Рішення № 58872546, 05.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2016Справа №910/10625/16За позовом Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський"

до Публічного акціонерного товариства "Оболонь"

про стягнення грошових коштів

Суддя Дупляк О. М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;від відповідача: Сергієнко А.В. за довіреністю № 6/0/25-16.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Оболонь" про стягнення грошових коштів за договором № 71740 від 01.03.2014 в розмірі 47 126, 47 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 04.07.2016.

Через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій; від позивача - документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

В судовому засіданні 04.07.2016 судом було оголошено перерву до 05.07.2016.

В судове засідання 05.07.2016 представник позивача не з'явився, подавши до суду 04.07.2016 заяву про розгляд справи за відсутності представника в судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання 05.07.2016 з'явився, надав суду усні пояснення по суті справи та просив суд задовольнити суд його клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором № 71740 від 01.03.2014 в частині оплати наданих послуг.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, викладеного позивачем не спростував.

У судовому засіданні 05.07.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається відповідач, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 01.03.2014 між позивачем, як стадіоном, та відповідачем, як компанією, було укладено договір № 71740 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого, компанія, з метою збільшення обсягів збуту власної продукції замовляє та зобов'язується оплачувати послуги на умовах договору, а стадіон зобов'язується надати послуги, відповідно до переліку послуг, зазначених в додатку № 1 до договору.

Відповідно до п. 3.1. договору вартість послуг стадіону за договором складає 2 700 000, 00 грн, в т. ч. ПДВ - 20 % - 450 000, 00 грн.

Вартість послуг сплачується компанією наступним чином:

Вартість послуг за березень 2014 року у розмірі 400 000, 00 грн, в т. ч. ПДВ 20 % - 66 666, 67 грн сплачуються компанією у строк до 01.04.2014 включно (п. 3.2.1. договору);

Вартість послуг за період з 01.04.2014 по 29.02.2016 сплачується компанією щомісяця рівними частинами, у розмірі 100 000, 00 грн, в т. ч. ПДВ 20 % - 16 666, 67 грн до 20 числа місяця, в якому надаються послуги, на підставі рахунків виставлених стадіоном та актів наданих послуг. При цьому, останній платіж здійснюється не пізніше 29.02.2016 незалежно від дати направлення стадіоном рахунку та акту за останній місяць дії договору (п. 3.2.2. договору).

Згідно з п. 4.1. договору послуги за договором надаються з 01.03.2014 по 29.02.2016 включно. Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 29.02.2016 включно, але у будь - якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Надання послуг за договором підтверджується відповідними актами, які підписуються сторонами щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг. Акт складається стадіоном та направляється компанії засобами поштового зв'язку або кур'єром. Якщо протягом 5 робочих днів з моменту отримання компанією акта він не підписаний компанією, або останньою не надані зауваження до акту, такий акт вважається підписаним сторонами без зауважень, а послуги наданими стадіоном, прийнятими компанією та такими, що відповідають умовам договору (п. 5.1., 5.2. договору).

Пунктом 6.5. договору сторони погодили, що за порушення компанією строків внесення оплати послуг, компанія несе відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ чинної на день прострочення від вартості простроченого зобов'язання за кожен день прострочення.

В березні 2014 сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору від 04.03.2016, в якій сторони погодили змінити порядок оплати наданих послуг за договором, а саме: послуги за березень 2014 року в розмірі 400 000, 00 грн сплачуються до 20.08.2014; послуги за квітень - червень 2014 року в загальному розмірі 300 000, 00 грн - до 20.09.2014; послуги за липень - жовтень 2014 року в загальному розмірі 400 000, 00 грн - до 29.12.2014; послуги за листопад 2014 року, лютий 2015 року в загальному розмірі 200 000, 00 грн - до 20.02.2015; послуги за грудень 2014 року, березень 2015 року в загальному розмірі 200 000, 00 грн - до 20.03.2015; послуги за квітень 2015 року в розмірі 200 000, 00 грн - до 20.04.2015; послуги за травень 2015 року в розмірі 100 000, 00 грн - до 20.05.2015; послуги за червень 2015 року в розмірі 100 000, 00 грн - до 20.06.2015; послуги за липень 2015 року в розмірі 100 000, 00 грн - до 20.07.2015; послуги за серпень 2015 року в розмірі 100 000, 00 грн - до 20.08.2015; послуги за вересень 2015 року в розмірі 100 000, 00 грн - до 20.09.2015; послуги за жовтень 2015 року в розмірі 100 000, 00 грн - до 20.10.2015; послуги за листопад 2015 року в розмірі 100 000, 00 грн - до 20.11.2015; послуги за грудень 2015 року в розмірі 100 000, 00 грн - до 20.12.2015; послуги за січень 2016 року в розмірі 100 000, 00 грн - до 20.01.2016; послуги за лютий 2016 року в розмірі 100 000, 00 грн - до 20.02.2016.

В червні 2015 року сторонами було укладено додаткову угоду № 5 до договору від 17.06.2015, в якій сторони погодили змінити порядок оплати наданих послуг за договором, а саме: послуги за березень 2014 року в розмірі 400 000, 00 грн сплачуються до 20.08.2014; послуги за квітень - червень 2014 року в загальному розмірі 300 000, 00 грн - до 20.09.2014; послуги за липень, серпень 2014 року в загальному розмірі 200 000, 00 грн - до 08.01.2015; послуги за вересень 2014 року в загальному розмірі 100 000, 00 грн - до 09.01.2015; послуги за жовтень 2014 року в загальному розмірі 100 000, 00 грн - до 13.01.2015; послуги за листопад - грудень 2014 року та лютий - березень 2015 року в загальному розмірі 400 000, 00 грн - до 21.05.2015; послуги за квітень 2015 року в розмірі 200 000, 00 грн - до 09.06.2015; послуги за травень 2015 року в розмірі 100 000, 00 грн - до 10.07.2015; послуги за червень 2015 року в розмірі 100 000, 00 грн - до 10.07.2015; послуги за липень 2015 року в розмірі 81 588, 00 грн - до 20.07.2015; послуги за серпень 2015 року в розмірі 81 588, 00 грн - до 20.08.2015; послуги за вересень 2015 року в розмірі 81 588, 00 грн - до 20.09.2015; послуги за жовтень 2015 року в розмірі 81 588, 00 грн - до 20.10.2015; послуги за листопад 2015 року в розмірі 81 588, 00 грн - до 20.11.2015; послуги за грудень 2015 року в розмірі 81 588, 00 грн - до 20.12.2015; послуги за січень 2016 року в розмірі 81 588, 00 грн - до 20.01.2016; послуги за лютий 2016 року в розмірі 81 584, 00 грн - до 20.02.2016.

Як стверджує позивач, ним зобов'язання за договором були виконані своєчасно та у повному обсязі, на підтвердження чого ним надані в матеріали справи копії актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) за договором за травень 2015 року - лютий 2016 року, підписані обома сторонами.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково та з порушенням встановлених строків.

Послуги, надані у травні 2015 року (акт № 274 від 29.05.2015 на 100 000,00 грн), мали бути сплачені компанією в термін до 10.07.2015, проте фактично були сплачені 24.07.2015;

Послуги, надані у червні 2015 року (акт № 326 від 30.06.2015 на 100 000,00 грн), мали бути сплачені компанією в термін до 10.07.2015, фактично сплачені - 24.07.2015;

Послуги надані у липні 2015 року (акт № 391 від 31.07.2015 на 81 588,00 грн), мали бути сплачені компанією в термін до 20.07.2015, фактично сплачені 21.07.2015;

Послуги надані у серпні 2015 року (акт №4 30 від 31.08.2015 на 81 588,00 грн) мали бути сплачені компанією в термін до 20.08.2015, фактично сплачені 19.08.2015 на суму 81 500,00 грн та 02.07.2016 на суму 88,00 грн;

Послуги надані у вересні 2015 року (акт № 485 від 30.09.2015 на 81 588,00 грн) мали бути сплачені компанією в термін до 20.09.2015, фактично сплачені 22.12.2015;

Послуги надані у жовтні 2015 року (акт № 546 від 30.10.2015 на 81 588,00 грн) мали бути сплачені компанією в термін до 20.10.2015, фактично сплачені 22.12.2015;

Послуги надані у листопаді 2015 року (акт № 615 від 30.11.2015 на 81 588,00 грн) мали бути сплачені компанією в термін до 20.11.2015, фактично сплачені 22.12.2015;

Послуги надані у грудні 2015 року (акт № 738 від 31.12.2015 на 81 588,00 грн) мали бути сплачені компанією в термін до 20.12.2015, фактично сплачені 22.12.2015;

Послуги надані у січні 2016 року (акт № 24 від 31.01.2016 на 81 588,00 грн) мали бути сплачені компанією в термін до 20.01.2016, фактичні сплачені 06.05.2016;

Послуги надані у лютому 2016 року (акт № 37 від 29.02.2016 на 81 584,00 грн) мали бути сплачені компанією в термін до 20.02.2016, фактично сплачені 06.05.2016.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору позивач 08.04.2016 направив відповідачу претензію за вих. № 8-1/227 від 08.04.2016 щодо сплати заборгованості за договором у розмірі 163 260, 00 грн, та штрафних санкцій - 42 491,24 грн, всього 205 751, 24 грн.

У відповідь на претензію позивача вих. № 8-1/227 від 08.04.2016 відповідач частково оплатив заборгованість за договором 06.05.2016 в розмірі 163 172, 00 грн.

За розрахунком позивача станом на момент звернення до суду із позовом у даній справі заборгованість відповідача за надані послуги склала 88, 00 грн.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 88, 00 грн заборгованості за договором, 41 081, 35 грн пені за період прострочення з 11.07.2015 по 06.05.2016, 3 220, 27 грн інфляційних втрат за період прострочення з 11.07.2015 по 06.05.2016, 2 736, 85 грн 3 % річних за період прострочення з 11.07.2015 по 06.05.2016.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами за своєю правовою природою укладено договір про надання послуг.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем були надані в період з травня 2015 року по лютий 2016 року послуги за договором на загальну суму 852 700, 00 грн, які були прийняті відповідачем без жодних зауважень щодо якості та обсягу наданих послуг, про що свідчать складені та підписані уповноваженими посадовими особами обох сторін акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) за вказаний період, в той час як відповідачем, як вбачається із матеріалів справи, свої зобов'язання по оплаті наданих послуг у сумі 852 700, 00 грн виконано з порушенням строків встановлених договором. Зокрема, заборгованість відповідача за договором в розмірі 88, 00 грн сплачена останнім під час розгляду справи, докази чого наявні в матеріалах справи.

Положеннями п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Згідно п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи, що відповідачем сплачено основний борг в розмірі 88, 00 грн за договором за надані послуги під час здійснення провадження по справі, що підтверджується платіжним дорученням № 10934 від 02.07.2016, між сторонами відсутній спір щодо стягнення 88, 00 грн основного боргу, відповідно провадження по справі в цій частині підлягає припиненню.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 3 220, 27 грн за загальний період з 11.07.2015 по 06.05.2016 та 2 736, 85 грн 3 % річних за загальний період з 11.07.2015 по 06.05.2016.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних за період 11.07.2015 по 06.05.2016 визнаються судом арифметично вірними, відповідно з відповідача підлягає стягненню за вказаний період 3 % річних в сумі 2 736, 85 грн та інфляційні втрати в сумі 3 220, 27 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України (далі за текстом - ГК України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6.5. договору сторони погодили, що за порушення компанією строків внесення оплати послуг, компанія несе відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ чинної на день прострочення від вартості простроченого зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом перевірено розрахунок позивача в частині стягнення пені за несвоєчасну оплату наданих по договору послуг за загальний період з 11.07.2015 по 06.05.2016 та визнано арифметично вірним, відповідно з відповідача підлягає стягненню 41 081, 35 грн пені.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (вих. № 2016/07/04 від 04.07.2016), суд зазначає таке.

Згідно приписів п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

При цьому винятковість обставин, які б являлись підставою для зменшення сум стягнення зі сторони, що порушила зобов'язання, підлягає доведенню цією стороною належними і допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України, згідно приписів яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів винятковості обставин, які є підставою для зменшення сум стягнення зі сторони, що порушила зобов'язання та встановлені обставини справи, ступінь вини відповідача у порушенні зобов'язання, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки.

До того ж, необхідність використання права на зменшення неустойки закон (ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України) відносить на розсуд суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи припинення провадження в частині стягнення боргу в сумі 88 грн, в решті позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за договором в розмірі 88, 00 грн припинити.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Оболонь" (04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3; ідентифікаційний код 05391057) на користь Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" (03680, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 55; ідентифікаційний код 14297707) в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження", суму пені в розмірі 41 081 (сорок одна тисяча вісімдесят одна) грн 35 коп., суму інфляційних втрат в розмірі 3 220 (три тисячі двісті двадцять) грн 27 коп., суму 3 % річних в розмірі 2 736 (дві тисячі сімсот тридцять шість) грн 85 коп. та суму судових витрат у розмірі 1 375 (одна тисяча триста сімдесят п'ять) грн 43 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.07.2016.

Суддя О. М. Дупляк