Рішення № 58872361, 01.06.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2016Справа №910/6242/16

За позовом Заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСО»

про стягнення 1 000 849,98 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники учасників судового процесу:

від прокуратури: Головний військовий прокурор Генеральної прокуратури України Щипка В.П.

від позивача: Кривошея Д.А., за довіреністю

від відповідача: Вичівська О.Ю., за довіреністю, Кульбака С.Е., керівник.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСО» (далі - відповідач) про стягнення 1 000 849,98 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.04.2016 було порушено провадження у справі № 910/6242/16, розгляд справи призначено на 18.05.2016.

13.05.2016 представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва був поданий письмовий відзив на позов.

У судове засідання 18.05.2016 представники учасників судового процесу з'явились.

У судовому засіданні 18.05.2016 судом було оголошено перерву до 01.06.2016.

26.05.2016 представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва були подані письмові заперечення на відзив.

У судове засідання 01.06.2016 представники учасників судового процесу з'явились, надали усні пояснення по суті спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

11.06.2015 між Міністерством оборони України (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСО» (далі - відповідач, постачальник) було укладено Договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2015 році поставити замовнику одяг верхній, інший, чоловічий і хлопчачий (лот 10. Костюм літній польовий) (далі - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.2 Договору номенклатура товару, передбаченого до поставки за Договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання Договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією: найменування товару: костюм літній польовий; стандарти, технічні умови на товар, зразок: відповідність ТУ У 14.1-00034022-001:2014 та зразку-еталону; строки (терміни) постачання: до 30.06.2015 (включно); загальна кількість, яку необхідно постачати (к-тів) - 10 000; ціна за одиницю товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ): до 30.06.2016 - 741,70 грн, всього за рік: 741,70 грн; ціна товару в грн з врахув. марк., тари (упак) вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ): 7 417 000,00 грн, всього за рік - 7 417 000,00 грн; ціна товару без ПДВ - 7 417 000,00 грн, крім того, ПДВ - 1 483 400,00 грн, ціна товару з ПДВ - 8 900 400,00 грн.

Прокурор та позивач зазначають суду про те, що відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару у визначений Договором строк належним чином не виконав, а саме, 3 000 комплектів костюмів відповідач поставив із простроченням на 36 діб, 2 000 комплектів - із простроченням на 38 діб, 2 000 комплектів - із простроченням на 43 доби; 1 500 комплектів - із простроченням на 50 діб та ще 1 500 комплектів - із простроченням на 53 доби.

З огляду на вищезазначене, прокурор та позивач зазначають про те, що за порушення строків виконання своїх зобов'язань за Договором, відповідач має сплатити на користь позивача пеню в розмірі 377 821,98 грн та штраф в розмірі 623 028,00 грн.

В свою чергу, відповідач у своєму письмовому відзиві не заперечує проти того, що товар було поставлено з порушенням строків, передбачених Договором, проте, його вини у даному порушенні немає, так як ним було вжито всіх необхідних заходів для належного виконання покладених на нього зобов'язань.

В якості доказів відсутності вини відповідача у несвоєчасній поставці товару відповідач зазначає суду про те, що 24.05.2015 від Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України надійшло запрошення на участь в переговорах щодо закупівлі одягу верхнього чоловічого (лист № 286/2/4737 від 24.04.2015). 30.04.2015 відбулась переговорна процедура щодо закупівлі одягу верхнього чо ловічого (костюм літній польовий).

Відповідач листом вих. № 238 від 20.05.2015 повідомив позивача про можливість поставки виробу по ціні 890,04 грн з ПДВ за одиницю товару і гарантував, що костюми будуть виготовлені з тканини арт. ТКН 260*150 виробництва ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно».

26.05.2015 пропозиція відповідача за лотом 10 була акцептована, про що свід чить Повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів, або цінової пропозиції за результатами застосування переговорної процедури закупівлі від 26.05.2015 № 286/2/6070.

З моменту отримання запрошення на переговори до акцепту минуло 33 дні, а Дого вір ще не було укладено, отже, на думку відповідача, строки відведені на виготовлення товару скоротились і стали нереальними для виконання зобов'язань за Договором.

В подальшому, відповідач зазначає про те, що з'ясував, що в Україні немає виробників і постачаль ників типу і класу тканини, яка була визначена позивачем для виготовлення товару.

Листом № 250 від 28.05.2015 відповідач повідомив позивача про те, що на ринку України немає виробників та постачальників тканини, яка б відповідала характеристикам та властивостям тканини типу 2 класу 7 згідно ТУ У 13.2-00034022- 024:2015, і просив узгодити використання тканини костюмної набивної з маскувальним малюнком ММ-14 арт. К-2014 (ТКН 260*150), виробництва ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно», що відповідає типу 2 класу 8 ТУ У 13.2-00034022-024:2015.

Таким чином, відповідач зазначає про те, що до укладання Договору ним були вчинені наступні дії:

1) узгодження поставки тканини з виробником:

- Листом № 246 від 26.05.2015 відповідач звернувся до виробника ткани ни з проханням надати, виходячи із виробничих потужностей, графік поста вки тканини костюмної набивної, арт. ТКН 260*150 (камуфляж), з ураху ванням визначених у листі потреб. ТОВ «Торговий дім «Альтаір» в своєму листі № 28/05/15-001 від 28.05.2015 повідомило про можливість надання графіку відвантаження тканини після укладання генерального договору та надання графіку оплати;

- 28.05.2015 між відповідачем та ТОВ «ТД «Альтаір» укладено Генеральний договір № 27/05/15-53Г від 27.05.2015 на постачання тканини, при умові 100% оплати;

- в листі № 251 від 28.05.2015 відповідач надав ТОВ «ТД «Альтаір» гра фік оплати тканини і, у відповідь, отримало графік поставки тканини з останньою датою поставки 10.07.2015 (Лист ТОВ «ТД «Альтаір» № 28/05/15-002 від 28.05.2015);

- в листі № 28/05/15-003 від 28.05.2015 постачальник тканини наголосив на тому, що при підписанні договорів в Міністерстві оборони України необхід но звернути увагу на терміни здачі готової продукції і вирахувати їх з ура хуванням графіків поставки тканини;

- листом № 255 від 02.06.2015 відповідач звернувся до позивача з прохан ням внести до Договору пункт про попередню оплату.

Враховуючи терміни поставки тканини при умові попередньої оплати за до говором, відповідач звернувся до позивача з листом № 275 від 08.06.2015, яким повідомив про можливість відвантаження товару за наступним графі ком: 1 500 шт. - 30.06.2015, 3 500 шт. - 15.07.2015, 5 000 шт. - 31.07.2015.

Таким чином, відповідач стверджує, що в процесі переддоговірної процедури відповідач просив позивача виклас ти пункти Договору з врахуванням наданих ним пропозицій погодити виготовлення товару з тканини, яку можна придбати на території України, провести попередню оплату за Договором (щоб мати можливість своєчасно передплатити та отримати тканину для виробництва товару), визначити термін поставки до 31.07.2015 (включно).

Відповідач зазначає про те, що Договір був укладений сторонами без врахування зауважень відповідача, а тому у відповідача фактично не було можливості вчасно поставити товар, згідно погоджених Договором умов, а тому його вини у несвоєчасній поставці товару немає, а відповідно і відсутні підстави для стягнення з відповідача пені та штрафу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 2 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що в разі укладення Договору, сторони є вільними у визначенні його положень, що фактично означає, що підписання Договору є остаточним волевиявленням його сторін, спрямоване на виникнення прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Проаналізувавши умови Договору, суд дійшов до висновку про те, що за своїм змістом та юридичною природою даний Договір є договором поставки.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 Договору розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, підписаний керівником та головним бухгалтером постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).

До рахунку-фактури додаються:

- видаткова накладна постачальника;

- повідомлення-підтвердження.

Судом встановлено, що відповідачем було поставлено позивачу товар з простроченням, що підтверджується наступними наявними у матеріалах справи доказами, а саме:

- Актом приймання № 920 від 05.08.2015, видатковою накладною № 29 від 05.08.2015 на поставку товару у кількості 3 000 штук на загальну суму, з урахуванням ПДВ, 2 670 120,00 грн та рахунком-фактурою № 28 від 05.08.2015 на суму 2 670 120,00 грн;

- Актом приймання № 923 від 07.08.2015, видатковою накладною № 30 від 07.08.2015 на поставку товару у кількості 2 000 штук на загальну суму, з урахуванням ПДВ, 1 780 080,00 грн та рахунком-фактурою № 29 від 07.08.2015 на суму 1 780 080,00 грн;

- Актом приймання № 933 від 12.08.2015, видатковою накладною № 32 від 12.08.2015 на поставку товару у кількості 2 000 штук на загальну суму, з урахуванням ПДВ, 1 780 080,00 грн та рахунком-фактурою № 31 на суму 1 780 080,00 грн;

- Актом приймання № 961 від 19.08.2015, видатковою накладною № 33 від 19.08.2015 на поставку товару у кількості 1 500 штук на загальну суму, з урахуванням ПДВ, 1 335 060,00 грн та рахунком-фактурою № 32 на суму 1 335 060,00 грн;

- Актом приймання № 971 від 22.08.2015, видатковою накладною № 36 від 22.08.2015 на поставку товару у кількості 1 500 штук на загальну суму, з урахуванням ПДВ, 1 335 060,00 грн та рахунком-фактурою № 35 на суму 1 335 060,00 грн.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З доказів, наданих відповідачем суду вбачається, що ним фактично не було поставлено товар у строк, визначений Договором.

Доводи відповідача щодо того, що затримка поставки товару сталась не з його вини судом відхиляються, з огляду на те, що умовами Договору були передбачені чіткі строки поставки, які погоджені та прийняті відповідачем.

Крім того, відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає суду про те, що позивачем не було здійснено попередньої оплати товару за Договором, що, на думку відповідача, також спричинило затримку поставки товару позивачу, так як відповідач з цієї причини не зміг вчасно розрахуватись з виробником тканини.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» у разі здійснення закупівлі за рахунок коштів Державного бюджету України і місцевих бюджетів замовник має право передбачати в договорах про закупівлю здійснення попередньої оплати відповідно до вимог бюджетного законодавства.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що на підставі ч. 2 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» (із змінами) та відповідно до постанови Кабінету Міні стрів України від 23.04.2014 № 117 «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» (із змінами від 04.03.2015 № 102), замовник має право здійснення попередньої оплати товарів, що згідно з договором передбачається поставити протягом 2015 бюджетного року у розмірі, що не перевищує 50 відсотків суми договору на термін не більше трьох місяців.

Зазначена вище умова Договору та чинне на момент укладення та дії Договору законодавство України визначає лише право, а не обов'язок позивача на передбачення у Договорі умови про попередню оплату або її безпосереднє здійснення, а тому ненадання позивачем попередньої оплати відповідачу не є порушенням а ні умов Договору, зміст якого не містить такого обов'язку позивача, а ні приписів спеціального законодавства, яке регулює дані відносини.

З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що уповноваженим представником відповідача було підписано Договір, а відповідно і погоджено його умови, всі доводи відповідача щодо того, що прострочення поставки товару сталось не з його вини, є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи документами.

Таким чином, прокурор та позивач довели суду факт порушення відповідачем умов Договору в частині строку поставки товару.

Згідно з п. 7.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах, передбачених п. 7.3 Договору.

Підпунктом 7.3.4 пункту 7.3 Договору визначено, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості Договору.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, а саме за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені, здійснений прокурором, з урахуванням положень чинного законодавства України, в частині періодів її нарахування і розміру, та встановлено, що прокурором було допущено помилку в розрахунку даного показника, а тому, здійснивши власний розрахунок, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в загальному розмірі 377 805,00 грн.

Розмір штрафу розраховано вірно, а тому з відповідача на користь позивача, згідно з умовами Договору, підлягає стягненню штраф в розмірі 623 028,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені прокурором вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу в загальному розмірі 1 000 849,98 грн підлягають частковому задоволенню в розмірі 1 000 833,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСО» (01023, м. Київ, вул. Червоноармійська, будинок 139, офіс 345; ідентифікаційний код: 35920687) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код: 00034022) пеню в розмірі 377 805 (триста сімдесят сім тисяч вісімсот п'ять) грн 00 коп. та штраф в розмірі 623 028 (шістсот двадцять три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСО» (01023, м. Київ, вул. Червоноармійська, будинок 139, офіс 345; ідентифікаційний код: 35920687) на користь Генеральної прокуратури України (01011, м. Київ, вул. Різницька, будинок 13/15; ідентифікаційний код: 00034051) судовий збір в розмірі 15 012 (п'ятнадцять тисяч дванадцять) грн 49 коп.

Повне рішення складено 09.06.2016.

Суддя О.В. Нечай