Рішення № 58872090, 08.07.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.07.16р. Справа № 904/3978/16За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м.Дніпропетровськ

до Прокуратури Дніпропетровської області, м.Дніпропетровськ

про стягнення 8 781,14 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Секретар судового засідання Коваленко О.Ю.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № б/н від 01.02.16р.

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 05/2-1178 вих. - 15 від 08.04.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Прокуратури Дніпропетровської області (далі - відповідач) про стягнення 8 781,14 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору на постачання природного газу № 2015/ТП-БО-06213 від 06.11.15р., в частині розрахунків за поставлений природний газ.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.16р. порушено провадження у справі № 904/3978/16, прийнято позовну заяву та призначено судове засідання на 08.07.16р.

08.07.16р. повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи власне письмове підтвердження того, що станом на 08.07.16р. заявлені позовні вимоги відповідачем не оплачені, розмір позовних вимог не змінився; у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.

В свою чергу, повноважний представник відповідача заявлені позовні вимоги визнав частково, а саме в частині суми основного боргу у розмірі 8 107,90 грн. Крім того, повноважний представник відповідача заявив клопотання про зменшення розміру пені, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, про що також зазначено у відзиві, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 08.07.16р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.11.15р. між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання природного газу № 2015/ТП- БО-06213 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого, позивач постачає природний газ відповідачеві в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

За приписами п. 2.6. Договору, обсяг спожитого (поставленого) газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті відповідачем, визначається за підсумками розрахункового періоду за даними комерційних вузлів обліку. Послуги з постачання газу підтверджуються підписаним позивачем та відповідачем актом приймання-передачі газу, що оформлюється на підставі акта про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, підписаного відповідачем та Оператором ГРМ/ Оператором ГТС.

Як зазначено у п. 2.7. Договору, позивач до п'ятого числа місяця, наступного за звітним місяцем, надсилає відповідачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником позивача та скріплені печаткою останнього.

Відповідач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути позивачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником відповідача та скріплений печаткою останнього, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу (п.2.8. Договору).

Положеннями п. 2.9. Договору передбачено, що акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків відповідача з позивачем.

Відповідно до п. 3.1. Договору, всього ціна за 1000,00 куб. м природного газу, з урахуванням збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання - 7 513,20 грн., крім того ПДВ 20% - 1 502,64 грн., разом за 1000,00 куб. м - 9 015,87 грн.

Згідно з п. 3.3. Договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється відповідачем на умовах щомісячної 100% попередньої оплати погодженого з позивачем обсягу постачання газу, не пізніше ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період відповідач проводить остаточний розрахунок не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 3.3.1. Договору).

У п. 4.2.1. Договору зазначено про те, що позивач має право отримувати від відповідача плату за поставлений газ за цінами, визначеними в розділі 3 Договору, а відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати позивачу вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених Договором (п. 4.3.3. Договору).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України (п. 5.1. Договору).

Як зазначено у п. 5.2.2. Договору, у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 3 Договору, із відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.15р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 10.1. Договору).

31.12.15р., 29.01.16р., 11.03.16р. між сторонами були укладені додаткові угоди до вищезазначеного Договору, відповідно до яких сторони змінили вартість, обсяги та строки поставки природного газу.

Як зазначає позивач, на виконання умов вищевказаного Договору та додаткових угод до нього останній здійснив поставку газу відповідачу в січні, лютому і березень 2016 року на загальну суму 17610,60 грн., що підтверджують Акти приймання-передачі природного газу за вказаний період, які підписані та скріплені печаткою відповідача без будь-яких зауважень. Внаслідок недобросовісного виконання відповідачем умов Договору, в частині своєчасного та повного розрахунку, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений газ у розмірі 8 107,90 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по Договору, в частині своєчасного та повного розрахунку за отриманий природний газ, позивачем на підставі п. 5.2.2 Договору була нарахована пеня у розмірі 627,43 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані 3% річних у розмірі 45,81 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 8 107,90 грн., пеню у розмірі 627,43 грн., 3% річних у розмірі 45,81 грн., всього 8 781,14 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач заявлені позовні вимоги визнав частково, а саме в частині суми основного боргу у розмірі 8 107,90 грн. та просив суд, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, зменшити розмір пені, оскільки відповідач є організацією, фінансування якої здійснюється виключно за рахунок Державного бюджету України та залежить від обсягу запланованих видатків.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарювання відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Частиною1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства (ст. 129 Конституції України).

Положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору, додаткові угоди до нього та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 8 107,90 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки заборгованість підтверджується матеріалами справи та самим відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані 3% річних у розмірі 45,81 грн., розрахунок яких судом перевірений та визнаний таким, що зроблений вірно та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 5.2.2. Договору передбачено, що у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 3 Договору, із відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі п. 5.2.2. Договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 627,43 грн., розрахунок якої судом також був перевірений та визнаний таким, що зроблений вірно.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (пені).

Оскільки затримка виконання грошового зобов`язання відповідачем обґрунтовується доказами, які свідчать про поважність причин несвоєчасного виконання розрахунків з позивачем, і частково викликана наявністю зазначених вище та встановлених під час розгляду даної справи об`єктивних обставин, а отже свідчать про часткову вину відповідача у неналежному виконанні своїх зобов`язань перед позивачем, тому суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені до 20% від належної до стягнення, що буде становити суму 501,94 грн.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 48-49, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Прокуратури Дніпропетровської області (49000, Дніпропетровська обл., м.Дніпропетровськ, вул. Карла Маркса, буд. 38, код ЄДРПОУ 02909938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, буд. 2, код ЄДРПОУ 39572642) заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 8 107,90 грн. (вісім тисяч сто сім грн. 90 коп.), пеню у розмірі 501,94 грн. (п'ятсот одна грн. 94 коп.), 3% річних у розмірі 45,81 грн. (сорок п'ять грн. 81 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 11.07.16р.

Суддя ОСОБА_3