ніякої діяльності та не надає послуг за основним видом своєї діяльності. При аналізі структури та динаміки зобов'язань підприємства виявляються негативні тенденції щодо зростання заборгованості підприємства. За результатами проведеного аналізу показників діяльності підприємства, оцінки виконання річних фінансових планів, можна сказати, що підприємство є фінансово нестійким. Аналіз стану діяльності підприємства і ефективності використання коштів показав, що в даний момент по всіх основних параметрах Підприємство знаходиться в несприятливих умовах, і в подальшому керівництву підприємства доцільно забезпечувати аналіз і контроль за ефективним використанням майна і коштів. Так на Підприємстві значення майже всіх коефіцієнтів, що характеризують фінансово-господарську діяльність, нижче встановленого оптимального значення. Загальна оцінка ефективності управління підприємством має незадовільний рівень. Вказане пояснюється тим, що підприємство фактично не працює та не здійснює свою основну діяльність. Станом на 01.09.2013 та 01.03.2015 штатна чисельність працівників інституту становила 6 чоловік, з яких відсутні працівники, які б забезпечували виконання науково-дослідних робіт. Тобто, така забезпеченість штатами не дає змоги інституту працювати за основними видами діяльності». Як вбачається із вказаного висновку, останній був зроблений станом на 01.03.2015.

Разом з тим, аналізом фінансово-господарської діяльності Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості від 29.01.2016 (т. 3, а.с. 151-213), який проведено ФОП приватним аудитором ОСОБА_9, підтверджено, що станом на 31.12.2014 обсяги фінансово-господарської діяльність за основним видом діяльності відсутні; коефіцієнти, що характеризують структуру балансу, а саме: коефіцієнт покриття, коефіцієнт автономії, коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів та коефіцієнт фінансового лівериджу знаходяться на межі нормативних значень. Структура балансу Підприємства станом на 31.12.2014 має ознаки незадовільної; тенденції щодо динаміки основних показників ефективності діяльності підприємства негативні; підприємство має критичну неплатоспроможність на 31.12.2014; підприємство на кінець періоду не має достатньої кількості активів, які можна було б використати для погашення кредиторської заборгованості; оскільки Підприємство має ознаки критичної неплатоспроможності, задоволення вимог кредиторів можливе шляхом застосування ліквідаційної процедури.

Враховуючи вищевикладене, твердження Міністерства економічного розвитку і торгівлі України спростовуються фактичними обставинами справи, а саме тим фактом, що з моменту відкриття виконавчого провадження ВДВС Києво-Святошинського РУЮ - 18.12.2013, по стягненню з боржника на користь заявника у даній справі суми боргу у розмірі більше 1 000 000,00 грн. до порушення провадження у даній справі - 12.08.2015 (тобто протягом 1,8 року) боржником як у добровільному порядку, так і за результатами вчинених ВДВС Києво-Святошинського РУЮ дій по примусовому стягненню заборгованості, кошти заявнику не сплачені.

Разом з тим, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України стверджує, що при здійсненні розпорядником майна дієвих та практичних заходів щодо погашення боргів, підприємство можна вивести із кризи, хоча останнім за час процедури розпорядження майном Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості, а саме з 12.08.2015 (тобто протягом дев'яти місяців), як засновником боржника, не надано на розгляд ні комітету кредиторів, ні розпоряднику майна боржника, ні до суду жодних пропозицій щодо можливого фінансового оздоровлення боржника (проекту плану санації, кандидатур потенційних інвесторів тощо) інакше як через застосування процедури ліквідації у даній справі.

Також, судовою колегією досліджено поданий Міністерством економічного розвитку і торгівлі України баланс (звіт про фінансовий стан) боржника станом на 31.12.2015, на який апелянт посилається, як на доказ того, що боржник є прибутковим підприємством та встановлено наступне.

Станом на 31.12.2015 вартість оборотних активів боржника становить 3570 тис. грн. (код рядка 1195) у тому числі: поточна дебіторська заборгованість, що становить 2556 тис. грн. (код рядка 1155) на залишок коштів на рахунку становить 144 тис. грн. (код рядка 1165). Проте, судова колегія звертає увагу апелянта на той факт, що належних доказів того, що на рахунках боржника знаходиться сума в розмірі 144 тис. грн. в матеріалах справи відсутня, а щодо дебіторської заборгованості, то з даного приводу в згаданому вище аудиторському звіті Державної фінансової інспекції в Київській області від 15.04.2015 надано рекомендації боржнику, а саме: «Списати безнадійну дебіторську заборгованість та об'єкти обліку, які втратили статус активу, з балансу Інституту відповідно до нового Положення про облікову політику підприємства з відображенням її у складі інших операційних витрат, відповідно до вимог п. 11 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»». Разом з тим, апелянт не надав доказів того, що у боржника наявна довгострокова дебіторська заборгованість, за рахунок якої реально можливо покрити кредиторську заборгованість, в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація з цього приводу.

Крім того, слід зазначити, що згідно з ч. 3 ст. 96 Закону органи виконавчої влади приймають рішення щодо: доцільності надання державної підтримки неплатоспроможним підприємствам; розроблення заходів, спрямованих на забезпечення захисту інтересів держави і вибору оптимальних шляхів реструктуризації та погашення боргових зобов'язань; проведення аналізу фінансового стану боржника, його санації та погодження плану санації; доцільності виключення відповідних суб'єктів господарювання з переліку підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації та застосуванню до них процедури санації чи ліквідації.

В свою чергу, як вже зазначалось, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України за час процедури розпорядження майном Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості, як Центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить підприємство боржника, не надано, а ні до суду, а ні комітету кредиторів, а ні розпоряднику майна боржника жодних пропозицій щодо можливості фінансового оздоровлення боржника. Що не заперечували представники апелянта в суді апеляційної інстанції.

Так, відповідно до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» Державний український науково-дослідний інститут фарфоро-фаянсової промисловості не включений до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Судовою колегією встановлено, що у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2015 № 281 «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015-2016 роках» Державний український науково-дослідний інститут фарфоро-фаянсової промисловості включений до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015-2016 роках. Разом з тим, на сайті Фонду державного майна України міститься інформація щодо продажу майна Державного Українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості, що не заперечила представник Фонду державного майна України в суді апеляційної інстанції.

Що ж стосується сховища групи «А» 4 класу № 159503, яке знаходиться на балансі банкрута та входить до складу лабораторного корпусу, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, 29, що підтверджується обліковою карткою ЗСЦО сховища від 03.04.2008 № 159503, то судова колегія зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Положеннями частин 1, 8, 11, 12 статті 32 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що до захисних споруд цивільного захисту належить сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів. Утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб'єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів. З моменту виключення захисної споруди із фонду споруд цивільного захисту вона втрачає статус захисної споруди цивільного захисту, а володіння, користування та розпорядження такою спорудою здійснюється відповідно до закону. Захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).

Відповідно до пункту 16 частини 2 статті 17 Кодексу цивільного захисту України, формування та реалізація заходів державної політики щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту, яким є Державна служба України з надзвичайних ситуацій.

Отже, законодавець визначив систему органів (як державної виконавчої влади, так і місцевого самоврядування), що здійснюють реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту, з розмежуванням їх повноважень в залежності від статусу відповідного органу в структурі органів влади в Україні та виходячи із форми власності (державної, комунальної чи приватної) на захисну споруду.

Відповідно до п.1.3 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна та Міністерством економіки України від 19.05.1999 №908/68 (надалі - Положення), управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства відповідно до таких принципів: забезпечення ефективності використання та збереження державного майна, здійснення заходів контролю; сприяння підвищенню ефективності діяльності підприємств, зокрема - покращення фінансового стану господарських товариств, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних капіталів; наявність альтернативних (залежно від груп майна у межах чинного законодавства) способів забезпечення управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі; пріоритетність вибору способів управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, дотримання якого забезпечує надходження коштів до Державного бюджету України.

За п. 1.4 Положення способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, є зокрема, передача майна господарським товариствам, у тому числі у разі ліквідації балансоутримувача, на умовах відповідного договору безоплатного зберігання відповідно до вимог законодавства.

Згідно п.3 Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 №253 (надалі - Порядок), забезпечення утримання та збереження функціонального призначення захисних споруд здійснюють їх балансоутримувачі. Утримання захисних споруд здійснюється відповідно до законодавства за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, які є балансоутримувачами захисних споруд, зокрема - захисних споруд підприємств - за рахунок коштів підприємств, на балансі яких вони перебувають.

Відповідно до п. 25 Порядку у разі приватизації (корпоратизації) державних підприємств захисні споруди виключаються з переліку майна підприємства, що підлягає приватизації (корпоратизації), і передаються в установленому порядку його правонаступникові на відповідальне зберігання. З правонаступником державного підприємства, що приватизується (корпоратизується), державним органом приватизації (засновником) укладається договір про безоплатне зберігання захисних споруд. Форма примірного договору про безоплатне зберігання захисних споруд затверджується МНС за погодженням з Фондом державного майна.

Зазначена форма примірного договору затверджена наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 25.08.2009 № 582.

Згідно з пунктом 27 Порядку, питання щодо подальшого використання захисної споруди у разі банкрутства (ліквідації) підприємства, на балансі якого вона перебуває, вирішує комісія з питань подальшого використання захисної споруди, утворена Радою міністрів Автономної Республіки Крим або місцевою держадміністрацією за ініціативою уповноваженого органу управління. До складу комісії входять представники уповноваженого органу управління, територіального органу МНС, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань надзвичайних ситуацій або відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації та підприємства. У разі потреби до роботи комісії можуть залучатися представники інших органів та установ за згодою їх керівників. Комісія разом з розпорядником майна, керуючим санацією чи ліквідатором готує пропозиції щодо подальшого використання споруди та вжиття заходів до її зберігання та утримання у належному технічному стані. Відповідно до висновків комісії уповноважений орган управління забезпечує виконання рішення комісії згідно із законодавством. Координацію дій державних органів, відповідальних за виконання такого рішення, здійснює МНС або його відповідний територіальний орган.

Отже, питання подальшого використання захисної споруди, яка перебуває на балансі підприємства, що ліквідується в процедурі банкрутства, вирішує комісія, утворена місцевою держадміністрацією за ініціативою уповноваженого органу управління (органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в залежності від того у державній чи комунальній власності знаходиться об'єкт цивільного захисту), із залученням до її роботи представників інших органів та установ, а також ліквідатора підприємства-балансоутримувача за їх згодою.

На даний же момент сховища групи «А» 4 класу № 159503 не може бути включено до ліквідаційної маси, проте у відомості щодо інвентаризації майна банкрута включено балансову вартість вказаного вище сховища.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону до закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів зобов'язані прийняти одне із передбачених цією нормою рішень, зокрема подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Частиною 3 статті 27 Закону встановлено, що у підсумковому засіданні господарський суд за пропозицією розпорядника майна боржника та на підставі рішення зборів кредиторів приймає одне із передбачених цією нормою судових рішень, зокрема постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Закону.

Згідно із ч. 5 ст. 27 Закону у разі якщо комітетом кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном не прийнято жодного з передбачених цією статтею рішень або прийняте рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, господарський суд має право винести ухвалу про введення процедури санації у випадках: якщо є достатні підстави вважати, що рішення комітету кредиторів про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури прийнято на шкоду більшості кредиторів - членів комітету кредиторів та встановлена реальна можливість відновити платоспроможність боржника; якщо після проведення засідання комітету кредиторів виявились обставини, які дають достатні підстави вважати, що платоспроможність боржника може бути відновлена; в інших випадках, передбачених цим Законом.

Як вже зазначалося вище, 16.11.2015 комітетом кредиторів боржника прийнято рішення уповноважити розпорядника майна боржника звернутись до господарського суду Київської області з клопотанням про закінчення процедури розпорядженням майном в справі про банкрутство Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості та відкриття його ліквідаційної процедури та уповноважити розпорядника майна боржника звернутись до господарського суду Київської області з клопотанням про призначення ліквідатором Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича. Від інших кредиторів жодних заперечень з цього приводу не надходило.

У судовому засіданні апеляційної інстанції присутній представник КП "Вишнівськтеплоенерго", яке є головою комітету кредиторів боржника у даній справі, повністю підтримала рішення, прийняте на зборах комітету кредиторів 16.11.2015 щодо припинення процедури розпорядження майном Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості, визнання Боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури; призначення ліквідатором Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича.

Введення процедури санації наразі недоцільно, інвестори відсутні, пропозицій щодо відновлення платоспроможності боржника не надходило. В даному випадку у суду першої інстанціїї відсутні були відстави для винести ухвали про введення процедури санації, зазначені у ч. 5 ст. 27 Закону.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 37 Закону, за клопотанням комітету кредиторів або інвесторів, або власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) банкрута чи з власної ініціативи господарський суд може прийняти рішення про введення процедури санації й після визнання боржника банкрутом у разі наявності плану санації та до початку продажу майна банкрута.

Тобто визнання боржника банкрутом в даному випадку не виключає можливості введення процедури санації за вищевказаних умов.

Детально дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила наявність більшості з перелічених ознак, які вказують на стійку фінансову неплатоспроможність Боржника; наявність значної (понад триста мінімальних розмірів заробітної плати) суми непогашених боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали більше як три місяці тому; наявність значної суми непогашених боргових зобов'язань, визнаних юридичною особою - боржником або підтверджені виконавчими документами; наявність заяви про порушення провадження у справі про банкрутство даної юридичної особи, прийнятої до розгляду господарським судом, провадження у справі про банкрутство цієї юридичної особи; пропозиції зі сторони можливих інвесторів та пропозиції щодо санації боржника, в тому числі апелянтом, до суду першої інстанції не надходили, а внутрішня фінансова можливість відновити платоспроможність боржника відсутня; згідно звіту про фінансово-господарську діяльність боржника, фінансовий стан боржника характеризується ознаками неплатоспроможності, боржник не здійснює підприємницьку діяльність; боржник не є прибутковим підприємством; не надано на розгляд як комітету кредиторів так і розпоряднику майна боржника жодних пропозицій щодо можливості фінансового оздоровлення боржника (проекту плану санації, кандидатур потенційних інвесторів тощо); згідно матеріалів справи грошові кошти, достатні для погашення кредиторської заборгованості, у боржника відсутні, а майнові активи в даному випадку можливо реалізувати за для погашення кредиторських зобов'язань боржника саме через процедуру ліквідації, тощо.

Частиною 4 статті 205 ГК України передбачено, що у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів, він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Аналогічні положення містить ч. 3 ст. 110 ЦК України.

Отже, законодавець пов'язує встановлення неспроможності суб'єкта господарювання задовольнити вимоги кредиторів безпосередньо із встановленням обставин недостатності майна для задоволення таких вимог, однак не обмежує суд певними засобами доказування зазначених обставин.

Таким чином, у відповідності до ст. ст. 1, 37 Закону, у суду першої інстанції були наявні підставі для визнання Боржника банкрутом та переходу до ліквідаційної процедури у справі про банкрутство.

З системного аналізу норм Закону вбачається, що боржник визнається банкрутом, коли господарським судом встановлено неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше як через застосування ліквідаційної процедури, що і було встановлено судом першої інстанції в даному випадку.

Судовою колегією встановлено, що під час розгляду справи у суді першої інстанції повідомлень про виконання боржником будь-яких грошових зобов'язань перед своїми кредиторами не надходило.

При цьому, станом на день розгляду справи судом першої інстанції у підсумковому засіданні належних та обґрунтованих заяв від потенційних інвесторів щодо оздоровлення фінансового становища боржника не надходило, що дало підстави суду першої інстанції вважати, що підприємство боржника не є інвестиційно-привабливим. У суді апеляційної інстанції учасники судового процесу підтвердили відсутність потенційних інвесторів, які б належним чином обґрунтували можливість відновлення платоспроможності боржника у даній справі. Вжиття конкретних дій щодо пошуку інвесторів божника, здійснення будь-яких дій щодо розроблення плану санації боржника з боку учасників провадження у даній справі в суді також не доведено.

Відповідно до приписів абз. 3 ч. 1 ст. 37 Закону під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Враховуючи викладені обставини, а також той факт, що в даному випадку були виконані всі необхідні умови процедури розпорядження майном, здійснено оприлюднення відомостей про порушення провадження у справі про банкрутство з метою виявлення кредиторів та санаторів боржника, складено реєстр заявлених вимог кредиторів, створено комітет кредиторів, проведено аналіз фінансово-господарського стану боржника, проведено інвентаризацію підприємства, протягом процедури розпорядження майном боржника кредиторами, учасниками провадження у справі (в тому числі апелянтом) та розпорядником майна не було запропоновано та не знайдено жодних шляхів відновлення платоспроможності підприємства-боржника, укладання мирової угоди не було запропоновано, можливість її укладання в ході процедури розпорядження майном не розглядалась, комітетом (зборами) кредиторів прийнято рішення щодо переходу до наступної судової процедури банкрутства - ліквідації банкрута, а з обставин справи достовірно вбачається нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури, господарський суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо можливості задоволення вказаного клопотання розпорядника майна, введення процедури ліквідації та визнання боржника банкрутом.

Наявність клопотання, поданого на підставі рішення комітету кредиторів щодо введення процедури ліквідації, відсутність належних та обґрунтованих пропозицій щодо санації боржника або укладення мирової угоди, інші вищевказані обставини справи роблять недоцільним введення процедури санації боржника на час прийняття судом оскаржуваної постанови.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 10.02.2016 у справі № 908/3667/13.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону у постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Законом, з числа арбітражний керуючих, якщо інше не передбачено цим Законом.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 114 Закону визначено, що кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого санацією або ліквідатора визначається судом за клопотанням комітету кредиторів, а у разі відсутності такого клопотання - за ініціативою суду, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як вбачається з протоколу засідання комітету кредиторів Боржника від 16.11.2015, комітетом кредиторів було погоджено кандидатуру арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича для призначення ліквідатором Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості. Арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф. надав суду заяву про згоду на призначення ліквідатором банкрута у даній справі. Інші заяви арбітражних керуючих в матеріалах справи відсутні.

Дослідивши заяву арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича про участь у справі, беручи до уваги, що його кандидатура погоджена в установленому порядку комітетом кредиторів Боржника та вказана кандидатура арбітражного керуючого відповідає встановленим у Законі вимогам щодо призначення ліквідатором Банкрута у даній справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, задовольнивши клопотання комітету кредиторів стосовно призначення ліквідатором Державного українського науково-дослідного інституту фарфоро-фаянсової промисловості арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 Закону, з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Доводи, наведені апелянтом в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи вищевикладене, та той факт, що фінансовий стан боржника є таким, що не дає можливості відновити платоспроможність та у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів, і погашення вимог кредиторів можливе не інакше як через застосування ліквідаційної процедури відносно боржника, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором банкрута Кучака Юрія Федоровича, кандидатура якої відповідає вимогам Закону.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, зміни чи скасування постанови суду першої інстанції від 13.04.2016 у справі № 911/3070/15. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування вказаної постанови у даній справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статями 4-1, 33, 34, 43, 99, 101- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України залишити без задоволення, а постанову господарського суду Київської області від 13.04.2016 у справі № 911/3070/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 911/3070/16 повернути до господарського суду Київської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Повний текст постанови підписаний 11.07.2016.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді В.О. Пантелієнко

В.В. Шипко