Рішення № 58872491, 05.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2016Справа №910/14656/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Укрстрой"

до відповідача: Міністерства оборони України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України;

2. Державної казначейської служби України

за участю Військової прокуратури Центрального регіону України

про стягнення заборгованості у розмірі 239 098,26 грн. за договором № 227/ДКБ-224 на супроводження робіт

Головуючий суддя О.С. Комарова

Судді: Я.В. Маринченко

В.І. Пінчук

Представники сторін:

від позивача Вигнанюк Т.Л. (представник за довіреністю);

від відповідача Логін Р.А. (представник за довіреністю);

від третьої особи-1 не з'явилися;

від третьої особи-2 не з'явилися;

від прокуратури Пантюхов О.В. (за посвідченням).

У судовому засіданні 05 липня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Укрстрой" звернувся 30.07.2013 року до Господарського суду міста Києва з позовною заявою б/н від 23.07.2013 року до відповідача, Міністерства оборони України", про стягнення заборгованості у розмірі 996 606,60 грн. грн. за договорами № 227/ДКБ-224 та № 227/ДКБ-336Буд від 29.11.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договорів №227/ДКБ-336Буд від 29.11.2012 р. та №227/ДКБ-224 від 29.11.2012 р. позивач виконав роботи та надав послуги, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті виконаних робіт та наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 996 606,60 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року у справі №910/14656/13, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Укрстрой" задоволено повністю; стягнуто з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Укрстрой" заборгованість у розмірі 996 606 грн. 60 коп. та судовий збір у розмірі 19 932 грн. 13 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду 31.03.2014 року у справі №910/14656/13, рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року у справі №910/14656/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2014 року у справі №910/14656/13, постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року у справі №910/14656/13 скасовано у частині стягнення заборгованості у розмірі 239 098,26 грн. за договором № 227/ДКБ-224 на супроводження робіт, пов'язаних з підготовкою та введенням в експлуатацію 190-квартирного житлового будинку по вул. Щорса в м. Одесі (шифр О-56-2) від 29.11.2012 року; справу № 910/14656/13 у цій частині передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва; в іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 р. та рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2013 р. у справі № 910/14656/13 залишено без змін.

За результатами нового розгляду справи в частині стягнення заборгованості у розмірі 239 098,26 грн. за договором № 227/ДКБ-224 на супроводження робіт, пов'язаних з підготовкою та введенням в експлуатацію 190-квартирного житлового будинку по вул. Щорса в м. Одесі (шифр О-56-2) від 29.11.2012, рішенням господарського суду міста Києва від 28.10.2014 у справі № 910/14656/13 позов ТОВ "Юг-Укрстрой" задоволено повністю. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь позивача 239 098,26 грн. заборгованості.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 вказане рішення суду від 28.10.2014 року у справі № 910/14656/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2015 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2014 року у справі № 910/14656/13 скасовано. Справу № 910/14656/13 у частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 239 098,26 грн. за договором № 227/ДКБ-224 на супроводження робіт, пов'язаних з підготовкою та введенням в експлуатацію 190-квартирного житлового будинку по вул. Щорса в м. Одесі (шифр О-56-2) від 29.11.2012 року передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до розпорядження від 29.07.2015 року керівника апарату Господарського суду міста Києва після повернення матеріалів справи з Вищого господарського суду справу № 910/14656/13 скеровано для здійснення повторного автоматичного розподілу, в результаті якого справу передано для подальшого розгляду судді Комаровій О.С.

Ухвалою суду від 31.07.2015 року справу № 910/14656/13 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 08.09.2015 року.

Ухвалою суду від 08.09.2015 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів за клопотанням представників сторін та відкладено розгляд справи на 06 жовтня 2015 року.

В судовому засіданні 06.10.2015 року представники сторін подали спільне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості сторонам врегулювати спірні відносини шляхом укладення мирової угоди та клопотання про призначення колегіального розгляду справи № 910/14656/13. Представники третіх осіб у судове засідання 06.10.2015 року не з'явилися, про причини неявки до суду не повідомили, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 06.10.2015 року призначено колегіальний розгляд справи.

07 жовтня 2015 року протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів, було визначено склад колегії суддів: Комарова О.С. (головуючий), Лиськов М.О., Прокопенко Л.В.

В подальшому представниками позивача та відповідача до суду було подано неодноразові клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строків її розгляду, з метою надання часу для мирного врегулювання спору та укладення мирової угоди.

Судом були задоволені вказані клопотання про відкладення, розгляд справи ухвалами суду неодноразово відкладався, строк розгляду справи було продовжено відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України. Склад колегії було змінено відповідно до протоколів автоматичного визначення складу колегії суддів.

Через відділ діловодства суду 20.04.2016 року від Військової прокуратури Центрального регіону України надійшло повідомлення № 05/3-132віх-16 від 19.04.2016 року про вступ у справу № 910/14656/13, яке було судом прийнято до розгляду, в подальшому розгляд справи здійснювався за участю прокурора Військової прокуратури Центрального регіону України.

Розпорядженням від 30.05.2016 року № 04-23/1042 призначено повторний автоматичний розподіл матеріалів справи № 910/14656/13 у зв'язку з перебуванням судді Прокопенко Л.В. у відпустці.

30 травня 2016 року протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів, було визначено склад колегії суддів: Комарова О.С. (головуючий), Маринченко Я.В., Пінчук В.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 року справу № 910/14656/13 прийнято до провадження зазначеною колегією суддів та призначено розгляд справи на 05.07.2016 року.

У судовому засіданні 05.07.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав та дав пояснення по суті спору, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, представник прокуратури заперечив проти позову та просив відмовити в його задоволенні. Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Разом з цим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та представника прокуратури, суд, -

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2012 року між Міністерством оборони України в особі начальника Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (далі по тексту - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Укрстрой" (далі по тексту - генпідрядник, позивач) укладено Договір на виконання додаткових робіт по завершенню будівництва 190 квартирного житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Щорса (шифр О-56-2) №227/ДКБ-336Буд (далі по тексту - Договір1).

Відповідно до п. 1.1 Договору-1, генпідрядник зобов'язується у 2012 році виконати зазначені у пункті 1,2 роботи, а замовник - прийняти і оплатити виконані роботи.

Пунктом 3.1 Договору-1 передбачено, що договірна ціна додаткових робіт з будівництва об'єкта становить - 776 331,76 грн.

Згідно з п. 4.1.1 Договору-1, фінансування робіт залежить від реального надходження коштів з Державного бюджету України. Сума зобов'язань за договором підлягає коригуванню у разі зменшення бюджетних призначень під час уточнення показників Державного бюджету України на відповідний рік і оформлюється додатковою угодою зі складанням уточненого графіку фінансування. У 2012 році фінансування буде здійснюватись із Державного бюджету України в сумі 776 331,76 грн. за рахунок загального фонду, що відповідає бюджетним призначенням, за наявності на казначейському рахунку відповідних коштів та згідно з графіком фінансування робіт, який є невід'ємною складовою договору.

Відповідно до п. 4.2.5 Договору-1, проміжні платежі за виконані роботи здійснюються в межах не більш як 95 відсотків їх загальної вартості за договірною ціною. Кінцеві розрахунки за виконані генпідрядником за договором роботи здійснюються у двотижневий термін після виконання і прийняття всіх передбачених договором робіт, підписання і погодження акта готовності об'єкта до експлуатації та отримання сертифіката (декларації) відповідності.

29 листопада 2012 року між Міністерством оборони України в особі начальника Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Укрстрой" (виконавець) укладено Договір на супроводження робіт, пов'язаних з підготовкою та введенням в експлуатацію 190 квартирного житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Щорса (шифр О-56-2) №227/ДКБ-224 (далі по тексту - Договір-2).

Відповідно до п. 1.1 Договору-2, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання супроводжувати наступні роботи по об'єкту "Завершення будівництва 190 квартирного житлового будинку в м. Одеса, вул. Щорса, шифр О-56-2": топографічна зйомка житлового будинку та благоустрою, передача житлового будинку експлуатуючі організації, передача та створення страхового фонду документації, поновлення або продовження дії технічних умов, виготовлення технічної документації у вигляді технічного паспорту, роботи з підготовки та здачі об'єкту в експлуатацію.

Пунктом 3.1 Договору-2 встановлено, що загальна вартість робіт, що сплачуються замовником по договору складає 246 465,60 грн. з ПДВ. Замовник сплачує витрати виконавця, пов'язані з замовленням та виготовленням документації, вказаної у п. 1.1 цього договору, протягом 10 банківських днів з дати надання виконавцем підтверджуючих документів (платіжних доручень, актів здачі-приймання робіт (послуг).

Постановою Вищого господарського суду від 21.07.2015 року справу № 910/14656/13 у частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 239098,26 грн. за договором № 227/ДКБ-224 на супроводження робіт, пов'язаних з підготовкою та введенням в експлуатацію 190-квартирного житлового будинку по вул. Щорса в м. Одесі (шифр О-56-2) від 29.11.2012 року передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Отже, справа розглядається в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за одним договором №227/ДКБ-336Буд від 29.11.2012 року в розмірі 239098,26 грн.

Як зазначено в постанові Вищого господарського суду від 21.07.2015 року, матеріалами справи підтверджено, що на виконання Договору № 227/ДКБ-224 від 29.11.2012 року позивачем було здійснено наступні роботи та надано послуги:

1. Відповідно до гарантійних листів Південного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України № 267/1 від 11.06.2009 та № 278/2 від 17.06.2009, здійснено виконання та оплату державної експертизи кошторисної документації, згідно з платіжними дорученнями № 469 від 11.06.2009 на суму 8 053,20 грн. та № 1321 від 26.05.2010 на суму 10 324,49 грн., а всього на суму 18 377,69 грн.;

2. Відповідно до листа Південного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України № 496/2 від 02.09.2011, здійснено оплату рахунку № 31 від 02.09.2011 за розміщення оголошення у міжнародному виданні № 36, згідно з платіжним дорученням № 7 від 02.09.2011 у сумі 1 739,74 грн.;

3. Здійснено оплату згідно з рахунком № 00187 від 21.03.2012 ДП "Укрдержбудекспертиза" в Одеській області, згідно з платіжним дорученням № 39 від 22.03.2012 у сумі 677,63 грн.;

4. Відповідно до листа Південного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України № 547/2 від 26.09.2011, здійснено оплату рахунку № 37 від 23.09.2011 за розміщення оголошення у виданні № 114/4, згідно з платіжним дорученням № 115 від 27.09.2011 у сумі 457,32 грн.;

5. Відповідно до листа Південного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України № 696/2 від 27.11.2012, здійснено оплату рахунку № 50 від 27.11.2012 за виготовлення технічних паспортів, згідно з платіжним дорученням № 327 від 27.11.2012 у сумі 36 339,00 грн.;

6. Відповідно до листа Південного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України № 696/2 від 05.12.2012, здійснено оплату рахунку № 53 від 05.12.2012 за технічні умови електропостачання, згідно з платіжним дорученням № 166 від 07.12.2012 у сумі 1 506,88 грн.;

7. Здійснено комплекс робіт по оформленню водопостачання та водовідведення, у зв'язку з цим 30.11.2012 року укладено договір надання послуг з ПП "Моноліт"; відповідно до актів приймання робіт від 18.01.2013 їх вартість склала 180 000,00 грн. та була оплачена згідно з платіжним дорученням від 21.01.2013 року.

Суд касаційної інстанції у своїй постанові від 21.07.2015 року зазначив, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки тій обставині, що частина вказаних платіжних доручень та інших документів, наданих позивачем на підтвердження виконання робіт за Договором № 227/ДКБ-224 від 29.11.2012 року, датована раніше, ніж укладено цей договір. Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, про те, що надані позивачем платіжні доручення оплачених ним робіт на об'єкті не можуть бути визнані належними доказами виконання позивачем договірних зобов'язань за Договором № 227/ДКБ-224 від 29.11.2012 як такі, що датовані ще до виникнення між сторонами договірних зобов'язань та не входять до предмету Договору, залишені поза увагою судів попередніх інстанцій, правова оцінка цим доводам не надана. Крім того, залишено поза увагою судів доводи відповідача про те, що оформлення водопостачання та водовідведення на загальну суму 180 000,00 грн. передбачено договором від 14.12.2011 № 227/ДБК-322 Буд на виконання робіт зовнішніх інженерних мереж до 190-квартирного будинку по вул. Щорса у м. Одесі.

В постанові від 21.07.2015 року Вищим господарським судом України також зазначено, що судами не з'ясовано, чи містять документи, надані позивачем на підтвердження виконання робіт по оформленню водопостачання та водовідведення за Договором № 227/ДКБ-224 від 29.11.2012 року, посилання на цей договір. Рахунок № 00187 від 21.03.2012 ДП "Укрдержбудекспертиза" в Одеській області, на підставі якого здійснено оплату згідно з платіжним дорученням № 39 від 22.03.2012 у сумі 677,63 грн., на який послались суди, у матеріалах справи відсутній. Судами не надано правової оцінки наявній у матеріалах справи копії акта виконаних робіт № 50 від 27.11.2012 з компенсації ТОВ "Юг-Укрстрой" витрат за виготовлення технічних паспортів по об'єкту О-56-2 по вул. Щорса у м. Одесі згідно з договором № 227/ДКБ-316 Буд від 30.08.2011, який не є предметом розгляду у даній справі.

Відповідно до приписів статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

У статті 20 Господарського кодексу України зазначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається в аналізу матеріалів справи та вже було встановлено судом, 29.11.2012 року між Міністерством оборони України в особі начальника Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Укрстрой" укладено Договір на супроводження робіт, пов'язаних з підготовкою та введенням в експлуатацію 190 квартирного житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Щорса (шифр О-56-2) №227/ДКБ-224.

На виконання вказаного договору № 227/ДКБ-224 від 29.11.2012 року позивачем було здійснено наступні роботи та надано послуги:

- Відповідно до гарантійних листів Південного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України № 267/1 від 11.06.2009 та № 278/2 від 17.06.2009, здійснено виконання та оплату державної експертизи кошторисної документації, згідно з платіжними дорученнями № 469 від 11.06.2009 на суму 8 053,20 грн. та № 1321 від 26.05.2010 на суму 10 324,49 грн., а всього на суму 18 377,69 грн.;

- Відповідно до листа Південного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України № 496/2 від 02.09.2011, здійснено оплату рахунку № 31 від 02.09.2011 за розміщення оголошення у міжнародному виданні № 36, згідно з платіжним дорученням № 7 від 02.09.2011 у сумі 1 739,74 грн.;

- Здійснено оплату згідно з рахунком № 00187 від 21.03.2012 ДП "Укрдержбудекспертиза" в Одеській області, згідно з платіжним дорученням № 39 від 22.03.2012 у сумі 677,63 грн.;

- Відповідно до листа Південного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України № 547/2 від 26.09.2011, здійснено оплату рахунку № 37 від 23.09.2011 за розміщення оголошення у виданні № 114/4, згідно з платіжним дорученням № 115 від 27.09.2011 у сумі 457,32 грн.;

- Відповідно до листа Південного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України № 696/2 від 27.11.2012, здійснено оплату рахунку № 50 від 27.11.2012 за виготовлення технічних паспортів, згідно з платіжним дорученням № 327 від 27.11.2012 у сумі 36 339,00 грн.

Отже, зазначені роботи та послуги було здійснено на загальну суму 57 591,38 грн.

Як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, вказані вище платіжні доручення датовані ще до укладення ним договору №227/ДКБ-224 було від 29.11.2012 року, а отже, відсутні правові підстави для стягнення вказаних коштів саме як заборгованості за вказаним договором.

Проаналізувавши доводи відповідача, викладені у відзиві, суд встановив, що договір на супроводження робіт, пов'язаних з підготовкою та введенням в експлуатацію 190 квартирного житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Щорса (шифр О-56-2) №227/ДКБ-224 було укладено 29.11.2012 року, а перелічені вище документи дійсно були укладені, а платіжні доручення виконані ще до 29.11.2012 року, а саме до дати укладання між Міністерством оборони України в особі начальника Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Укрстрой" зазначеного вище договору. А відтак, не можуть бути зараховані, як докази виконання позивачем умов саме спірного договору, укладеного 29.11.2012 року.

Також судом встановлено відсутність в матеріалах справи рахунку № 00187 від 21.03.2012 року Державного підприємства "Укрдержбудекспертиза" в Одеській області, на підставі якого здійснено оплату згідно з платіжним дорученням № 39 від 22.03.2012 у сумі 677,63 грн., а отже, що не може вважатись документом, що складався на виконання умов договору №227/ДКБ-224 було від 29.11.2012 року.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено, що виконання робіт на підставі акту виконаних робіт № 50 від 27.11.2012 з компенсації позивачу витрат за виготовлення технічних паспортів по об'єкту О-56-2 по вул. Щорса у м. Одесі згідно з договором № 227/ДКБ-316 Буд від 30.08.2011 року не є предметом розгляду у даній справі.

Таким чином, суд вважає, що доводи позивача в частині стягнення 57 591,38 грн. є необґрунтованими та недоведеними.

Окрім того, у постанові Вищого господарського суду України від 21.07.2015 року колегія суддів акцентувала увагу, що відповідно до листа Південного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України № 696/2 від 05.12.2012 року, здійснено оплату рахунку № 53 від 05.12.2012 року за технічні умови електропостачання, згідно з платіжним дорученням № 166 від 07.12.2012 року у сумі 1 506,88 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення відповідної суми також не підлягає задоволенню з огляду на те, що в матеріалах справи, зокрема в рахунку № 53 від 05.12.2012 року, відсутнє посилання на договір №227/ДКБ-224 від 29.11.2012 року, а тому суд не може дійти однозначного висновку стосовно того, за які саме послуги було сплачено 1 506,88 грн.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення 1 506,88 грн. саме як заборгованості за договором №227/ДКБ-224 від 29.11.2012 року.

Також, суд касаційної інстанції у постанові від 21.07.2015 року наголосив на тому, що здійснено комплекс робіт по оформленню водопостачання та водовідведення, у зв'язку з цим 30.11.2012 року укладено договір надання послуг з ПП "Моноліт"; відповідно до актів приймання робіт від 18.01.2013 року їх вартість склала 180 000,00 грн. та була оплачена відповідно до рахунку б/н від 18.01.2013 року платіжним дорученням № 360 від 21.01.2013 року.

Однак, судом встановлено, що оформлення водопостачання та водовідведення на загальну суму 180 000,00 грн. передбачено іншим правочином, а саме договором від 14.12.2011 року № 227/ДБК-322 Буд на виконання робіт зовнішніх інженерних мереж до 190-квартирного будинку по вул. Щорса у м. Одесі, а не договором № 227/ДКБ-224 від 29.11.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юг-Укрстрой" та Приватним підприємством «Моноліт» було укладено наявний в матеріалах договір про надання послуг, відповідно до п. 2.1 якого вартість доручених виконавцю робіт становить 180 000,00 грн.

Проте в матеріалах справи відсутнє будь-яке посилання на те, що договір від 30.11.2012 року був укладений на виконання договору № 227/ДКБ-224 від 29.11.2012 року, а відтак суд дійшов висновку про те, що він не має жодного відношення до спірних правовідносин, а отже, про відсутність підстав для стягнення 180 000,00 грн. саме як заборгованості за договором №227/ДКБ-224 від 29.11.2012 року.

Також з матеріалів справи вбачається, що рахунок б/н від 18.01.2013 року, на який є посилання у платіжному дорученні № 360 від 21.01.2013 року на 180 000,00 грн. відсутній в матеріалах справи, що також свідчить про те, що сплачена сума була здійснена не на виконання умов договору № 227/ДКБ-224 від 29.11.2012 року, а на виконання іншого правочину.

Отже, доводи позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором № 227/ДКБ-224 від 29.11.2012 року в сумі 239 098,26 грн. спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором № 227/ДКБ-224 від 29.11.2012 року на супроводження робіт, пов'язаних з підготовкою та введенням в експлуатацію 190 квартирного житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Щорса (шифр О-56-2) в розмірі 239 098,26 грн., є необґрунтованими та недоведеними, а тому вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, відповідно до вказівок, викладених в постанові від 21.07.2015 року Вищого господарського суду України у справі, що розглядається, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача щодо сплати судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

2. Копію рішення направити третій особі-1 та третій особі-2 у справі № 910/14656/13.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 11.07.2016 року.

Головуючий суддя О.С. Комарова

Судді: Я.В. Маринченко

В.І. Пінчук