Рішення № 58872006, 06.07.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.07.16 Справа № 904/4399/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" в особі відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго", м. Зеленодольськ

до Управління державної автомобільної інспекції ГУМВС України Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю №169 від 07.12.15;

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" в особі відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Управління державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Дніпропетровській області про стягнення 8628, 85 грн. основної заборгованості, 2247 85 грн. пені, 130, 56 грн. 3 відсотків річних, 1261, 11 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором про надання послуг з постачання водяної пари і гарячої води № К244 від 29.10.2015 в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 13.06.2016.

Ухвалою суду від 13.06.2016 розгляд справи було відкладено на 06.07.2016.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення цінних листів з ухвалами суду (арк. с. 58, 69).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 06.07.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.10.2015 між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпроенерго" в особі Відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (далі - позивач, теплопостачальна організація) та Управлінням державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, споживач) було укладено договір про надання послуг з постачання водяної пари і гарячої води № _К244_ (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору теплопостачальна організація зобов'язується надавати споживачеві послугу з постачання водяної пари і гарячої води (далі - теплову енергію) у відповідності з умовами договору, а споживач зобов'язується приймати та своєчасно сплачувати за спожиту теплову енергію за затвердженими тарифами в строки, передбачені цим договором.

Найменування послуги: 35.30 Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води (п. 1.2 договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що за відпущену теплову енергію в межах договірних величин, а саме 31 Гкал , споживач сплачує теплопостачальній організації за тарифом, що діє, згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 710 від 13.06.2014 Про встановлення тарифів на теплову енергію для потреб бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) ПАТ ДТЕК Дніпроенерго ВП Криворізька ТЕС.

- 270,00 грн. за 1 Гкал. без ПДВ, з ПДВ 324,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 54,00 грн). У разі зміни цін/тарифів на житлово-комунальні послуги теплопостачальна організація не менше ніж за 15 днів до введення їх у дію повідомляє про це споживача з посиланням на рішення відповідних органів.

Ціна цього договору становить 10044 грн., у тому числі ПДВ: 1674 грн. (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 4.5 договору теплопостачальна організація і споживач щомісячно складають акти про відпуск теплової енергії за формою додатка 5.

Розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться споживачем за фактом відпуску теплової енергії на підставі рахунку або акту, в строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим (п. 5.10 договору).

На виконання умов договору, позивач надав відповідачеві послуги з постачання теплової енергії за період січень-грудень 2015 року на загальну суму 11431, 50 грн. Відповідач здійснив часткову оплату вартості наданих послуг у сумі 2802, 65 грн. Таким чином, несплаченою залишається вартість теплової енергії у сумі 8628, 85 грн., про що сторони дійшли згоди, підписавши акт звіряння розрахунків № 1 від 22.02.2016 (арк. с. 29). Крім того, відповідач неодноразово підтверджував існування заборгованості за даним договором у листах до позивача (арк. с. 32-34).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання теплової енергії та не надано доказів повної її оплати на суму 8628, 85 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 8628, 85 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 2247, 85 грн. за період з 11.02.2015 по 11.07.2016.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 8.2.2.4 договору у випадку порушення строків розрахунків за теплову енергію - пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми, що належить до оплати за кожен день прострочення платежу до дня повного виконання зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу частково у розмірі 2242, 40 грн., оскільки позивачем при здійсненні нарахування пені позивачем не було враховано, що 2016 рік має 366 днів.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 11.02.2015 по 11.07.2016 у розмірі 130, 56 грн. та інфляційні втрати за період з 11.02.2015 по 11.07.2016 у сумі 1261, 11 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 (далі Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14) індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу частково у розмірі 130, 43 грн., оскільки позивачем при здійсненні нарахування трьох відсотків річних не враховано, що 2016 рік має 366 днів.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, господарський суд задовольняє дану вимогу частково у сумі 633, 36 грн., оскільки позивачем при нарахуванні інфляційних втрат не було враховано положення пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14, відповідно до якого індекс інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця помноженої на індекс інфляції з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1306, 86 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Ширшова, 9; ідентифікаційний код 08683263) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" в особі Відокремленого підрозділу "Криворізька теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (53860, м. Зеленодольськ, Апостолівський район, Дніпропетровська область, пл. Енергетиків, 1; ідентифікаційний код 38024613) основний боргу у сумі 8628, 85 грн., пеню у розмірі 2242, 40 грн., три відсотки річних у сумі 130, 43 грн., інфляційні втрати у сумі 633, 36 грн. та 1306, 86 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 11.07.2016

Суддя ОСОБА_2